За збереження антиросійських санкцій італійці вимагатимуть від Євросоюзу особливих
преференцій для себе. В Італії завершилися вибори до парламенту. За попередніми
підсумками перемогу здобувають: «Рух 5 зірок» - 31%, партія «Вперед, Італіє!» -
близько 14%, союзна до неї «Ліга Півночі» - 18%. Демократична партія, яка досі очолювала
коаліцію та уряд, набирає близько 24%.
«Рух 5 зірок» - права партія популістського
характеру, євроскептики, порівняний новачок на політичній мапі країни. «Вперед,
Італіє!» - партія, теж права, яку очолює старожил італійської політики Сільвіо Берлусконі,
«Ліга Півночі» - регіональна, по суті, партія, яка захищає окремі інтереси більш
розвиненої у промисловому аспекті Півночі країни на противагу інтересам Півдня.
Як стверджують італійські політичні
експерти, найімовірнішим варіантом майбутньої коаліції є союз правих партій: Берлусконі
з «Лігою Півночі» та невеликою партією «Брати Італії» (4% голосів). Однак, для України
найважливіша та обставина, що всі, хто формуватиме коаліцію, прихильники скасування
чи, принаймні, послаблення санкцій Євросоюзу проти Росії.
Тож питання: наскільки реальною є
загроза зміни політики Євросоюзу щодо Росії через позицію нового керівництва Італії?
Ілія Куса, політичний аналітик
Українського інституту майбутнього:
«Формування коаліції за участі популістів
і правих радикалів з «Ліги» - це кінець прихильності до антиросійської політики
ЄС»
«Згідно з тими результатами, які
відомі на цей момент, парламентські вибори завершаться формуванням коаліції правих
сил і популістів. Це буде великим ударом по євроінтеграційному проекту ЄС. Усі лідери
виборів - «Ліга» Маттео Сальвіні, «Рух 5 зірок» Луїджі ді Майо та «Вперед, Італіє!»
Сільвіо Берлусконі - декларують кардинальну зміну політики Рима щодо найважливіших
питань подальшого розвитку ЄС. І якщо партія Берлусконі все ще лишається проєвропейською
і союзником НАТО, то обидві інші політичні сили - євроскептики й популісти. Такий
результат виборів означатиме кілька важливих змін для Італії та ЄС у цілому.
По-перше, перегляд Фіскального стабілізаційного
договору, який визначив у 2012 році стратегію розвитку Економічного й Моніторингового
Союзу ЄС, яку ми бачимо зараз.
По-друге, запровадження паралельної
національної валюти поряд з євро для внутрішніх розрахунків або (якщо ЄС не піде
на поступки щодо пункту 1) референдум про вихід з єврозони.
По-третє, запровадження суворої міграційної
політики, припинення прийому нових біженців, затримання і депортація мігрантів у
Середземному морі, укладання двосторонніх угод з Лівією та місцевими антиурядовими
угрупованнями про стримування мігрантів. По-четверте, можливе пом'якшення санкцій
проти РФ. Скасування, звісно, не буде, але торгуватися за зміну санкційної політики
Рим однозначно буде в обмін на певні преференції для себе. По-п'яте, наростання
невизначеності щодо реформування Євросоюзу. Поява нових перешкод в особі нового
коаліційного уряду Італії в реалізації плану Єврокомісії з посилення інтеграції
в ЄС. По-шосте, поглиблення конфлікту між Італією і Францією через ідеологічні розбіжності
між урядами, а також навколо ситуації у Лівії.
Щодо українського питання та санкцій
проти РФ, то найбільш імовірним зараз є формування коаліції за участі популістів
«Руху 5 зірок» і правих радикалів з «Ліги». Це означає, що Італія перестане бути
прихильником антиросійської політики ЄС. Враховуючи те, що вищеозначені партії виступають
за нормалізацію взаємин із РФ і скасування санкцій, Італія просуватиме ідею пом'якшення
санкцій проти Кремля. Але якщо їм це не вдасться зробити, вони, як мінімум, налагодять
взаємини з Москвою на двосторонньому рівні. Це може загрожувати й українцям, які
працюють в Італії».
Катерина Зарембо, заступник
директора Центру «Нова Європа»:
«Як мінімум, Італія не стане дружньою
до України більше, ніж вона є зараз»
«Які б сили не сформували коаліцію,
підстав для надмірної тривоги щодо європейського майбутнього Італії немає. Євроскептицизм
в Італії має іншу природу, аніж, скажімо, в Угорщині чи Польщі. Йдеться не про риторику
«а ля Трамп» щодо відновлення величі Італії і не про критику ЄС, а, швидше, про
отримання більших вигод від членства Італії в Євросоюзі. Не варто забувати, що італійська
економіка перебуває у стані кризи протягом останніх 10 років, і саме це є однією
з причин, чому чинний уряд втрачав підтримку. Вони не змогли вивести країну з кризи,
не змогли підняти економіку, нині італійський ВВП - все ще менший, ніж до 2008-го
року, дуже великий внутрішній борг, безробіття серед молоді тощо. Без підтримки
ЄС Італія не вирулить, не зможе піднятися, тому це певним чином стримуватиме нову
італійську владу в проштовхуванні власного порядку денного і змушуватиме підлаштовуватися.
Щодо українського питання, то Італія
не стане дружньою до нас більше, ніж вона є зараз. Тамтешні політичні сили взагалі
не є проукраїнськими у тому сенсі, в якому цього хотілося б Україні, питання тільки,
більшою чи меншою мірою. Італія за уряду «Демократичної партії», тобто, впродовж
останніх п'яти років - це, напевно, італійський «максимум» української підтримки.
Та й то не завжди - пам'ятаєте, як у 2015 році Італія виторговувала за санкції проти
Росії поступки для себе? Так буде й зараз. Італійці підтримуватимуть антиросійські
санкції, але за умови певних змін політики для себе з боку ЄС».
Наталія Іщенко, заступник
директора Інституту світової політики:
«Якщо італійці виторгують особливе
ставлення до себе від ЄС - санкції проти Росії залишаться»
«Вибори в Італії мають стосунок до
внутрішньополітичної ситуації в Україні, насамперед, щодо врегулювання конфлікту
на Донбасі, бо Італія цього року головує в ОБСЄ. Ми бачимо, що можлива коаліція
- лівоцентристи плюс популісти або правоцентристи та знов-таки популісти. Ці коаліції
не є дуже вигідними для України. Вони будуть орієнтуватися суто на вирішення внутрішніх
поточних питань італійського суспільства і тому діятимуть дуже прагматично. Щодо
антиросійських санкцій, то вони залишаться. Але, знову ж таки, за їхнє збереження
італійці намагатимуться виторгувати від європейських колег особливе ставлення до
своїх проблем. Приміром, допомогти подолати наслідки економічної кризи, яка триває
в Італії з 2008 року, а також переглянути питання щодо політики «відчинених дверей»
для мігрантів».
Опитав Мирослав Ліскович, Київ
Джерело: «Укрінформ»