Однією з головних тем цьогорічного форуму в Давосі була
диджиталізація, себто, поширення впливу цифрових технологій у всіх сферах життя.
Не оминають вони й торгівлю, формат якої стрімко змінюється під впливом Інтернету.
Кількадесят років тому торгували, здебільшого, на ринках і в невеликих крамницях,
потім їх почали витісняти мережеві супер- і гіпермаркети, але й вони тепер змушені
поступатися онлайн-майданчикам.
Онлайн-торгівля, яка наприкінці
1970-х здавалася цікавою забавкою, сьогодні стала світовим трендом, що дедалі більше
впливає на економіку й суспільство. Попри те, що Україна досі пасе задніх, уникнути
змін неможливо, хоча вони й не будуть безболісними для всіх.
Електронну комерцію не запрошують
- вона сама приходить туди, де розвиваються Інтернет-комунікації, служби постачання
та платіжні системи.
За даними порталу Statista, у
2005 році загальна кількість Інтернет-користувачів заледве перевищувала 1 млрд,
а у 2017-му їх було понад 3,5 млрд, тобто, близько половини населення планети.
З них онлайн-шопінг практикує понад 1,5 млрд осіб, більшість з яких розраховується
за допомогою кредитних карток та електронних платежів. Серед останніх беззаперечним
лідером є система PayPal, через яку лише у 2016 році було виконано понад 6 млрд
платежів. Відповідно до кількості інтернетизованого населення зростає світовий обсяг
онлайн-торгівлі. Якщо у 2014-му товарообіг у сфері B2C (тобто, бізнес - фізична
особа-споживач) становив $1,3 трлн, то у 2017-му - вже $2,3 трлн, а на 2018 рік
йому пророкують зростання до $2,8 трлн з перспективою досягти рівня $4,5 трлн у
2021-му. Офлайн-ритейлерам доводиться поступатися територією: якщо торік частка
е-комерції у світовій торгівлі становила 10%, то на початку наступного десятиріччя
вона перевищить 15% і на цьому не зупиниться. Ще глибше е-комерція проникла у сферу
В2В (тобто, бізнес бізнесу). Вже у 2015 році товарообіг у цій сфері наблизився до
$7 трлн, а у 2020-му, за прогнозом компанії Frost & Sullivan, сягне $12 трлн.
З огляду на абсолютні показники,
Україна явно відстає: на онлайн-торгівлю сьогодні припадає близько 3% її ритейлу.
Однак, темпи зростання е-комерції в нашій країні значно перевищують східноєвропейські.
За даними організації Ecommerce Europe, у 2015 році онлайн-продажі в Україні зросли
на 35% за середнього для Східної Європи темпу зростання в 9%. Наше населення поступово
звикає купувати онлайн: як свідчить дослідження MPP Consulting, із 30 найпопулярніших
в Україні веб-сайтів вісім належать до сфери е-комерції. А в першій п'ятірці серед
них - маркетплейси, себто, торговельні майданчики: Rozetka, Olx, Prom, Bigl та
Aliexpress. За підрахунками компанії EVO, порівнюючи з 2016-м, торік товарообіг
у сфері онлайн-торгівлі зріс на 68%, кількість замовлень - на 61%, а вартість середнього
чека - на 4%. Загальний же обсяг е-комерції в Україні оцінюють у 50 млрд грн., а
на 2018-й очікується зростання до 65 млрд грн.
Для нашого відставання є об'єктивні
причини: передусім, дається взнаки низька купівельна спроможність українців. За
даними Держстатистики, у 2017 році вони витрачали майже 50% своїх доходів на їжу
(включно з алкоголем і тютюном), а це - традиційна сфера офлайн-торгівлі. Тим часом
на одяг, взуття та побутову техніку, які добре представлені в онлайн-магазинах,
витрачалося менш, ніж 10% доходів. Не можна ігнорувати й історичний бекграунд: у
1980-х, коли в США та Західній Європі запускалися перші торговельні онлайн-сервіси,
ми ще товклися в чергах за дефіцитною ковбасою. За рівнем інтернетизації Україна
також відстає від європейських показників. За даними Міжнародного союзу електрозв'язку,
у 2016 році середньоєвропейський (за винятком країн СНД) рівень інтернетизації населення
становив 79%, а в Україні - близько 53%.
Утім, списувати все на спадщину совка
й зубожіння не можна: до гальмування розвитку е-комерції доклалася й наша держава.
Простий приклад. За оцінками фахівців, понад третина онлайн-продажів здійснювалися
через мобільні прилади. Західні країни почали переходити на 4G-зв'язок ще з
2010-го, але в Україні тендер щодо виділення відповідних частот має відбутися найближчим
часом - із запізненням у вісім років. Законодавство щодо е-комерції також виникло
пізніше, ніж треба: Закон «Про електронну комерцію» був ухвалений лише восени
2015-го. Не все добре й з платіжними системами: користуватися системою PayPal українці
можуть в односторонньому режимі: лише для оплати товарів. Тим, хто продає свої товари
та послуги, доводиться відкривати банківський рахунок в іншій країні й прив'язувати
до нього свій PayPal-гаманець або користуватися небезплатними послугами посередників.
І хоча міністр інфраструктури Володимир Омелян нещодавно закликав Укрпошту співпрацювати
з PayPal, фундаментальних зрушень поки що нема. Керівництво України та PayPal виявляють
низьку обопільну зацікавленість та утримуються від кроків назустріч. Ще одна
перешкода для розвитку онлайн-торгівлі виникне у 2019 році, коли запрацює обмеження
на безмитне ввезення посилок в Україну: не більше, ніж три на місяць, вартістю до
€150 кожна. У теорії це нововведення спрямоване проти нелегального імпорту під
виглядом поштових відправлень фізичним особам. Але на практиці значно більше постраждають
не контрабандисти, а споживачі.
Та, незважаючи на всі труднощі, е-комерція
вже зараз відчутно впливає на бізнес в Україні, і в майбутньому він лише посилюватиметься.
Передусім, змінюється формат торгівлі: навіть такі потужні ритейлери, як
Watsons та EVA, були змушені відкрити онлайн-магазини, а чимало вітчизняних крамниць
працюють виключно у віртуальному середовищі. Але, розвиваючись, е-комерція неодмінно
переростатиме національні межі. За даними Statista, уже сьогодні 57% онлайн-покупців
світу замовляють товари з інших країн. Україна долучається до тренду: за даними
дослідження Gemius, серед українців, які практикують онлайн-шопінг, 23% замовляють
товари з-за кордону. Споживачам глобалізація шопінгу дає чималі переваги: для них
відкриються глобальні ринки, а загострення конкуренції змушує ритейлерів боротися
за якість сервісу.
Деякими плодами глобалізації українці
користуються вже давно. Наприклад, майданчиком OLX, за підрахунками компанії, користується
близько 3,2 млн серед них. Тоді як OLX - міжнародна компанія, яка працює в кількадесятьох
країнах світу, а її власником є холдинг Naspers зі штаб-квартирою в Кейптауні. Так
само охоче українці користуються китайським маркетплейсом AliЕxpress, продавці з
якого надсилають в Україну більше, ніж 10 млн відправлень на рік.
На відміну від споживачів, місцеві
виробники та ритейлери зазнаватимуть неоднозначного впливу. Онлайн-комерція здатна
стати каталізатором зростання та рушієм еволюції малого й середнього бізнесу. Саме
у віртуальному просторі підприємець має найкращі шанси знайти клієнта, не зважаючи
на кон'юнктуру локального ринку та не вступаючи в битву за торговельні площі. Завдяки
Інтернету виробники зможуть комунікувати зі споживачами безпосередньо, без ритейлерів,
а онлайн-ритейлери значно успішніше боротимуться зі своїми офлайн-конкурентами.
Наприклад, уже зараз досвідчені книголюби заощаджують, купуючи книжки просто у видавництвах,
а онлайн-книгарні змушують еволюціонувати своїх офлайнових конкурентів. Дедалі більше
книгарень стають не просто магазинами, а осередками культурного й громадського життя,
а деякі навіть опановують формат книгарень-кафе. Зрозуміло, що будь-які зміни не
бувають безболісними, але це тільки початок. Рано чи пізно розвиток е-комерції приведе
на наш ринок потужних глобальних гравців, після чого українським виробникам і ритейлерам
стане дуже некомфортно в певних сегментах ринку. Наприклад, у 2017-му світовим лідером
fashion-ритейлу став Amazon. Не важко здогадатися, що буде зі сотнями українських
Інтернет-магазинів одягу та аксесуарів, коли придбати й отримати товар з Amazon
стане так само просто та швидко.
Хай там як, а розвиток е-комерції
з усіма похідними наслідками - це те, чого неможливо уникнути. Не так давно великі
мережеві супермаркети «посунули» маленькі крамниці, а тепер на офлайн-торгівлю «наступає»
Інтернет, виштовхуючи Україну у світ глобальної конкуренції. Найімовірніше, наша
влада й частина суспільства чинитимуть певний опір цим тенденціям: чи то з прагматичних
міркувань, чи то з інстинктивного остраху перед змінами. Але рано чи пізно Україні
доведеться вливатися до світових трендів і вчитися використовувати їх на власну
користь. Обґрунтовані протекціоністські заходи будуть потрібні завжди, але в межах
стратегії пристосування до змін, а не їхнього штучного блокування. Хоч би яким неоднозначним
видавалося майбутнє, воно все одно настане, питання лише в тому, яке місце ми зможемо
в ньому посісти.
Автор: Максим Віхров
Джерело: «Український Тиждень»