Імпреза, яка зібрала 3 грудня 2017 р. достатній форум учасників і глядачів, зокрема, поважних очільників громади, мала назву «Музичне дійство», присвячене 10-річчю створення Українсько-американського благодійного проекту «Незабутня Квітка». Думаю, не знайдеться жодного читача-українця, кому б не було відоме ім'я американської співачки українського походження і з українським серцем Квітки Цісик (4 квітня 1953-29 березня 1998).

 

Наша Квітка. Наша національна гордість. Вона генетично успадкувала не тільки музичний талант батька Володимира Цісика (він - відомий у Львові та Нью-Йорку скрипаль та педагог), а й притаманну нашому народові здатність через пісню розповідати про найсокровенніше й висловлювати сподівання. Співати ДУШЕЮ, а тому проникати в душу. Нам усім відомі її два альбоми «Пісні України» (1980) та «Два кольори» (1989).

Як на мене, не кожна зі сучасних співачок може відтворити мелодійність та тембр виконання пісні, тобто, співати так, як народ співає в Галичині чи лемки в Закарпатті. Спеціалісти називають її манеру виконання «білий голос», маючи на увазі фолк-манеру. Наприклад, хто може заспівати так неповторно, як вона, пісні «Я піду в далекі гори» чи «Два кольори», щоб звучала не тільки мелодія, а й відчутним було особливе тремтіння душевних (не оркестрових) струн? Щоб «дух захоплювало», як кажуть у народі.

(Опускаю тут, як іншу тему, згадку про її творчість як американської співачки, удостоєної всеамериканських премій).

Пам'яті незабутньої Квітки присвячено...

А ось в українському Народному домі Нью-Йорка спробували. Прозвучали пісні, які виконувала Квітка, та їй присвячені. Прозвучали і поезії, їй присвячені. А приводом слугувала значна подія в громадському житті не тільки української громади Нью-Йорка, але й України материкової та закордонної. Святкували тут 10-річчя створення проекту «Незабутня Квітка».

Отож, проект заснований у 2007 році американським продюсером, піаністом, випускником Київської консерваторії родом з Одеси Алексом Гутмахером. Вперше він почув голос Квітки у записі в 2006 р. Був вражений і голосом, і долею. Вона відійшла в своїх 45 в інші світи тут, у Нью-Йорку. Він же зумів подолати таку саму хворобу теж тут, у цій самій столиці світу. І захотів, щоб про неї дізнався світ... Своєї мети досягнув. Наступного року вже був створений проект «Незабутня Квітка» для популяризації її пісенної творчості та увічнення пам'яті, який має втілюватися на доброчинній основі. А зібрані кошти від концертних та просвітницьких заходів вирішено передавати онкохворим.

Імідж незабутньої Квітки Цісик на сцені Народного дому Нью-Йорка

Візьму на себе сміливість висловити думку: лиш завдячуючи енергії, настирності, цілеспрямованості та організаторським здібностям єврея зі стовідсотковим українським серцем Алекса Гутмахера ім'я Квітки Цісик, її голос, заходи на честь її пам'яті заполонили Україну, США, Канаду: Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик; літературно-мистецькі фестивалі імені Квітки Цісик; концерти, присвячені їй в Національних операх Києва, Львова, Одеси. У Львові, в школі № 54, - кімната-музей Квітки Цісик (експонати подарував чоловік Квітки - Едвард Ракович). На будинку, де мешкали її батьки - меморіальна дошка. Знову ж таки, у Львові створено громадську організацію «Незабутня Квітка», очолювана нині депутатом облради Романом Грицевичем, який прибув на цю імпрезу з вітанням. У Києві, Львові та Вінниці з'явилися вулиці Квітки Цісик. Створено документальний телефільм під назвою «Квітка. Голос у єдиному екземплярі». Зазвучали пісні Квітки в домівках, на концертах, у радіоефірах. На підтвердження останнього: виступила гостя з Києва, ведуча мистецьких програм Українського радіо «Культура» Ніна Шаварська і розповіла про спеціальні програми, спрямовані на допомогу онкохворим, присвячені Квітці.

І насамкінець, найкрутіший подарунок - перший пересувний мамограф для Вінницької області. Це - автобус з апаратурою всередині, а зовні - з назвою «Квітка» - для обстеження молочних залоз жінок у віддалених від лікарень районах. Доброчинний фонд проекту «Незабутня Квітка» вніс свою частку коштів, а при настирливому сприянні та організаційних заходах його засновника Алекса Гутмахера Вінницька обласна рада додала свою частку. Мета - допомогти жінкам України виявити на ранній стадії рак молочної залози ще й тому, що не тільки Квітка, а й її мати Іванна та старша сестра Марія відійшли передчасно у світи через цю хворобу.

Президент благодійного фонду «Незабутня Квітка» Алекс Гутмахер відкриває музичне дійство

Про останній дарунок не раз згадував на цьому вечорі Алекс, який виступив у ролі організатора імпрези (звичайно ж, за сприяння низки інших інституцій), і автором сценарію, і ведучим. Кілька разів надихав гостя-депутата зі Львова пана Грицевича все ж придбати аналогічний для Львівської області, як і планувалося ще 9 років тому (вартість його $160-180 тисяч). А безпосередньо доброчинний Фонд українсько-американського проекту «Незабутня Квітка» передав різним онкологічним диспансерам в Україні 700.000 грн.

Гості імпрези та складові концерту

Концерт, названий «Музичним дійством», сподобався. Емоційністю, душевністю. Деякий перебір часових рамок, то вже пробачимо: лише вчимося їх дотримуватися. Випадково дійство мало двох героїв. Наша Квітка - безумовно основна, незаперечна. На великому екрані сцени - її портрет. Учасники зверталися до нього як до присутньої живої Квітки. Але в цьому році Алекс Гутмахер святкує ще й свій 60-річний ювілей. Тому після офіційного відкриття в. о. генерального консула у Нью-Йорку Мирослав Кастран прочитав вітальну адресу від посла України у Вашингтоні Валерія Чалого. І одразу було прочитане адресне привітання від міністра культури України Євгена Нищука. Робота Алекса та його проект належно оцінені високими державними посадовцями України.

	Роман Грицевич – голова громадської організації «Незабутня Квітка» зі Львова передає вітання від школи імені Квітки Цісик (№ 54) пластунам станиці Нью-Йорка

А Квітці на початку присвячено виступ юнаків та юначок Нью-Йоркської станиці Пласту за участю станичної Наталі Даниш. Вона згадала спільні з Квіткою роки перебування в Пласті та навчання музиці. Нью-Йоркські пластуни передали Львівській школі № 54 свої подарунки (отримавши від її учнів малюнки, присвячені Квітці), а присутнім - свій пластунський гімн. Виступ дітей, як завжди, всіх зворушив.

На екрані - фільм про легендарну співачку, створений фондом «Незабутня Квітка». Протягом концерту ми мали змогу передивитися ще кілька відеороликів, так чи інакше їй присвячені: зі Львова, Одеси, Вінниці та фрагмент із концерту в Київській національній опері, а саме, виконання української пісні «Ніч яка місячна» одного з активних спонсорів Фонду з Нью-Йорка.

І якщо не дотримуватися канонів жанру «репортаж» від «А» до «Я», а ділитися враженнями, то найсильнішим, як на мене, був виступ спеціальної гості з Канади, лауреата Гран-прі Першого міжнародного фестивалю ім. Богдана Весоловського Стефанії Романюк. Стефанія подарувала нам три пісні, виконані у стилі Квітки. Перша - Богдана Весоловського «Я знов тобі»: «Я знов тобі, для тебе знову // Кладу любов свою в рядки» з приспівом:

Я знов тобі, я знов для тебе,

І хай простить мене земля,

Мені краси її не треба,

Коли тебе на ній нема.

Разом із Квіткою. Стефанія Романюк (Канада) – лауреат Міжнародного фестивалю ім. Богдана Весоловського відтворює ауру виконавчого стилю Квітки

Можна сприймати як освідчення в коханні, а можна - як тугу за нашою Квіткою. Глядачі так і сприймали...

Друга пісня Anytime (I Am Therе) («Щоразу (Я там)») - з музикального ревю «Елегії» Вільяма Фіннa (Про матір, що відійшла у світи молодою і з «того світу» звертається до залишеної на цій землі доньки).

А на завершення Стефанія акапелла виконала пісню «Чуєш, брате мій» (на слова Богдана Лепкого). Справжній шедевр співачки. Коли виконувала приспів («Чути кру-кру-кру // В чужині умру»), не розкриваючи уст, це було фантастично, немислимо. І важливе: це остання пісня, виконана Квіткою. Виконуючи її, вона, очевидно, передбачала прощання з життям і Україною...

Вокалістка дуже вдало підібрала репертуар саме для даної події та її героїні і завоювала серед слухачів багато нових шанувальників. Вони нагородили її бурхливими оплесками і вигуками «браво!»

Як данина пам'яті батькові Квітки - скрипалю Володимирові Цісику - прозвучав виступ скрипаля-віртуоза, добре відомого українцям США та Канади Валерія Жмуда.

	Разом із Квіткою. Стефанія Романюк (Канада) – лауреат Міжнародного фестивалю ім. Богдана Весоловського відтворює ауру виконавчого стилю Квітки

Світлана Махно - постійна ведуча концертних програм проекту «Незабутня Квітка» в Україні та США - вразила до глибини душі майстерним, артистично-драматичним прочитанням спеціальної поетичної композиції з віршів українських авторів.

Не обійшлося без участі представника української громади Чикаго. «Міс Українська діаспора-2015» Євгенія Борідка розповіла про свою участь у благодійній акції проекту «Незабутня Квітка» в Україні (квітень, 2016). Вона разом з Алексом відвідала дитячі будинки в Києві, Полтаві, Львові та Одеський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом, вручивши їм благодійні подарунки, зібрані, зокрема, українською громадою Чикаго.

Кілька пісень виконала гостя з Маямі, композитор та співачка Софія Фрезер. Вона ж відкривала імпрезу виконанням гімнів США та України.

Алекс Гутмахер виконав свою пісню, присвячену Квітці, на мелодію Франка Сінатри «Му way», акомпануючи собі на роялі, - «Чарівна квітка, як метелик, ти промайнула наді мною...»

І як же без знаменитих танцюристів з ансамблю Нью-Йоркської метрополії «Сизокрилі»? Запальний танець подарували Квітці і нам Діана Шмарековська та Маркіян Кузів.

Відкривала концерт відома заслужена артистка України Людмила Фесенко однією з найвідоміших пісень з репертуару Квітки «Два кольори». Людмила виконала пісню в оперному форматі.

У перервах між виступами Алекс згадав про виставу «Я - Квітка» на камерній сцені в Київському національному театрі ім. Івана Франка, на якій він був присутній 8 жовтня ц. р. І, до слова, автор теж під час відвідин України. Це - вистава франківців, яка ввійшла в програму Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія». До слова, це єдиний в Європі фестиваль такого плану та масштабу, який 8-й рік високопрофесійно організовує народна артистка України Лариса Кадирова. Знаючи про Квітку, якою вона була і залишилася в пам'яті ровесників, та як уявляють її слухачі через її пісні, сценічний образ актриси театру ім. Франка був, як на мене, підкреслено дисонансним: сучасна американська дівчина, яка і знакову для Квітки пісню «Я піду в далекі гори» виконала... майже в стилі поп-музики. Думаю, що тут, скоріше, штучне намагання режисера виглядати дуже вже «європейським» чи «американським» театром. За аурою та атмосферою це, скоріше, була вистава «Я - НЕ Квітка.

Мабуть, тому і пожартував Алекс, інформуючи про те, що театр у Коломиї готує свою виставу про Квітку, в якій, між іншими, є і дійова особа «Алекс Гутмахер»: «Хотів би побачити актора, який зуміє представити колорит єврея в 4-му поколінні». І всерйоз: «Очевидно, людей цікавить те, що я роблю».

Думаю, що так. Недарма у програмі музичного дійства поряд з його прізвищем зазначено: «Номінант на звання «Заслужений працівник культури України». Вірю, отримає «Заслуженого». До слова, коли виступав редактор Нью-Йоркської «Нової газети» Валентин Лабунський, то сказав: «Коли в дискусіях я хочу навести приклад євреїв як щирих українських патріотів, то називаю поета та перекладача, буковинця з Чернівців Мойсея Фішбейна та одесита Алекса Гутмахера, які не відмовилися від своїх прізвищ і дійсно служать своїй Батьківщині».

А ось і його авторський вірш «До матері», яким висловлює свою громадянську позицію і яким завершив програму, наголосивши: «У кожної людини мати і Батьківщина - одна»:

Не треба шукати обличчя громади,

Воно, може, є, а можливо, нема.

Коли з переляку його не впізнати

А люди питають: чи він, чи вона...

Не треба шукати героїв громади,

Вони, може, є, а можливо, нема.

За що ми боролись,

за що ми страждали,

Лишив Україну, думки, почуття.

Не треба шукати себе в рідній хаті

Це - хата чужа і чужая земля.

Тому серцем лину до рідної матері

Яка незрадлива... На світі ОДНА

*****

Учасники музичного дійства (справа наліво): Валерій Жмуд, Алекс Гутмахер, Стефанія Романюк, Людмила Фесенко, Світлана Махно, Роман Грицевич, Софія Фрезер, Діана Шмериковська

Коли цей репортаж піде до друку, Алекс уже буде в Україні, куди від'їздить днями і перебуватиме там до березня 2018 р. Це поїздка з метою підготовки відзначення 65-річчя з дня народження Квітки у 2018 р. Основна мета святкування - не пишні концерти. А бажання знайти кошти на придбання ще 2-х, 3-х пересувних мамографів і мати можливість, бодай, ще у двох-трьох областях вчасно виявляти у жінок рак молочної залози. Львів, Київ, Одеса! Агов! Керівництво цих міст давно обіцяло придбати такі мамографи. Є урядова постанова про відзначення цієї дати, але вже попередили: грошей нема... І їде, щоб своїми зусиллями «вибивати» кошти, «надихати» обласних депутатів та очільників обласних рад на виділення (уже «самоврядних») коштів з місцевих бюджетів.

	Ніна Шаварська – ведуча мистецьких програм радіопрограми «Культура» (Київ) – розповідає про звучання пісень Квітки Цісик на українському радіо

Вітаючи невтомного продюсера з 60-річним ювілеєм, побажаємо йому подальших успіхів в його надзвичайно шляхетній справі.

P. S. Серед співорганізаторів імпрези: Народний дім, Українсько-Американська Координаційна Рада, ArtEvts Entertelnment Produktion, кооператив «Самопоміч», ресторан «Веселка».

 

Фото автора