Французькі фармацевти проводили «антиконкурентні узгоджені дії», а коли АМКУ спіймав їх - почали погрожувати скандалом. Бо імідж у них кульгає.

Передбачаємо, що невдовзі в медіа з'явиться ще один міжнародний скандал, у який втягнуть Україну. Скандал не гігантський - десь на 130 мільйонів гривень - але ми все ж вирішили розповісти, у чому його суть. Тим паче, що не у кожному міжнародному скандалі Україна є негативною стороною.

Насправді все уже потроху почалось. Йдеться про звернення до влади України міжнародної компанії «Санофі». Це - один з найбільших світових виробників ліків, відомий своїми «Маалоксом», «Фесталом», «Магне В6», «Піносолом», «Но-Шпою», «Ессенціалє».

Кілька тижнів тому компанія «Санофі» почала скаржитись на утиски з боку Антимонопольного комітету України. «Звинувачення не підтверджені доказами у вигляді фактів», «базуються виключно на припущеннях, а також підрахованих статистичних даних, які не мають жодного стосунку до фактів». «Це спричинить резонанс у всьому світі і завдасть серйозного збитку інвестиційному іміджу України».

Це - цитати з листа керівника «Санофі» в Україні Гієма Граньє, який він розсилав у різні владні інституції напередодні рішення АМКУ від 14 листопада 2017 року про антиконкурентні узгоджені дії з боку ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та українських дистриб'юторів ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд.» і ТОВ «БаДМ».

Після багаторічного розслідування, яке завершувалось під керівництвом державної уповноваженої Світлани Панаіотіді, дочірку французької компанії оштрафували на 69,75 млн грн., а наших дистриб'юторів - на 40,76 млн грн. та 28,79 млн грн. - відповідно. Штрафували за угоди, які дозволяли французам обмежити доступ на ринки більш дешевих замінників їхніх брендованих лікарських препаратів і підвищувати ціни на лікарські засоби Sanofi на державних закупівлях.

Суми, як на мільярдний обіг цих фірм, - не дуже значні. Але є ще такий аспект, як репутація.

«Якщо АМКУ накладе штраф на «Санофі», це значно зашкодить іміджу як компанії, що дотримується законів та здійснює свою діяльність в Україні вже 20 років», - бідкається Гієм Граньє.

Зрозуміти топ-менеджера можна. АМКУ довів, що представники «Санофі» грали в Україні не в найчистіші ігри і за не дуже прийнятними у цивілізованому світі правилами. Відтак, виникають питання до якості комплайєнс-перевірки корпорації. Тому на західному ринку можуть виникнути логічні питання: якщо ви дозволяєте заплющувати очі на свої околиці, то чи все ви бачите в головному офісі?

Варто звернути увагу, що розслідування АМКУ стосувалось періоду 2011-2013 років, тобто, вже досить задавнених часів. Однак, обурення «Санофі» - дуже потужне. Що доводить лише одне - мозоль був чутливим.

Отже, в 2010 році диспозиція на ринку була такою. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» було єдиним постачальником препаратів Sanofi в Україну. Далі була задіяна наступна схема надходження ліків до хворих.

«Санофійці» продавали свої ліки українським дистриб'юторам - це власники великих складів, у яких закуповують ліки державні та комунальні заклади охорони здоров'я, аптеки, різні мілкіші гуртовики, від яких уже ліки потрапляють до роздрібних аптек. Тут уже і скуповуються пацієнти, яких лікарі, простимульовані великими торговцями, інструктують купувати конкретний препарат з конкретною торговою маркою, а не вибирати якийсь з модельного ряду препаратів за діючою речовиною (формулою).

Нічого незвичного в цьому, звісно, немає, але у даному випадку про це важливо нагадати. Принагідно варто зауважити, що великі дистриб'ютори не дуже люблять мати справу з виробленими в Україні генериками, бо вони значно (в кілька разів) дешевші від оригінальних імпортних препаратів. Тобто, багато на них не заробиш, а місця на складі вони забирають чимало.

Своєю чергою, українські виробники генериків не дуже люблять мати справу із замовленнями невеликих аптечних мереж чи окремих аптек, бо зиску з продажу кількох упаковок - мало, а юридична тяганина з договорами постачання фактично та сама, що і з великими партіями постачань.

І, зрештою, уявіть собі мешканця якогось звичайного містечка, якого лікар інструктував лікувати печію «Маалоксом», а той пішов в аптеку і побачив його ціну, відчув новий приступ печії, попросив аптекаря все ж таки щось дешевше, нехай навіть вітчизняний аналог, але аптекар відмовив, бо «Вибачайте, дядьку,у нас тільки «Маалокс», бо на складі інших нема». І все, людина платить за імпорт великі гроші. А бо уявіть собі те саме з «Но-Шпою».

Так, це - не злочин. Зрештою, людина ж лікується. І лікується не абичим. Але і наша історія не про кримінал, а про порушення конкурентного законодавства. Люди мають право вибирати, що купувати - дорогий імпорт чи дешеве місцеве. І саме цього вибору позбавляють людини змови.

У 2010 році «санофійці» вирішили певним чином змінити свою бізнес-модель на українському ринку, і змінили договірні стосунки з великими дистриб'юторами. АМКУ дослідив ці зміни в стосунках між «Санофі» і найбільшими дистриб'юторами країни, що на двох володіли майже половиною оптового ринку - «БаДМ» мав 24 відсотки, «Оптима» - 16% (ще три фірми мали близько 35%, ще чверть ринку належала сотням інших фірм).

При цьому, «Оптима» і «БаДМ» були ключовими покупцями ліків у «Санофі-Авентіс Україна», на двох скуповуючи 77% усіх препаратів цього імпортера.

Спрощено це можна сформулювати так - якщо вам потрібні таблетки виробництва групи Sanofi, то отримати ви їх можете фактично лише по ланцюжку «Санофі-Авентіс Україна» - БаДМ/Оптима за встановленими ними цінами. Це при тому, що купити якийсь інший аналог становить певну проблему. А щоб проблема була ще більшою, то можна ж організувати таким чином, щоб таблеток від конкурентів Sanofi на складах дистриб'юторів було ще менше.

«Санофійці» зробили наступне. Материнський постачальник знизив ціну постачання своїх таблеток для «Санофі-Авентіс Україна» приблизно на 19%. При цьому, дочірка різко збільшила обсяги імпорту, але не знизила ціни на продаж. Зрозуміло, що продажі не виросли, тому в 2011 році складські залишки непроданих таблеток виросли до 22%.

Зате кардинально змінився прибуток української доньки. Якщо в 2010 році на «Санофі-Авентіс», у середньому, лишалось 3%, то після зміни бізнес-моделі в 2011 році - вже 47%. І це - середні показники, по деяких ліках надбавки сягали 260-330%, а по Ессенціалє Н (розчин для ін'єкцій) аж 470%.

Ця «дельта» була використана для стимулювання дистриб'юторів. Формально ціни продажу їм ліків не знизили. Але запровадили хитромудру систему знижок. Якщо дуже спрощено, то суть новели така: чим більше ти купуєш у «санофійців» таблеток за передоплатою чи затоварюєш ними свої склади, то тим більшою буде твоя знижка на наступні таблетки. Що важливо: ця «революція скидок» стосувалась винятково тих ліків, у яких багато дешевих замінників.

При цьому, жодних вимог щодо зменшення кінцевої ціни продажу до дистриб'юторів «Санофі-Авентіс» не висувало. А це означає лише одне - дистриб'ютори могли залишати всю знижку просто як свій надприбуток. Так «Оптіма» отримала фактичний подарунок у розмірі 22%, «БаДМ» - взагалі 36%. Це, в середньому, бо по окремих ліках в окремі місяці 2011 року розмір знижки сягав, взагалі, 94%.

У рамках цієї схеми ТОВ «Санофі-Авентіс» мало так звані переліки А.1.3 та А.2.3, в які входили препарати зі знижками. Це ліки, що вже давно не унікальні, і можуть мати замінники. АМКУ з'ясував, що остаточні торговельні надбавки на ліки з цих переліків мали торгівельні надбавки від 260 до 330 відсотків. Тоді як на всі інші - максимум - 14%.

Це означає, що «санофійці» зробили знижки для найбільших продавців України, дозволяли їм мати супергешефт на окремих блокбастерних препаратах, а за рахунок цього частка препаратів від конкурентів стабільно була дуже низькою. Бо найбільші дистриб'ютори банально майже не купували у конкурентів таблетки з аналогічною лікарською речовиною чи генерики. І, врешті-решт, це призводить до того, що у покупця в аптеці значно зменшується можливість вибору.

Як уже йшлося, все це відбувалось у 2011 році. І продовжувалось у 2012, і частково у 2013 році. А потім ТОВ «Санофі-Авентіс» само відмовилось від такого стимулювання дистриб'юторів, і частка конкурентів на ринку одразу почала зростати.

Зіграло свою роль і те, що ще наприкінці 2012 року АМКУ почав це розслідування. І те, що в 2014 році почала падати гривня і рівень купівельної спроможності українців.

Але ж три роки відбувалось витіснення конкурентів, нагорода за яке нарешті знайшла своїх героїв. Які зараз і починають бідкатись на всіх кутках, що АМКУ їх неправильно зрозумів.

 

Автор: Юрій Ніколов

Джерело: «Наші гроші»