Нещодавно відбулася презентація виданої у перекладі арабською мовою збірки поезій «Зів'яле листя» Івана Франка - у рамках Бейрутського книжкового ярмарку (Ліван). Кореспонденту «Укрінформу» вдалося поспілкуватися з автором перекладу - ліванським журналістом, письменником Імадеддіном Раефом.

На одне з перших запитань - чи можна за допомогою мистецтва, зокрема, літератури, покласти край ворожнечі, непорозумінню, роз'єднаності і війнам, Імадеддін Раеф відповів:

- Я думаю, що добре слово літератури може творити чудеса. Наші країни довго не були стабільними. Майже завжди - конфлікти, війни, насильство... Я знаю, що навіть надзвичайно талановитий твір найгеніальнішого письменника не зможе погану людину зробити гарною назавжди і вже точно - жодна книга не в змозі зупинити війну. Але через слова таких великих людей, як Агатангел Кримський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Чингіз Айтматов, Степан Кондурушкін можна розглядати проблему пом'якшення наслідків війни і нестабільності у нашому світі. Саме через літературу (вірші, оповідання та романи), прикладом чого є твори цих великих письменників, можна достукатися до душі людини. Головним питанням для мене зараз є - чи ми можемо пом'якшити наслідки насильства із застосуванням зброї і лих арабських народів через естетику, зокрема - через добре слово літератури. Я вирішив спробувати, й останні чотири роки займаюся саме цим питанням.

- Пане Раеф, ви - ліванець. Звідки ж такий інтерес до української літератури?

- Я народився у місті Бейрут до початку ліванської громадянської війни (1975-1991), і провів все моє дитинство у місті, розділеному навпіл сутичками... Ще до закінчення війни мій батько відправив мене вчитися до Радянського Союзу. Я закінчив факультет журналістики у Ростовському державному університеті у 1995 році. Ще під час навчання в університеті я познайомився з роботами Агатангела Кримського, дізнався, що колись - на порозі ХХ сторіччя - він провів два роки у наших краях, і що він саме в Бейруті створив «Бейрутські оповідання», згодом відправивши їх до України у друк. Але тоді, коли був студентом, я не зміг знайти листи батькам і рідним з Лівану (1896-1898 р.) Агатангела Кримського. Після закінчення навчання, отримавши диплом, я повернувся на батьківщину, потім продовжував навчання у сфері ісламознавства в Лівані, Сирії, Іраку та Ірані.

- І все ж - як виникла ідея перекласти арабською твори українських  письменників?

- Чотири роки тому я захотів перекласти все, що писали про Ліван письменники Російської імперії на порозі ХХ сторіччя. Розпочав з робіт Степана Кондурушкіна. Переклав одинадцять його оповідань, вибравши з усіх саме ті, в яких він описував Ліван того часу. Я надрукував їх у книжці під назвою «Розповіді С. Кондурушкіна - Ліван сторіччя тому російським пером» (Бейрут: Вид. Аль-Муаллеф, 2015 р., 224 стор.). Після цього переді мною постало більш складне завдання - перекласти «Бейрутські оповідання» Агатангела Кримського. Складне воно була тим, що «Бейрутські оповідання» були написані українською. Мені допомогло те, що я, як представник «Союзу ліванських інвалідів», брав участь в одній з організованих Британською радою конференцій у Києві, і у мене з'явилася унікальна можливість шукати потрібні джерела для мого дослідження і перекладу.

- Чи спілкувалися ви у процесі роботи з українськими колегами - журналістами, літературознавцями, письменниками?

- Український письменник Анатолій Висота надав мені друкований текст оповідань Агатангела Кримського, і я зміг почати довгий і повільний процес перекладу, використовуючи словник самого Кримського, та інші словники - енциклопедичні, електронні...

- Коли ж арабомовний читач зміг прочитати «Бейрутські оповідання» Кримського?

- Оповідання Агатангела Кримського зі вступом та численними коментарями вийшли з друку наприкінці 2016 року у Бейруті у книзі під назвою «1897 - Бейрутські оповідання А. Кримського» (Бейрут: Вид. Ар-Раіес, 224 стор). Перша презентація цієї книги відбулася у грудні минулого року на Бейрутському міжнародному книжковому ярмарку за підтримки пана посла України у Ліванській республіки професора Ігоря Осташа та його дружини - академіка і видавця Марини Гримич. Також за ініціативою пані Марини Гримич була проведена друга презентація цієї книги в Україні - у бібліотеці ім. Вернадського у Києві навесні 2017 року. Презентацію організували Посольство України в Лівані, Національна бібліотека ім. Вернадського та Ліванський культурний клуб в Україні.

- Ну, а щодо Івана Франка та збірки «Зів'яле листя» - що підштовхнуло вас до роботи над перекладом віршів, адже це - надзвичайно кропітке і важке завдання - потрібно донести не тільки зміст, а й поетичний метр, знайти відповідності образів і метафор, коріння яких можуть ховатися глибоко в українській історії...

- Ще за два місяці до поїздки до Києва я познайомився через Інтернет з дослідницею зі Львова - філологом і літературознавцем Соломією Вівчар, яка працює в музеї Івана Франка у Львові («Будинок Франка»). Вона чула моє інтерв'ю в прямому ефірі першого каналу Українського радіо - передача «Актуально» з радіоведучою Ніною Жежерою. Пані Соломія звернула мою увагу на численні роботи Івана Франка і надіслала мені електронні версії книг та збірок віршів.

- То як прийшло рішення почати працювати над перекладами?

- Два великі українські поети справили на мене дуже сильне враження - Леся Українка (та її поїздка до Єгипту) та Іван Франко - і я вирішив вивчати їхні твори. Соломія Вівчар допомагала мені у цьому. Я довго читав - допоки не вирішив перекласти арабською ліричну драму «Зів'яле листя» Івана Франка - вона вразила мене описом і зануренням автора в емоційну катастрофу, яка завершилася самогубством ліричного героя. Я читав збірку знову і знову, щоразу намагаючись зрозуміти можливість перекладу й оцінити можливість подолання труднощів, які існують у метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти з арабськими правилами вір­шо­будови. У підсумку, я все ж вирішив перекласти цю збірку, яку Іван Франко створив за десять років і випустив 121 рік тому.

- Коли заходилися до роботи - ви вже заручилися чиєюсь підтримкою у виданні майбутньої книги?

- Проект перекладу збірки «Зів'яле листя» був повністю узгоджений з пані Мариною Гримич - від А до Я. Але ви знаєте... Процес роботи над перекладом йшов поетапно. Спочатку я переклав збірку «Зів'яле листя» повністю прозою. Збірка містить 61 вірш, розділений на три частини. Перша частина з 21 твору, а дві інші містять двадцять віршів. Був зроблений переклад, але деякі знаки запитання у словах і виразах, які використовуються Іваном Франком і які здавалися дивними, спонукали мене вивчати вірші більш глибоко і детально. Після цього був зроблений другий переклад. Щоб подолати низку перешкод, які заважали мені зрозуміти деякі поетичні прийоми, що характеризують перепади настрою поета та його емоції, я повернувся до численних оцінок, які були зроблені за останні три роки під час тривалої роботи над текстами Агатангела Кримського, знову заходився до вивчення словників української мови, й насамперед, до словника, над яким працював Агатангел Кримський.

Також дуже допомогли мені довгі розмови з пані Соломією Вівчар, яка люб'язно писала вступ до цієї книги, і я їй дуже за це вдячний. Я зібрав велику кількість приміток щодо поетичного стилю І. Франка, порівнював оригінальний текст з електронними публікаціями. Тут варто зазначити, що матеріали конференції «Зів'яле листя: тексти, матеріали, дослідження», яка відбулася у 2007 році в Національному університеті Львова їм. І. Франка, надали мені дуже велику підтримку у розумінні структури віршів. Було зроблено найменшу кількість виносок: пояснення слів, імен або географічних місць. Так я залишив читачам свободу зануритися в українські метафори, що є у віршах.

- Пане Раеф, ви казали про складнощі під час пошуку відповідності віршованих метрів, розмірів...

- Я вибрав відповідні арабські метри для віршів Франка, щоб передати весь його темперамент у ритмах і римах, відмінності у ступені ідентифікації образів між описаним, тим, про що розповідається, складність фраз і філософських вимірів. Мені не страшно сказати, що іноді необхідно вибратися зі середньовічних норм Аль-Халіл ібн Ахмеда і використовувати при перекладах оновлені арабські методи. Найголовнішим було збереження ідеї поета в арабомовному перекладі, і я дуже сподіваюся, що мені це вдалося. Зробивши все можливе, щоб перекласти «Зів'яле листя», відредагувавши і прокоментувавши їх у мірі необхідності, я не стверджую, що збірка вийшла без похибок. Я можу лише стверджувати, що я працював над текстами Івана Франка, використовуючи всі свої зусилля протягом довгих місяців, намагаючись зрозуміти кожне слово в них. У результаті цієї роботи була створена збірка віршів, що дає можливість донести до арабського читача геніальну поезію Івана Франка.

- У книзі - лише переклад арабською, чи ви дали можливість читачеві при бажанні прочитати й оригінальний авторський текст віршів?

- Книга, в якій йдуть українські та арабські тексти паралельно, була видана у Києві Посольством України в Ліванській Республіці та ГО «Товариство Українці Лівану» за проектом Марини Гримич. Крім мого поетичного перекладу віршів, у ній - слово до читача пана посла України в Лівані Ігоря Осташа, вступ Соломії Вівчар, моє слово (від перекладача) і вступ, написаний Іваном Франком для першого видання у 1896 році. Ілюстрації для книги створені українським художником Олександром Івановичем Мельником - і одна з його картин також вибрана для суперобкладинки книги. Він - дуже талановитий сучасний художник. Працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен), станкового живопису і графіки, водночас, він - ще й куратор художніх виставок історичного та антивоєнного, миротворчого спрямування.

- «Укрінформ» уже згадував про презентацію збірки поезій Івана Франка у вашому перекладі, але, може, розкажете про це докладніше?

- Презентація книги відбулася у рамках проведення «Українського дня» 10 грудня 2017 року на Бейрутському міжнародному арабському книжковому ярмарку. Зазначу, що керувала реалізацією проекту «Український день» дружина посла України в Лівані академік Марина Гримич. Ця подія - частина Фестивалю української культури в Лівані, який тривав із 27 листопада до 15 грудня 2017 року під патронатом міністра культури Лівану пана Гаттас Хурі. Я сподіваюся, що ця збірка буде презентована і в Україні - у Києві навесні 2018 року на ярмарку «Книжковий Арсенал», також я отримав запрошення від «Будинку Франка» у Львові і сподіваюся, що буде презентація книги і там.

 

Довідка

Імадеддін Раеф - ліванський письменник, журналіст, перекладач і дослідник української історії, координатор Департаменту ЗМІ в Союзі Ліванських Інвалідів (Редактор щомісячного журналу ВАВ, редактор щомісячної газети (з 2005), в 2010-2015 роках був начальником відділу «Суспільство і Регіони» у щоденній політичній газеті «Ас-Сафір» і секретарем редакції газети «Ас-Сафір» із 2011 до 2015 року; директор культурних радіопередач в ефірі ліванської радіостанції «Голос Народу» (2011-2016).

Перу Імаддедіна Раефа належать такі книги, публікації та перекази:

- Розповіді С. Кондурушкіна «Ліван сторіччя тому російським пером» (Бейрут, 2016 р., 222 сторінок).

- Місця оповідань С. Кондурушкіна (Бейрут, 2016 р., 96 сторінок)

- «Бейрутські оповідання» А. Кримського (Бейрут, 2017 р., 220 сторінок)

- На порогах Манаса з Ч. Айтматовим (Бейрут, 2017 р., 64 сторінок)

- «Зів'яле листя» Івана Франка - поетичний переклад ліричної драми (Київ-Бейрут, 2017 р., 224 сторінок).

Десятки статей, прес-досліджень та інтерв'ю в арабських ЗМІ з 2010-го на культурні теми, десятки досліджень про права людини в арабському світі, опубліковані арабською та англійською мовами міжнародними організаціями.

 

Автор: Ольга Юрченко, Київ

Джерело: «Укрінформ»