Віталій Марків - громадянин Італії, багато років жив з родиною та працював
в Італії, куди вони виїхали у 2003-му. Коли почалась Революція Гідності, Марків
повернувся в Україну - на Майдан. А як почалась війна - серед перших потрапив
на фронт. І ось у 2017-му, коли Віталій прибув до Італії, він був заарештований
за сфальшованим російською агентурою звинуваченням у вбивстві італійського
журналіста Рокеллі. І тепер людина сидить у тюрмі тільки тому, що захищала
Батьківщину.
| |
Віталій Марків на горі Карачун під Слов’янськом 31 травня 2014. Фото зі сторінки Юрія Касьянова у «Facebook» | |
Арештований у червні минулого року боєць Нацгвардії досі
утримується в італійському СІЗО, очікуючи суду. Як почувається солдат
батальйону ім. Кульчицького? Чи є в прокуратури міста Павія докази проти Віталія?
Про це в інтерв'ю «Цензор.НЕТ» розповідає бойовий побратим Марківа, народний
депутат Андрій Антонищак.
- Ви - народний депутат, належите до фракції БПП. Із чим
пов'язаний ваш особистий інтерес у справі Віталія Марківа?
- Із Віталіком ми познайомилися безпосередньо на Майдані. Я
не знав, що він на той момент вже був громадянином Італії. Ми взагалі на
Майдані одне одного називали, максимум, по імені. Нас не цікавила історія
людини, нас об'єднала одна мета - боротьба з режимом Януковича.
Спочатку Віталій перебував у моїй 9-й сотні. Потім перейшов
у іншу сотню, тому що знайшов там товаришів, земляків. Але ми підтримували
контакт.
А 13 березня 2014 року з майданівців був сформований перший
резервний батальйон Національної гвардії України у складі Міністерства
внутрішніх справ. І 15 березня з Майдану ми одразу вирушили у Новопетрівку. Від
Ради Самооборони Майдану, куди я входив, я був призначений координатором даного
батальйону. Брав безпосередню участь у формуванні батальйону, в активній його
підготовці до подальших подій. Десь приблизно у середині квітня я у складі
батальйону склав присягу. Разом зі мною, серед інших, присягу склав і Віталій
Марків. Тобто, він підписав контракт резервіста.
- І ось тут одразу виникає запитання: якщо Віталій мав
італійське громадянство, як бути з присягою на вірність Україні? Чи не
суперечить це одне одному?
- Абсолютно не суперечить. Згідно зі Законом «Про
Національну гвардію України» будь-який громадянин іншої країни, який легально
перебуває в Україні, може підписати контракт із Національною гвардією України.
Хочу також наголосити, що Віталій Марків є громадянином України.
Але повернуся до перебігу подій. Усередині квітня ми вийшли
з Новопетрівки. Спочатку базувалися у Павлограді, після цього брали участь у
деблокуванні Слов'янська. Ну і пізніше одна за одною почалися бойові дії.
А Віталій у той час, коли ми зайшли під Слов'янськ,
перебував у складі однієї з рот на горі Карачун. Де, безпосередньо, і сталася
оця трагедія з італійським журналістом. І весь час - аж впритул до свого арешту
в Італії - Віталій на законних підставах служив у батальйоні, який зараз
називається батальйоном Національної гвардії імені Героя України генерала
Кульчицького.
Я, як і багато інших ветеранів, поважаю добре ім'я
батальйону. Окрім того, це - небезпечний прецедент.
Це і є відповідь на ваше запитання про те, яким є мій
особистий інтерес у цій історії.
- Зрозуміло. Отже, після арешту Марківа в Італії ви
вирішили зробити все можливе, щоб не залишати його без допомоги?
- У нас батальйон - це є батальйонне братство. І те, що
сталося з Віталієм Марківим, це незаконне його затримання - ми всі сприйняли,
як особисте. Тому я, як громадянин України, як депутат Верховної Ради України,
- моментально, вже наступного дня долучився до захисту його прав, безпосередньо
перебував у контакті з Генеральним консулом України у Мілані. Пізніше, разом з
народним депутатом Богданом Матківським ми зробили два вояжі у Мілан, де мали
зустріч безпосередньо з адвокатом Марківа. Той визначив мене і народного
депутата Матківського (який також був бійцем батальйону Кульчицького) як
основних свідків. Тому що Матківський перебував безпосередньо у зоні бойових
дій, на горі Карачун, а я як координатор батальйону Кульчицького володів
інформацією про те, що відбувалося і на горі Карачун, і навколо Карачуна.
Оскільки італійці ніяк не могли збагнути, як генерал може командувати
батальйоном, і ще багатьох речей.
Під час однієї з цих поїздок ми були допитані прокурором
міста Павія, який веде цю справу, і підполковником карабінерів.
- Перекладачем з української був хтось із прокуратури?
- Хочу сказати, що перекладач був непрофесійний; належним
чином не володів українською мовою. При цьому, від перекладацьких послуг нашого
консульства вони відмовились. У тому, що стосується перекладу, я не гарантую точного
відтворення наших свідчень. Разом із тим, проводилась аудіо- і відеозйомка.
Навіть не хочу розповідати, яким хамським способом було
проведено цей допит. Я захищав честь Марківа і боронив позицію держави Україна
щодо представника італійської влади...
- ...Ви говорити не хочете, але мій обов'язок як журналіста
запитати: а яким таким хамським способом вас було допитано?
- Хамським я називаю ставлення, коли, ставлячи питання,
підполковник карабінерів відверто сміється мені в очі. Мені - бойовому
офіцерові, підполковнику Національної гвардії України. Або коли мені ставлять
уточнююче запитання: «А кого ви вважаєте сепаратистами? Людей, які люблять
Росію?» Знаєте, такі коментарі є взагалі неприпустимі!
На допит ми приїхали не з порожніми руками. Оскільки спочатку
в італійських ЗМІ були звинувачення у тому, що, мовляв, в Італії був якийсь
розбишака, який пішов з Майдану на війну, хтозна де взяв зброю і стріляв з неї
- так от, щоб спростувати таку точку зору, ми привезли всі підтверджуючі
документи офіційності перебування у Нацгвардії пана Марківа. Починаючи від
наказу про Закон «Про створення Національної гвардії», присяги, отримання зброї
і т. д. - і закінчуючи всіма виписками і довідками.
Крім того, я зустрічався з головою Служби безпеки України,
Генеральним прокурором України, міністром внутрішніх справ. І від всіх них
отримав запевнення у тому, що я можу передати італійській стороні запрошення до
співпраці і відвідування італійською стороною України для об'єктивного,
всебічного вивчення всіх обставин.
Отже, у серпні минулого року мною було чітко озвучено
позицію. По-перше - що я шкодую про те, що в 2015 році, коли італійська сторона
перебувала тут, у них не вийшло співпраці з нашими правоохоронними органами. Я
наголосив, що 2015 рік був дуже складним для України. У нас змінились
Генеральний прокурор України, голова Служби безпеки. На фоні цього ми
пропонуємо відвідати Україну, і, зі свого боку, я наголосив, що ми даємо всі
гарантії безпеки, доступ до матеріалів, які стосуються справи Марківа і
загибелі італійського журналіста. І так далі.
| |
| Фото з архіву. Андрій Антонищак |
- Як на це відреагувала італійська сторона?
- Італійці все це вислухали і сказали, що вони розглянуть
це питання і, можливо, відвідають Україну. На жаль, вони цього не зробили -
пославшись на те, що вони, буцімто, образились на народного депутата
Антонищака, коли я прокоментував у певних ЗМІ, що італійська сторона, на мій
погляд, вже призначила собі винного.
- Ви і зараз не полишаєте цієї думки?
- Так. На мій погляд, італійська сторона все-таки призначила
собі винного. Інакше як можна розцінити небажання прокурора м. Павія (попри
його обіцянки) відвідати Україну для спілкування з нашими правоохоронними
органами та обстеження місця загибелі громадянина Італії Рокеллі та опитування
свідків?
- Але ж може у вас бути своя думка... Ця «образа» італійської
сторони видається недолугим намаганням виправдати свій неприїзд в Україну.
- Натомість, прилетів італійський адвокат Марківа, йому
забезпечили охорону; він опитав наших хлопців, побував на горі Карачун і повністю
зняв всі матеріали. І коли він на власні очі побачив диспозицію - де стояла
Нацгвардія і де загинув італієць - він сказав, що це просто неможливо. І описав
це у своєму зверненні до італійської сторони з проханням відпустити Марківа під
домашній арешт.
Особисто для мене важливо, щоб усе суспільство зрозуміло:
ми не втручаємося в італійське правосуддя. Ми не даємо коментарі щодо їхніх
правоохоронних органів і судової системи. Ми лише просимо, щоб італійці, якщо
вони хочуть об'єктивного розгляду справи Рокеллі, приїхали в Україну для того,
щоб створити спільну групу. Крім того, міністр внутрішніх справ Аваков надіслав
їм такий лист. Голова Служби безпеки спільно з Генеральним прокурором також
надіслали їм такий лист. На жаль, вони залишилися без відповіді. Про це
громадяни - як наші, так і італійські - повинні знати.
- Окрім сміху підполковника карабінерів і дивних у
формулюванні запитань, чи були ще моменти, які наводили вас на думку про те, що
італійська влада ставиться упереджено?
- Так, важко не помітити вперте нерозуміння того, що таке
сепаратизм, і небажання зрозуміти суті тих процесів, які відбуваються в
Україні.
Насправді я розумію, що думка одного карабінера і одного
прокурора не є думкою простих італійців, які досить прихильно ставляться до нас
- і ми їм вдячні за цю підтримку; вдячні за санкції, які вони запровадили. Але
ж є певні речі, які нас роз'єднують. А, між тим, ми розуміємо, що справа
Марківа - це прецедент. І знаєте, що мені здалося? Що їм важливий не сам
Марків, а ті наслідки, які ця справа може спричинити.
- Чому ви так вважаєте?
- Бо під час розмови прозвучала така фраза: «Так ви
скажіть, що це не ви, Нацгвардія, а Збройні сили стріляли. Або будь-хто з
офіційних військових формувань».
- А ви що їм відповіли?
- Що, по-перше, пан Рокеллі, на жаль, проник на територію
України незаконно. Він був фрілансером і не був акредитований українською
стороною. Він зайшов з боку Слов'янська, був безпосередньо у тій зоні, яку
захопили сепаратисти. Причому, його попереджував таксист: що туди не можна їхати,
бо там стріляють, що там вибухають міни, що там тривають бойові дії.
Тобто, людина поїхала у зону бойових дій. Вибачте, але це -
територія України! І це - проведення антитерористичної операції! Хочу нагади,
як в Іраку загинув від пострілу американського танка журналіст, якого - увага -
було офіційно акредитовано. Тільки тому, що відблиск його об'єктиву був
сприйнятий як відблиск снайперського прицілу.
Це - війна. А війна несе певні ризики.
Повертаючись до допиту, можу сказати, що він, взагалі, був
мені незрозумілий за суттю. Ближчий, скоріше, до політики, ніж до деталей
справи. Але будь-яке звинувачення італійської сторони я спростовував
конкретними законами України.
- Наприклад?
- Наприклад, законом про Збройні сили України, який
визначає, коли ми можемо використовувати зброю і коли маємо це робити, законом
про Національну гвардію. З тієї сторони - жодного аргументу. Натомість, від них
пролунала така фраза: «А що ж ви так підкріплюєтеся цими законами? Ви ж першими
їх порушили! Ви ж взяли у лави Національної гвардії бійця, який є громадянином
Італії і має подвійне громадянство. Що у вас заборонено».
- Що свідчить, скажімо так, про неґрунтовність знань
італійською стороною українських законів
- Для того і потрібно створити спільну групу з
розслідування цієї трагедії - щоб робота була ефективною. А зараз я був
вимушений сказати: «У вас є закони. Ми вам переклали італійською 13
нормативно-правових документів. Чому ви їх не вивчили? Чому не підготувалися до
мого допиту?»
Ще я сказав наступне: «О'кей, Марків є громадянином Італії,
ми це визнаємо, більше того - вдячні державі Італія, що син італійського
народу, побачивши, що на його історичній Батьківщині почалися бойові дії, взяв
до рук зброю і пішов захищати свою Батьківщину. Але є одна важлива деталь: Марків
не відмовлявся від українського громадянства. Він, зокрема, є і громадянином
України. Річ у тому, що у нас не заперечується подвійне громадянство. Воно
просто не передбачено. Це - велика різниця».
І третє. Після виправдального висновку і визволення - які,
я впевнений, будуть, питання, які ми поставимо громадянинові України,
нацгвардійцю панові Марківу - будуть винятково у компетенції наших українських
органів. А зараз таке питання, я вважаю, втручанням в інтереси незалежної
держави Україна.
- Це - те, що ви їм сказали. І якою була реакція
італійської сторони?
- Це їм дуже не сподобалась. Допит, з одного боку, мав
емоційний характер. З іншого боку, я не почув жодних фактів.
- Повернемося до хронології подій. Отже, у вересні минулого
року ви тут зустріли італійського адвоката пана Марківа.
- Так, він отримав усі необхідні для захисту речі. Після
цього він вилетів в Італію, де підготував на 40 сторінках запит італійській
прокуратурі з проханням випустити Марківа під домашній арешт. Але отримав
заперечення на 2 сторінках.
- У чому була суть заперечення?
- Воно зводилося до того, що він володіє спеціальними
військовими навичками і може втекти з Італії в Україну. А Україна може його
переховувати.
- Якими були ваші подальші дії?
- Я
неодноразово зустрічався з міністром закордонних справ паном Клімкіним, який
чудово володів ситуацією щодо цієї справи (взагалі, можу сказати, що наше МЗС -
в темі і робить певні кроки, які я ще не можу озвучувати). Зустрічався я також
і з міністром внутрішніх справ, із прокурором, з головою СБУ. Підтримка є
повна, і ми всі зацікавлені у поверненні громадянина України, нашого бійця -
додому. І переконані у виправдальному вироку.
Низка народних депутатів України звернулися з
листом-проханням до міністра закордонних справ Італії. Він, коли нещодавно був
в Україні, на жаль, не зміг зустрітися з нами. Але зустрівся з Клімкіним і
міністром внутрішніх справ Аваковим. На цій зустрічі вони вкотре наголосили на
безпідставності даного розгляду, на прискоренні оцієї судової тяганини, на
звільненні під домашній арешт пана Марківа. Крім того, я передав панові
Клімкіну, а той - міністрові закордонних справ Італії складений компетентними
органами список італійських громадян, які воюють на боці сепаратистів. І я
хочу, щоб про це знало суспільство. Як про це вже знає міністр закордонних
справ Італії. У цьому списку, крім усього, - італійські політики, які були тут
і в Криму, італійські громадські організації, які вербують людей для потреб
сепаратистів на Донбасі; італійські центри такого спрямування.
Активісти цих організацій фінансовими та іншими
матеріальними інвестиціями надають допомогу терористам НЗФ, зокрема,
організовували перекидання найманців для поповнення складу воєнізованих
формувань. Ними ж проводяться масові заходи в Італії на підтримку діяльності
терористів «ДНР»-«ЛНР» і агітація для офіційного визнання цих структур органами
державної влади Італії».
Тобто, ми кажемо: шановні, є десятки італійців, які воюють
там. Серед них - люди, які пройшли Французький легіон. Вони - небезпечні ще й
для італійців - тому що повернуться і невідомо що будуть робити в Італії. Чи це
не таке саме роздмухування сепаратизму? Адже й у вас є своя історична
проблематика такого плану...
Для того, власне, ми і хочемо створити тут, в Україні,
спільну робочу групу. От тоді ми зможемо точно розслідувати цю проблематику.
Тому що проблема - не лише в Маркові; проблема - комплексна. Справа Марківа для
тих наших хлопців, які воювали, а зокрема, і для мене, - це велика небезпека.
- Що кажуть ті люди, які останнім часом зустрічалися з Віталієм
у тюрмі? Яким є його фізичний та психологічний стан?
- З Віталієм у межах того, що дозволено, постійно
спілкуються його адвокат, генеральний консул, мати і дружина. Я двічі
висловлював прохання про зустріч з Віталієм Марківим. На жаль, відповіді не отримав.
Але будемо наполягати. Тому що пан Марків в Італії утримується в камері з
рецидивістами - тобто - з дуже серйозними злочинцями. Зрозуміло, що це є і
моральний тиск на нього, і психологічний. Але зі слів людей, які з ним
спілкуються, він перебуває у хорошій формі. Він знає, що держава Україна його
не покидає, що про нього пам'ятають і дбають всі ветерани батальйону імені
Кульчицького. І ви знаєте, що мене потішило? Слова адвоката, який сказав, що
він близько п'ятдесяти років займається подібними справами - і при цьому не
пам'ятає жодного випадку, щоб його підзахисного так одностайно підтримували.
- Вже зрозуміло, яке покарання для Віталія буде вимагати
італійська прокуратура?
- Я, взагалі, не розумію, що вона може вимагати. Тому що
італійське законодавство побудоване таким чином, що вони можуть за підозрою
арештувати. Але судити за підозрою вони не можуть. Я так розумію, що фактів
проти Марківа немає. Відповідно, випустити його вони не можуть.
- Не можуть ще й тому, що навколо цієї справи було зчинено
стільки галасу...
- Галас був політичний. І весь цей галас - це
політиканство, яке роздмухане російською діаспорою. Взагалі, тут, на мій
погляд, є помітний слід втручання Російської Федерації, яка б хотіла
дискредитувати нашого бійця.
- За вашими словами, держава багато робить для Марківа. І,
все ж таки, - що можна зробити ще, які є резерви для юридичної допомоги бійцеві
батальйону імені Кульчицького?
- По-перше, декілька народних депутатів, і я серед них,
будемо вимагати зустрічі з Марківим.
Друге. На жаль, ми не можемо звертатися до італійського
парламенту, тому що почалися вибори (а така ідея у нас була).
Третє. Я звернувся до народних депутатів України - Володі
Ар'єва і низки інших, які презентують парламент України в європейських
інституціях - і вони також будуть порушувати питання Віталія Марківа на всіх
можливих зустрічах. Говоритимуть про незаконність його утримання під вартою. І
вимагатимуть, як мінімум, його звільнення під підписку про невиїзд (чи під
домашній арешт).
А у подальшому ми будемо порушувати це питання і в
італійських мас-медіа, щоб показати народу Італії, що не все так однозначно. І
цей штучно створений портрет ворога підривають дружні стосунки українського та
італійського народів.
Четверте. Звучать думки, що якщо влада Італії все-таки не
дослухається до здорового глузду, до звернення державних органів влади України,
до звернення вищого керівництва країни, то я знаю, що 8 березня українська
діаспора у всьому світі готує акції протесту. І ці акції будуть дуже
серйозними. І я думаю, що ці акції точно не підуть на користь іміджу уряду
Італії. І вже точно не покращать наші взаємні стосунки.
І найголовніше - таке загострення, такий прикрий розвиток
подій не дозволить обом сторонам досягти кінцевого результату: знайти винних у
загибелі журналіста Рокеллі. А це ж - саме те, що хоче італійська сторона. І ми
готові їй у цьому допомогти. Ми вміємо чути - але і самі хочемо бути почутими.
- Отже, якщо підсумувати, яким ви бачите адекватний вихід
зі ситуації?
- По-перше, відпустити Марківа під домашній арешт.
По-друге, створити слідчу групу з представників компетентних органів Італії і
співробітників прокуратури та Служби безпеки України. І спільно вирішувати дві
проблеми - розкриття загибелі італійського журналіста Рокеллі і питання
італійських найманців, що воюють проти України.
Автор: Євген Кузьменко
Фото з архіву Андрія Антонищака
Джерело: «Цензор.НЕТ»