Неподалік від Львова, у Яворівському районі, для туристів відкривають ведмежий притулок «Домажир», будівництво якого повністю фінансує Міжнародна благодійна організація «Чотири лапи». На перших гостей чекатимуть 5 ведмедів, історія порятунку кожного з них заслуговує на оплески. Ведмедів рятують з пересувних цирків, притравочних станцій, ресторанів, де над ними знущаються...

В українських Карпатах проживає 200 бурих ведмедів, за неофіційною інформацію стільки ж утримуються нелегально. Рятувати цих червонокнижних тварин означає порятунок цілого виду. Власне, цим і займатимуться у «Домажирі».

Ведмежий всесвіт

У «Домажирі» для кожного ведмедя, а наразі їх лише двоє, намагаються підібрати індивідуальний підхід. Залежно від того, який стрес пережив чотирилапий, йому складають індивідуальний раціон харчування, підбирають забавки та догляд. Усі ведмеді живуть в окремих вольєрах, розмір яких також залежить від потреб ведмедя.

Наразі у притулку уже готові чотири невеликі вольєри - апартаменти для не дуже активних ведмедів, або тих, кому потрібен час для адаптації.

«Наразі у нас триває перша фаза будівництва притулку. Нам виділили 20 гектарів. Перша фаза буде становити 7 гектарів. На момент відкриття (наприкінці вересня 2017 року - ред.) у нас житимуть 5 ведмедів», - розповідає менеджер з туризму притулку «Домажир» Катерина Артюхова.

Окрім цих чотирьох апартаментів, під час першої фази будівництва у притулку облаштують ще декілька величезних лісових вольєрів: там можна буде помістити по двоє бурих мешканців. Цю фазу планують завершити навесні 2018 року.

У кожному вольєрі є ставок, дерева, де ведмеді можуть відпочити, полазити. Також для них створюють спеціальні іграшки. Окрім цього, згідно з міжнародними стандартами організації «Чотири лапи», вольєри ведмедів обладнані двома колами електричної сітки. А оскільки ведмеді - істоти вигадливі і полюбляють рити ями і тунелі, то вольєри захищені ще й антипідкопною сіткою. Щодо струму, яким може отримати по носі ведмідь, то у притулку наголошують, що, зазвичай, після першої спроби потертися об загорожу тварина більше не підступає.

Уже після вересневого відкриття у «Домажирі» почнуть приймати туристів. Одразу попереджають: годувати з руки ведмедів не можна, гладити також. Тут привчатимуть дітей любити і поважати тварин, а дорослим розповідатимуть про особливості цих ведмедів.

«У нас плануються екскурсії для відвідувачів після завершення будівництва двох лісових вольєрів. У нас буде театралізована екскурсія, де гідом буде казковий персонаж Чугайстрик», - ділиться планами К. Артюхова.

Годування мешканців притулку - момент особливий. Аби «вінні-пухам» не було нудно, їхні оглядальники вигадують їм різноманітні забавки та квести.

«Ведмеді -дуже розумні тварини, і їм потрібно постійно вирішувати якісь завдання, щоб вони розвивалися. Тому їжа часто ховається в бочки, щоб вони зрозуміли завдання і витягнули цю їжу. Але ця робота (годування ведмедя - ред.) має виконуватись з розумом, бо допоки ведмідь не адаптувався, якась іграшка може бути для нього занадто складною. І він може не вирішити завдання, а почати нервувати, впасти у депресію», - каже Катерина Артюхова.

Щодо раціону харчування бурих мешканців, то один з їхніх доглядальників, Роман Галас, розповідає, що ведмеді абсолютно невибагливі і їдять майже все. У літній сезон вони активно ласують кавунами та фруктами, ближче до зими в їхнє меню вводять більше риби та курки. Наприклад, нещодавно ведмедя Потапа годували канапками з медом, морквою та яблуками - косолапий красень неймовірно тішився.

На зиму для бурих мешканців будуватимуть барлоги, щоб вони залягли у сплячку. Якщо ж ведмеді не захочуть спати (а таке буває через стрес), то їм облаштують «релакс-зону» у бер-боксі - закритій частині вольєру.

Загалом, у притулку буде працювати близько 15 осіб, на кожних чотирьох ведмедів має бути одна пара доглядальників, які обов'язково працюють у парі. Ведмеді - не домашні коти, ніхто з доглядачів з ними не обнімається, не гладить їх по голові і не робить селфі. Техніка безпеки тут - понад усе.

Кавуни для Христини і забавки Потапа

20-річна тянь-шанська ведмедиця Христина - це унікальна тварина, за порятунком якої спостерігала вся країна. Її колишній господар знущався над червонокнижною ведмедицею роками: возив її в тісному бусі без повітря, кричав, дресирував, принижував, одним словом, робив життя тварини нестерпним. До операції з порятунку Христі долучилось Міністерство екології України - чи не вперше. Господар перевозив її з місця на місце, аби зоозахисники не могли їх знайти. У Жовкві він водив її на повідку по базару, перед тим її бачили на циганських вечірках, вона виступала у цирку «Шапіто».

«Ми її забирали вночі в селищі Івано-Франкове. І власник не хотів відкривати бус, вона сиділа у спеку, доки не приїхала слідчо-оперативна група. Вночі вони вмовили власника перевезти ведмедицю особисто. Коли ми її переганяли в клітку, власник підбігав, кричав на неї, вона лякалась і ховалась назад. Потім слідчий вмовив її власника - і він сам її привіз до нас і завів у бокс», - розповідає К. Артюхова.

«Вперше про Христю я довідався від столичних зоозахисників, які надсилали фото танцюючого ведмедя то в ресторанах, то на вулиці. Коли разом із зоо­захисниками знайшли їй нову домівку і вже їхали вилучати, то господар встиг забрати тварину і зникнути. Проте, за кілька місяців надійшла інформація, що Христю бачили на Львівщині. Тварина перебувала у будці мікроавтобуса на неймовірній спеці. Далі була майже спецоперація за участю Держекоінспекції, Нацполіції, зоозахисників, Bear Sanctuary Domazhyr та Екологічного корпусу», - пише у Facebook міністр екології України Остап Семерак.

У притулку Христина перебуває тиждень: уже починає пробувати лапами воду, гуляє.

«Її застати вдень так, щоб вона ходила, - це рідкість. У перші дні вона десь зранку до 10 години виходила і під вечір після 18.00», - каже Роман Галас і додає, що улюблена місцина Христі - кущі.

У Христини є дивна звичка - вона топче землю лапами, ніби танцює. У притулку пояснюють - це щось психологічне. Ведмедиця уже немолода, і після пережитих жахіть адаптуватися до нормального життя їй нелегко. Також ведмедиця майже нічого не бачить - на правому оці у неї катаракта, а ліве око - дуже слабке. Та, загалом, її життя зараз є у сто разів кращим, ніж було до цього, і якщо суд стане на її бік - то це буде гарною крапкою у цій історії про людську жорстокість.

А тим часом у притулку також проживає 300-кілограмовий красунчик Потап. Він більш, ніж втричі важчий за Христю, грайливий ведмідь. Його історія не така страшна, як з його подругою: він жив у клітці в ресторані у Чернівецькій області, допоки не набрид своєму господареві.

«З нами зв'язалися активісти, сказали, що власник закрив ресторан і йому тяжко ведмедя утримувати, бо він багато їсть. Він добровільно віддав Потапа», - згадує Катерина Артюхова.

Потапа везли у спеціальному автомобілі 370 кілометрів.

Коли його оглядав ветеринар «Чотирьох лап», то зауважив, що, крім проблем із зубами, ведмедю нема на що скаржитися. Потап у притулку вже місяць, і його тут характеризують як спокійного, хорошого мешканця. Він швидко адаптувався до природних умов, одразу почав купатись і активно себе поводити. Незабаром до нього завітає ветеринар, що лікуватиме його зуби, і заодно огляне Христю.

Потап і Христя не контактують. Після усього, що вони пережили, знайомити їх - не дуже хороший варіант. Але з часом до «Домажиру» привезуть пару ведмедів із Житомирського притулку, які будуть проживати разом.

Майбутні мешканці притулку

Основна мета притулків фонду «Чотири лапи» - це порятунок ведмедів із притравочних станцій для собак - місця, де ведмедів (і не лише) тримають прикутими і натравлюють на них собак. У 2015 році займатися таким збоченням в Україні заборонили, проте нелегально сьогодні такі станції продовжують існувати. Ось незабаром у «Домажир» приїде новий мешканець - жертва саме такого виду знущань.

«Це є кримінальним злочином - притравка на бурого ведмедя і вовка в Україні заборонена. Як правило, ці всі притравки розташовані глибоко в лісі і практично всі належать мисливським господарствам. Там працюють доволі цинічні люди, які мають матеріальну зацікавленість, тому що мисливські собаки, які натреновані на ведмедях, більше цінуються. Нещодавно у нас була ситуація на Дрогобиччині, коли ми намагалися врятувати ведмедів із притравочної станції, але все закінчилося тим, що їх перевезли в якесь інше місце, і врятувати їх не вдалося. Водночас, в Івано-Франківській області (Коломия, - ред.) було знайдено ведмедя у жахливих умовах. Але після мирної співпраці утримувач цього ведмедя погодився передати його в «Домажир», - розповіла Львівському порталу керівник ВГО «Національний екологічний центр України» Наталія Вишневська.

Окрім ведмедя з Коломиї, у вересні до «Домажиру» також переселять ведмедицю Марійку, яку утримували у ресторані «Гуцульський двір».

«У випадку з Марійкою, яка утримується у ресторані «Гуцульський двір», тут є добровільна згода власника, але ми цього досягали не швидко. Близько двох років ми спілкувалися з власниками цього зоокутка. Також відбувся суд, який присудив 50 грн. за відсутність дозвільних документів. Завдяки тому, що у Львівській області запрацював притулок для бурих ведмедів, ми інформували власника, що це будуть хороші умови для ведмедиці. Ми писали йому звернення, писали відкриті листи, ми викликали екологічну інспекцію - це був довгий шлях. Нарешті він погодився, і зараз у «Домажирі» закінчують готувати вольєр для Марійки, і наприкінці вересня вона має переїхати», - розповідає зоозахисниця.

Загалом, за словами Н. Вишневської, забрати ведмедя з місця, де його погано утримують, - довга клопітка праця. Окрім того, багато часу забирає бюрократія.

«Загалом, це непросто - вилучити ведмедя з таких умов отримання. 90% власників не мають дозвільних документів, також сама процедура складення протоколів, виклику екоінспекції, організації позапланової перевірки - дуже довга. Коли справа доходить до суду (якщо немає згоди власника передати тварину добровільно), тоді у більшості випадків суд приймає рішення, які стосуються штрафних санкцій, а не конфіскації», - наголошує вона.

Сам процес вилучення такої великої тварини як ведмідь - теж справа не з легких.

«У нас є спеціальні клітки для транспортування. Викликається ветеринар, спеціальна команда для транспортування. Ми виїжджаємо на місце, ветеринар робить анестезію, бере зразки на аналізи. Коли ми забирали Потапа, то взяли аналізи, оглянули його. Після цього перемістили у клітку для транспортування, перевозили машиною, яка обладнала кондиціонером. Привезли його сюди. Далі цю клітку виносять, стикують із входом у бер-бокс і відкривають. Ведмідь заходить у бер-бокс. Після цього він, мінімум, добу утримується на адаптації: звикає. Після цього ми його пробуємо випускати, спостерігаємо за його поведінкою, чи він не переживає, чи нормально себе поводить», - розповідає Катерина Артюхова.

Щодо законодавчої бази, то головний спеціаліст департаменту екомережі і природно-заповідного фонду Міністерства екології України Володимир Коваль зазначив Львівському порталу, що у сфері зоозахисту позитивні зміни вже є.

«У нас дійсно є проблема з ведмедями. Сьогодні прийняті відповідні законодавчі рішення, які збільшують відповідальність. Якщо у природі знищуються відповідні види тварин, то за них значно збільшилися штрафи, які б'ють по браконьєрах. В цілому, законодавчі підвалини установлені: в цих рамках можна багато що робити, якщо працювати. Мені подобається, що «Домажир» - не є проектом державних коштів, які сьогодні обмежені», - вважає він.

 

Автор: Катерина Родак

Джерело: «Львівський портал»