Лямбліоз - небезпечна хвороба, збудником є лямблії, які, здебільшого, уражають тонкий відділ кишки. Якщо її не лікувати, вона може давати також  неврологічні чи алергічні симптоми.

Джерелом інфекції є людина (хвора або носій), а також деякі види тварин, які контактують з людьми (собаки, свині, велика рогата хвороба тощо), які з фекаліями у зовнішнє середовище виділяють інвазійні зрілі цисти, а їх може бути до кількох мільярдів. Якщо до людини потрапить від 1 до10 цист, це може призвести до розвитку інвазій у 10-30% людей.

Заразиться цією хворобою можна через воду, харчові продукти, ґрунт, забруднені руки, іноді - і через мух. Цисти лямблій достатньо стійкі у зовнішньому середовищі. При цьому має значення температурний фактор. Так у випорожненнях цисти лямблій зберігають свою життєздатність від 2 до 24 діб, у воді - 15-70 днів. Якщо температура у природних водоймах - до 22°С - можуть зберігати свою активність до 3 місяців. На поверхні немитих яблук - 6 годин, на хлібних виробах зберігаються до 12 годин, в молочних продуктах (температура 19-25°С в межах 12 діб, а при 2-6°С - до 112 днів).

Захворюваність на лямбліоз найчастіше має спорадичний характер. Висока сприйнятливість до інвазій спостерігається у дітей до року. Інвазивність у дитячих колективах може досягати 50-80%, однак, захворювання у більшості має безсимптомний характер. Кількість інвазованих осіб зменшується серед дорослих.

Вірогідність захворювання на цю хворобу при потраплянні цист в організм людини залежить від низки факторів: інфікуючої дози, віку, наявності інших кишкових інфекцій, хронічних дисфункцій, що призводять до порушень пристінкового травлення, стану імунної системи, вітамінної недостатності.

Які найбільш характерні прояви лямбліозу?

Клінічні прояви різноманітні. Початок хвороби поступовий. Є 4 основні клінічні синдроми: диспепсичний, больовий, астено-невротичний та алергічний. Кишкова форма проявляється гастритичними симптомами (тяжкістю, болями у надчеревній ділянці, нудотою, зниженням апетиту), часто буває пронос, який може змінюватися закрепами. Найбільш характерні для цієї кишкової форми явища ентериту. При цьому виникає біль у верхніх ділянках живота різної інтенсивності, пронос спостерігається до 3-5 разів на добу. Випорожнення водянисті, без запаху та патологічних домішок. При тривалому паразитуванні лямблій розвиваються явища ентероколіту. Живіт здутий, спостерігається бурчання в кишківнику, біль має переймоподібний характер, а в калі з'являється слиз, кров.

Симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, які зумовлені порушенням засвоєння харчових продуктів, вітамінів, призводять до зниження маси тіла. Крім того, виникають ознаки дискінезії жовчно-вивідних шляхів. Симптоматика має неспецифічний характер і характеризується болем у надчеревній ділянці, у правому підребер'ї, який інколи має оперізуючий характер (як за панкреатиту).

При тривалому паразитуванні лямблій можуть виникати токсичні та алергічні реакції, для яких характерним є підвищення температури тіла до 38°С, поява кропив'янки, свербіж шкірних покривів, артралгія, артрит, нежить, кон'юнктивіт. Можливі і неврологічні симптоми: загальна слабкість, швидка втомлюваність, запаморочення, дратівливість, плаксивість, головний біль, біль у ділянці серця, особливо у дітей, розвиток неврозів.

Які можливі ускладнення?

Розвиток дисбактеріозу, тривалий астенічний синдром, приєднання вторинної мікрофлори, полісенсибілізація до різноманітних харчових продуктів і ліків.

Діагноз лямбліозу підтверджується наявністю цист у калі при багаторазовому дослідженні випорожнень від 2-3 до 6-7 разів з інтервалом 1-2 дні та наявність вегетативної форми лямблій в дуоденальному вмісті. Проводять імунологічні лабораторні дослідження, де виявляють специфічні антитіла у сироватці крові.

Чи можна успішно пролікувати хворобу? Так. В лікуванні використовують антимікробні, протозойні, антигістамінні препарати. Запобігання лямбліозу передбачає заходи санітарного та лікувального характеру. Перші проводяться з метою усунення можливості забруднення цистами навколишнього середовища - ґрунту, води, овочів. Воду потрібно вживати переварену, а овочі та фрукти ретельно мити, ошпарювати кип'ятком, суворо дотримуватись правил особистої гігієни, щоденно проводити вологе прибирання приміщень, дезінфекцію іграшок, горщиків, меблів. Специфічна профілактика не розроблена.

Автори: Я. Венгловська,
к. мед. н., ас., Н. Богачик, к. мед. н., кафедра інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ

Джерело: «Молодий буковинець»