Другий день Київ та Київщина збаламучені, схвильовані, обурені. Тривають мітинги, пікетується приміщення поліції, змінюють один одного оратори, вигукуючи застудженими захриплими голосами вимоги.

Представники поліції виходять до людей. Щось кажуть, обіцяють. Їм не вірять. Вимагають звіту, залучення громадськості до слідства. Передбачають, що слідство можуть спустити на гальмах, купити, перекупити, домовитися...

Про що йдеться?

У вересні 2015 року молоду жінку, мешканку села Демидів, Вишгородського району, що на Київщині, збила машина. На смерть.

За кермом був такий собі молодик Дмитро Росошанський. Стверджують, що він був у стані наркотичного сп'яніння. Більше того, нібито, мав за плечима не один епізод кримінального характеру.

Слідство тривало надто довго. Було видно, що його гальмують з усіх сил. Потім стало зрозумілим і те, куди тягнулися ниточки. Дядько Дмитра був районним суддею.

	Світлана. Вбита у 2015

Але справою Світлани зайнялася її старша сестра Ірина Ноздровська, юрист за фахом. Вона подолала все - погрози, гальмування, відтягування і у травні 2017 року домоглася вироку - 7 років ув'язнення для вбивці.

Однак, його захист подав апеляцію. Ірина розповідала, що його родичі і дружбани поводилися зухвало, сміялися їй в обличчя і заявляли, що виграють апеляцію і він вийде на волю. І знову погрожували.

Ірина написала в соцмережах: «27 грудня 2017 року (середа) о 14.00 год. в Апеляційному суді Київської області (м. Київ, вул. Володимирська, 15) буде проголошено рішення суду, яким визначиться доля наркомана, вбивці моєї сестри - вийде він на волю чи залишиться за ґратами.

Є всі ризики того, що злочинець-рецидивіст, який має величезне кримінальне минуле та є племінником судді, вкотре уникне покарання за вбивство моєї молодої сестри, в якої залишилась маленька дитина, та вийде на волю!

Дуже прошу всіх небайдужих людей, які мають бажання зупинити вбивства наших рідних на дорогах та дотримуються принципової позиції щодо невідворотності покарання злочинців, підтримати мене в суді та не дати суддям прийняти рішення на користь вбивці-наркомана!»

Засідання відбулося. Ірина билася на ньому до кінця. Ось її запис вночі 28 грудня 2017 року: «Втомлена, замучена, зі синцями під очима від цілодобового недосипання та недоїдання, вже хитаючись від вітру, намагаюсь зібрати думки докупи, щоб висловити свою найщирішу вдячність усім небайдужим людям, які проробили колосальну роботу, відклали свої справи, потратили багато сил і часу та не дали можливості наркоману-вбивці, який потрапив під амністію, вийти на волю!

Мені тепер всього життя, яке у мене залишилось, не вистачить, щоб вам надякуватись!

Наркоман, племінник судді, вбивця моєї 26- річної сестри, в якої залишилась маленька дитина, сьогодні мав вийти на волю прямо із зали судових засідань. Привітати його з цією «святковою» подією в суд приїхали його дружбани, в яких на чолі можна прочитати всі статті кримінального кодексу. В своєму нікчемному житті наркоша пережер таку кількість наркоти, що в своїх 20 з хвостиком він мав уже всі наркоманські хвороби, про які пише Вікіпедія. І саме його «життєві здобутки» дали йому карт-бланш на здійснення будь-яких злочинів, навіть і вбивства. Як виявилось, вбивці, які мають цирози, гепатити, енцефалопатії та купу інших «прєлєстєй», спокійно можуть скористатись Законом «Про амністію», вийти на волю та впевнено продовжувати свою кримінальну кар'єру.

Утім, завдяки громадськості, яка довгі роки контролювала цю справу і постійно тримала руку на пульсі, цього таки не сталось!

Суд апеляційної інстанції врахував усі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які були здійснені під час розгляду справи в суді першої інстанції, і скерував матеріали справи на новий розгляд.

Відчути смак амністії виродку було нє суждєно!

Новий рік вбивця буде святкувати в СІЗО!

Як кажуть: «Як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш!»

Одне з вкрай рідкісних справедливих рішень нам усе ж таки вдалося сьогодні почути, за що дякую й суддям!

Ірина. Вбита кілька днів тому

Я незупинно дякую і низько вклоняюсь вам, мої рідні, милі, любі друзі! Ви врятували, як мінімум, одне життя людини чи дитини, яка могла бути наступною жертвою виродка-наркомана!»

А 29 грудня Ірина щезла. Через три дні, 1 січня, уже нового, 2018 року тіло Ірини було знайдено в невеликій річці, на Київщині. Вона була роздягнена, в одних шкарпетках.

Де була ці три дні? Хто мучив і убив її? Чому скинули з мосту? Чому роздягли?

Версію зґвалтування заперечив нардеп Мустафа Найєм, посилаючись на попередні дані судово-медичної експертизи.

Велика група осіб кількістю близько двох сотень заблокувала приміщення Київської обласної поліції, розпочала мітинг на високому градусі емоцій і не заспокоїлася, допоки не досягла, щоб до них вийшли, з ними розмовляли й їхні вимоги врахували.

Попередньо поліцією опитано по­над півсотні осіб і розглядається декіль­ка гіпотез. Серед них - помста роди­чів чи оточення Дмитра Росошансько­го.

Схвильована юрба, очевидно, впевнена саме в такій версії. Її заспокоюють, обіцяють тримати в курсі, щодня звітувати.

Те, що сталося, сприймається людьми не просто як ще один кримінальний злочин, а як прояв всевладдя місцевої мафії, як прояв нахабної вседозволеності, як самовпевнений виклик усім, демонстрація безкарності.

Багато хто згадав село Врадіївку і жахливий злочин там, котрий безкарно скоїв місцевий правоохоронець. Заговорили, що Врадіївка вже під Києвом. Потім додали, що такі Врадіївки скрізь по Україні, бо скрізь безкарність, особливо, якщо в справі задіяні прокурори, судді, інші правоохоронці.

В поліції заявили, що справу під особистий контроль взяв глава Нацполіції України генерал С. Князєв і навіть міністр МВС А. Аваков.

На вбивство відгукнувся міністр закордонних справ П. Клімкін. Стривожений голос прозвучав з посольства США в Україні, і кількість таких голосів, зокрема, і з високих європейських кабінетів, упевнений, буде більшати.

Прибиті горем батько і мати втратили обох доньок. Їхнє лихо безмірне. У той же час, за особистим горем і, нібито, приватним випадком вимальовується величезна проблема всевладдя місцевих мафійок та безкарності усіх мажорів та мажориків, якщо вони мають хоча б найменший «дах» чи хоча б невеликі гроші.

Тому трагедія у селі Демидів - це більше, ніж вбивство. Це виклик усім чесним людям, усьому суспільству з боку знахабнілої від безкарності мафії.

Цей виклик потрібно прийняти і зробити все, щоб вбивця (чи вбивці) постали перед судом і були покарані згідно зі законом, але на всю «катушку».

Інакше люди це не зрозуміють. А бажаючих творити суд Лінча уже більше, ніж досить.

І не тільки на Київщині.