Ірина Фаріон є майстром гострої, а подекуди і нищівної фрази. Навіть ті, хто неодноразово мав нагоду чути з її вуст подібні фрази, нині в легкому (а дехто і в не дуже легкому) шоку.

Мова йде про відгук Ірини Фаріон на прийняття нового закону про освіту.

Я вже писав про різкі протести з боку низки країн та деяких вітчизняних політиків на адресу цього закону. Їхній лейтмотив - прийнятий закон надає надто багато переваг українській мові в навчальному процесі.

Лейтмотив відгуку Ірини Фаріон прямо протилежний. Її думки можна переповідати, але дуже хочеться цитувати - такі вони яскраві в усіх сенсах, зокрема, й у сенсі жорсткості на грані (і за гранями) брутальності.

Ну ось до прикладу «заспів» її відгуку: «За закон Про освіту (№ 3491-д) проголосувало 255 депутатів. Ці виродки, як і ті, що їм допомогли, узаконили викладання в дошкільних і початкових шкільних закладах ДЕРЖАВНИМ коштом навчання мовами нацменшин, розумій мовами окупантів ‒ і не важить, чи окупантів теперішніх, московських, чи колишніх: угорських, польських, румунських».

Хтось погоджується з позицією пані Ірини, незважаючи на образливу форму. Хтось згадує про Європейську хартію мов і міжнародні зобов'язання України.

Можна ламати списи прибічникам цих двох позицій. Але визначатися все одно доведеться - якою мірою Україна визнає і має дотримуватися положень цієї самої Хартії.

Далі.

Ірина Фаріон ось так оцінює нардепів, що проголосували «за» цей закон та наслідки їхнього голосування: «Ці 255 биків і бичиць ПОКАЗАЛИ цілому світові, що Україна - це Малоросія, себто, колонія путіна. Бо ці 255 биків і бичиць узаконили сепаратистські середовища ПО ВСІЙ Україні, зусібіч її кордонів: від східних до західних.

Підтверджує це війна винятково там, де не було УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ та УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ. Тому агент Квіт скасував обов'язковість цих предметів у вишах у листопаді 2014 року, щоб через ці предмети ми, притомні викладачі, НЕ ФОРМУВАЛИ націоналістичного чи націєцентричного покоління.

Але ми будемо ВСЕ ОДНО його формувати!!!»

Емоції і право дуже часто суперечать одне одному. Якщо людина в чомусь свято переконана на 100 чи 200 відсотків, чи має вона право когось ображати?

Має. Емоційне, суб'єктивне право, яке людина сама собі присвоює.

Але право як юридична система на те й створено людством в процесі розвитку цивілізації, щоби будь-хто міг у рамках чинного законодавства захистити себе, своє ім'я чи репутацію. Захистити, зокрема, і проти людини, яка свято в чомусь впевнена і думки якої поділяють багато інших осіб.

За новий закон про освіту проголосувало 255 дуже різних нардепів. Дуже різних у всіх сенсах. То чи всі вони внаслідок такого голосування є «бики та бичиці»?

Не вдовольнившись «тваринницт­вом», пані Ірина надає низці політиків інші різноманітні визначення.

Так, згадуючи обставини призначення чинного міністра освіти і науки України, І. Фаріон пише: «Яценюк привів учітєльніцу со Львова, безлику і печально тупу Гриневич».

Що ж сотворила «печально тупа» міністр освіти та науки Лілія Гриневич?

І. Фаріон перераховує її «злочини»: «вона завела в закон «Про вищу освіту» право тестуватися на ЗНО мовами нацменшин; запровадила непосильну плату за навчання у вишах; спільно з Квітом (колишній міністр освіти і науки України Сергій Квіт - В. Р.). Їм належить ідея холуйської системи англіїзації освіти через сектові структури, обізвані Скопус і Веб оф Сайнс, що здійснюють доларові побори з викладачів у вишах і закріплюють кероване грантоїдство з метою знищити НАЦІОНАЛЬНУ освіту; за часів міністрування Квітогрінєвіч (2013-2017 рр.) в Україні закрито 965 шкіл, а торік відкрито лише одну.

І ось вивершення переходу України у статус колонії - закон Про освіту, що написаний для принизливого лягання під нацменшини і демонстрування своєї вторинности і малоросійства. Думаю, на це пішли кейси еврів (валізи грошей - ред.). Подавіться ними, ку*ви політичні».

Не думаю, що анонімні «ку*ви політичні» візьмуть на себе це визначення і публічно образяться. Але пані Лілія Гриневич має визначитися - чи промовчати їй, чи якось опротестувати визначення «печально тупа».

Та пані Ірина Фаріон розуміє, що висловилася надто загально і вирішує йти до кінця: «А тепер поіменно про цих політичних проституток. За узаконення вогнищ сепаратизму повним складом проголосувала фракція «Самопоміч» (25 депутатів, клоун Семенченко - відсутній) - неомосквофіли із засипаного їхнім же сміттям Львова. Зазвичай, цей сморід на кшталт Подоляк, Березюка, Скрипника, Гопко, Сироїд, Зубача та інших відходів ходять у вишиванках та щось показного ліплять укрмовою, а насправді саме вони - локомотиви катастрофічного змосковлення Львова, а Подоляк і Садовий - ініціатори акції у день анексії Криму ЛЬВОФГАВАРІТПАРУСКІ! Тепер реально гаваріт. На мою вимогу закрити у Львові 6 москвоязичних шкіл як сепаратистських середовищ я отримала відповідь з посиланням на закон Ківалова-Колесніченка...

Блок московізатора-порошенка дав за змосковлення української освіти 110 голосів із 138. Серед них львів'яни: І. Гринів (політтехнолог партії), Б. Дубневич, Я. Дубневич, А. Лопушанський, О. Юринець із Львівської Політехніки, відома як «нормальна баба»... Проголосувала «за» і кума президента О. Білозір, і писательниця М.  Матіос, яку ніколи НЕ читатиму більше, головна акторка майдану О. Богомолець і «патріот» Бригинець... Про таке, як Найєм - не йдеться. Бо то - діягноз».

«Сморід», «відходи» - це нищівно образливі визначення конкретних політиків. Є й інші.

Позафракційними рабами, що підробляють у нацменшин-окупантів, названі Г. Гопко (дивно, але без епітетів), авантюрник В. Парасюк, красномовець А. Парубій, відома сектантка з «Відродження» О. Сироїд. Ярош названий у середньому роді - «воно».

Іншим трохи пощастило.

Юрій Шушевич отримав визначення «типу радикал», Юлія Тимошенко - «розпущена коса», що можна навіть вважати за комплімент у таких вустах, як у І. Фаріон.

Констатувавши, що проти нового закону про освіту голосували лише свободівці, І. Фаріон вигукує: «Отож, нам, панове, своє РОБИТИ. Прийшовши до парламенту, СПАЛИТИ цей закон. І не лише закон. ВСЕ тільки розпочинається. Класно стартувала осінь. Сподіваюся, інфантилів та наївних поменшало. До роботи, панове!»

Що ж, новий політичний сезон стартував. Емоцій уже на старті - з головою!

Кажуть, що Україна має формуватися як правова держава. А що робити з такою емоційно розпеченою полемікою? Промовчати? Захищатися тим, кого обізвано? Чи погодитися, що європейські стандарти етики можна трохи підправити у бік вседозволеності?