Німецькі пластичні хірурги Клаус та Б'янка Екснер давно стали своїми у Львівській міській клінічній лікарні № 8. Адже двічі на рік вони приїжджають сюди, щоб прооперувати дітей зі складними вродженими та набутими вадами.

 Вибирають лише найважчі випадки: тих пацієнтів, які без операції не можуть дотримуватися нормального способу життя і часто дистанційовані від суспільства. Проте, у пораді не відмовляють й іншим пацієнтам. У чергу на консультацію до німецьких фахівців записуються сотні людей не лише з Львівщини, але й з найвіддаленіших куточків України.

Починаючи з 2012 року Клаус і Б'янка разом з львівськими хірургами прооперували 130 та проконсультували 300 хворих. Кореспондентові Укрінформу вдалося домовитися про інтерв'ю з ними в останній день їхнього літнього перебування у Львові, після завершення останньої операції. Доки я чекала на лікарів у вестибюлі опікового відділення, повз мене на каталці повезли дівчинку-підлітка із забинтованими очима. Саме їй Клаус і Б'янка провели завершальне цього разу хірургічне втручання - виправили випадіння повіки. Дитина зможе жити нормальним життям і не комплексувати з приводу свого каліцтва.

Згодом втомлені, але задоволені, з'явились і хірурги. З притаманною йому галантністю, Клаус не сів за «стіл перемовин», поки не змінив хірургічний костюм на білосніжну сорочку. Усміхнені, привітні лікарі відверто розповідали про свою роботу в українській лікарні.

- Розкажіть, як народилась ідея українського проекту, звідки бере початок ініціатива?

- Я маю брата, який працює ортопедом в університеті Цюриха, і є такий швейцарський отець Готс. Дуже давно, 15-16 років тому, вони разом приїхали до Львова, щоб допомогти українським дітям: брат оперував, а отець Готс робив багато соціально корисної роботи. П'ять років тому, коли у Львові мали проходити матчі «Євро-2012», друзі з Німеччини мали ідею, щоб виділити частину грошей від футболу для благодійних акцій. Саме була гра Португалії і Німеччини у Львові. І завдяки благодійним організаціям, пов'язаним з футболом, я прибув тоді до вашого міста. І ми зав`язали дружбу і співпрацю із завідуючим опіковим відділенням Василем Савчиним, іншими лікарями. Доктор Савчин з колегами неодноразово побували на стажуваннях у різних лікарнях і клініках Німеччини. І це вже наша восьма акція у львівській лікарні.

- Чи ведете статистику, скільком пацієнтам вдалося допомогти за цей час?

- Цього разу 27 хворих прооперовано і 65 отримали консультації.

- Чи є в Україні якісь специфічні вроджені вади? Якщо так, то чим вони зумовлені?

- Тут немає жодної специфіки. Усі хвороби в усіх країнах однакові. Здебільшого, це є вроджені вади, які якимось чином можна пов'язати з генетикою і впливом довкілля. Можливо, є якийсь вплив Чорнобиля, але стовідсотково про це не можна сказати.

- В Україні нема такого обладнання, як у Німеччині. Чи не призводило це до відмов від особливо складних операцій?

- Для мене важливішим, ніж інструменти, є лікар. Значно краще, коли є добрі лікарі з поганими інструментами, аніж погані лікарі з добрими інструментами. Але ідеально, коли добрі лікарі працюють на доброму обладнанні.

- У цьому контексті як ви оцінюєте львівських колег?

- Тут - добрі лікарі, ми разом долаємо всі проблеми. Цього разу, дякуючи Богові, ми не мали таких складних випадків, як раніше.

- Що ви маєте на увазі?

- Попереднього разу ми мали дуже важку пацієнтку з онкологічними проблемами, але, незважаючи на всі ускладнення, вдало її прооперували. У нас налагоджена співпраця з окулістами, іншими вузькопрофільними фахівцями.

- Під час візитів до Львова ви не лише оперуєте і консультуєте пацієнтів, але й ділитесь досвідом і сучасними технологіями пластичної хірургії з українськими колегами. Скільки учнів ви вже тут підготували?

- Я не почуваю себе вчителем. Ми ділимося враженнями, досвідом, і в цьому полягає співпраця, хоча було проведено два майстер-класи для молодших хірургів і для інших зацікавлених лікарів.

- А в українських колег ви щось запозичили для себе?

- Звичайно, ми завжди вчимося одне в одного, вивчаємо щось нове, щось бачимо. І ми бачимо тут операції, які не так часто роблять у Європі.

- Які операції робляться тут, а не робляться в Європі?

- Були цікаві реконструктивні операції після опіків, які рідко роблять на Заході, так звані клапті. У пластичній хірургії й хірургії взагалі все - дуже індивідуально, тому нам цікаво подивитися на те, що робить доктор Савчин.

- Які операції переважали цього разу?

- Найбільше було вроджених птозів - це хвороба, коли не піднімається повіка. Також були різні контрактури після опіків, операції при відсутності молочної залози, вроджені судинні пухлини, реконструкції вушних раковин. Власне, Б'янка є спеціалістом з реконструкції вушних раковин - це коли в дитини від народження її немає, або є лише невеличка частина.

- Раніше ви приїжджали до Львова самі, а потім долучилася пані Б'янка. Це зумовлено, власне, її спеціалізацією?

- Б'янка також бере участь у гуманітарних акціях протягом останніх 17 років, але останнім часом це було дещо важче, бо коли я їду з благодійними акціями, вона мусить заміняти мене, оскільки є моєю представницею у великій клініці у Франкфурті-на-Майні. Доктор Савчин завжди запитував, коли вже вона приїде до Львова. Тоді ми виділили для неї окрему нішу - мікрохірургія і реконструкція вушних раковин. І тепер ми щасливо вже вдруге приїжджаємо разом. Вперше вона була тут у грудні.

- Я поставлю, можливо, неетичне запитання: в яку суму оцінюють подібні операції у Німеччині та інших європейських країнах?

- У нас є система медичного страхування. Та якби пацієнту довелось платити, то реконструкція вушної раковини, наприклад, коштувала б у Німеччині 7 тисяч євро. Операції на повіках - близько 3 тисяч євро.

- Що примушує вас залишати власну клініку, втрачаючи якусь частину прибутку, і допомагати українцям?

- Я маю можливість робити такі допомогові акції не лише в Україні, але й в Південній Америці, Африці, Азії та інших країнах, вони - інтернаціональні. На жаль, ми не вибираємо країну, де народжуємося, а в багатьох країнах не мають такої розвиненої пластичної хірургії, при величезній потребі у ній. І є країни, де непросто вирішуються соціальні питання - люди не мають грошей на операції. Щодо України, тут склалася добра комбінація: ми допомагаємо бідним людям, маємо наукові інтереси і чудову співпрацю та дружбу. Вважаю, що є навіть якийсь наш вплив на те, що для України запровадили безвіз (сміються).

 

Автор: Нінель Кисілевська

Джерело: «Укрінформ»