Кобзарю, знов я до тебе приходжу ,

Бо ти для мене - совість і закон.

Прости, що я дрібницями тривожу

Твій вічний, твій глибокий сон...

Ліна Костенко, «Кобзареві»

Летять, мов вітер у невідомість, віки, губляться рукописи, тліють книги, вода і вітер стирають написи на камені, але живе і вічно житиме слово Шевченка.

Підтвердженням цьому є звертання до його постаті чи не кожного вітчизняного та діаспорного українського поета. Культ Тараса Шевченка знайшов дуже гарний виспів у присвячених йому віршах. Немає, мабуть, жодного українського поета, що не залишив би вірша про Кобзаря: Чужбинський, Куліш, Федькович, Франко, Самійленко, Леся Українка, Лепкий, Олесь, Тичина, Маланюк, Антонич, Костенко та інші - писали вірші на пошану Шевченка.

У суботу, 10 березня, у залі Українського Православного Кафедрального собору св. кн. Володимира відбулось свято вшанування дня народження Т. Г. Шевченка - національного генія, народного поета України, яке розпочалось піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні учнів школи українознавства. Усі присутні переглянули короткий відеоролик про дитинство, нелегке життя і поневіряння на засланні видатного митця. Найстарші вихованці нашої школи, учні 10 класу, виступили з віршем «На роковини Шевченка», наголошуючи на актуальності його поезії для всіх поколінь нашого народу.

Учні 3 класу інсценували уривки з біографії та творів поета, а учні 2-го класу підготували вірші Лесі Українки - «Присвята Шевченкові» зі збірки «На крилах пісень». Ніжні дитячі голоси найменших вихованців нашої школи дуже гарно заспівали «Зацвіла в долині...» А також усі присутні насолоджувалися мелодійним звучанням скрипок юних скрипалів: «Мелодію» Скорика виконала Юлія Перехожук, а «Думи мої» - Дмитрик Салдан. Звучало гасло 4 класу: «Любити і землю, і небо... жити в злагоді, мати друзів завжди і багато», а також пісня «Калина червона». А діти 5 класу з піснею «Кредо» і віршем Івана Коваленка закликали «обрати собі путь назад до Тараса».

Продовжили свято учні 7-8 класів, які з великою повагою і любов'ю до Кобзаревого слова розповіли вірш «Відкриваю Кобзар». На доповнення виступу Володимир Лимар виконав на фортепіано чарівну і сумну «Елегію» М. Лисенка, яка зачепила потаємні куточки душі всіх слухачів.

Творчість Ліни Костенко досліджували учні 9 класу і звернули увагу на те, що поетеса теж присвятила декілька віршів Тарасові Шевченку. Саме на її вірш чудово і мелодійно прозвучала пісня «Вечірнє сонце» у виконанні ансамблю Соломії Чех (вокал) та Олексія і Святослава Мелешківих (гітарний супровід), яка викликала велике захоплення й аплодисменти всього залу. А їхній класний керівник п. Тетяна Шевченко дуже вдало провела експеримент - поєднала виконання вірша Кобзаря «Зоре моя вечірняя» і «Місячної сонати» Бетховена у супроводі п. Люби Лехняк (фортепіано). Це був зовсім інший, новий погляд на вірш Кобзаря, що став проникливою піснею і сподобався всім глядачам у залі.

Як Дніпро несе свої хвилі в океан, так і Шевченкова творчість розноситься по всьому світу. Будучи поетом народним, національним, він є, водночас, поетом інтернаціональним. Твори Кобзаря високо оцінили всесвітньовідомі вчені, філософи, поети та президенти різних країн. Саме про це підготували свій виступ учні 6 класу, які стали родзинкою свята, декламуючи «Заповіт» дев'ятьма мовами світу (німецькою, польською, англійською, іспанською, французькою, болгарською, російською, білоруською, італійською), що викликало подив у глядачів і справило незабутні враження. А пісня «Моя Україно» ще раз підтвердила любов до Батьківщини всіх тих, хто перебуває далеко за межами рідної землі.

На завершення концерту прозвучав «Заповіт» у виконанні учнів, учителів, батьків та гостей свята. Настоятель собору св. князя Володимира о. Іван Лимар від імені церкви висловив подяку всім присутнім у залі, котрі прийшли ще раз пригадати, хто такий Тарас Григорович Шевченко та його значення і вплив на життя українського народу, а також запросив усіх діточок посмакувати перекускою від батьківського комітету школи.

Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і, по суті, не до кінця прочитаним і розгаданим залишається Тарас Шевченко. Про нього пишуть поеми і наукові статті, йому присвячують вірші і доповіді. І вистачить Його, поза всяким сумнівом, ще на багато-багато поколінь - допоки житиме український народ, доки буде жити наша славна Україна!

Фото Олени Лимар