ШАХИ

Розмова з чемпіоном України з шахів 2017 року, студентом Львівського державного університету фізичної культури Петром Голубкою.

Здобувши перемогу в чемпіонаті України з шахів, у різні роки Львівський державний університет фізичної культури прославили Ірина Чолушкіна (1982, 1987), Наталія Ручйова (1984), Віталій Голод (1991), Орест Грицак (1993), Галина Шляхтич (1998), Ганна Музичук (2003, 2014), Марія Музичук (2012, 2013), Єлизавета Соловйова/Малахова (2016). А наприкінці 2017 року це зробив і студент ІV курсу факультету спорту нашого вишу Петро Голубка, пише ldufk.edu.ua.

Упродовж останніх років підготовка і тактика гри шахістів помітно змінилися. Львівський історик спорту Іван Яремко з цього приводу зазначив: «Багато залежить від тренера, наставника, який повинен володіти знаннями загальними і про характер свого вихованця зокрема. Нині панує така висока інтенсивність змагань, що неможливо бути у найвищій спортивній формі постійно. Чинний чемпіон світу норвежець Магнус Карлсен цьому яскравий приклад. Треба вміти налаштуватися на найважливіші турніри і здобувати найкращий результат. Чи хтось нині знає, що у матчі за звання чемпіонки світу у Львові китаянці Хоу допомагав один із найкращих тренерів світу Чучелов? Це вимагає немалих коштів, але приносить успіх. Звичайно, суть і рівень підготовки змінюється, бо треба виробити тактику на кожного суперника. Це - складно і потребує часу. Елітні шахісти мають цілі команди, які на них працюють».

А як на 87-му чемпіонаті України з шахів досягнув перемоги Петро Голубка, студент ІV курсу факультету спорту, вихованець кафедри стрільби та технічних видів спорту ЛДУФК - дізнаємось з інтерв'ю з чемпіоном.

- Передусім, вітаємо з чемпіонським завершенням 2017 року. Наполеглива праця багатьох років увінчалася успіхом. Розкажіть, як шахи з'явилися у вашому житті?

- Дякую. Я народився в селищі Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області. Там функціонував шаховий гурток, який проводив покійний Ігор Пицьків. Але грати в шахи мене навчив дідусь. Гурткові заняття відвідував після уроків, починаючи з другого класу, вдосконалював навички і шліфував майстерність. Мав честь навчатися під опікою хороших фахівців, серед яких Іван Мазуркевич (м. Долина), Роман Павлюк (м. Калуш), Ігор Кобилянський (м. Івано-Франківськ), Антон Литвинець (м. Львів).

Без сильних суперників немає росту.

- Чи тренувалися зі спортсменами високого рівня?

- Одразу тренуватися з гравцями високого рівня підготовки не було можливості. Але поступово складалося так, що саме той рівень, який був необхідний, в той момент і був наявний.

- З якого віку займаєтесь шахами?

- Десь із п'яти-шести років.

- Є дуже багато рекомендацій, як шахістам досягати високих результатів. Що вам допомагає?

- Дисципліна, спортивна форма й обов'язково відсутність якихось відволікаючих факторів. Допомагають підтримувати спортивну форму біг, плавання і бадмінтон.

- Як психологічно долаєте перешкоди, які можуть завадити ефективно провести партію?

- Насамперед - аутотренінг, самонавіювання. І, мабуть, перечитування книжок на цю тему, зокрема, відповідно до навчальної програми університету. Особливо корисні книги на тему «Психологія спорту». Зараз шахи вимагають комплексного підходу, аналізу не тільки дебютів, але й позицій, які після нього виникають. Є багато інформації про різні варіанти. Велику допомогу надає мій секундант Михайло Кепищук.

- Хтось цікавиться мистецтвом, літературою. Що вам до вподоби, окрім шахів, і що сприяє результативній підготовці до змагань?

- Віддавна цікавлюся історією. Потім спорт: бадмінтон або гірські лижі. І звичайно - люблю музику, класичну, зокрема. До речі, коли відвідував шаховий гурток,то одразу після заняття йшов у музичну школу, професійним інструментом була скрипка.

- І сьогодні пам'ятаєте все, чого навчилися?

- Звичайно. Свого часу я розривався між двома захопленнями: шахами і музикою. Музична школа була поряд з шаховим гуртком. Я вже мав бути в школі, а ще затримувався на шахах. Хотілось побути там, бо це захоплювало.

- Хто в шаховому середовищі з українських чи іноземних прославлених чемпіонів є прикладом для вас?

- Беру приклад із кращих. І, мабуть, усе ж таки, зі своїх - українців. На першому місці для мене Василь Михайлович Іванчук. Він - найсильніший шахіст України останніх тридцяти років.

- В Україні після перемоги Марії Музичук на чемпіонаті світу в Сочі шахи набули великої популярності і розвитку. У львівських школах є безкоштовні шахові гуртки. Чи ви навчаєте дітей?

- Навчав шахової гри двох учнів Молодіжного навчального центру імені святого Івана Боска. Також давав сеанс одночасної гри в одній зі шкіл міста Львів.

- Часто за кордоном берете участь у турнірах, зустрічаєте в кожному місті нових людей. Яке враження справляють ці мандри?

- Люди всюди одинакові. Різною є лише побутова реальність. Наприклад, дороги, транспорт, інше. Враження завжди максимально цікаве, бо немає рутини і щоразу є нові емоції.

- Яке місто подарувало найбільшу кількість вражень?

- Лондон з гарними парками, якісною інфраструктурою. Вразило Лондонське Око (анг. London Eye). З висоти 135 метрів відкривається вигляд практично на все місто. Приємно вразило шведське місто Мальме. А також - німецьке Білефельд, де є незвичайний вид міського транспорту - швебебан (підвісна залізниця).

- А яке місто можна назвати шаховою столицею України?

- Львів. Тут багато висококваліфікованих фахівців, спортсменів і людей, які люблять шахи або пов'язані з ними.

- Розкажіть про свою перемогу на чемпіонаті України.

- Зіграв 11 партій, з них у п'яти переміг, а в шести була нічия. Володимир Онищук завдяки досвіду грав стабільно, без помилок. У фіналі сили були рівними. Але за додатковим показником (коефіцієнтом Бергера) я переміг.

- Ваша перша вища освіта здобута на фармацевтичному факультеті Національного медичного університету імені Богомольця. А що скажете про ЛДУФК?

- Львівський державний університет фізичної культури дав важливе розуміння спорту: бути спортсменом завжди, а не лише під час турніру. Наші викладачі є прикладом для інших: підтягнуті і красиві. Медики намагаються вилікувати, а інфізівці навчають оздоровлювати суспільство.

 

Автор: Іванна Литвинець

Джерело: сайт ЛДУФК