Мер міста Львова та керівник партії «Самопоміч» Андрій Іванович Садовий зустрівся з громадою Нью-Йорка в суботу, 3 березня, в Українському музеї. Він завітав сюди у супроводі народного депутата Сергія Кіраля та свого радника Остапа Єднака по дорозі у Вашингтон, де, за його словами, має зустрітися з конгресменами, сенаторами, розповісти про своє бачення ситуації в Україні. В столиці світу він уже відвідав Український інститут, роботою якого вражений, і навіть йому «прислужився», передавши лист-запрошення керівництва інституту мерові міста Нью-Йорк Біллу Де Блазіо, з яким зустрівся опісля. Де Блазіо сказав, що українська громада міста збільшується, є сильною, і для нього важливо її привітати. А Український інститут запросив мера на відзначення свого 70-річчя.

Гостя представила директорка Українського музею Марія Шуст. На зустріч прибула численна публіка, серед присутніх, здавалося, було найбільше львів'ян. Ставили серйозні запитання, відчувалася обізнаність присутніх зі ситуацією в країні та гостра зацікавленість долею міста Львів і країни.

Цікавою була форма відповіді Андрія Івановича. Йому вдавалося обминати в розмові «гострі кути» і демократично, інтелігентно, або ж метафорично відповідати на запитання щодо відомих українських реалій, зокрема, політичної боротьби влади та опозиції. Яку - правду не сховати - можна охарактеризувати відомим штампом «маємо те, що маємо». Публіка, зокрема, намагалася уточнити суть ідеології партії «Самопоміч» і його власних амбіцій.

У вступному слові гість попередив, що більше часу хоче приділити спілкуванню, відповісти на запитання. І все ж, дещо зумів сказати. За його словами, життя змінилося кардинально, коли 12 років тому він став мером міста Львів. Керувати містом йому не легко, бо це місто не просте, і самі львів'яни не прості теж. І вдався до алегоричного порівняння: «львів'яни, як львівська кава, - інколи солоденькі, іноді кисленькі, а інколи з гірчинкою». Він налаштований і далі боротися за краще життя в місті, але для цього треба навести лад у країні. І тому вони створили громадсько-політичну партію «Самопоміч» і на минулих виборах до парламенту отримали 11 відсотків. Підкреслив, що їхня виборча кампанія була неординарною, тому що вони, на відміну від усіх інших, нічого не обіцяла виборцям (на кшталт підвищення зарплат і пенсій), а висунули свій лозунг «візьми і зроби». «І я після 4-х постреволюційних років багато що переосмислив, - сказав Андрій Іванович. - І я маю велику мету: зробити все, що буде в моїх силах, щоб ми збудували країну, в якій хочеться жити. Сьогодні в країні, - продовжив він, - багато людей розчаровані нашими реаліями. Але є інші, які при владі, вони кажуть: усе прекрасно, життя міняється, економіка росте. Я не належу ні до лівих, ні до правих. Я - посередині. І намагаюся сприймати життя реально, яким воно є».

Зустріч Андрія Садового з українською громадою Нью-Йорка в Українському музеї. Гостя представляє директор музею Марія Шуст. 3 березня 2018 р.

 

І додав усім відоме: у 1991 році ми фактично незалежність не отримали. Росія ніколи не стане іншою. Нам треба навчитися виживати. Зміни можливі, коли буде подолана політична корупція, а економічна суттєво зменшиться. Наголосив, що сьогодні в Україні п'ять великих сімей мають тотальний вплив на медіа та економіку. «Думаю, що американці дотиснуть, і в нас буде створено Антикорупційний суд. Але хто там має працювати? Я переконаний, що в судах мають працювати українці - правники з досвідом роботи в своїх країнах. Вважаю, що Україна має надати їм громадянство України. Якщо представники 5 мільйонів закордонного українства приїдуть працювати в Україну, то ситуація докорінно зміниться. Як би комусь цього не хотілося, але ми, українці світу, є одним цілим, ми маємо бути разом, і це є моя принципова позиція».

Пропонуємо переглянути розмову гостя з аудиторією (запитання йдуть у тому порядку, як їх ставили під час зустрічі).

- Турбує тривожна ситуація: сьогодні поляки називають Львів своїм містом...

Андрій Садовий: Король Данило Галицький заснував Львів. Це - аксіома. Місто за свою історію пройшло великі випробування в різних імперіях. І це теж відомо. І на сьогоднішній день Львів, як кістка в горлі, і для олігархів, і для Кремля, і для тих, хто живе трошки далі. Але Львів був, є і буде найбільш україномовним містом України. Не переживайте. Ситуація контрольована.

- Чи збільшилося коло ваших друзів, коли ви на польсько-українському кордоні зустрічали М. Саакашвілі?

А. С.: Я не був серед тих, хто зустрічав його на кордоні. Там було доволі багато інших народних депутатів та політиків: Ю. Тимошенко, В. Чумак, В. Наливайченко та інші.

Виступ Андрія Садового. Відповіді на численні запитання слухачів

А я, як мер, маю обов'язок вітати всіх, хто завітає у місто. З іншого боку, я є керівником опозиційної до чинної влади партії. І знову ж: ми не є типова опозиційна сила. Бо в парламенті підтримуємо справжні реформи на користь України і не підтримуємо ті, що корисні олігархам. Чи збільшилося коло друзів? Я, чесно кажучи, не до кінця усвідомлював ризики цього вітання. Що тебе, як мера і керівника партії, можуть у будь-яку секунду «штовхнути», в чомусь звинуватити. (І розповів відому історію навмисної сміттєвої блокади, яка тривала півтора року, допоки голова фракції Борис Березюк та кілька інших депутатів не почали голодування під адміністрацією президента.) Наголосив, що коли стався підпал сміттєзвалища, то йому письмово пропонували «реабілітацію», якщо «Самопоміч» перейде під контроль тих, хто керує всіма процесами в Україні.) Але я ніколи не продам Батьківщину і друзів, як би не було важко. Знаючи, що Бог допомагає тому, хто має добрі наміри. І ми вистояли.

Про М. Саакашвілі. Коли він був президентом, всі українські політики захоплювалися його реформами. Надання громадянства і залучення до праці в Україні віталося всіма і вважалося, що це буде корисна співпраця... А те, чим усе закінчилося - це велике приниження України, інституту українського громадянства. Це - великий моральний удар. Але я завжди кажу і роблю те, що думаю, і вважаю, що позбавляти його громадянства було неправильно.

А те, що зустрічав його в місті, думаю, що діяв правильно, як би це комусь не подобалося. Час нас розсудить і поставить усе на свої місця.

- Чи було помилкою обирати президентом Петра Порошенка, судячи з результатів його 4-річного керування державою?

А. С.: Це - наша історія. Я особисто голосував за Петра Олексійовича і завжди бажаю йому успіху та мудрості. Він мав би завжди згадувати момент, коли клав свою руку на Біблію та Конституцію України і присягав служити українському народові. Можна обдурити людей, але не Бога. Дай йому, Боже, здоров'я, і може, воно якось усе поміняється. Сьогодні, до речі, він телефонував мені, запитував, як я тут, чи, може, чимось допомогти. «Щиро дякую, - відповів, - все нормально, працюємо». (Вважаю відповідь на запитання вищим пілотажем дипломатичної риторики, яка, своєю чергою, заперечує політичну риторику «кажу те, що думаю». І ще одне підтвердження: «слідкувати за думкою іншої людини - величезне задоволення» - Л. К.).

- Я представляв вас (слово взяв відомий у громаді громадсько-політичний діяч, поважний 96-річний сеньйор Микола Галів, - Л. К.) на зустрічі з представниками Українського католицького університету як успішного, динамічного, перспективного кандидата на посаду майбутнього президента. Чи ви кандитуватимете тепер і, водночас, чи зумієте побороти труднощі, як свого часу подолали «сміттєву блокаду»?

А. С.: Проблема України в тому, що у нас є і політичне сміття... Ми не знаємо, коли будуть наступні вибори. Згідно зі законом, вибори президента мають бути у березні 2019 р., а в парламентські - восени цього ж року. Згідно з моєю інформацією, олігархи вирішили цей порядок змінити. Хочуть провести дочасні президентські вибори у серпні поточного року, коли виборці в Україні та політики на Заході перебуватимуть у відпустках. Думаю, що все це - від лукавого. Сьогодні ми маємо єдиного партнера справжнього - це США.

А Росія ніколи не зміниться. Вона завжди буде агресором. І ми ніколи не будемо мати іншого кордону з Росією, ніж той, що маємо. Треба використовувати досвід інших країн. Наприклад, Ізраїлю. Вони живуть і рухаються вперед зі зброєю в руках... (Як на мене, недарма згадано Ізраїль. Прослідковується ще один можливий натяк Андрія Івановича: Мінські угоди, за які тримається влада, не працюють, не надійні. - Л. К.).

А сьогодні казати заздалегідь, чим я хочу займатися, некоректно. Розумію лиш одне, що назад не можу піти, бо знищать, треба йти тільки вперед. А що це буде? Будь-що, що в моїх силах, лише вперед...

- Що планується в Україні, щоб приваблювати інвесторів і допомагати бізнесу?

А. С.: Щодо іноземного інвестора. Коли хтось з них приїздить у країну і зустрічається з якимсь міністром чи іншим владомужцем, то останні кажуть: у нас правова система не дуже, але ти приходь, і я тобі особисто буду допомагати. Але ці люди розуміють, що влада поміняється і підтримка щезне. Тому не наважуються. І це - закономірно. Без зміни правової системи залучити іноземного інвестора нелегко... Що робили ми у Львові?

Наприклад, є така відома європейська компанія STB, що займається будівництвом нерухомості. Ми продали їм 25 га землі. Підвели на місце будівництва всі комунікації (воду, газ,електрику), і вони мають побудувати корпуси «під ключ». В процесі створюють робочі місця, платять податки, які йдуть на розвиток міста.

Розвиваємо туристичний бізнес. Коли я прийшов на посаду мера у 1996 році, туристів було не так багато. Зараз - 2,5 млн. щорічно. Сприяємо працівникам сфери ІТ. Щоб утримати їх у Львові, даємо пільги на будівництво кооперативного житла для себе і добру зарплатню. Зацікавлені в тому, щоб з інших міст приїздили. І заохочуємо їх. Я це роблю в місті і хочу це робити в країні. (Не втримався Андрій Іванович, щоб не видати потаємні амбітні плани - господарювати в країні. Що ж, на здоров'я! - Л. К.).

Або ще - в країні тисячі хлопців, які повернулися з війни. Уряд думає, що їм допомагає, даючи вказівки на місця: виділіть їм землю під будівництво житла. А вони ж на це не мають коштів. Ми вчинили інакше: надаємо їм одноразову допомогу. Пораненим або сім'ям загиблих даємо квартири. Бо маємо дбати про наших захисників. І бути уважними до інвесторів, щоб місто розвивалося. Тому - welcome. Приїздіть самі і скеровуйте інвесторів до Львова. Адже сьогодні Львів за рівнем залученого інвестування перевищує Київ. Бо ми - теж столиця. Столиця культури, кави, шоколаду. (Все це - чудово, але як було б ще краще, якби Андрій Іванович міг сказати, що місто зберегло знаменитий ЛАЗ, завод електроніки та десятки інших підприємств, яким пишався Львів свого часу. - Л. К.)

- Які найбільші нагальні проблеми інфраструктури Львова? Чим ми - діаспора - можемо допомогти: інвестиціями чи доброчинністю? І пропозиція: на сайті мерії організуйте рубрику, що необхідно місту і чим ми можемо допомогти?

А. С.: У світі немає жодного міста, де всі проблеми були б вирішені. І все ж, одна з найважливіших проблем Львова - це громадський транспорт, який свого часу був переданий у приватне користування. Але люди не можуть платити ринкові ціни. Маємо завдання повернути у власність громадський транспорт місту, тобто, державі. Нагальне нині - будівництво заводу з переробки відходів. Надто важливе третє - інвестиції в шкільну освіту, виховання дітей, готових до тих різких, швидких та непередбачуваних змін життя, які відбуваються сьогодні у світі.

Але для мене, як мера, всі проблеми є головними, бо їх треба вирішувати. Немає більш відповідальної роботи, ніж робота мера, бо вона - персоніфікована. Мер відповідає за все особисто.

Чим допомогти? Говорити правду, щоб світ знав, що відбувається в Україні. Наприклад, нині вирішується питання будівництва Північного газового потоку. Це для України - катастрофа, і ми не маємо права цього допустити. Деякі країни, які пішли вправо (як Польща, Чехія, Болгарія) не проти. Німеччина, з одного боку, виступає за санкції проти Росії, а з іншого - за будівництво потоку. Лише США чітко виступають проти. Нам, українцям, треба активніше виступати з протестами, казати правду. А також мати бажання приїздити в Україну з порадами, контактами, досвідом. Не думаю, що гроші вирішують усе.

- Чому так ганебно розігнали на днях наметове містечко під Верховною Радою і чому не було акцій щирої підтримки їхніх симпатиків?

А.С.: Біля Верховної Ради зібралися учасники військових дій, які повернулися з війни і побачили багато несправедливості. Люди, що побачили смерть, по-різному можуть виказувати свою злість та свої емоції. Але вони мирно протестували, нікого не карали і не зачіпали. А поліція вночі фізично поставила їх на коліна. Це те, що я ніколи і нікому не буду пробачати. Не можна наших воїнів ставити на коліна. Комусь дуже хотілось їх спровокувати, щоби почали чинили опір. Але вони вчинили мудро. Чим усе це закінчиться, важко сказати. Професор Маринович якось сказав, що українці схожі за темпераментом на працьовитого повільного вола. Але якщо його розізлити, то все знесе на своєму шляху...

- Шановний Андрію Івановичу. Три роки тому ми говорили з вами у Києві про те, що зробити, аби наші олігархи ставали новими Терещенками та Чикаленками. Сьогодні це питання наївне. Уявімо, що ви - президент. Що робитимете разом з новообраною Верховною Радою, щоб змінити олігархічну систему? Адже без цього не подолати і корупцію. (Питання автора від часопису «Час і Події»).

А. С: Весь світ знає, що таке корупція. І жодна країна не подолала корупцію на сто відсотків. Її треба максимально понижувати. Який рецепт подолання корупції в Україні?

Це - новий закон про вибори за відкритими списками, тобто, прозора, пропорційна система. Це те, чого олігархи бояться і не хочуть. Вони будуть намагатися провести вибори в парламент до виборів президента. А коли прийде хтось, хто їм не подобається, то через Верховну Раду будуть «крутити» ним, як захочуть. Тому не можна допускати вибори за старим виборчим законом. Він лише поглибить корупцію в Україні.

Персональні розмови та світлини на пам’ять

 

І наступне: однозначно треба давати можливість всім українцям закордоння видавати українські паспорти. Це кардинально змінить політичну ситуацію в Україні. Все можна виправити, але має бути бажання і політична воля. Людина, котра при владі - це як камертон, який має давати чистий звук. Тоді він на місцях робитиме добро. А фальшивий звук - це біда для всіх. Тому я завжди запрошую до співпраці нових людей, креативних. У списку на минулих парламентських виборів моє прізвище було на 50-му місці. Тому що я вважав, що інші принесуть більше користі в парламенті. Людей треба підбирати та навчати.

- Як могло так статися, що уряд в Україні погодився на співпрацю зі шкідливою, скомпрометованою в усьому світі сільськогосподарською компанією «Монсанто», від якої всі країни відмовилися?

А. С.: Очевидно, представники цієї компанії пропонують великі гроші, і є ті, хто в них зацікавлений. В Україні почало добре працювати НАБУ, але передані ними справи корупціонерів у суди безрезультатні. Суди відпускають порушників закону. Рецептів боротьби з корупцією багато. Треба лише розпочати цю роботу...

- Як ви підбираєте кадри, як розвиваєте їхні таланти?

А. С.: Одна з найбільших проблем у моїй роботі на посаді мера - це підбір людей. Я запрошую на адміністративну роботу з інших міст, з бізнесу, випускників вишів, які проходили у нас стажування і добре себе зарекомендували. Так, у нашій міській раді половина працівників - це хлопці та дівчата зі стажувальників. Виховуємо кадри і в партії «Самопоміч». Так у Миколаєві головою міста був обраний наш партієць Олександр Сенкевич. Що банда зробила? Відправила у відставку. Сподіваємося, що через суд повернеться на посаду, бо має підтримку людей.

Заснували ще Інститут просвіти, який організовує і проводить спеціалізовані форуми. Де знайти потрібних людей - залишається найбільшою проблемою кожного керівника...

- Ваша точка зору щодо негайного продажу землі.

А. С.: Земля має бути власністю людей, які на ній працюють. Повинно бути право на приватну власність. Але щоб землю нині не скупили багатії, ми пропонуємо поступовий шлях переходу на ринок землі, щоб усе було під контролем. Продавати землю сьогодні й одразу не можна, оскільки маємо корупційні схеми. У людей заберуть останнє.

- Ви сказали, що «я не належу ні до лівих, ні до правих. Я - посередині».  Яка ідеологія партії «Самопоміч»? Адже вона не може базуватися лише на християнській моралі?

А. С.: В Україні понад 300 партій. 95 відсотків з них - власність олігархів або місцевих феодалів. Всі вони малюються перед виборами в різні кольори, але насправді є фейковими. Україна потребує людей здорового глузду. Наша партія дотримується і консервативних, і ліберальних поглядів, і бореться з корупцією. Чому Єгора Соболєва звільнили з голови антикорупційного комітету? Тому що не пробачили запровадження електронного декларування.

- Продовжуючи попереднє запитання: то на яких цінностях побудована ваша партія?

А. С.: Я добре колись вивчив засади Християнської партії Баварії і захопився її програмою. В основі наша партія є християнською, сповідує консервативні цінності. Але в нас багато молодих людей ліберальних поглядів. І ми є ліберальними в деяких питаннях, наприклад, в економіці. Адже Україна включена у світовий потік. І якщо ми подолаємо корупцію, то ситуація докорінно зміниться Я вірю що через 15-20 років Україна матиме 3-4 ідеологічні партії, які пропонуватимуть людям свої чіткі ідеологічні позиції. І я буду робити для цього все можливе. Стовбур у дерева має бути твердим, сильним, тоді гілля матиме чим живитися і на що (умовно) опиратися.

- Якою є роль держави в християнській ідеології?

А. С.: Минуле сторіччя показало, що «нас рвали на шматки», ми втрачали людей (загинув кожен 2-й чоловік і кожна 4-а жінка з українців). І лише тому, що не було сильної держави, яка б нас захищала. Сьогодні державу маємо - слабку, недосконалу. Але це - наша держава. І треба на неї дмухати, бути мудрими, щоб її зміцнювати.

 

******

«Я за натурою - великий оптиміст. Коли маєш добрі думки, добрі наміри, Бог тобі допоможе і скерує. Треба вірити в Бога, але не сидіти, склавши руки і молитися. Треба важко працювати», - підсумував розмову з представниками української громади Нью-Йорка мер міста Львів та керівник партії «Самопоміч» Андрій Садовий.

 

******

Це була розмова з аудиторією. Жаль, що через обмаль часу не до кінця були розкриті питання, що стосувалися ідеології партії «Самопоміч» у різних напрямках організації роботи суспільства, його майбутнього. Проте, велику увагу Андрій Іванович приділив приватним питанням багатьох присутніх, зокрема, львів'ян. Давав поради, занотовував прохання, обмінювався координатами. Демонстрував дружелюбність та демократичність.

Фото Гані Кріль,
Максима Пицюра та автора