Від редакції:

Про корупцію в Україні вже пишуть провідні європейські ЗМІ.  Старанно підготованим напівтеатральним виступам Петра Порошенка вже не вірять. Пропонуємо вам статтю німецького видання Zuddeutsche Zeitung у переклад Вікторії Романчук.

Світлина: imago/Ukrainian News За правління президента Порошенка Україна майже не здійснила поступу. Верховний Суд і Конституційний Суд України мають бути призначені заново. Однак, більшість кандидатів є «старими знайомими», до яких президент Порошенко ставиться прихильно. Україна не зробила значного прогресу не лише в питанні незаангажованості й незалежності судової системи: корупція все ще існує.

Коли суддівський комітет представив 319 кандидатів на призначення в новий Верховний Суд України, то відбір цих посадовців мав бути дуже ретельним. З моменту повалення режиму президента Віктора Януковича та революції на Київському Майдані на початку 2014 року реформатори вимагали і продовжують вимагати кардинальних змін й повного оновлення судової влади. Це робиться з метою унеможливити «використання» суддів, прокурорів та інших органів влади супроти своїх політичних противників і для боротьби з усепроникливою корупцією.

Однак, за час правління Петра Порошенка Україна не здійснила значного прогресу в цьому питанні й президент хоче контролювати суддівство так само, як і його попередники. Реалізація реформи в судовій системі, ухваленої у червні 2016 року, «застрягла» на місці: певні групи громадян та противники Порошенка продовжують мати справу з СБУ або з Генеральною прокуратурою Юрія Луценка - Порошенко призначив Генеральним прокурором голову своєї партії (голову «Блоку Петра Порошенка»), хоча той (Луценко) не мав жодного досвіду в галузі юстиції.

Крім того, сумнівною була процедура призначення нового Верховного Суду України - найвищої інстанції для всіх кримінальних справ, для всіх цивільних справ, у галузі адміністративного права та економічних процесів. Коли колишній суддя Михайло Жернаков, член Громадської ради доброчесності, почав шукати інформацію про кандидатів, то результат виявився шокуючим: 79 із 319, нібито, «зразкових» суддів раніше брали участь у політичних процесах, підтримували протизаконні заходи колишнього президента Януковича або ж ігнорували рішення Європейського суду з прав людини. За словами Жернакова, вони мали «переповнені банківські рахунки, будинки й квартири, що коштували мільйони, й автомобілі класу люкс, які не могли купити на офіційну зарплату».

Колишні адвокати президента чи кандидати його партії

Комісія, відповідальна за відбір суддів, проігнорувала більшість висновків щодо скомпрометованих кандидатів. Зі 120 кандидатів у Верховний Суд 30 осіб «були скомпрометовані своїм минулим, вони не були незалежними, а, може, навіть і корумпованими», - заявляє Анастасія Красносільська з Центру протидії корупції. Вища рада юстиції України тепер має вирішити, хто зі 120 кандидатів стане суддями Верховного Суду, а призначить їх Порошенко.

Його вплив на судову систему залишається величезним. Колишній голова Київського апеляційного суду Антон Чернушенко в серпні 2015 року заявив, що Порошенко та заступник його штабу хотіли нав'язати йому судові рішення щодо президента. Президент та заступник його штабу спростували таке твердження. У Комісії, що відбирає кандидатів на посаду суддів, 13 зі 16 членів вважаються наближеними до президента чи його оточення. Те саме стосується Вищої судової ради, яка відповідає за всі судові рішення, просування по службі, штрафи та звільнення в Україні.

Багато членів Ради юстиції є колишніми адвокатами президента або ж були кандидатами на вступ до лав його партії. Голова Ігор Бенедюк є колишнім російським військовим суддею, для якого президент Порошенко змінив закон, щоб залишити його на чолі Ради юстиції. Багато членів Ради запідозрені в корупційних діях. Так, наприклад, Павло Гречківський був арештований у вересні 2016 року, оскільки був звинувачений в отриманні першої частини хабара розміром 500 тисяч доларів з метою вплинути на судові рішення. Гречківський досі є членом Ради й виносить рішення щодо недоторканості інших суддів як член Дисциплінарної палати.

Погано виглядає справа і з незаангажованістю й незалежністю Конституційного Суду. «Порошенко контролює деяких конституційних суддів - очевидно, за допомогою якихось компрометуючих даних», - каже Жернаков. Згідно з касовою книгою колишньої правлячої Партії регіонів, судді Конституційного суду отримували хабар розміром у шість мільйонів доларів за один-єдиний вердикт на користь тодішнього президента. Однак, генпрокурор Луценко відмовляється розпочинати розслідування у справах цих, начебто, корумпованих суддів Конституційного Суду. Суддів так і не притягнули до відповідальності за винесені ними рішення. Та й Рада юстиції, підконтрольна Порошенку, не йде проти них.

Посада Уповноваженого з прав людини вже кілька місяців вакантна

Порошенко добре попіклувався і про наступне призначення 18 суддів Конституційного Суду: Комісія за вибором шести конституційних суддів, яких призначає президент, відбиралася президентом. Шестеро суддів призначаються парламентом, над яким президент також має перевагу. Таким самим шляхом Порошенко вибрав голову Парламенту й голову Комітету з питань судової влади. У серпні набрав чинності закон про Конституційний Суд, який «продовжуватиме нав'язувати політичний контроль над судом», - каже Жернаков. Посада Комісара з прав людини вакантна вже протягом кількох місяців. Кандидати на правонаступництво, як належить згідно зі статутом, не є досвідченими правозахисниками, а парламентарями. Порошенко також відмовляється дозволити обрати уповноваженого шляхом таємного голосування, як це було раніше.

Не менш важливим є і те, що Порошенко відмовляється створити незалежний суд для розгляду корупційних звинувачень проти високопоставлених політиків та посадових осіб, який би був абсолютно поза контролем інших, - значною мірою дискредитованих, - судів. Хоча таку обіцянку він дав ЄС та Міжнародному валютному фондові. Законопроект, розроблений реформаторами з метою створення незалежного антикорупційного суду, лежить у парламенті з 1 лютого. Однак, Порошенко відмовляється від консультування в цьому питанні.

З 2016 року українським чиновникам доводиться розкривати інформацію про свої активи. Проте, орган, відповідальний за проведення аудиту, працює неефективно. З близько мільйона декларацій про власність за 2015 рік «не перевірили навіть 40», заявляє активістка Красносільська. Антикорупційне агентство НАБУ, створене за допомогою Заходу, вважається таким, що працює, але має обмежені повноваження. Починаючи з 2016 року, НАБУ скерувало до суду 75 звинувачень у корупції, однак лише за третиною справ відкрили судові розслідування.

Реформатори, що вказують на проблему, змушені мати справу з владою

У березні 2017 року був заарештований Роман Насіров, який, як голова митниці та всіх податкових органів України, контролював мільярдні суми - раніше він перебував у лавах партії Порошенка. Підозра в корупційних діях на понад 70 мільйонів доларів. Насіров також є громадянином Великобританії. Він володіє квартирами в Лондоні. Англійський уряд віддав українцям цей баласт. Однак, відповідальний за такі справі суд у Києві відмовляється взяти до уваги цей матеріал.

Реформатори, що вказують на проблему у сфері судової реформи чи в боротьбі з корупцією, часто змушені мати справу з владою. Провідні активісти Центру протидії корупції зазнають тиску з боку СБУ - очевидно, шляхом політично мотивованих процесів, подібно до компанії даних, що виявляє розбіжності між офіційними висловлюваннями чиновників та їх реальним майном. Андрій Садовий є міським головою Львова, а також очолює опозиційну партію «Самопоміч», яка подала законопроект про антикорупційний суд. У середині березня генеральний прокурор Луценко почав погрожувати Садовому звинуваченням та можливим імпічментом. Стверджуване правопорушення: недбалість у поводженні з відходами (сміттям).

Переклад з німецької Вікторії Романчук

Автор: Флоріан Гассель, Zuddeutsche Zeitung, 28 вересня 2017

Джерело: http://www.sueddeutsche.de/politik/petro-poroschenko-der-ukrainische-praesident-macht-sich-die-justiz-gefuegig-1.3686177

Довідка

Флоріан Гассель є кореспондентом, який із 2015 року пише про події в Центральній та Східній Європі. Живе у Варшаві. До цього він повідомляв про те, що відбувалося на Балканах та про конфлікт на сході України в 2013 та 2014 рр. З 2009-го до 2012 рр. Гассель працював економічним репортером для видання Die Welt у Берліні. У 2011 році отримав премію імені Ернста Шнайдера в галузі економічної журналістики за збірник про кризу в Греції. З 1996 до 2008 рр. Флоріан Гассель був московським кореспондентом Frankfurter Rundschau. За репортажі з Чечні у 2003 році він отримав премію. Упродовж 1993-1996 рр. Гассель працював редактором відділу з питань зовнішньої політики віденського журналу Profil. Вивчав історію в Кельнському університеті, як вільний журналіст працював у виданнях Kцlner Stadt-Anzeiger, Zeit і Stern.