2018-й рік тільки-но розпочався. А уже стільки подій за неповний місяць!
Українці відсвяткували Різдво західного та Східного обрядів, Новий та Старий Новий рік (заодно згадали і Маланку з Василем) і в понеділок, 15 січня, після святкового розслаблення масово вийшли на роботу.

 

І допоки вони налаштовуються на роботу, згадують свої обов'язки і плани, з тугою поглядаючи у вікна своїх офісів, інших місць роботи, домівок - подивимося разом з ними і ми з вами, шановні читачі: а що там, за вікном?

Як розпочався новий 2018-й рік? Як і з чого саме він стартував?

Негода природна і не тільки

Пишу ці рядки і краєм вуха слухаю «Громадське...». Диктор повідомляє, що 16 січня на Одесу налетів сильний снігопад. Внаслідок негоди ускладнено рух транспорту. Прогнозується подальше суттєве ускладнення погоди не лише на півдні, але й по всій Україні, морози до мінус 20 та сильні сніговії...

Оці два слова - «суттєве ускладнення» - здається, у прийдешньому 2018 році вживатимуться доволі часто. І не лише синоптиками.

Підозрюю, що вони можуть стати своєрідним лейтмотивом року. І в тому нема нічого дивного - адже, крім усього іншого, цей рік є передвиборчим. А, значить, передгрозовим у всіх значеннях цього слова.

І перші звуки майбутніх гроз уже загуркотіли в політичному небокраї України.

	Заява на ім'я директора ФСБ Росії

Викриття чи спецоперація?

 

Не встигли українці відзначити Старий Новий рік, як їм «до столу» подали гарячу і добре наперчену інформаційну «страву» - декілька, нібито, розписок-звернень, датованих 2007-м роком, підписаних іменем Петра Порошенка й адресованих ФСБ РФ.

Сутність цих текстів полягає у тому, що, нібито, Петро Порошенко дивується - чому його затримали в санкт-петербурзькому аеропорту «Пулково» і не впустили на територію Росії? Крім цього, запевняє, що до антиросійської політики тодішнього президента України Віктора Ющенка не має стосунку, а їде, мовляв, до сім'ї дружини свого старшого сина Олексія.

У тексті наголошується, що Петро Порошенко надає робочі місця росіянам на своїх заводах «Рошен» (Липецька обл.) і «Богдан» (Новгородська обл.), залучає туди інвестиції і сплачує податки в Росії.

Вказано там же, що він є одним з фундаторів Партії регіонів.

Зобов'язання

Окремим текстом написане зобов'язання, в якому Петро Порошенко обіцяє під час перебування на території Росії не порушувати закони РФ і не діяти проти інтересів Росії. 

Ці тексти оформлені як документи зі «Справи оперативної розробки - російською ДОР» (агента) «Лоліта», нумеровані сторінками 87-89, що має посилити інтригу і дати зрозуміти - у цій «справі» ще чимало інших документів та матеріалів.

На них є резолюція, проставлено вхідний номер - тобто - оформлено, нібито, згідно з правилами.

Почерк і підпис також, нібито, дуже схожі на порошенківські.

Резонанс, як розуміють читачі, стався вельми значний, насамперед, у соціальних мережах.

Серед сотень різноманітних реакцій на цю публікацію можна спробувати виокремити певні версії - відповідно - і групи, які цих версій дотримуються.

Версії

1). Версія «Викриття». Оскільки ці папери оприлюднив грузинський телеканал «Руставі-2» та «розігнав» тему у соцмережах тбіліський професор О. Панфілов, першою версією стала така: Міхеіл Саакашвілі (котрий, як стверджується, є ледь не власником телеканалу «Руставі-2»), мовляв, помстився Петрові Порошенку за всі свої прикрощі - позбавлення українського громадянства, переслідування, суд, загрозу депортації до Грузії і т. п.

Цю версію, яку можна назвати «Викриття», охоче підхопили ті, хто і до цього ставився до Петра Порошенка вкрай негативно. Їхню реакцію можна передати словами «Я так і знав (знала)!».

Прибічники цієї версії одразу й охоче повірили, що документи є справжніми - адже факт заборони Петрові Порошенку в'їзду до Росії у 2007 році дійсно, мав місце - про це тоді писали вітчизняні ЗМІ і в МЗС України обіцяли вияснити причини такого недопуску українського нардепа на територію РФ.

2). Версія «Фотошоп». Скептики уважніше вдивилися в опубліковані фотокопії цих текстів і звернули увагу на те, що в обох документах підпис і прізвище Порошенка написані абсолютно ідентично, зокрема, повністю співпадає кут, під яким підпис і прізвище розміщені на папері в обох документах і кожен штрих літер.

А так, стверджували вони, насправді не буває - все одно мали би бути якісь відмінності в написанні прізвища і підпису.

Їхню реакцію можна передати словами «Документи сумнівні».

	Однакові підписи на двох документах: співставлення автографів

Тому вони висунули версію, яку можна було назвати «Фотошоп». І аргументували її так: оскільки з точністю до міліметра з однаковісіньким нахилом літер підписатися двічі неможливо, значить, ці підписи є скопійованими, тобто, сумнівними.

Крім того, сумнів у цієї категорії осіб викликало запитання - а яким це чином грузинський телеканал «Руставі» зумів роздобути копії з оперативної справи, яка має бути строго засекреченою і зберігатися в глибоких надрах ФСБ?

 

3). Версія «Спецоперація». Цю версію гаряче захищають прибічники Петра Порошенка - щирі та ті, що в різних варіантах і на різних умовах входять до команди, яка на нього працює.

Вони звертають увагу на те, що у 2007 році син Петра Порошенка, Олексій, начебто, ще не був знайомий з петербурзькою дівчиною Юлією Аліхановою, бо познайомилися вони, як стверджується, пізніше за кордоном, де обоє навчалися.

Олексій Порошенко та Юлія Аліханова в INSEAD

14 січня 2018 року Олексій Порошенко на власній сторінці у соцмережах написав: «Сьогодні був привід ще раз згадати найприємніші моменти в житті. Як усе почалось, коли вперше побачив свою майбутню дружину на лекції «Strategy, Structure and Incentives», під час навчання на програмі MBA в INSEAD у 2011 році».

Ось так ненав'язливо, але чітко, щоб ніхто не сумнівався, Олексій Петрович уточнив дату знайомства з Юлією. Ну а «привід ще раз згадати» був не тільки приємним, а й надзвичайно терміновим, бо саме того дня, 14 січня, були оприлюднені матеріали компромату на батька, в яких фігурувала дата, нібито, відвідування Петром Олексійовичем сватів - батьків Юлії, а саме 2007 рік.

Щоб остаточно нейтралізувати ту давню дату, Олексій додав: «Yulia Poroshenko, дуже шкодую, що не зустрів тебе хоча б на 4 роки раніше».

Читачі вміють рахувати і розуміють, що у цій фразі (знову ж таки, нібито, ненав'язливо) йдеться якраз про 2007 рік.

Отже, з дат, оприлюднених, зокрема, й Олексієм, прихильники гаранта роблять висновок: до жодних сватів у Санкт-Петербург Петро Порошенко у 2007 році їхати - як це стверджувалося у оприлюдненому матеріалі - не міг.

А оскільки такого не могло бути, значить, робили висновок прихильники, перед нами грубо зроблений компромат, який має на меті зганьбити президента України за його непоступливість щодо продовження антиросійських санкцій тощо.

І тут прихильники Петра Порошенка ставлять вбивче на їхній погляд питання: якщо ФСБ публікує свої фальшивки і проводить спецоперацію проти президента України через канал, близький до Міхеіла Саакашвілі, то це, як вони вважають, має бути ще одним підтвердженням (на додаток до звинувачення у фінансуванні від С. Курченка), що екс-президент Грузії, мовляв, проводить кампанію проти глави держави Україна в контакті з ФСБ, а може і за її (ФСБ) завданням.

	Прихильники доводять, що підробити почерк можна

Щоб підтвердити фальшивість опублікованого тексту, прихильники опублікували свій варіант напису, з непристойним висловом, котрий має підтвердити - почерк Петра Порошенка підроблено.

4). Версія «Фальшивка з Банкової». Ця версія претендує на певну тонкість і має продемонструвати проникливість її авторів та прибічників. Сутність її в тому, що, згідно з їхньою точкою зору, ці документи є, дійсно, несправжніми, але зроблені вони не московськими спецслужбами, а вітчизняними.

Необхідність такої власної фальшивки, на думку авторів цієї версії в тому, щоб зробити випереджальний крок. Який і чому?

Пояснення наводиться наступне: очікуючи цього року публікації різного компромату на Петра Порошенка, а серед іншого і справжнього, команда глави держави, нібито, вирішила спеціально запустити грубо зроблену фальшивку, щоб і надалі, коли буде вкидатися в інформаційний простір уже серйозний компромат, українці казали: «А, знову якісь фальшивки!»

І не вірили їм, не реагували на них.

Тобто, згідно з цією версією, основне завдання оприлюдненого матеріалу - викликати відразу громадськості до чорного піару в політиці, породити тотальну недовіру пересічних українців до майбутніх компроматів на Петра Олексійовича, навіть якщо якийсь із них буде правдоподібним чи навіть правдивим.

5). Версія «Все може бути». Її дотримуються ті, котрі вже мало кому вірять і багато що припускають.

Не вірячи владі, вони припускають, що вона насправді не є такою антиросійською, як на словах. Тим більше, що тема присутності у вищих ешелонах влади політиків, які колись, ще за часів СРСР, чи не так давно, уже в період Незалежності, були завербованими Москвою, постійно присутня у вітчизняних ЗМІ.

Почувши всоте про липецьку фабрику Порошенка та всевладдя ФСБ, вони не виключають, що без дозволу ФСБ у Росії не можна було провадити бізнес, а отже припускають варіант якоїсь лояльності з боку українських бізнесменів, зокрема, і Петра Порошенка, до російської влади і співпраці з нею.

Звідси не відхиляють ймовірності вербування росіянами того чи іншого вітчизняного бізнесмена, зокрема, і Петра Олексійовича, ще на тому етапі, коли він не був у політиці. Тим більше, бачать резолюцію на заяві та оперативний псевдонім - і якщо й не вірять цьому на 100%, то й не відхиляють такої можливості категорично, помірковано зазначаючи: «Хто його знає? Все може бути».

Вирахувавши, що Олексій Порошенко та Юлія Аліханова побралися у 2013 році не юними - Олексію було 29, а Юлії 28 років - припускають, що у 2007 році молодята могли жити у громадянському шлюбі, Юлії вже було 22 роки, а отже, Петро Олексійович міг таки летіти у гості до своїх неофіційних тоді сватів, про що й писав у заяві на ім'я директора ФСБ - адже прикордонники в Росії входять до складу ФСБ РФ.

Версія телеканалу «Руставі-2»

Генеральним директором телеканалу «Руставі-2» є Ніка (Ніколоз) Гвараміа. З 2007 року він, юрист за освітою, посідав крісла заступника Головного прокурора Грузії, міністра юстиції, міністра освіти і науки. Визнає, що є другом Міхеіла Саакашвілі, але заперечує, що канал перебуває під його впливом. Наголошує, що тележурналістів його каналу видворили з України і не пускають.

Сказав, що інформацію про Петра Порошенка канал купив у міжнародних джерел - уточнивши, що це - не Україна і не Росія. Дав зрозуміти, що є міжнародні кола, які мають намір оприлюднювати інформацію про Петра Порошенка - як це зробив нещодавно телеканал «Аль-Джазіра», і висловив упевненість, що продовження вкидання компромату буде.

Щодо візиту Петра Порошенка у 2007 році до Росії, висловив свої припущення наступним чином: на його думку, сім'я Аліханових не мала коштів оплатити навчання доньки Юлії в одному з найдорожчих університетів Франції, й Олексій та Юлія прибули, ймовірно, до Франції вже парою, хоча й з офіційно не оформленою як подружжя.

Натякнув, що за навчання Юлії могли заплатити - з контексту було зрозуміло, хто саме міг це зробити.

Таким чином керівник «Руставі-2» фактично підтвердив, що вірить у справжність оприлюдненого компромату, звернувши увагу на те, що заперечення від Адміністрації президента було опубліковано вночі, десь після другої години ночі - що, на його думку, є дуже дивним.

Окремі дописувачі в соцмережах розцінили цю екстрену нічну відповідь як результат термінової наради і витлумачили її як «пожежу» і паніку в команді Петра Олексійовича.

 

Підведемо попередні підсумки.

Ці та інші версії є не більше, ніж припущеннями. Прихильникам кожної версії власна здається найбільш переконливою. Але треба розуміти, що тільки час щось може максимально прояснити - настільки це взагалі буде можливим.

Адже далеко не всі таємничі історії стають явними - навіть з часом.

Найбільш переконливими аргументами для кожного політика, а передусім для посадовців найвищого рівня, керманичів держави, зокрема, для президента країни, повинні стати не слова, а справи.

Перебіг подій має показати, до якої з версій вони ліпитимуться якнайближче.

Одне зрозуміло - новий 2018 рік стартував без розкачки й одразу відчув передштормові хвилі.

Це - ще не шторм. Не буря. Але політичний небосхил уже затягують грозові хмарки.

Але, все-таки, бажано, щоб цей рік якомога більшою мірою ставав для нас роком українських успіхів і перемог, а не роком скандалів та викриттів.