27 січня 2018 року в школі українознавства ім. Василя Стуса в м. Чикаго відбувся захід з нагоди вшанування героїв, що віддали своє життя за свободу і незалежність України протягом останнього сторіччя. Цьогорічну урочистість підготували учні школи спільно з представниками молодіжної організації «Пласт». Вели програму вчитель історії Наталія Пономарьова і випускник нашої школи, пластун - Данилко Паверс.

Розпочали програму спільним виконанням гімну «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Після цього слово взяла пані Наталія Пономарьова. У своєму виступі пані Наталія наголосила на тому, що всі присутні зібрались, щоб пригадати і вшанувати ті сакраментальні і героїчні події, що відбулись сто років тому під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Саме під час цих змагань відбулись ключові події, які вплинули на подальший хід нашої історії - на процес державотворення. Цей період був вершиною національно-визвольної боротьби, періодом відродження української нації. 22 січня 1918 року було проголошено 4-й Універсал, який засвідчив появу нової молодої держави - Української Народної Республіки, а вже через тиждень молоду Державу треба було боронити зі зброєю в руках проти московсько-більшовицької навали.

29 січня рівно сторіччя минуло відтоді, коли юні вояки - київські курсанти та загін «Вільного козацтва» - зустріли вогнем більшовицьких окупантів, що мали численну перевагу в силі. Пані Наталя підкреслила, що саме ці юнаки змінили перебіг історії, продемонструвавши всьому світові, що українці здатні зі зброєю в руках змагатись з ворогом за свою незалежність. Ці хлопці своєю кров'ю освятили шлях до боротьби і стали дороговказом для майбутніх поколінь у боротьбі за свою незалежність. Свого часу крутяни не побоялися це зробити, не побоялись ОУНівці, вояки Карпатської Січі та УПівці, не побоялися студенти під час революції на граніті, герої Небесної Сотні під час Майдану у 2014 році.

Відтак, до проведення спільної молитви було запрошено єпископа Чиказької єпархії святого отця Миколая Преосвященного Владику Кир Венедикта. Преосвященний Владика попросив усіх присутніх помолитись за всіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Закликав усіх нас пам'ятати про них, адже пам'ять про загиблих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Наступною до слова було запрошено директора школи українознавства ім. Василя Стуса п. Галину Баран. Пані Галина провела логічні паралелі між тими подіями, що відбувались 100 років тому, і сучасними подіями, що відбуваються зараз в Україні. Директор школи підкреслила, що приклад самопожертви молоді у далекому 1918 році багато в чому нагадує подвиг Небесної Сотні та «кіборгів» у 2014 році. Минуло сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. У 2013-2014 роках наші студенти пішли на Майдан, а коли почалася російська агресія, першими пішли захищати Батьківщину. І вони були готовими до цього, тому що за ними був приклад крутян. Пам'ятаючи про героїв Крут, ми вшановуємо і тих, хто загинув у цій війні на Сході. Як і сто років тому, так і сьогодні українці мають того ж ворога - тоталітарного, загарбницького московита. Втім, як і колись українці не віддали свою землю, так і зараз не віддадуть.

Згодом виступили учні нашої школи з програмою, в якій згадали про подвиг юних крутян. Поезії про цей героїчний чин у їхньому виконанні запали в душу всім присутнім. Музичний керівник Роман Пачашинський підготував композицію «Ой, у лузі червона калина» у супроводі дитячого хору, що був створений нещодавно на базі нашої школи і учасниками якого є учні нашої школи.

Після цього свою програму представили пластуни. Їхній виступ пройшов під гаслом «100 років боротьби». У своєму виступі вони згадали про цвіт нашого народу, його славних синів і доньок, які у розквіті сил віддали свою молодість і найдорожче - життя. Вони демонстрували слайди і розповідали про тих, хто творив УНР, про учасників національно-визвольних змагань 1917-1921 років, про героїв Крут, вояків УПА, шістдесятників, Героїв Небесної Сотні, Революції гідності і теперішніх захисників нашої незалежності і територіальної цілісності на Східному фронті. Пластуни пригадали нам, що як і сто років тому, одними з перших, хто взяв до рук зброю і став до оборони рідної землі, були пластуни, так і сьогодні, в наш час, у період Революції гідності, першими, хто не побоявся кинути виклик ворогові і віддати життя за Україну, також були пластуни. Згадали їх поіменно - Микола Гордійчук, Марко Паславський, Євген Подолянчук, Віктор Гурняк та інші.

Цього року під час нашого шкільного заходу ми мали за честь приймати високошанованих гостей з України. До нас приїхав Руслан Кошулинський - український політик, заступник голови всеукраїнського об'єднання «Свобода», учасник бойових дій на Сході. Пан Руслан виголосив промову щодо важливості проведення таких заходів у школах українознавства, адже це допомагає краще зрозуміти трагічні сторінки нашої історії. Також пан Руслан подарував нашій школі коштовні скарби - книги, які люб'язно передала для нас професор Ірина Фаріон, відома українська громадсько-політична діячка і письменниця.

Згодом до слова було запрошено заступника голови Українського інституту національної пам'яті пані Аліну Шпак, яка доповнила виступ Руслана Кошулинського та заохотила всіх нас ще більше вивчати період національно-визвольних змагань і подарувала настільну дитячу гру «Українська революція 1917-1921 років», яка дуже знадобиться на уроках історії при вивченні даної теми.

З привітальним словом виступила також Генеральний консул України в Чикаго - пані Лариса Герасько. Пані Лариса зазначила, що відзначення 100-річчя революції є надзвичайно важливим саме зараз, в умовах тієї гібридної війни, яку проводить проти нас Росія.

На завершення хотілось би зазначити, що проведення таких тематичних заходів є надзвичайно важливими для учнів нашої школи, позаяк сприяють національно-патріотичному вихованню нашої молоді, формують майбутніх патріотів України. І той факт, який засвідчує існування власної держави у 1917-1921 роках, є одним з доказів формування модерної національної ідентичності українців ще 100 років тому, а це, своєю чергою, надихало на продовження визвольної боротьби, котра, врешті, увінчалася відновленням незалежності у 1991 році.