(Продовження. Початок у попередньому номері)

Мистецтво і ремесла американських індіанців були підпорядковані практичним цілям: візерунки на кисетах для тютюну, прикраси, вироби з дерева (тотеми, що, мабуть, виглядали величними, як і слов'янські поганські ідоли, але були більш символічними та втаємниченими), орнаменти на посуді, кераміка, ляльки качіна, що уособлювали невмирущих осіб, які приносять дощ, контролюють усе в природі та в племені, і є посередниками між людьми і світом духів.

Північно-східні індіанці

Територія Іллінойсу (ілінвуа') є частиною Північно-Східного регіону, де проживали давні корінні американці.

У цій місцевості росли тополі, берези, в'язи, клени, дуби, сосни, смереки, ялини (подібно, як в Україні, але - на Заході). Ці дерева були матеріалом для схованок, прикрас, одягу і навіть їжі.

Найвідомішим транспортним засобом у північних індіанців було каное з кори. Проживали індіанці у вігвамах та будинках з березової кори. Вони полюбляли жити біля води.

Племена включали алонквінів, які розмовляли мовами фокс, шоні, вемпеноаг, делаварів, пеквотів та меномінів.

Звукове сполучення слів певних мов зовсім не подібне на звукосполучення слов'янських мов (воно ближче то до германських, то до полінезійських чи південно-азійських мов - автор). Я не ставив перед собою завдання аналізувати тут корінні мови Америки, бо це - важке і занадто кропітке завдання, що потребує часу.

Мова могікан

Цікавою була структура могіканської мови.

У східному діалекті могікан людей називали «народом». Зверталися до різних родів як «люди конопель», «люди великих гір», «люди боліт», «люди горбів», «люди стоячого каменю», «люди кременю (мохоки)».

Вітання на кшталт «привіт» - «секон» або «кхвуе». «До побачення» - «у-нен!» або «у-нен кі-ва-хі!»

Найпростіше - «ласкаво просимо» - «і-йо»!

Є певні слова, які українцеві просто запам'ятати, є аналогії: «отсі-тса»/квітка/(як «чі-ча»), «то-та»/бабуся/дідусь/(як «тьотя»), «тсітшо»/лис/ («тихо!»), «ані-тас»/скунс/(як «уні-таз»: пахне зле).

Імена в різних племенах

«Що в імені таке, що солодко так пахне?»

В. Шекспір

 

Кожне плем'я - інше ймення. Корінні американці мали свої власні традиції давати імена. Здебільшого, імена бралися з природи. Однак, імена могли бути описовими або давалися прізвиська, як, наприклад, «Світлі Очка». Імена залежали від статі і місця народження дитини. Коли діти ставали дорослими, імена змінювалися: людина могла мати кілька імен упродовж життя. Можна було, мабуть, почути: «Коли він був Світлими Очками - полюбляв ягоди, коли став Струнким Дубком - він любив полювати на куріпок, а коли він став Стрілою Грому - був знахарем і відважним воїном».

Ім'я відображало вдачу, досвід чи здобутки. Інколи імена включали назви тварин тотема. Імена були настільки особистими і сакральними, що ніколи не вживалися у щоденній побутовій практиці.

Вважалося недобрим згадувати голосно імена, бо це могло зашкодити і позбавити власника сил або дати перевагу ворогові. Отож, мали два імені: одне - відоме всім, інше - лише найближчим, яке, найімовірніше, промовлялося пошепки. Прізвищ не було. Таємниче ім'я знали рідні і шаман/знахар.

Період статевого дозрівання святкувався ритуалом ініціації (введення у дорослість). Хлопчаки, які ставали чоловіками і воїнами, повинні були пройти певні випробовування: ізоляцію, своєрідне ув'язнення, застосування певних медичних процедур, ритуальне купання (мабуть, як українське «Купало»), нанесення ритуальних зображень і подекуди - болісні тортури на витривалість. Найімовірніше, у той час і давалися дорослі імена.

Стати чоловіком у племені черокі було простіше: батько брав сина у ліс, зав'язував очі, і син мав пробути в лісі, сидячи на пеньку, цілу ніч. Провівши ніч у лісі на самоті, він приходив додому вже чоловіком. Обряд - таємний. Іншим про нього розповідати не можна. Лише вам.

Імена апачі

Дівчачі імена

Гарними були жіночі імена: Мудра Жінка (Ґоуєн), Жінка-Воїн (Дахтесте), Ранкова Зірка (Сонсі-Еррей), Єдність (Екта), Земля (Ела), Сова (Насча). Вибір імен зрозумілий: як і багатьом іншим, давнім племенам давніх культур хотілося того, що уособлювало ім'я, та й цінували вони красу, відвагу, мудрість.

 

Хлопчачі імена

Деякі племена мали дуже складну систему. Вживалися імена народження, прізвиська, почесні імена, імена особливих звитяг, таємні і духовні імена.

Апачі мали гарні імена:

а) астральні (Зірка /Тарак);

б) анімалістичні/тотемні (Ведмідь/Курук, Сірий Яструб/Великий Сокіл (Ітса-чу), Сірий Вовк/Нантан Лупан(схоже на «лупати»-здирати), Сірий /Таклішім, Жовтий Кінь/Джі-ін-Літсок);

в) рольові/професійні (Ватровик/Бодавей, Віршар/Екнатх, Мовець/Нантан, Плямистий Пастух/Бімінак, Друг/Нітіс; численними були імена «Воїн-Вождь»/Нана, Ескімінзін, Мангас, Ка-і-ті-ней, Таза, Чаліпун, Олчезей, Делшей...) - всі хотіли бути славними, хоча б у племені-роді;

г) за звичкою (Ковзький/Бімісі, Чудовий /Елан, Стрибаючий Вождь/Натан Доле Чассо, Ховаючий Ногу/Аскадоділґес, Сидячий-Тільки-Там/Дасодаха, Великий Рот/Ескамінзім, Позіхач /Ґоятхлей...

Слід зауважити, що деякі імена насправді мають іспанське походження (їх ми тут не згадуємо, бо це - зовсім інша сторінка історичних бувальщин).

Імена племен алгонкінів

Дівчачі:

а) імена-ототожнення: Горошок (Алава), Земля (Нуна - наче «неня»), Ранішня Зірка (Утра Дабун), Дощ (Соканон), Срібло (Сулява), Світанок (Вапун);

б) за зовнішністю чи рисами характеру - Незалежна (Алсумсе), Гарна (Гуріт), Великоперса (Маккітотосім'ю), Незаймана (Кіґскво), Мудра (Надіе), Кохана (Ніджлон), Нечиста (Ніттавосю), Кисла (Сокв), Зимна (Тахкі), Гарненька (Ваватсека);

в) імена-уподібнення - Дух Доброї Чаклунки (Чепі), Таємниця (Кімі (як «хімія»?), Сестра (Нуміс), Моє Серце/як українське «моє серденько»/ (Нуттах), Жінка (Вікімак);

г) за спорідненістю з дією - Співуча (Канті)...

 

Чоловічі імена алгонкінів

Дуже цікаві чоловічі імена алгонкінів - барвисті та промовисті. Багато з них подібні до імен апачі, але звучать інакше, і регістр їхній ширший.

Як же називали хлопчиків/чоловіків?

1. За подібністю до тварин: Дикий Кіт (Абуксігун), Миша (Абукчіч), Змія (Аскук), Сарана (Чансомпс), Дрізд (Чоган, перекликається з японським «Циґуном»), Ведмідь (Мачк, словом, той, що «мачає» лапу у мед), Сірий Вовк (Мінган);

2. За духовними віруваннями - Дух (Ачачак, Ачак), Святий (Елувілуссіт);

3. За соціальною приналежністю - Робітник (Анакосуен), Раб (Кестеджю), Дитя (Муккі), Дід (Нікскаміч), Жрець (Поуво), Близнюк (Тоґквос), Човняр (Етчемін);

4. За дією - «Він-Сміється» (Агану), «Він-Вартує» (Аскувіто), «Той, що живе Сам» (Енкудабау), «Той, що гала­сує» (Етлелуаат), «Він має великі зуби» (Мак­ка­піт'ю), «Він має зле серце» (Матчітех'ю), «Той, що б'ється» (Матунагд), «Вбиває багатьох» (Мегедаґік), «Він бреше» (Паннуво), «Він багато ходить» (Самосет), Лінивий (Сегенам), «Він чавить» (Сунуккухко);

5. За природними явищами - «Зірки» (Аранк), Грім (Кеме), Вогонь (Нуто), «Сонце, що заходить» (Віматін).

(https://www.warpaths2peacepipes.com/native-american-indian-names/algonquian-names.htm)

 

Подібними були імена у Крік, Фокс і Чорностопих (Блек-Фут). Дещо іншими - у Сіу-Лакота. Їх - більше, і вони - цікавіші.

Дівчачі:

а) за назвами тварин: «Бобер» (Чапа), «Метелик» (Кімімела - як італійське «фарфалля»), «Біла Телиця» (Птайсанві), «Пташина» (Зіткала - співзвучна з українським «зіткала» - наче «гніздо зіткала»), «Голубка» (Тахчавін), «Мудрий Єнот» (Міка);

б) за рисами характеру - «Працьовита» (Чапаві), «Вірна» (Гантейві), «Витончена» (Маґаскаві), «Довірлива» (Зонта);

в) за спорідненням із природними явищами - «Росинка» (Чумані), «Світанок» (Мача), «Червоний Грім» (Шаппа), «Волосяна Буря» (Васула), «Захід Сонця» (Віяя), Зірка (Вічапі), «Земна Дівчина» (Макаві);

г) за діями - «Співаючий Голос» (Дованхові), «Дічина, що сміється» (Іхаві), «Дівчина, що танцює» (Вачіві);

д) за кольором - «Біла» (Сках), «Червона» (Талутах);

е) за сімейною спорідненістю - «Першородна Донька» (Вінона - ну, ледь не відома усім «Юнона»! Гарна мова! Знаєте чому? Бо має послідовність чергування приголосних і голосних, як італійська чи українська мови).

 

А як називають себе чоловіки?

Чоловічі імена:

1. Тих, котрі любили подорожувати, називали «Добрий Шлях» (Чакнуваштей);

2. Через подібність до тварин - «Яструб» (Чатан, Тахатан), «Сокіл» (Чейтон), «Ворон» (Канджі), «Ведмідь» (Мато), «Білий Ведмідь» (Матосках), «Єнот» (Міка), «Кінь» (Ташунка), «Білий Орел» (Вамбліска), «Ведмідь, що біжить» (Мато Ватакпе), «Малий Бик» (Татанка Птечіла), «Американський Кінь» (Васечун Ташунка);

3. За зовнішнім виглядом - «Малий» (Чікала), «Високий» (Ханска), «Дужий» (Хотах), «Прудкий» (Когана), «Відважний» (Напайшні);

4. Через уподібнення до знарядь праці - «Кремінь» (Лутах);

5. За астральними назвами - «Земля» (Махкаг - певно, у мові мали іменник і чоловічого і жіночого роду), «Небо» (Магпі), «Червона Хмара» (Махпія-Лута, співзвучне з «мафія люта»), «Синя Земля» (Манкато - цікаво, як вони знали, що Земля з космосу синя?), «Тінь» (Оханзі);

6. За соціальними звичками: «Союзники/Друзі» (Дакота), «Дружба» (Одакота), «Друг Усім» (Такода), «Воїн» (Акечета), «Вождь-Дитина» (Аппанузе), «Переможець» (Охієса), «Досвідчений» (Вакен);

7. За сімейними ознаками - «Багатих батьків» (Вічаса), «Старший Син» (Часка);

8. За прикметами - «Одягає червону сорочку» (Оґаліша); «Крапчастий Хвіст» (Сінтей Ґалеска);

9. Через подібність до рослин - «Червоний Листок» (Вапаша);

10. За діями - «Вбиває багатьох» (Отактей), «Вбиває у лісі» (Чановічакте).

Вибирайте ім'я собі та їй до вподоби. Можете - другові, але обережно, аби не образити ні їх, ні себе.

Символізм або піктограми

Малюнки на різних предметах мали символічне значення, яке різнилося від племені до племені і від регіону до регіону. Тобто, це були піктограми. Письмо таємне, для втаємничених.

Здебільшого, малюнки були пласкими, різнобарвними, двомірними.

Військові малюнки - колір обличчя, коні, напрямок - усе було закодованим. Цікаво, що декотрі з малюнків були надбанням певного роду і передавалися з покоління в покоління. Декотрі мали зашифровані повідомлення іншим племенам, ще інші - своєрідними символами вказували на місця для полювання, декотрі мали релігійно-ритуальний характер.

 

(Далі буде)