Не лише в Україні боротьба з корупцією спричиняє бурхливі пристрасті. Франція також не пасе задніх. Цими днями в Ніцці було затримано близького до Кремля російського олігарха Сулеймана Керімова, що входить у двадцятку найбагатших людей Росії. Причина арешту - маніпуляції з готівкою під час купівлі п'яти елітних вілл в Антібах - у затишному куточку мільйонерів та мільярдерів на французькій Рив'єрі.

Сенатора від Дагестану, 51-річного Сулеймана Керімова, звинувачують у завезенні на територію Франції «готівки невідомого походження» на суму від 500 до 700 мільйонів євро. «Можливо, - з Монако, можливо, - зі Швейцарії», - ще не дослідили французькі слідчі. Тим часом здивований олігарх просидів під домашнім арештом 15 діб, аби після судового засідання за зачиненими дверима, заплативши заставу на суму 40 мільйонів євро, здобути обмежену свободу - підписку про невиїзд із конфіскованим слідством російським паспортом.

Простому смертному нереально уявити таку суму, як сімсот мільйонів євро готівкою. Але стару добру Францію валізами з грошима не здивувати. Свого часу, коли чимало колишніх французьких колоній набули порівняної незалежності, правлячі політичні партії навіть звикли до наповнених банкнотами валіз, що надходили від африканських диктаторів у періоди виборчих кампаній. Клієнталістська схема здобула назву «Франкоафрика» та працювала майже без збоїв, користуючись шпаринками системи подвійних стандартів.

А що Росія? Світ давно поза очі називає її «білою Нігерією» та «державою-бензоколонкою». Така ж безцеремонність влади у взаєминах із громадянами, така ж економіка, збудована на експорті сировини, такі ж механізми вростання корумпованих політичних еліт до західних суспільств, де гроші, попри проголошені ідеали, гарно відчиняють двері... Сулейману Керімову, коли його затримали в аеропорту в Ніцці, було з чого дивуватися. Він не перший та навіть не двадцятий, хто купив у Франції віллу вартістю 20 мільйонів за 5 млн євро, недоплативши податки. І тим не менш...

Чи дозріла Франція під впливом нового енергійного президента до відмови як від валіз з готівкою, так і від самих подвійних стандартів? Експлуатація взаємозалежності між офшорними клептократіями та зацікавленими західними споживачами - досить складна політична гра. За кілька місяців її не припинити. Принаймні, на рівні дискурсу, перебуваючи в турне африканськими країнами кілька тижнів тому, президент Макрон чітко засудив «Франкоафрику» як тіньовий механізм непублічних взаємин між колишніми колоніями та метрополією. Чи означає це, що, вловивши сигнал згори, французькі слідчі заповзялися з подвоєним ентузіазмом зупиняти потоки чорної готівки, що прибуває зі сумнівних територій та ховається, зокрема, в елітній нерухомості? І так, і ні.

Російський олігарх, чиї статки Forbes оцінює в 7,4 мільярда доларів, мусить чемно чекати на Лазурному узбережжі наступного судового засідання. Прокурор Ніцци волів би вже бачити його за ґратами, але суд розпорядився інакше.

«Не варто думати, ніби французькі судді, на зразок українських, дослухаються до вказівок політиків, - каже Надін, викладач права в одному з паризьких університетів. - Тут такого нема, але, як і скрізь, існують інші, загальні фактори, які не можуть не впливати на живих людей. Це - політичний контекст, який ми не можемо не відчувати, це - погляди та переконання, звички та шкала цінностей конкретної людини, котра ухвалює рішення. Дійсно, полювання за іноземними корупціонерами в системі елітної нерухомості - порівняно нове явище. Раніше на них, зціпивши зуби та гидливо кривлячись, закривали очі. Що змінилося? З'явилася політична воля покінчити з брудними «грошима без походження». Швидкий розвиток інформаційного суспільства дозволив, зокрема, відстежувати в режимі реального часу маніпуляції Кремля під час виборів в Америці та у Франції. Раніше мало хто замислювався над тим, що російські олігархічні гроші створюють довкола себе клієнтуру із західних юристів, бізнесменів, політиків, експертів, що їх обслуговують. Ми й не зчулися, як сформувався цілий мікросвіт західних громадян із престижними дипломами, напряму зацікавлений у російській або африканській корупції, бо з неї живе, а відтак - бере участь у шахрайстві, лобіюванні інтересів Кремля... Врешті, коли француз продає віллу за символічний переказ та валізу з готівкою, він - такий самий співучасник злочину, як і покупець».

Представник Дагестану в російській Раді Федерації Сулейман Керімов купив на французькій Рив'єрі аж п'ять вілл. Одну вже перепродав, решта перебувають під арештом. Чи потрібні одній людині стільки палаців відпочинку? Мабуть, що ні. Найімовірніше, нерухомість купувалася, щоб легітимізувати вивезені з Росії гроші, а згодом ще й вигідно перепродати маєток. Сам процес купівель розпочався у 2006. На думку прокурора Ніцци, за цей час Керімов вивів поза межі податкової системи Франції не менше, ніж 400 мільйонів євро. Може, й більше.

Дізнатися б, у яких сумах вимірюються готівкові російські «інвестиції» в елітне каміння на узбережжі Середземного моря? Адже Керімов не є винятком із правила. За даними Національного бюро економічних розслідувань США, після розпаду СРСР російські олігархи та наближені до них кола вивезли та сховали на Заході, у банках, придбаних підприємствах та у нерухомості понад трильйон доларів США. Зважаючи на традиції франко-російської дружби, можна не сумніватися, що Франція зовсім не була обділена московською увагою. За вкладеними грошима - завжди люди: агенти з нерухомості, керуючі, юристи та інші наймані працівники, що фактично перебувають на утриманні близьких до Кремля кіл.

У контексті людського фактору, показово, що справа Керімова набула несподіваного дипломатичного резонансу. 13 кавалерів французького ордену Почесного Легіону з російськими паспортами написали жалісний лист Макрону. Не останні люди в російській культурі, з-поміж яких - той самий одіозний диригент Гергієв, що минулого літа керував концертом під Ейфелевою вежею на День взяття Бастилії, - підписалися під проханням відпустити «законослухняного громадянина» додому, бо йому терміново треба лікуватися. Причому - тільки в російських й жодним чином - не у французьких лікарів. Як довго сміявся Макрон, перечитуючи лист, президентська прес-служба не повідомила. Але сама метушня путінської навколокультурної обслуги довкола інциденту зі сенатором вказує, що в Кремлі зафіксували й зміну тону, і збільшення дистанції.

Цікаво, чи знайде справа Керімова продовження у подібних розслідуваннях стосовно інших непереконливих власників зі Сходу? Зокрема, французький часопис L'Obs торік писав про вілли, «сумнівно придбані українськими олігархами». Йдеться про містечко Сен-Жан-Кап-Ферра, де, за свідченням працівників мерії, яких цитує медіа, «щонайменше, 30 відсотків елітних вілл належить власникам з колишнього СРСР». З-поміж них - український чиновник Сергій Льовочкін, який офіційно не має потужного прибуткового бізнесу. Вже у заголовку йдеться про «нечесно придбане майно». Названо й адресу: 56, boulevard Charles de Gaulle. Проте, не чути, щоб слідчі висували підозри власникові й викликали на допит. Чому? Бо власність зареєстрована не персонально на колишнього голову адміністрації Януковича, а, згідно з публікацією журналіста Себастьяна Гобера, на зареєстровану в Данії фірму «Glorietta Investments I ApS»...

Сусідом Льовочкіна по «французькій дачі» є такий собі Дмитро Фірташ. Керівництво контраверсійного телеканалу «Інтер» також має «хатинки» неподалік від свого провідного інвестора... Наскільки прозоро купувалася вся ця нерухомість - чи поцікавляться колись французькі слідчі? Якщо справа Керімова - лише перша ластівка наступної серії гучних розслідувань про пострадянські гроші на Лазурному узбережжі Франції, невдовзі нам випаде дізнатися багато цікавого.

 

Автор: Алла Лазарєва

Джерело: «Тиждень»