2017-й рік у відносинах між Канадою та Україною виявився дуже насиченим на події. Держави поглиблювали співпрацю в економічному, політичному, військовому, гуманітарному та інших аспектах. Канада оголосила про продовження тренувальної місії UNIFIER, лібералізувала торгівлю, ухвалила «акт Магнітського», уклала Домовленості про співпрацю у сфері оборони та взагалі - надавала Україні значну підтримку на міжнародній арені. Однак, велика частина з цих досягнень була б неможливою без щоденної праці української діаспори.

Фото з Твіттеру Ukrainian Canadian Congress (Ottawa)

Про відносини між Україною та Канадою і внесок у їхню розбудову українських канадців Укрінформ порозмовляв із президентом Конгресу українців Канади Павлом Ґродом.

 

- Пане Ґрод, як ви, загалом, оцінюєте сучасний стан відносин між Україною та Канадою?

- Відносини перебувають на найвищому рівні за всю їхню історію. Це видно, зокрема, за великою кількістю двосторонніх візитів. Я радий, що підтримка України новим урядом Канади протягом останніх двох років лише зростає. Під час мого спілкування з Джастіном Трюдо він наголошував, що питання України є позапартійним. І ми дійсно бачимо, що всі партії парламенту прихильно ставляться до України. Тож, загалом, помітний суттєвий прогрес у відносинах. До того ж, думаю, попереду нас чекає дуже цікавий рік, адже Канада, яка є найбільшим приятелем України на міжнародній арені, тепер очолюватиме Велику сімку.

- Зважаючи на федеральний устрій Канади, позиція регіонів має тут дуже велику вагу. Чи проявляють канадські провінції та території інтерес до України?

- Так, ми бачимо спроби покращити економічні та торговельні зв'язки не лише на федеральному рівні. Провінції цікавляться Україною, чого раніше не було. У попередні роки один лише Саскачеван мав економічні зв'язки з Україною. Натомість, цього року буквально два місяці тому в Україні побував міністр економічного розвитку та торгівлі провінції Альберта Дерон Білоус. Я також зустрічався з прем'єром провінції Британська Колумбія, який розповів про плани визнати Голодомор геноцидом й організувати торговельну місію в Україну. Суттєво збільшилося зацікавлення і в Онтаріо. У лютому міністр охорони здоров'я цієї провінції має намір відвідати Україну. Він чудово поспілкувався з Уляною Супрун під час її візиту до Торонто і тепер хоче поглибити зв'язки і підтримати реформи.

- Минулого року ви стверджували, що Україна на той момент входила до трійки пріоритетів зовнішньої політики Канади. Чи це й досі так?

- Так, це залишилося незмінним.

- Показники більшості аспектів наших відносин дійсно демонструють зростання, наприклад, торгівля. Натомість, деякі - навпаки - йдуть вниз. І один з таких аспектів - це пряма допомога Канади українському війську. Два роки тому з-за океану йшли постійні постачання: форма, спецобладнання, сухпайки. Зараз цього немає. Чому Канада почала менше допомагати українському війську?

- Я б не сказав, що менше. У критичний момент Канада дуже швидко відреагувала на нестачу найнеобхіднішого, зокрема, форми. Зараз Україна вже сама може впоратися із забезпеченням базових потреб війська, натомість, Канада допомагає з тренуваннями. Цьогоріч Канада оголосила про продовження місії UNIFIER і, на моє переконання, це - значно важливіше, ніж просто постачати матеріальні речі, оскільки підвищує кваліфікацію українських військових. Окрім цього, Канада призначила спеціального представника до Міноборони України, який безпосередньо працює над втіленням реформ і запровадженням стандартів НАТО. Тому я би, навпаки, сказав про підвищення зацікавленості Канади у співпраці з Міноборони України і збільшенні підтримки.

- Лібералізація візового режиму між Канадою та Україною вже тривалий час є пріоритетом для КУКу, але як на цю пропозицію реагують в урядових колах Канади?

- Канада досить консервативно ставиться до візових та, загалом, імміграційних питань. Є багато країн, які мають вільну торгівлю з Канадою, але не безвізовий режим. Однак, це питання все ж просувається. Міністр імміграції Ахмед Хусен запевнив нас, що готовий розробити дорожню карту безвізу. Ця дискусія продовжується. Треба розуміти, що безвізу завтра не буде, але процеси, що призведуть до нього, вже тривають, і ми активно над цим працюємо.

- Все ж, спрощення візового режиму - це питання років чи десятиріч?

- Сподіваюся, що років. Сучасний світ швидко розвивається, й економічні зв'язки заохочуватимуть до подальшої лібералізації. Однак, треба пам'ятати, що Канада нині видає українцям 10-річні багаторазові візи. Це дозволяє тим, хто займається бізнесом і зв'язками між Канадою та Україною, заїжджати до країни без жодних проблем. Тож, теперішня ситуація - не така страшна, як раніше.

- Чи зменшилася активність української громади у допомозі українському війську, зважаючи, що війна на Сході перейшла у більш позиційну фазу?

- Підтримка України досі є дуже сильною. Не скажу, вона - більша чи менша, але точно - інша. Три роки тому всі збирали кошти на аптечки, тепловізори, бронежилети, шоломи та інше обладнання для військових. Сьогодні цього вже, на щастя, не потрібно, тому допомога діаспори трансформується у більш соціально орієнтовану. Однією з основних проблем нині стала боротьба з посттравматичним стресовим розладом, на чому зосереджуються кілька гідних проектів. Є також організації, що займаються протезуванням. Причім, не лише тим, аби привозити хлопців з України до Канади на лікування, а й створенням необхідних потужностей для якісного протезування на території України.

- Якщо придивитися до впливу діаспори в уряді Джастіна Трюдо, то його стало більше чи менше, ніж раніше?

- Рівень нашого доступу до прем'єр-міністра, його офісу та найважливіших міністрів - не нижчий, аніж у часи Гарпера. На досягнення цього пішло трохи часу, але нам, врешті, вдалося навести місточки. Утім, це - постійна праця, результат якої неможливо побачити одразу. Над цим треба регулярно працювати, запрошувати урядовців на українські заходи, нагороджувати їх, нагадувати про ситуацію в Україні. Тому цього року ми створили два важливі проекти. Перший дає змогу молоді з громади стажуватися у парламенті Канади. Це дозволить створити політично свідомий клас. Другий називається «Project Link» і полягає у тому, що до кожного члена парламенту ми призначаємо представника нашої громади, який просуває необхідні питання. Політична міць не приходить сама по собі. У Канаді є громади, значно більші за українську, однак, ми є найбільш впливовою, бо організовані, свідомі та активні.

- Лобіювання яких питань Конгрес українців Канади вбачає своїм пріоритетом?

- Перший пріоритет - це продовження канадської технічної допомоги Україні, яку щорічно Канада надає на суму близько 50 млн доларів. Однак, термін більшості проектів спливає у 2018-2019 рр., і є загроза, що фінансування не буде продовжене. Новий міністр міжнародної допомоги Марі-Клод Бібо має інші пріоритети, до яких входить посилення ролі жінок і подолання бідності. України серед них немає, тож ми наполегливо працюємо, аби переконати уряд змінити фокус й продовжити технічну допомогу. Вона - дуже важлива, бо спрямована, насамперед, на втілення реформ.

Другим завданням є провідна роль Канади у розміщенні в Україні миротворчої місії. І третім - аби Україна стала пріоритетом Великої сімки у 2018 році, коли цю організацію очолюватиме Канада.

- Як за останні два роки змінилася взаємодія між офіційним Києвом та громадою?

- Українські владні установи - дедалі більше відкриті до співпраці з канадською діаспорою. Під час зустрічей ми відверто висловлюємо наші поради, вітаємо успішні кроки і заохочуємо до більшого прогресу. При цьому, ми не втручаємося у внутрішню політику. Вони бачать, якою сильною є громада, особливо у таких країнах, як Канада, США, Австралія, Британія. Ми дійсно маємо певний вплив на уряди своїх держав, тож користь від співпраці є.

- Чи існує небезпека, що Канада скасує або послабить санкції проти РФ?

- Як на мене, цього ризику взагалі немає. Більше того, у чинному уряді немає жодного міністра, готового порушувати це питання. Всі розуміють, що Росія - країна-агресор, і що санкції треба підвищувати. Те саме стосується і парламенту. Нещодавно Постійний комітет парламенту Канади з питань оборони оприлюднив свій звіт, у якому, серед іншого, рекомендував уряду посилити санкції проти Росії. Це підтверджує, що серед депутатів існує майже одноголосна підтримка України, розуміння, що Росія є агресором, і що одним з основних механізмів стримування РФ залишаються санкції.

- Вільна торгівля між Україною та Канадою діє вже п'ять місяців. Чи відчули ви за цей час збільшення уваги до України з боку канадських підприємців?

- На жаль, це - повільний процес. Раптових змін у цьому питанні не відбудеться, але зацікавлення - збільшилося. Чи є воно достатнім? Я би сказав, що ні. Причин цьому - кілька. Насамперед, канадські підприємці - досить консервативні, вони звикли працювати на ринках США та Латинської Америки. До того ж, на українському ринку іще існує підвищений рівень ризику: у країні йде війна, та й до верховенства права виникають зауваження. Поки Україна не підтвердить панування верховенства права, ризик для канадських підприємців залишатиметься.

Однак, я би не применшував можливостей з виходу на канадський ринок для українських виробників. Як на мене, у цьому - навіть більший потенціал. Тим паче, Україні важливіше підвищення експорту, ніж зростання імпорту. В Україні є хороші продукти, але треба заохочувати виробників серйозно придивитися до Канади як воріт до ринків усієї Північної Америки. Існують способи завезення продукції до Канади, певної її переробки та реекспорту до США й Мексики. Тож ринок Канади має великий потенціал для української продукції.

- Завершити наше інтерв'ю хотів би на дещо філософській ноті: чи не набридла Україна з її вічними проблемами Канаді?

- Через те, що ми дивимося на Україну трохи з відстані, ми не помічаємо того хаосу, що кидається в очі її мешканцям. Споглядаючи збоку, краще видно загальний прогрес. Канадці розуміють, що Україна зупинила російське військо, водночас, реформуючи всі системи та розбудовуючи політичну націю. Вони бачать, що відбувається конкретний прогрес, хоча, може, й не так швидко, як хотілося б. Деякі європейські країни, наприклад, Греція, під час власних кризових періодів мали значно більші проблеми, ніж нині Україна. Тому Канада терпляче ставиться до реформування України і готова довгі роки підтримувати її. При цьому важливо мати впливову й свідому українську діаспору, яка постійно нагадуватиме політикам, бізнесменам та всім іншим, що Україна - чудова країна. Ми закликаємо їхати в Україну, працювати, допомагати й співпрацювати, аби це було на користь як українцям, так і канадцям.

Як відомо, більше, ніж 1,3 млн громадян Канади мають українське походження, що становить близько 4% від загального населення країни. Конгрес українців Канади - парасолькова організація, яка об'єднує під своїм дахом усі українські громадські організації Канади. Заснована у 1940 році у Вінніпезі, нині вона складається з шести провінційних рад та 34 відділів у містах всієї Канади. До її складу входить 33 організації-члени.

 

Автор: Максим Наливайко, Оттава

Джерело: «Укрінформ»