Нещодавно мешканці Чикаго та околиць міста мали можливість почути в ефірі UkieDrive Radio виступ Ioana Salajanu, кандидата на посаду окружного судді Cook County. Для тих, хто ненароком пропустив цей виступ, або ж не мав можливості послухати уважно - публікуємо розмову з людиною, в житті якої  є місце для американської мрії.

Історія Ioana Salajanu - це історія багатьох американців.

- Розкажіть, будь ласка, трішки про себе та про ваше коріння. А також про причини еміграції вашої сім'ї до Сполучених Штатів.

- Мене звати Йоанна. Я походжу з Румунії. В 1981 році мій батько втік з Румунії. Близько чотирьох років ми не знали, чи він живий, чи мертвий. І протягом цього періоду, як більшості з вас, напевне, вже відомо, румунська влада та тогочасне комуністичне суспільство всіляко тиснули на нашу сім'ю.  Тож моя мати втратила роботу, а мене переслідували в школі як «зрадницю».

Врешті-решт несподівано ми дізналися, що мій батько опинився в Детройті, штат Мічиган, де попросив політичного притулку і для себе, і для нас. І ми емігрували до Детройта, в Мічиган, де ми жили до 1988 року. Район, в якому ми мешкали, був доволі бідним, і ми повинні були тяжко працювати,  щоб вижити. Мій тато змушений був переїхати, щоб закінчити юридичну школу. Ми залишились самі з мамою та сестрою. Я не розмовляла англійською. Я не ходила до школи, доки не постукала в двері школи через дорогу напроти нашої квартири. Але ми вижили, як багато хто. Ми навіть здавали консервні банки. Врешті-решт, мій батько здобув юридичну освіту, відтак отримав роботу в Ann Arbor (Мічиган), куди ми переїхали. Я пішла навчатись в Університет Мічигану (University of Michigan). Потім я отримала стипендію у Loyola School of Law в Чикаго. Так я і опинилася в Чикаго.

- Більшість наших слухачів пройшли той самий шлях становлення в Америці, який пройшли і ви. І ви, як ніхто інший, знаєте всі нюанси та проблеми тутешнього життя. Виходячи з цього, що ви можете порадити українцям, які нещодавно прибули до Сполучених Штатів? І чого, на ваш погляд, потрібно уникати, а що потрібно брати на озброєння, так би мовити, з американського життєвого досвіду?

- Я думаю, що моя історія - така ж, як і історія багатьох інших. Я не думаю, що я відрізняюсь від будь-кого. Я вважаю, що багато людей просто не розповідають про свій досвід. І знаєте, все залежить від сприйняття. Якщо ви вважаєте щось складним або важким, ви дієте певним чином, і ви можете власноруч створити певні обмеження для себе. Я вважаю, що кожен аспект мого життя був, напевно, лише трампліном для наступної сходинки. Увесь мій досвід тільки відшліфовував мене як особистість. Думаю, більшість людей цікавляться, чому я вирішила стати суддею, чому вирішила перейти з приватної практики на державну роботу. Але я роблю це для всіх тих людей, які приїхали у цю країну, для всіх людей, які виросли у цій країні, і котрі вважають, що не можуть досягти серйозних результатів, бо вони не мають відомого імені, вони не походять із престижного середовища, вони не мають достатньо грошей, вони не мають знайомств у відповідних колах. І вони кажуть, що через всі ці фактори вони не можуть стати тим, ким вони хочуть бути. Більшість людей вважають, що ці обмеження справді існують. І більшість емігрантів, а також людей, народжених в американському суспільстві, бачать систему, структуру, яку не можуть подолати. Як емігрант, ти приїжджаєш сюди як в країну можливостей і ти думаєш: «О, чудово». І ти тут. І ти бачиш цю систему і ти думаєш, що ти не зможеш її збагнути, через причини, які я щойно назвала. І я хочу, щоб люди знали, що все можливо. Я почала менше, ніж з нуля, і отримала значний досвід, подолала шлях до успіху... Насправді все можливо. І я вважаю, що ти можеш створити власні можливості, а не чекати, щоб їх створили замість тебе чи для тебе, розвіюючи при цьому міф, що існує певний тиск суспільства, який тебе обмежує. Адже, якщо ти вважатимеш, що такий тиск існує, ти реагуватимеш на нього. Якщо ти не віриш в його існування, ти будеш рухатись вільно вперед.

- І все ж таки уточнімо: яка мотивація у вас була, коли ви вирішили балотуватися на посаду судді у окрузі Кук?

- Я хотіла зробити це для всіх людей, яких зустрічала у своєму житті, які думають, що нічого не зможуть. А також - для трьох маленьких хлопчаків: Себастьяна, Андрія та Олександра. Їм по 9, 7 і 3 роки. І я відверто роблю це для них. Я хочу, щось залишити для них після себе, я не хочу обмежуватися тільки матеріальними речами. Я їм завжди кажу, що все в житті можливо. Коли діти дивляться на мене і запитують: «Мамо, чи я зможу це зробити?», то я відповідаю: «Так, ти можеш», тому що я змогла. І, незважаючи на всі перешкоди та обмеження, які були переді мною, я змогла досягнути своєї мети.

	Дякую Siri Hibbler та Field of Dreams Visionary Center за те, що зробили Garfield Park кращим! Фото з сайту www.ioanaforjudge.com

- Як ви уявляєте вашу роботу як судді? Якими рисами, на вашу думку, повинна володіти людина, обіймаючи таку посаду?

- Я дійсно вважаю, що суддя повинен бути справедливим. На мою думку, ти не можеш бути справедливим, не маючи життєвого досвіду. Якщо ти народився в певному колі і жив лише певним чином, я не думаю, що ти здатен зрозуміти, що пережили інші прошарки суспільства. І без розуміння досвіду інших людей, я не думаю, що ти можеш виконувати свою роботу справедливо. Якщо відверто, я була кожною частинкою суспільства. Я жила під тиском. Мене постійно змушували не говорити, не діяти, не виокремлюватися. Я пережила кризу. Я жила у тяжкій скруті - й успішно подолала її. Я важко працювала, закінчила навчання. Я була мамою, була дружиною. Тепер я мати-одиначка і професіонал. І, що найважливіше, весь цей мій досвід допомагає зрозуміти, через що проходять люди. Також я вважаю, що мій попередній досвід зробив мене дуже скромною і смиренною.

Я знаю, як це - нічого не мати. Більшість людей думають, що живуть у  поганий час, при поганій системі. Так, ми не мали води, ми не мали їжі. Але ми мали повагу одне до одного, ми мали дисципліну і ми мали людяність. І ти вже вдячний за те, що ти маєш - тому що ти нічого не мав. І це зробило мене смиренною і скромною. Я стала такою завдяки людям, яких я зустріла на життєвому шляху. І я вважаю, що я достатньо дисциплінована, щоб торувати свій шлях у житті.

- Розкажіть, будь ласка, про вашу громадську, волонтерську та благодійну діяльність.

- Я працюю з  низкою благодійних організацій, зокрема, у румунській спільноті. Я надаю юридичні послуги у безкоштовних юридичних клініках для польської, румунської та еквадорської спільнот. Щодо інших сфер, більш соціального напрямку, я є однією зі співзасновників (серед яких теж є жінки-матері) організації «Міжнародні діти» («Children International»). Це організація, яка збирає кошти на відзначання міжнародного дня дитини. Ми зосередились на події, яку відзначають у всьому світі, але у Штатах її відзначають не так масштабно, і використали цю дату як спосіб нагадати суспільству, що кожен бере участь у вихованні дитини. Ми взяли статті  ООН, де згадуються права дитини, і зробили їх темами наших заходів. До прикладу, освіта була нашою минулорічною темою. У цей спосіб ми пов'язали чиказькі школи зі школами зі Східної Європи. І ми створили систему, де школярі зі Східної Європи могли контактувати з учнями зі США. А також привезли 10 учнів на маленький обмін до школи. Метою цих заходів є навчання дітей. Під навчанням я маю на увазі не лише академічне навчання. Я думаю, що дитина вчиться, якщо в процесі навчанні беруться до уваги соціальний, музичний, мистецький, академічний аспекти життя. І ми співпрацюємо з іншими членами нашої спільноти, щоб здійснювати цей чудовий захід. До речі, він почався у дуже дощовий день 2013 року. Тоді прийшло лишень 105 учасників. Минулого року ж - 1500 дітей, не враховуючи їхніх батьків. Я також беру участь у діяльності бізнес-клубу, який заохочує почати та розвивати бізнес у мережі та торгівлі. Ми відкриваємо можливості для розвитку дітей у цих сферах.

- Хоча ви вже частково відповіли на це питання, однак хочеться глибше зачепити цю тему. Чи може бути корисним на цій посаді ваш життєвий та особистий досвід та знання проблем і характерних рис емігрантів зі Східної Європи?

Ioana нагороджується урядом Румунії за благодійну роботу з дітьми та румунською громадою. Фото з сайту www.ioanaforjudge.com

- Я вважаю, що мій життєвий досвід і є причиною йти на посаду судді. Мій життєвий досвід зробив мене готовою до ефективних змін. Як я вже казала, я втомилася слухати, як люди розповідають, що вони не нічого зможуть досягнути. І як інші люди цьому вірять. Передусім, це стосується спільноти емігрантів. Коли ти обмежений у знанні мови, документах чи грошах, коли ти тільки приїхав, дуже важко повірити в себе, що все можливо. Однак вони повинні бачити, що Америка - це дійсно країна можливостей, яка не обмежує тебе.

- Що б ви хотіли сказати нашим читачам на завершення інтерв'ю?

- Насамперед, я б хотіла подякувати вам та всім читачам за можливість розповісти мою історію. І я б хотіла запросити вас разом зі мною почати змінювати світ до кращого.

Я хочу, щоб голос кожного був почутий. І я заохочую вас голосувати 20 березня, коли відбудуться «праймеріз», адже це - той час, коли люди можуть голосувати за суддів. Тому що без ваших голосів ніхто не зможе здійснювати зміни. І це ваш день, коли ви можете скористатися своєю владою. Особливо це стосується судової влади. Люди думають, що це не важливо. Але це не так. Судова влада - це гілка влади, до якої люди мають прямий доступ і можуть контролювати її за допомогою механізму виборів. Ваша влада - це ваш голос.

І ви можете проголосувати за те, щоб суддею стала саме та людина, котру ви оберете. І дуже дякую вам за те, що я отримала таку можливість.