О 22:03 у середу, 25 жовтня, на вході до редакції загальноукраїнського інформаційного телеканалу «Еспресо» сталося досі у нас небачене та нечуване. Після завершення вечірнього підсумкового ефіру, в якому гості студії разом з ведучою Мирославою Барчук обговорюють події дня, що минає, надвір виходили народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук, його особистий охоронець Руслан Кушнір та політолог Віталій Бала. Був звичайний вечір звичайного дня.

Приміщення редакції ще з часів Революції гідності, коли й запустився канал «Еспресо», що першим офіційно підтримав майданівців і тоді одразу зробив собі ім'я на прямих трансляціях з найгарячіших місць протистояння з «Беркутом», розташовано у середмісті Києва. У будинку № 10, на вулиці Адама Міцкевича, в Солом'янському районі.

Це - спальний район під назвою Чоколівка. І будинок, де оселився «Еспресо», теж спальний. Звичайна 5-поверхова «сталінка» з високими стелями й просторими апартаментами. Поруч розташовано супермаркет, кінотеатр «Супутник», технічний ліцей Київського політехнічного університету, а також накриті («зимові») тенісні корти... Тож поруч з каналом завжди людно, повно автівок, хтось кудись поспішає, чимось займається.

Отже, щойно о 22:03 останні того дня учасники прямого ефіру вийшли з під'їзду, як пролунав вибух. Вибухова хвиля була такої сили, що звук чули в радіусі 5-7 км, а у двох, розташованих поруч із місцем події будинках, вилетіло скло у вікнах.

Окрім названих вище гостей «Еспресо», від дії вибухового пристрою постраждали випадкові перехожі - 36-річний мешканець сусіднього під'їзду Михайло Морміль, який виявився відставним підполковником Міністерства внутрішніх справ, та 57-річна Надія Тарасенко. Пані Надія вижила, її відкинуло вбік, вона отримала поранення голови, але вижила. Проте, у двох співробітників МВС - колишнього та чинного - Кушніра та Морміля поранення виявилися настільки серйозними, що лікарі не змогли їх врятувати.

Мосійчука та Балу того ж вечора ушпиталили. У першого серйозно пошкоджено кінцівки, у другого - пробито легені й печінку.

За словами нардепа, він усе пам'ятає. Пам'ятає, як вони виходили з парадного і як охоронець волав йому «Володимировичу, земля!», застерігаючи про небезпеку. Політик вважає, що від вірної загибелі його врятував саме Руслан. «Його дитина тепер назавжди стане моєю дитиною», - додає Мосійчук.

Судячи з характеру вибуху та знайдених на місці трагедії речових доказів, експерти назвали ймовірну вибухівку, приведену у дію невідомими. На їхню думку, вбила 2-х та поранила ще 3-х людей радянська міна керованої дії МОН-50. Або ж аналогічний їй пристрій.

Особливістю дії цього боєприпасу є те, що вибухова хвиля внаслідок його детонації поширюється не вертикально, а горизонтально. У формі віяла.

При цьому, елементом ураження є 400-500 кульок, які, розлітаючись у заданому напрямку, здатні прошивати метал, пластик, дерево, гіпсокартон. Не кажучи вже про тіла заздалегідь вибраних жертв і тих, хто був поруч.

Епіцентр вибуху перебував в районі залишеного під вікнами «Еспресо» моторолера. Цей засіб пересування з'явився там о 21:40.

Випадок було кваліфіковано як терористичний акт. Згідно з чинним законодавством, це передбачає його розслідування слідчими СБУ.

Версія № 1. Ветерани АТО

Російська пропаганда, яка завжди, тільки й чекає приводу, аби знайти підтвердження власних вигадок і перекручень про «анархію в Україні», про «повне беззаконня», котре, нібито, панує тут після Майдану, й, що дуже важливо Кремлю, про неповноцінність українського націонал-патріотичного руху, як такого, одразу почала посилено розкручувати наступне припущення: вибух на Міцкевича у Києві пов'язаний з протистоянням довкола «будинку Арбузова» в Святошинському районі столиці.

Після втечі в. о. прем'єр-міністра Сергія Арбузова під час Революції цей привабливий об'єкт нерухомості на західній околиці Києва заселили переселенці із зони бойових дій на Донбасі та воїни-добровольці. При цьому, на те, аби розпоряджатися маєтком, претендують дві групи ветеранів АТО. Одну уособлює колишній командир 7-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор» Руслан Качмала (він же «Рем»), а другу представляє голова «Добровольчого руху ОУН» й одночасно «Добровольчого батальйону ОУН» Микола Коханівський.

Напруженість у стосунках між Качмалою та Коханівським досягла такого рівня, що нещодавно останній навіть відкрив по своєму супротивнику вогонь з травматичного пістолета, після чого був затриманий поліцією. Однак, Коханівського відпустили у залі суду, відпустили на поруки свого давнього знайомого, нардепа Мосійчука.

Цього факту агентам російського впливу вистачило на те, аби розробити цілу теорію про те, як Качмала (або ж пов'язані з ним інші учасники АТО, себто, люди з досвідом застосування вибухових пристроїв та речовин), вірогідно, міг організувати зухвалий вибух під «Еспресо», аби в такий своєрідний спосіб трохи погамувати Мосійчука. А то й позбутися його взагалі.

Насправді ж, у даному цілеспрямованому інформаційному «вкиді» нескладно помітити чіткі риси психологічної спецоперації, що повинна сформувати у кінцевої аудиторії такі хибні уявлення: 1) учасники АТО (що колишні, що теперішні) - то суцільні руйнівники та вбивці, а не захисники Батьківщини й наша надійна опора; 2) у них «порушено психіку»; 3) вони з'ясовують стосунки між собою виключно за допомогою зброї; 4) заради грабунку й незаконного заволодіння чужим майном, чим вони, буцімто, тільки й замаються після демобілізації, ця публіка ладна перебити одне одного, не кажучи вже випадкових свідків, або просто тих, хто йшов поруч.

Версія № 2. Кадиров

Мосійчук однозначно заявляє, що вибух є саме замахом - виключно проти нього, як проти послідовного прихильника визволення окупованої росіянами Ічкерії і знищення режиму кремлівської маріонетки Рамзана Кадирова. Цей теракт, стверджує він, пов'язаний із погрозами з боку прокремлівського керівника Чеченської республіки (?), який особисто обіцяв вчинити розправу над впливовим «радикалом».

Тут незайвим буде нагадати, що 2015 року Служба безпеки виділила Мосійчуку два авта охорони. Але з часом кількість охорони було істотно зменшено... Водночас, якщо ця версія має право на існування, у Грозному, вочевидь, досі не відмовилися від своїх намірів.

Ще більше Мосійчук, як він сам говорить, переконався у правильному ході власних думок після того, коли о 20:30 в понеділок, 30 жовтня, поблизу залізничного переїзду у селищі Глеваха, неподалік від Києва, невідомі обстріляли авто з його помічницею Аміною Окуєвою та її чоловіком Адамом Осмаєвим, організаторами Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, через яких депутат допомагав чеченським добровольцям.

Внаслідок поранення у голову Окуєва загинула, Осмаєв отримав незначне поранення у ногу.

Замах біля Глевахи був для них не першим. Влітку особистий кілер Кадирова на прізвисько «Дінго», який представився кореспондентом одного з французьких видань, намагався вбити Осмаєва, але його дружина мала при собі пістолет й випередила нападника. Чоловіка затримали, триває слідство.

Версія № 3. Російські спецслужби

Прихильники цієї версії звертають увагу на ту обставину, що випадок біля «Еспресо» - то вже не перше застосування вибухового пристрою керованої дії, поєднаного із замінуванням чийогось індивідуального транспорту. Щоправда, у минулі рази підривники мали справу з автівками, а цього разу вони замінували мотоцикл.

Йдеться про чотири подібні випадки, три з яких сталися вже цього року: 2016 рік - підрив машини з російським журналістом Палом Шереметом на перетині вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка у Києві; 2017 рік - вибухи авто полковників СБУ Олександра Хараберюша у Маріуполі та Максима Шаповала на київський Солом'янці, а також чеченського добровольця Тимура Махаурі поруч зі столичним Бессарабським ринком. Ніхто з них не вижив.

Чому нападники вирішили скористатися мопедом, а не замінували автівку нардепа? За словами самого Мосійчука, це неможливо хоча б тому, що його персональний водій ніколи не виходить з авта й пильно стежить за тим, хто коло нього крутиться.

Ми маємо однаковий почерк й майже тотожний в усіх випадках мотив: усунення тих, хто протидіє ворожій агентурі. Помста за певні події минулого теж може розглядатися, але вже як додаткова мотивація злочинців.

Що ми маємо? У Києві впродовж тривалого часу скоєно однакові злочини за приблизно однаковим сценарієм. Навряд чи це справа різних груп, які періодично засилаються до української столиці. Це - складно, не потрібно й, окрім того, ризиковано. Замовникам усіх цих нападів легше мати одну збиту команду професіоналів, які вже «працюють» тут тривалий час, чудово вивчили місто, в яких є власний транспорт, житло, гаражі, зброя, боєприпаси, зв'язок, безперебійне фінансове та інше матеріально-технічне забезпечення.

Сказати, що перед нами свідчення діяльності мережі російського спецназу, значить не сказати нічого. Оскільки йдеться не просто про спецназ, а про зухвалих убивць з багаторічних «стажем роботи» (зокрема, на території інших держав, що теж не виключено).

У будь-якому випадку, навряд чи усі ці терористичні напади й атаки є епізодичними проявами чиєїсь хаотичної діяльності. Ні, діє дуже добре вишколена, глибоко законспірована структура з чудовою мотивацією та високим порогом стресостійкості.

І, якби то неприємно наразі не виглядало: структурі цій, напевно, постійно допомагають люди (чи то, радше, нелюди) з паспортами громадян України. Надто вже самовпевнено почувають себе путінські терористи у Києві.

Аби хоч якось усього цього не допустити, чинна влада мала би ще наприкінці зими-на початку весни 2014 року:

- щільно зачинити досі не демаркований кордон з Росією та іншими сусідніми з Україною країнами-членами СНД (Білоруссю, Молдовою), звідки терористи можуть потрапляти до Києва абсолютно вільно й у необмеженій кількості;

- припинити в Україні діяльність усіх ворожих структур, напряму підпорядкованих президентові та уряду Російської Федерації (посольство, торговельні представництва і консульства Росії; зареєстровані під покровительством Української православної церкви Московського патріархату філії РПЦ, в чиїх монастирях можна успішно тренувати й переховувати цілі дивізії збройних сил Росії); а також російських державних ЗМІ (наприклад, редакція очолюваної одіозним Сергієм Кісєльовим російської урядової інформагенції «Новости» без жодних проблем чи обмежень працює неподалік від того місця, де загинув Махаурі); російських державних банків;

- заборонити не лише пряме авіаційне, а й пряме залізничне та автобусне сполучення;

- зробити незаконним вільний як готівковий, так і безготівковий обіг російського рубля;

- запровадити візовий режим з країною-агресором.

Версія № 4. Льовочкін

Голова «радикалів» Олег Ляшко припускає, що Мосійчука міг замовити екс-голова Адміністрації президента, а нині член парламентської фракції «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін.

«Мосійчук ініціював порушення кримінального розслідування проти Льовочкіна за незаконне збагачення. Мосійчук погоджений на голову тимчасової слідчої комісії щодо розслідування, коли Льовочкін незаконно захоплював телеканал «Інтер». Я не виключаю, що це Льовочкін і його бандити могли організувати цей напад», - сказав журналістам Ляшко.

Версія № 5. Недоброзичливці з оточення президента

Як зауважує голова Служби безпеки України Василь Грицак, однією з повноцінних версій вибуху біля «Еспресо» є напад на, власне, сам телеканал. Себто, намагання вплинути на його власників, журналістів, на їхню редакційну політику, додамо ми.

Влітку цього року канал придбав співзасновник партії «Народний фронт» і один з його лідерів Арсеній Яценюк. Раніше ресурсом володіли родини Миколи Княжицького та Арсена Авакова, тобто, теж пов'язані з НФ люди.

Разом з тим, одночасно з неминучим наближенням президентських та парламентських виборів у вітчизняному медіа-просторі все чіткіше відчувається тенденція до посилення в ефірі більшості телеканалів (особливо каналів новин, одним з яких був і є «Еспресо») позиції президента Петра Порошенка й блоку його імені. Подеколи, як на каналі «112», ситуація взагалі доходить до абсурду, коли ведучі та гості лише тим і займаються, що співають осанну голові держави та політсилі, тісно пов'язаній з фактичним  власником, себто, колишнім «регіоналам» з «Опозиційного блоку».

На сьогодні зі 7 цілодобових каналів новин тільки 2 не є суцільно пропрезидентськими - це прозахідний та проукраїнський «Еспресо» та близький до групи Медведчука-Рабіновича проросійський News One.

Тому не варто відхиляти поки що не доведену можливість того, що замовники теракту, окрім конкретних, заздалегідь визначених цілей з-поміж гостей каналу, планували й акцію залякування редакції. На користь такого припущення, серед іншого, вказує та обставина, що моторолер з вибухівкою було залишено не прямо перед під'їздом, а на певній відстані від нього. Причому, міну виставили під таким кутом, щоб елементи ураження неодмінно вдарили по трьох вікнах «Еспресо», які виходять на Міцкевича.

Можна навіть казати про поєднання основних елементів з більшості наведених вище версій: російські спецслужби - Кадиров - російське лобі у Києві та оточенні президента, зокрема, у вигляді тієї ж «газової» групи Фірташа - Льовочкіна - Бойка чи інших росіян за формою чи суттю, які постійно труться на Банковій.

Політична боротьба всередині України неминуче загострюється, а у самій Росії ось-ось спалахне революція (чи новий двірцевий переворот, що росіянам історично ближче). Треба щось вирішувати й з миротворцями ООН на Донбасі... Одним словом, усе складається проти диктатури Путіна та його явних і неявних партнерів у нашій країні.

Звичайно ж, у нас немає переконливих свідчень щодо того, що хтось із наближених до президента осіб зацікавлений у проблемах «Еспресо», а тим більше - у масштабному теракті на вході до редакції. Однак, у самому «Народному фронті» вже нагадали пану Порошенку з приводу його зв'язків з Фірташем та Льовочкіним, звернувши увагу на те, як далеко може зайти така «дружба».

Ввечері 31 жовтня на офіційній сторінці каналу в Інтернеті оприлюднено статтю нардепа-«фронтовика» Княжицького під назвою «Президент на двох стільцях. Від «Віденської змови» до сина Авакова». У матеріалі затримання сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова за підозрою у причетності до зловживань із державними закупівлями наплічників для Нацгвардії названо примхою Льовочкіна, яку змушений виконувати президент. Той самий президент, якого росіяни, спільно з групою Фірташа, й зробили президентом, сміливо пише Княжицький.

Причиною атаки на Авакова він називає розпочаті ним «розслідування проти Льовочкіна та інших недоторканих проросійських політиків», а безпосереднім приводом - «незгоду міністра силовим способом розганяти «майдан» перед Радою».

А тим часом

Випереджаючи нову хвилю закидів у свій бік (мовляв, після теракту минув тиждень, а СБУ досі не звітує) на 19:30 у вівторок, 31 жовтня, шеф СБУ Грицак скликав терміновий брифінг, на якому поки що нічого не розповів про справу замаху на Мосійчука й редакцію «Еспресо», але заявив про фактичне розкриття березневого замаху на полковника Хараберюша у Маріуполі.

За словами очільника Служби безпеки, за кілька годин до початку брифінгу в Одесі було затримано молоду жінку, яка зізналася у мінуванні авта полковника, за що їй було обіцяно $15 тис.

Затриману звати Прасолова Юлія Володимирівна, вона 13 липня 1988 року народження. Мешкала в окупованому Донецьку, до Одеси ж прибула з метою отримати біометричний паспорт.

«Ця людина входила до так званого Центру спеціальних операцій, який діє під егідою «МГБ ДНР». Цей Центр очолює Євдокимов Василь Вікторович, який народився 8 лютого 1973 року. Позивний - «Ленін». Центр фінансується та координується спецслужбами Російської Федерації», - додав Грицак.

І ще одна важлива і, водночас, приємна новина.

31 жовтня вперше звелася на ноги пані Тарасенко. Вона вже може ходити, й попереду у неї лише одна пластична операція. Якщо все буде гаразд, уже наступного тижня лікарі можуть виписати жінку додому.