Якщо ви будете у Верховині, Івано-Франківської області, то неодмінно завітайте в Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина», який розташований у самому центрі селища.

Галина Кутащук

Там вас зустріне дуже приємна, життєрадісна і талановита гуцулка Галина Кутащук, яка працює науковим співробітником музею. На жаль, у наш складний час не часто зустрінеш добру людину. До того ж, у державних установах, зокрема, культурних та освітніх, не завжди працівники зустрічають відвідувачів з обіймами - переважно з похмурим, пронизливим поглядом. Галина Кутащук, незважаючи на труднощі і буденні проблеми, завжди вміє знаходити позитив. Численні відвідувачі музею виходять з гарним настроєм і чудовими враженнями не лише від перегляду експонатів, але й від спілкування з цією дівчиною. Кілька днів тому Галина відсвяткувала ювілей. Не буду наголошувати, скільки їй накувала зозуля, як кажуть на Гуцульщині, бо не заради цього з'явилася стаття про неї. Хочу розповісти про Галині таланти і плани.

Галина Кутащук народилася, виростала і нині живе у славнозвісному, мальовничому гуцульському селі Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області. Успішно закінчила сільську середню школу імені М. Грушевського, а згодом - філологічний факультет Прикарпатського інституту ім. В. Стефаника. Родина дівчини по батьковій лінії походить від відомого в селі народного різьбяра, майстра з плоскої різьби, художника, фотографа, музиканта, народного цілителя, освітянина, оповідача Василя Якіб'юка (по сільському - Ивандюка), до якого з 1906 до 1914 рр. приїжджав Іван Якович Франко. До речі, зараз у будинку Василя Якіб'юка розташований літературно-меморіальний музей Івана Франка. Смерекові гори, круті плаї, п'янке карпатське повітря і гени витворили в Галини безмежну любов до рідного краю, якому вона вірно служить.

З раннього дитинства Галина захопилася вишиванням, в'язанням, а надто бісероплетінням, яким займається уже понад 20 років. У її доробку чимало ґерданів та різноманітних гуцульських давніх та сучасних силянок.

Любов до цього виду мистецтва прищепила дівчині мама Василина, яку навчила її мама Марія - Галинина бабуся.

На Гуцульщині бісер широко застосовують для оздоблення одягу та виготовлення нашивних прикрас: силянок або драбинок, ґерданів, підвісок, стяжок. Ці вироби, нашиті або насиляні пацьорками в різні візерунки, залюбки носять гуцулки на шиї, рідше - на голові. На Гуцульщині і на Покутті ґердани носять також парубки на капелюхах. Цей вид українського мистецтва став органічним і традиційним надбанням народу, невід'ємною часткою поетики й колориту краю. Бісерні прикраси органічно вписуються в красу карпатських гір, гомін водоспадів, різнобарв'я квітучих полонин, гуцульську архітектуру, дерев'яний посуду і вишиванки.

Розмаїття виробів з бісеру Галини Кутащук	Жіночий ґердан «Маки», 2013 р.

 

«Мистецтво бісероплетіння на Гуцульщині існує в Карпатах віддавна, - розповідає Галина Кутащук. - Якщо не помиляюся, то воно датується ХVІІ сторіччям. Потім призабулося, а на початку ХІХ-го відновилося знову. Найпоширенішими прикрасами є силянка і ґердан. Силянка (силєнка - гуц.) від слова силєти, тобто, нанизувати, своєю формою нагадує пектораль і буває різних розмірів та кольорів».

	Біля виставки вишиваних бісером ікон «Боже, нам єдність подай» у Літературно-меморіальному музеї І. Я. Франка у Криворівні, 2016 рік

На Гуцульщині цим чудовим рукоділлям захоплювалися не лише жінки, але й чоловіки. Тут побутувало чимало жіночих прикрас: натуральні та штучні коралі, скляне намисто, дукачі, зґарди, силянки та ґердани. Ґердани бувають чоловічими й жіночими, тчуться на спеціальному станку. До речі, в сусідньому Косівському районі, в селі Соколівка, традиційні сорочки і кожухи вишивають бісером.

Події на Майдані, зокрема, побиття студентів, розстріл Небесної Сотні спонукали майстриню та її маму взятися за вишивання бісером ікон. Вишивають напівхрестиком, нанизуючи кожну бісеринку на голку, за намальованим і розграфленим зразком. Особливість роботи полягає в тому, що обличчя ікони залишається невишитим.

Також майстриня вишиває портрети українських письменників і політичних діячів. Нещодавно виткала з намистинок портрет Кобзаря. Каже, що вишиваних портретів Шевченка є багато, тому спробувала зробити це в інший, оригінальний спосіб. Найближчим часом планує виткати портрети Івана Франка та інших відомих письменників, які свого часу перебували на Гуцульщині, зокрема, в її рідному селі Криворівня.

Орнаменти для своїх робіт майстриня, здебільшого, бере з вишиванок, а форми ґерданів і силянок придумує сама.

Галина разом з мамою Василиною часто беруть участь у різноманітних конкурсах, виставках та фестивалях. Зокрема, в таких, як «Полонинська ватра», «Полонинське літо» в номінації «Гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво». Часто виставляє свої вироби в різних музеях Гуцульщини. Виставляла свої роботи на виставці «Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра» у Києві, де показала свої автентичні роботи, характерні лише для Гуцульщини, а також сучасні ґердани та силянки. Після відвідин цієї виставки київська журналістка Людмила Чечель зазначила: «На виставці я затамувала подих біля робіт Галини Кутащук. Ґердани, змійки, силянки - яскравими кольорами, барвами веселки збирали довкола відвідувачів».

Галина Кутащук - лауреат ХІХ Міжнародного гуцульського фестивалю в конкурсній номінації «Гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво» (художня вишивка, бісероплетіння та витинанки) м. Косів; нагороджена подякою за участь у ХХ Міжнародному гуцульському фестивалі, високу виконавську майстерність та збереження традиційного народного мистецтва в конкурсній номінації «Гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво» (художня вишивка та бісероплетіння) в селищі Верховина; нагороджена дипломом III ступеня ХХІ Міжнародного гуцульського фестивалю в номінації «Бісероплетіння» у селищі Путила; дипломом ХХІІІ Міжнародного гуцульського фестивалю та посіла ІІ місце в конкурсній номінації «Бісероплетіння» в м. Рахів, також дипломом ІІ ступеня ХХІV Міжнародного гуцульського фестивалю в конкурсній номінації «Гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво» (бісероплетіння) в селі Королівка, Коломийського району.

Протягом чотирьох років Галина бере активну участь у проекті Міжнародного благодійного фонду «Творча криївка», який дислокується на Верховинщині, де під час реабілітації воїни АТО мають можливість спробувати себе в мистецтві. Дівчина в різний спосіб допомагає нашим бійцям, дає майстер-класи з виготовлення силєнок, ткання ґерданів, продає через онлайн-аукціон свої вироби з бісеру на сайті МБФ «Творча криївка».

За свої вироби та участь у різних святкових заходах майстриня має багато заслужених нагород та дипломів. А ще мріє видати фотоальбом власних робіт з бісеру.

У дитинстві Галина зацікавилася музейною справою і мріяла стати музейником. Надихали її на це розповіді вже покійного старшого наукового співробітника Літературно-меморіального музею у Криворівні Миколи Дзурака про Івана Франка, Василя Якіб'юка, творчу еліту, яка бувала в її рідному селі, а також розповіді про життя і побут краян. Не обійшлося і без впливу матері, котра працює доглядачем цього ж музею. Оскільки не було музеєзнавчого факультету, то дівчина вибрала філологічний. Коли отримала ступінь бакалавра, одразу пішла працювати науковим співробітником в Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина» у Верховині.

Цікавиться етнографією, одягом, жіночими прикрасами і старовітчиною Гуцульщини. Працює в музеї уже одинадцять років. З великим задоволенням та ентузіазмом віддається улюбленій роботі. Як і свого часу покійний Микола Дзурак, так вона зараз розповідає численним відвідувачам про експонати музею, про давнє життя Гуцульщини і неповторність гуцульської сутності.

Галині Кутащук не байдужа історія рідної краю. Вона боїться, щоб знання прадідів не пішло в небуття, тому намагається прищепити їх молоді і дітям. У неї особливий підхід до проведення екскурсії в музеї для дітей. Екскурсію-розповідь вона модернізувала і перетворила в екскурсію-дискусію, тобто, розповідає, а діти ставлять запитання.

З міністром культури Євгеном Нищуком після перегляду оновленої версії фыльму «Тіні забутих предків» в м. Київ, 2015 р.

«На жаль, нинішнє молоде покоління мало знає про свій край, - бідкається дівчина. Теперішні гуцули легковажно ставляться до національного одягу, речей домашнього вжитку, давніх промислів. Вони стали більше цікавитись сучасними речами (одягом, посудом), почали робити євроремонти. На це боляче дивитись, адже давно люди проживали в екологічних дерев'яних хатах-ґраждах, харчувались натуральною їжею, яку готували в дерев'яному і глиняному посуді. Тому я намагаюсь якось трохи відшуковувати такі експонати, щоби хоч у музеї наші школярі могли побачити, послухати, як проживали їхні предки».

Дівчина також шукає маловідомих народних майстрів краю, переймає їхнє вміння і передає іншим. Результати цих пошуків перевершили очікуване: у Верховинському районі велика кількість талановитих майстрів, про котрих мало знають у самому ж таки районі. Статті про цих майстрів Галина пише для сайту «Верховина-місто» (verchovyna.at.ua) в рубрику «Знай наших».

	Подарунок-портрет Т. Г. Шевченка з різних фото, зроблених під час подій на майдані в Києві для Історико-краєзнавчого музею «Гуцульщина» від киянина Юрія Гармаша, 2016 рік

Не цурається дівчина і науково-дослідницької роботи. Часто бере участь у науково-практичних конференціях як у Верховині, так і в різних містах України.

Усі ми ще з дитинства любимо отримувати подарунки від рідних та друзів. Натомість, Галина Кутащук більше любить дарувати їх, ніж отримувати. І робить це дівчина часто. Її прикраси з бісеру цінують і люблять жінки по всій Україні і за кордоном. А скільки книжок вона подарувала людям! Та, все ж таки, якщо хтось захоче зробити подарунок Галині, то раджу дарувати їй книжки. Вона пишається, що в її бібліотеці є цінне видання - 25-томник Івана Франка, який отримала від свого наставника Миколи Дзурака. Дівчина мріє впорядкувати вдома окрему кімнату для бібліотеки і власних творчих робіт. А ще Галина колекціонує старі паперові гроші й марки, монети різних країн світу, оформляє папки з вирізок про відомих людей, пов'язаних з Гуцульщиною, передплачує багато періодичних видань.

Якщо в Галини з'являється вільний час, хоча це буває вкрай рідко, то вона любить вирізати витинанки та аплікації. Проте, не вважає це основним захопленням.