21-22 роки. Саме стільки було п'ятьом бійцям, про яких ми, з-поміж інших, згадуватимемо сьогодні. Усі вони з власної волі стали воїнами. І несли свою нелегку ношу до кінця.

Позиційна війна не часто дає простір для героїчних вчинків, особливо, якщо воїнам забороняють стріляти у відповідь. Але всі вони, без винятку, гідні того, аби про них пам'ятали. Погляньте їм у вічі - з фото на нас дивляться материнський біль, втрачені мрії і сподівання, діти і внуки, які вже ніколи не народяться. І хоробрість. Завдяки якій Україна досі є.

Ми продовжуємо публікувати спогади, зібрані волонтерами, про бійців, які загинули, захищаючи кордони України від наступу російських військ.

Доброшинський Ростислав

Доброшинський Ростислав («Доб­рий»), військовослужбовець 8-го ОМПБ «По­ділля» 10-ї ОГШБр.

Життя воїна обірвала куля снайпера 1 серпня близько 19:00 на опорному пункті біля с. Новозванівка, Попаснянського району, на Луганщині. Ростислав зазнав смертельного поранення легень, помер за 40 хвилин.

Майбутній захисник народився 27 жовтня 1996 року, в Кам'янці-Поділь­ському, Хмельницької області. Похований тут же, на Алеї Слави міського кладовища.

Закінчив училище.

Як інформує видання «Всім», у зону бойових дій пішов добровольцем у 19 років. Сестра бійця Ірина розповідає, що всією сім'єю вмовляли брата не йти, але той не послухав. Хотів захищати Батьківщину. Служив за контрактом із 2015 року. Отримав контузію біля Мар'їнки, після лікування повернувся на фронт. З травня служив у районі Попасної.

На воїна чекали мати, сестра і бабуся. Волонтер Тетяна Барвінська зазначила, що Ростик походив з незаможної родини. «Хто має змогу і хоче підтримати рідних бійця - номер картки його мами: 5168 7573 0554 7400 Доброшинська Оксана Вікторівна», - писала вона.

Іванушкін В'ячеслав

Іванушкін В'ячеслав Володимирович, старший солдат, старший навідник протитанкового взводу 46-го ОБСпП «Донбас-Україна», в/ч А3220.

За повідомленням Саксаганського райвиконкому Кривого Рогу, загинув 7 серпня під час виконання військового обов'язку в районі міста Мар'їнка, Донецької області. За даними штабу АТО, 7 серпня загинув один військовослужбовець.

«Близько 4 ранку незаконні збройні формування розпочали обстріл українських укріплень неподалік Мар'їнки. У відповідь сили АТО накрили противника щільним вогнем. Під час цього протистояння одне з наших озброєнь вийшло з ладу та розірвалось. Внаслідок цього трагічного інциденту двоє українських військових загинуло, 5 - отримали поранення. За цим фактом працюють органи правопорядку», - йдеться у повідомленні.

Воїн не дожив півтора місяця до свого 31-річчя - народився 28 вересня 1986 року, в Кривому Розі, на Дніпропетровщині. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу. День похорону, 9 серпня, у місті оголосили днем жалоби.

У 2004 році закінчив Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей за фахом «електрогазозварювальник». Працював електрозварювальником у ТОВ «МК-Монтаж». У листопаді 2016 року вступив на військову службу за контрактом.

Рішенням міської влади Іванушкіна посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня.

У воїна залишилися дружина і 7-річний син.

Зейлик Володимир

Зейлик Володимир Миколайович («Зевс»), солдат, водій 46-го ОБСпП «Донбас-Україна».

8 серпня близько 4:25 ранку на бойовій позиції поблизу Мар'їнки при здійсненні вогню у відповідь на обстріли з боку терористів ОРДЛО стався розрив міни у каналі дула міномета 2С12 «Сані» калібру 120 мм, внаслідок чого двоє військовослужбовців загинули, ще 5 отримали поранення. За версією слідства, вибух стався внаслідок подвійного заряджання різними військовослужбовцями каналу дула міномета двома боєприпасами. Серед загиблих був Володимир Зейлик. Оскільки трагедія сталася у бою, ми вважаємо загибель воїна бойовою втратою.

Прийшов на світ 14 липня 1996 року в селі Пустомити, Львівської області. Похований у Пустомитах, мкр. Лісневичі.

Люди, які хотіли попрощатися з воїном, вишикувалися у довгий ланцюг. Із 9 до 11 серпня у Пустомитах було оголошено жалобу за загиблим Героєм.

Володимир добровільно пішов служити в армію, щойно йому виповнилося 18 років. Він був призваний на військову службу за контрактом 31 жовтня 2014 року у в/ч А4623, 540-й ЗРП. У 2016 році перевівся до 46-го ОБСпП, в/ч А3220. Воював у Новолуганському (в районі Світлодарської дуги), Мар'їнці, під Докучаєвськом.

Побратими його називали «Вова зі Львова». Збирався продовжити службу за контрактом.

Залишилися батьки та молодший брат.

Рома Костянтин

Рома Костянтин Сергійович, військовослужбовець 9-го ОМПБ «Вінниця» 59-ї ОМПБр.

Загинув 8 серпня від кульового поранення у живіт у результаті обстрілу з гранатометів та стрілецької зброї на Приморському напрямку, поблизу с. Водяне (Волноваський район), за іншими даними - смт. Талаківка. Помер від поранення дорогою до лікарні.

Народився 24 лютого 1996 року, на Козельщині, Полтавської області. 11 серпня його провели в останню дорогу в Покровську.

Свою військову кар'єру Костянтин почав із 18 років у спецвідділі ВСП «Сармат». 2016-го протягом 5 місяців служив у військовій комендатурі м. Покровськ, на Донеччині. З лютого 2017 року воїн перебував на військовій службі за контрактом у 9-му ОМПБ.

У нього залишилися прийомні батьки, сестра. Колишня дружина та 8-місячний син мешкають у Покровську.

Олександр Роговий

Олександр Роговий, військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено), за деякими даними, 46-го ОБСпП «Донбас-Україна».

За даними Нововодолазької спілки ветеранів АТО, Роговий загинув 8 серпня близько 4:25 ранку під час виконання бойового завдання. Оксана Вітер у «Фейсбуку» зазначила, що він був одним з воїнів, що загинули через розрив міномета під Мар'їнкою. За її даними, Роговий помер у Курахівській лікарні від отриманих ран.

Олександр народився 1981 року в с. Парасковія, Нововодолазького району, на Харківщині. Похований на малій батьківщині.

Шаповал Ігор

Шаповал Ігор Анатолійович, молодший сержант, командир розвідувального відділення 57-ї ОМПБр.

Загинув 10 серпня внаслідок підриву на міні МОН-50 з «розтяжкою», під час обстеження «сірої зони» неподалік від селища Піски, Ясинуватського району. За словами його побратима Миколи, при виконанні завдання Ігор йшов першим у розвідгрупі, тому взяв основний удар на себе.

«Своя смерть - це не про тебе, друже. Сьогодні в зоні АТО загинув на розтяжці Ігор Шаповал - відчайдух, справжній офіцер з яскравим чоловічим характером, талановитий опер родом з 90-х. А ще - справжній патріот! А ще - батько! А ще - син! А ще - ГЕРОЙ! Маю честь бути твоїм другом, брате! Вічна пам'ять», - написав у «Фейсбуці» колишній начальник Світловодського відділу поліції, заступник начальника обласного управління Нацполіції Дмитро Ткачонок.

Майбутній герой прийшов на світ 18 травня 1975 року, в Кременчуці, Полтавської області. Проживав у Світловодську, на Кіровоградщині. Прощання з героєм відбулося на головній площі Світловодська. Похований на Алеї героїв АТО центрального цвинтаря Світловодська.

Навчався у Дніпровському училищі МВС. 2005 року закінчив Національну академію МВС України. З 1997 до 2007 років працював в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого карного розшуку, майор міліції. З 18 серпня 2015-го до 10 жовтня 2016-го служив за мобілізацією у 42-му ОМПБ «Рух Опору» розвідником. Після демобілізації вирішив продовжити військову службу і 31 березня 2017 року повернувся у 57 ОМПБр за контрактом.

У воїна залишились батьки та донька 2006 р. н.

Федан Валерій

Федан Валерій Олександрович, солдат, заступник командира бойової машини - навідник-оператор (БМП-2) механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

Підірвався на міні з «розтяжкою» в районі м. Авдіївка 11 серпня, помер від численних уламкових поранень. Поховання відбулося у рідному селі 15 серпня.

На момент загибелі мав 20 років. Народився 21 травня 1997 року, в Любимівці, Михайлівського району, Запорізької області.

У 2014 році закінчив ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище» за фахом «маляр-штукатур». Вступив до Запорізького національного університету, але закінчити не встиг. Мешкав з бабусею у Любимівці. 27 лютого 2016-го вступив на військову службу за контрактом.

Сторчак Іван

Сторчак Іван Васильович, солдат, навідник кулеметного взводу 3-ї мотопіхотної роти 59-ї ОМПБр.

Загинув 12 серпня від кулі снайпера під час бою з російськими терористами, які відкрили вогонь з гранатометів та великокаліберних кулеметів в українські укріплення неподалік від с. Водяне, на Приморському напрямку.

Іван народився 11 січня 1996 року, в с. Криволука, Чортківського району, на Тернопільщині. Похований тут же. Церемонія прощання з тілом Героя відбулася 15 серпня об 11.00 біля собору Верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові. Далі похоронний кортеж їхав навколишніми селами на малу батьківщину бійця. 14-16 серпня були оголошені днями жалоби у Чорткові.

Воїн походив з багатодітної родини. Батько рано помер, дітей виховувала мама. Здобув фах будівельника у профтехучилищі м. Бучач. Навесні 2016-го пішов на строкову військову службу, у лютому 2017-го підписав контракт. Після підготовки у навчальному центрі відбув до зони АТО.

Залишились мати, дві сестри і троє братів.

Згуєвич Олександр

Згуєвич Олександр Григорович, молодший сержант, військовослужбовець 3-ї мобільної мотопіхотної роти 11-го ОМПБ «Київська Русь» 59-ї ОМПБр.

За даними штабу АТО за 15 серпня, внаслідок бойових дій двоє українських військових поранено, ще один отримав поранення у результаті підриву на міні.

За повідомленням заступника командира роти, 15 серпня в результаті обстрілу позицій поблизу с. Широкине, на Маріупольському напрямку, Олександр зазнав мінно-вибухової травми, що виявилась смертельною.

Народився 20 вересня 1978 року, в Подільську, Одеської області. Похований у Подільську.

На прощанні зі своїм побратимом спілка учасників АТО міста Подільськ «Честь та Слава» у присутності представників міськвиконкому ініціювала перейменування вулиці, названої на честь радянського генерала Кузовкова, на честь Олександра Згуєвича. Саме на цій вулиці жив атовець.

У 2014 році під час першої хвилі мобілізації був призваний до лав ДПСУ. В березні 2016 року підписав контракт на військову службу в ЗСУ. За словами побратима Згуєвича, Юрія Бондаря, той сам зголосився їхати в АТО. Залишились батьки.

Джерело: «Цензор.НЕТ»