Захована на крайньому північному заході Піренейського півострова, земля Галісії споконвіку була оповита таємницею. Цей автономний іспанський регіон має давню кельтську культуру, мову, яка по суті є похідною від мови середньовічних ліричних балад, і має репутацію справжнього «лігва» відьом. Тут є останній у світі функціонуючий римський маяк, одні з найстаріших у світі туристичних маршрутів, форти залізного сторіччя і численні загадкові петрогліфи.

1. Притулок відьом

 

 

 

1572 року інквізиція назвала мешканців Галісії «забобонними людьми, котрі мало поважають християнство». У 1610 році драматург Тірсо де Моліна написав: «У Галісії відьми з'являються на світ так само легко, як ріпа». Навіть сьогодні широко поширене галісійське чаклунство, яке відоме під багатьма назвами: hechicera, bruxa і meiga. Народжена в рибальському селі Кангас у 1551 році, Марія Соліна є однією з найвідоміших чаклунок Галісії. Згідно з легендою, вона підняла жіночу армію, щоб зупинити напад турецького флоту.

У 1621 році інквізиція зловила Соліну, після чого її ув'язнили і катували. Соліна зізналася в тому, що займалася чаклунством протягом багатьох десятиріч, допомагаючи всім навколо в регіоні Ріа де Віго. Незважаючи на її зізнання, інквізиція відпустила Соліну. Дехто каже, що відьма померла від отриманих травм. Інші вважають, що вона повернулася в Кангас, де, як і раніше, практикувала магію протягом багатьох років. Місце її останнього спочинку залишається загадкою.

2. Галісійська мова

У 1978 році галісійська мова отримала визнання як одна з п'яти офіційних мов Іспанії. Що цікаво, ця похідна від латині мова, якою розмовляють три мільйони людей на північному заході країни, є зрозумілою португальцям, але при цьому використовує кастильську орфографію. Протягом багатьох десятиріч вирували дебати про те, чи є галісійська і португальська по суті однією мовою.

Сьогодні в даному регіоні початкову і середню освіту викладають одночасно галісійською та іспанською. Проте, вищу освіту здобувають виключно галісійською. Між XII і XIV сторіччями галісійсько-португальська була мовою для ліричної поезії на всій території Піренейського півострова. А сучасна португальська і галісійська походять від цієї «ліричної» мови.

3. Сьомий кельтський народ

Шістьма кельтськими народами вважаються мешканці Ірландії, Шотландії, Корнуолла, Уельсу, острова Мен і Бретані. Ці землі єднає мова спільного походження. Проте, багато вчених вважають, що галісійці є сьомим кельтським народом. Однак, окрім географічних назв, галісійська мова втратила своє кельтське коріння. Таким чином, ця місцевість офіційно не вважається кельтською, незважаючи на відьом, численні стародавні кільцеві форти та волинки.

Як і Ірландія, Галісія є землею емігрантів, які були змушені покинути свою батьківщину, але зберегли свою культуру. Під час залізного сторіччя іспанські кельти побудували круглі форти ( «городища») по всій Галісії. Хоча практика зведення подібних споруд зникла в IV сторіччі нашої ери, багато руїн збереглися донині.

4. Вежа Геркулеса

Останній функціонуючий маяк часів Стародавнього Риму розташований на скелястому пагорбі в Ла-Корунья, Галісія. Прототипом побудованої між першим сторіччям до н. е. і другим сторіччям нашої ери «Вежі Геркулеса» був Олександрійський маяк. Дехто припускає, що оригінальний дизайн цього маяка насправді є фінікійським.

57-метрова вежа слугувала маяком для кораблів, і була побудована на землі, колись священній для дорімських племен. Також відомий як Farum Brigantium, маяк досі освітлює галісійське узбережжя. Після краху Рима вежу розграбували і забули на кілька сторіч, але в XVIII сторіччі її реконструювали.

5. Цей Колумб

Існує спірна альтернативна теорія історії, яка стверджує, що Христофор Колумб - вигадане ім'я галісійця Педро Мадруга. Будучи позашлюбним сином Фернана де Сотомайора, Мадруга, в кінцевому підсумку, успадкував володіння свого батька, ставши одним з найбагатших у Галісії.

Під час війни за кастильське правонаступництво Мадруга підтримував не ту сторону, нажив занадто багато ворогів і був змушений втікати, рятуючи своє життя. Багато людей вважають, що він взяв собі нове ім'я. Експерт з почерків Модесто Мануель Довал надав найбільш переконливі докази того, що Колумб і Мадруга - це один і той самий чоловік.

6. Галісійські петрогліфи

Галісія буквально рясніє петрогліфами. Більшість цих таємничих наскальних зображень зосереджено навколо Атлантичного узбережжя, особливо в районі гирла річки Лерез. Багато з них виглядають як геометричні конструкції, такі, як концентричні кола, спіралі і чаші. Також трапляються квадрати, свастика, зигзаги, трискеліони і зображення тварин.

Завдяки радіовуглецевим аналізам попелу, знайденого в наскальній різьбі, дослідники змогли датувати петрогліфи раннім бронзовим сторіччям. Подібні петрогліфи можна бачити по всій Європі, а особливо багато їх у Великобританії, Португалії, Франції, Швейцарії, Швеції та Норвегії.

7. Торре де Сан Сатурніно

Сьогодні майже нічого невідомо про окупацію Галісії вікінгами. Побудована в VIII або IX сторіччі, вежа «Торре де Сан Сатурніно» захищала район Понтеведра від цих північних мародерів. У галісійських переказах залишилися описи боїв за цю вежу. Протягом сторіч Торре-де-Сан-Сатурніно не тільки слугував захистом регіону, а й був маяком для дружніх кораблів (вежа була розташована на Ріа-де-Ароса).

Хоча історичні записи свідчать про перебування вікінгів у Галісії між 840 роком і XI сторіччям, досі не проводилися наукові дослідження цього факту. Ірен Гарсія Лоскіно з Університету Абердіна виявила поблизу кургани, які вона вважає подібними до конструкцій, які використовували вікінги для зимівлі у Великобританії.

8. Кельтський Олімп

Монте Пінд багато хто називає галісійським Олімпом або кельтським Олімпом. Докази існування людини в даному районі сягають 4000 року до нашої ери. З незапам'ятних часів гора була священним місцем. Відповідно до легенди, мешканці Галісії збирали ночами на горі квітучі трави і проводили відьомські шабаші. Один єпископ якось відлучив від церкви всіх людей, які віддавалися спокусам «язичницької любові» на горі Пінд.

В околицях гори багато печер і наскальних розписів, що робить її ідеальним місцем для міфів. У X сторіччі єпископ Ірія Флавія побудував замок на вершині Монте Пінд, але цей замок був зруйнований в 1467 році. Після того, коли лісова пожежа в 2013 році знищила 1600 гектарів лісу, вчені побачили таємничі хрестоподібні петрогліфи на горі.

9. Стіни Луго

У 61 р. до н. е. римляни захопили Галісію. Їхні будівельні проекти назавжди змінили ландшафт цього регіону. Найбільшим досягненням стали стіни Луго. Стародавнє місто було засноване кельтськими племенами і назване на честь їхнього божества Лугоса, який приніс у цей світ світло і мистецтво. Сьогодні Луго - місто з населенням близько 100 тисяч, і це єдине у світі місто, оточене недоторканими римськими стінами.

Побудована між 263 і 276 роками нашої ери, 15-метрова у висоту стіна «Muralla Romana de Lugo» досі оперізує центр міста Луго і простягається на 2100 метрів. На ній добре збереглися 49 оригінальних веж, також є 39 веж, які були значно пошкоджені протягом минулих сторіч.

10. «Шлях святого Якова»

Паломники відвідують «Ель Каміно де Сантьяго» або проходять «Шлях святого Якова» понад 1000 років. Після того, коли Ісус помер, святий Яків вирушив на Піренейський півострів, щоб євангелізувати його. У 44 р н. е., після повернення в Єрусалим, йому відтяли голову. Легенда свідчить, що тіло Якова поклали у човен, який відплив у Галісію. У IX сторіччі якийсь відлюдник мав видіння місця поховання святого Якова.

Цьому похованню приписували багато чудес, і воно швидко стало популярним місцем паломництва. У 1140 році, після того, коли це місце було згадане в Кодексі Калікста (який по суті був першим у світі путівником), воно стало одним з найбільш ранніх туристичних маршрутів, куди почали йти паломники з усього світу. Знаменита паломницька дорога до могили апостола Якова пролягає через місто Сантьяго-де-Компостела, в Іспанії.

Джерело: «В світі»