Минулий тиждень був багатий на події - подекуди значні і страшні, подекуди - просто значні. Незмінною весь цей час була тільки лінія поведінки української влади - таке враження, що панове живуть у паралельній реальності, і не розуміють, що втекти зможуть не всі.

Найстрашнішою з подій була пожежа в одеському оздоровчому таборі «Вікторія», де в ніч на 16 вересня загинуло троє дітей. Табір, котрий ще нещодавно приїжджав відкривати президент Петро Порошенко, був не просто введений в експлуатацію з порушенням правил пожежної безпеки - табір був суцільним порушенням на всіх стадіях втілення проекту, від вибору підрядника (з кола добрих знайомих одеського мера) для реконструкції - і до покладання обов'язків відповідальної за пожежну безпеку на 23-річну виховательку Наталію Янчик, котра з 30 серпня взагалі не виходила на роботу.

Порушення були просто величезними, ось найбільші: дерево не просочували протипожежним розчином, згідно з накладними, сигналізація коштувала 11 мільйонів (!!!) гривень (423 тисячі доларів), насправді сигналізація коштувала 3 тисячі доларів, і на момент пожежі не працювала.

Ну те, що електричний дріт ставили не за правилами, то вже дрібниця. Таких дрібниць було багато.

Загалом, ремонт табору коштував 33 мільйони (за іншими даними - 60 мільйонів) гривень.

Одеська поліція ще у травні 2016 року порушила кримінальне провадження №12016161470001082 по реконструкції «Вікторії». Але руху у справі не було - мабуть, якась частина з тих коштів, котрі мали піти на реконструкцію, пішла і до поліції...

Що зробила влада після трагедії?

Гадаєте, Петро Порошенко став на коліна, як то було після теракту в Ніцці? Родичам загиблих виділили квартири і по 700 тис. грн., як то було після загибелі поліцейських, котрі захищали владу під час спроб проголосувати за «особливий статус Донбасу» 31 серпня 2015 року? Мер пішов у відставку? Підрядників посадили?

Звісно ні.

Петро Порошенко взагалі проігнорував трагедію.

Хоча президент, взагалі-то, це та людина, котра має бути опорою нації не тільки в радісні моменти, а й у сумні. Точніше - особливо в сумні. А в України у випадках, коли є чим похвалитися, або щось відкрити - є президент. Тільки-но трапиться якась біда, чи Луганський аеропорт, чи 32-й блокпост, чи Іловайськ, чи Дебальцеве - не кажучи вже про похорон героїв, загиблих на полі бою - все, нема президента. Розтанув.

Мер Одеси Геннадій Труханов пообіцяв батькам загиблих дітей по 200 тис. грн. (приблизно 8 тисяч доларів). Скільки мільйонів «зекономили» на реконструкції, могли би хоч вмовити підрядника поділитися... І, звісно що, мер Одеси заявив, що міська влада, на балансі якої  перебував табір, ні в чому не винна.

Наразі поліція затримала аж цілих двох винних.

Директора табору Петроса Саркісяна - і вже згадану Наталію Янчик. Що характерно - без права виходу під заставу. Злодії і хабарники таке право мають, а цапи-відбувайли - ні. Втім, звідки у цапів-відбувайлів тисячі й мільйони на заставу? А от хабарники і злодії - то зовсім інша справа... Втім, не факт, що навіть цих цапів-відбувайлів затримали б, якби під міськраду не почали регулярно приходити активісти і вимагати справедливості.

Щоправда, малася на увазі справедливість і до підрядника, котрий виконував реконструкцію, і до контролюючих органів, і до тих, хто здавав табір в експлуатацію, і до тих, хто відключав сигналізацію, і до міської влади...

Після загибелі людей на сміттєзвалищі в Грибовичах, біля Львова, Садового критикували всі провладні ЗМІ, та й сам президент не мовчав.

А до будівництва дитячого табору мають бути вимоги жорсткіші, ніж до утримування сміттєзвалища. Тут хоч би 5 копійок критики для годиться - а нема...

Хоча насправді винних тут багато, включно з самим президентом.

Бо для того, щоб:

- вкрасти десятки мільйонів державних грошей;

- збудувати вогненебезпечну халабуду;

- вдавати, що ця халабуда - то і є дитячий табір, мати всі папірці на підтвердження;

- привезти на відкриття президента;

- не отримати жодної критики;

- дочекатися, поки халабуда згорить і вб'є трьох дітей;

- спокійно жити далі і вдавати, що нічого не сталося; -

для цього необхідна злочинна система, котра охоплює всі гілки влади, включно з керівником держави.

За наявності некорумпованих людей у вищому керівництві схема дала би збій хоча б на котромусь з етапів.

Як бачимо, некорумпованими виявилися тільки невідомі герої з одеської поліції, та й то їхня принциповість наштовхнулася на глуху стіну, чи то пак дах.

Хоча дах мав би знати, що при пожежі він не тільки гарно горітиме, а й боляче впаде...

Ще одна важлива новина минулого тижня теж надійшла з Одещини.

Іллічівський суд Одеської області виправдав підозрюваних у справі про події 2 травня 2014-го на Грецькій площі Одеси. Їх відпустили прямо з залу суду. Під самим судом на них вже чекав російський консул - що само по собі показово.

У 2014 ці проросійські сепаратисти спровокували в центрі Одеси масову бійку, під час якої було вбито українських активістів, згодом того ж дня від пожежі у будинку профспілок загинуло майже 50 осіб.

Спочатку справу вели понад 100 слідчих генпрокуратури та МВС, згодом їх скоротили до одного слідчого.

В результаті усі докази обвинувачення суд визнав недоведеними. Розслідування подій на Грецькій площі судді вважають неякісним, свідків - упередженими, а свідчення більшості очевидців - буцімто не підтверджують участі звинувачених у масових заворушеннях.

Не задовольнили суд навіть фото- та відеоматеріали, які передала сторона обвинувачення.

На думку суду, прокуратура не змогла якимось чином підтвердити, що на фото та відео зображені обвинувачені, а самі «антимайданівці» себе не впізнали.

На одного зі звільнених сепаратистів чекав інший суд - на нього здійснили напад невідомі на заправці, на виїзді з міста Чорноморськ, та завдали йому тілесних ушкоджень: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, переломи ребер.

Ще двох звільнених сепаратистів - громадянина Росії Євгена Мефьодова і українця Сергія Долженкова - затримали за новим обвинуваченням - посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, здійснених в інший час і в іншому місці, без безпосереднього зв'язку з подіями 2 травня 2014 року. Суд в Одесі обрав їм запобіжний захід - 2 місяці арешту. Можна сказати, що їм врятували якщо не життя, то чималий шмат здоров'я. Решта ще десь ходять, мабуть, теж чекатимуть на інший суд...

А той суд, схоже, десь зовсім близько.

Принаймні, на це схоже, якщо почитати новини з Києва.

18 вересня головний психіатр Міноборони, начальник клініки психіатрії Головного військового клінічного госпіталю полковник Олег Друзь під час засідання Комітету з питань охорони здоров'я заявив, що 93 % учасників АТО є потенційною загрозою для суспільства і потребують лікування.

Якби пан Друзь уважно читав новини, то він міг би помітити, що 93% (щонайменше) державних чиновників і працівників контролюючих органів є не якоюсь там потенційною, а цілком реальною загрозою для суспільства - і потребують негайного лікування від клептоманії, цілком можливо - з допомогою антипсихотичних препаратів на кшталт галоперидолу, щоб спинити у пацієнтів потік маячні та повернути їх до реальності.

Але, на жаль, Друзь Олег Васильович не може такого сказати, оскільки сам є особою, не зацікавленою у такому лікуванні, з півроку тому він сам перебував під слідством «за підозрою в отриманні хабара». Як він з-під того слідства вийшов - оце вже інше питання, на яке, цілком можливо, йому таки доведеться відповідати. Але то вже його персональна справа.

	#1_з_93%. Реакція військових на заяву головного військового психіатра. Фото з ФБ Anton Kalmaz

Для нас набагато цікавішими є спроби української влади переконати суспільство, що військові загалом (і, схоже, добровольці зокрема) є суспільно небезпечними. Злодії і хабарники, котрі, для прикладу, клепають життєво небезпечні будівлі і влаштовують там дитячі табори, для суспільства загрози не становлять. А от ветерани - становлять. Бо вони, бачите-но, воювали.

В Ізраїлі люди, котрі воювали, побудували в пустелі якісну державу.

В нас чиновники, котрі не воювали, всіляко намагаються величезний райський куточок природи перетворити на пустелю.

Цілком можливо, що пан головний військовий психіатр просто помилився, підбираючи слово. Сказав «для суспільства», а хтів сказати «для товариства». Так, є таке товариство, для якого 93 % учасників АТО є потенційною загрозою. І це дуже дивно, що після всього накраденого, нахабарованого і награбованого це товариство все ще думає, що загроза для них є тільки потенційна, і тільки від учасників АТО.

Відразу видно, що, попри активну участь в акціях УПЦ МП, всі члени цього товариства є людьми невіруючими. Та й загалом неуважними. Інакше вони би помітили як мінімум дві загрози для себе - від Бога і від чорта.

От, для прикладу, минулий тиждень дуже гарно показав, як такі загрози реалізуються.

За майже тиждень спільних стратегічних навчань (ССН) Збройних сил Російської Федерації та Республіки Білорусь, під час яких відпрацьовувалося протистояння з міфічною державою Вейшнорія, збройні сили РФ втратили:

- командувача військово-десантними військами (ВДВ) Росії генерала-полковника Андрєя Сердюкова;

- заступника Головкома з повітряно-десантної підготовки генерала-майора Владіміра Кочєткова;

- помічника головкома ВДВ;

- ад'ютанта головкома ВДВ;

- двох журналістів-пропагандистів;

- 6 саперів;

- корвет класу «Неустрашимый»;

- стратегічний бомбардувальник Ту-22М3;

- навчально-бойовий літак ЯК-130;

- машину управління БЛА комплексу РБ-341В «Лелер-3».

Вейшнорія завдала непоганого удару у відповідь

Особливо цікавою є історія з Сердюковим.

Російське державне пропагандистське агентство «РИА Новости» з посиланням на Міноборони РФ пише, що Сердюков очолював операцією приєднання Криму до Росії.

Загинув Сердюков у ДТП. Chevrolet Lanos (котрі, як відомо, робляться у Запоріжжі) чемно пропустив дві машини конвою, потім виїхав на зустрічну смугу і протаранив машину, в якій їхав Сердюков. Решта котеджу, як свідчить відео очевидців, поїхала далі, не звертаючи на те, що машина командувача ВДВ опинилася на узбіччі у доволі зіжмаканому вигляді. Та й очевидці, котрі записували відео, теж не поспішали до збитої машини.

І тут вже виникає питання, чи то вищі сили так лад наводять, чи то цілком земні чорти замітають сліди і знищують потенційних свідків для Гааги...

Бо ті цілком земні чорти - то теж така штука серйозна. От, для прикладу, поки ви читаєте цю статтю, ті чорти схиляють українських найвищих чиновників на страшну річ. Нашіптують у чиновницькі вуха бажання продати за копійки одне з найбільших і найприбутковіших машинобудівних підприємств України - «Турбоатом».

Та ще й кому продати - росіянину Григоришину. Як відзначає журналіст Юрій Бутусов, за дивним збігом, Фонд держмайна вирішив розглянути питання про продаж найбільшого турбінно-будівельного підприємства на пост-радянському просторі саме тоді, коли у Москви зірвалася купівля турбін в Європі...

Українських чиновників зрозуміти можна - якщо на якомусь дитячому таборі вдалося прикишенити кілька мільйонів, то скільки ж їх можна прикишенити на цілому «Турбоатомі»!

 А заробляти треба, бо перед колегами незручно якось. Он Рінат Ахметов увійшов до рейтингу 500 найбагатших людей планети - як Роттердамська схема чоловікові допомогла, просто диво якесь. Правда, бідака наприкінці лютого - на початку березня 2017 року протягом двох тижнів був втратив мільярд доларів, і вилетів з рейтингу. От як, виявляється, спрацювала блокада торгівлі з окупантами. (А скільки прихильників чинної влади розпиналися, що від цієї блокади українці замерзнуть, помруть і взагалі розлютять мешканців окупованих територій і спровокують їх на війну. Виявляється, ціна всіх цих заяв - мільйон доларів. Всього лишень.) Все, що блокадники наблокували за два тижні, Рінат Леонідович зміг надолужити тільки за півроку - і таки повернувся до рейтингу.

А більше жодного українця в тому рейтингу нема - несправедливо якось, навіть образливо. Треба наздоганяти.

Цікаво, чи знає колишній голова ФДМ у Донецькій області, а зараз - в. о. голови ФДМУ Віктор Трубаров (котрий, за деклараціями, заробив у 2016 році 157 тисяч грн. на садівництві і бджільництві, і отримав 250 тис. грн. від коханої дружини у подарунок) про досвід попередників, зокрема, Валентини Семенюк-Самсоненко?

Чи обмірковує, кого одним із перших вдарить обгорілою балкою, коли буде горіти дах?