БІАТЛОН

На етапі Кубка світу в Рупольдингу Анастасія Меркушина у двох перегонах фінішувала у ТОП-20 - була 19-ю в індивідуалці й 12-ю у мас-старті. А її етап естафети був найкращим серед українок. Настя каже, що її статус першої запасної - почесніший, ніж спортсменки основи. Живе біатлоном і вважає цей вибір виду спорту правильним. Упевнена, що нині в біатлоні мало швидко бігати і влучно стріляти - тепер треба робити щось надприродне.

- Настю, твої батьки - тренери з біатлону... Чи був у тебе інший варіант розвитку кар'єри?

- Мене так часто про це запитують, що аж незручно. Звичайно, вибір був, але не надто широкий. Якщо Бог дає талант, то його треба реалізовувати, а не закопувати в землю. Мені це цікаво, я цим живу. Як кажуть: знайди роботу, яку любиш, і не працюватимеш жодного дня. Тож я не працюю - я цим живу, отримую задоволення від роботи, від пошуку нових варіантів тренувань. Це й розумова складова, і фізична. Я задоволена своєю роботою й життєвим вибором.

Звісно, бувають важкі дні, коли спустошена... Але це теж непогано: старе відходить, а нове приходить. Коли в мене був важкий період у тренувальному процесі, багато що не вдавалося, все розсипалось... Я зціпила зуби і сказала собі: якщо ти на дні, то відштовхнися від цього дна й випливай на поверхню. Нічого страшного в цьому немає - в усіх бувають і хороші, й погані дні.

- Присутність батька-тренера поруч допомагає?

- Звісно, допомагає. Я - людина сімейна. Для мене дуже важлива підтримка, коли телефонують мама, сестра. Ми тривалий час перебуваємо десь далеко. І хоч я вже не маленька, мені теж не хочеться їхати з дому. Мені кажуть: ти ж світ бачиш! Але я вже його стільки бачила, що хочеться побути вдома. А так хоч тато поруч. А якщо ще врахувати, що він є першокласним спеціалістом, то я протягом 24 годин на добу можу отримувати поради. У мене є діалог із тренером, і це - найважливіше в роботі тренера та спортсмена.

- Настю, а коли ти на трасі, тривають перегони, чути поради тренерів?

- Ба, більше, я навіть поради всіх уболівальників чую. Я з тих людей, хто сприймає інформацію з усіх джерел, все бачу, все чую... Іноді це заважає, навіть доволі часто. Але слухаю всю інформацію, яка йде по трасі.

- Як вирішити проблему чистої стрільби, щоб нарешті був нуль? Так, як ти можеш...

- Я - віруюча людина, думаю, що це Господь дає мені певний фідбек: не квапся, почекай, треба ще багато відпрацювати. Звичайно, найкраще - завжди цілити у центр, і тоді не буде цих прикрих «габаритів».

- Ти - перша запасна на Олімпіаду. Хочеться довести, що можеш бути і в основі?

- У моєму випадку перша запасна - це навіть почесніше, ніж спортсменка основи. Адже я можу бігти все - і перший, і другий, і третій, і останній етапи. Для мене це дуже важливо. Рішення щодо олімпійської естафети буде ухвалюватись за дві-три години до старту. Враховуватиметься моральний і фізичний стани кожної спортсменки перед стартом. Всі ми повинні довести право на своє місце.

- Як налаштовуєшся перед стартом?

- Намагаюся скеровувати емоції у потрібне русло, щоб мене не сковувало, щоб адреналін йшов туди, куди треба. Не можу пояснити... Ментально, це десь там нагорі, і навіть не завжди від мене залежить.

- Минулого сезону всі були в шоку від швидкості твоєї стрільби. У чому секрет таких результатів?

- Біатлон змінюється, розвивається й техніка стрільби. Раніше в індивідуальній гонці стріляли дві хвилини, і це вважалося дуже круто. А зараз, якщо ти стріляєш хвилину і сорок п'ять секунд на чотирьох рубежах, то вже не борешся за медалі.

Біатлон дуже змінився. На фоні молодого покоління я ще дуже сильно тьмянію, те, що роблять молоді - «старим» ще вчитись та вчитись. У біатлоні вже мало просто добре стріляти та швидко бігати - треба робити щось надприродне. Усі, і навіть визнані лідери повинні зробити щось неможливе, щоб виграти. Немає жодної гонки у цьому сезоні, яку би будь-хто виграв просто так. Завжди треба чи на рубежі, чи в лижах щось робити «над».

 

Фото Кості Клименка
(зі сайта Федерації біатлону України)

Джерело: UA:БІАТЛОН