Ростислав
Калацинський до 17 років жив у Львові. У 2009 році вступив на факультет журналістики
в КНУ ім. Шевченка і переїхав до Києва. Після успішного закінчення університету
працював кореспондентом на телеканалі «1+1». Але кілька років тому все круто змінилося,
і спокійні українські міста зараз йому лише сняться.
Українець живе на батьківщині
найвідоміших наркобаронів світу, в 10-тимільйонному місті Богота, столиці Колумбії.
Серед 20-ти країн, в яких побував наш герой, саме Богота припала йому до душі. Там
він танцював під пісні Шакіри, поки не зустрів чарівну колумбійку Анну і залишився
на батьківщині тепер уже законної дружини.
Історія
переїзду
У Колумбію приїхав дуже цілеспрямовано,
після останньої невдачі з програмою Фулбрайт в Україні. Три роки проходив відбірковий
етап для того, щоб вчитися у магістратурі в США. У 2014 увійшов до 50 кращих кандидатів,
але в топ-20 так і не потрапив. Життя ніби зруйнувалося, оскільки я хотів повчитися
і пожити за кордоном.
Навчання в КНУ ім. Шевченка
на факультеті журналістики і робота на «1+1» кореспондентом мене вже не зупиняли.
Хотів нових відчуттів. Втомився вчитися і працювати одночасно. Я хотів подорожувати.
У той момент ще не уявляв, як круто зміниться життя: робота у престижних мовних
школах, любов, десятки подорожей, сотні знайомств і нових іноземних друзів, тисяча
пригод, повернення в Україну, переоцінка цінностей, щастя і депресія, повернення
в Колумбію, весілля та створення телевізійних проектів про Україну і Колумбію.
Перші враження
Мене здивувала природа, яка
зачаровує в кожному місті; красиві гори навколо величезної десятимільйонної Боготи;
вечірки і ставлення до життя як до чогось швидкоплинного; вміння відчувати красу
життя, навіть якщо в кишені не більше, ніж 10 песо (3 долари). Колумбія вже двічі
була визнана найщасливішою в світі. І це щастя зараз в мені, я його передам і українцям
у телевізійних проектах, які вже почав знімати.
Колумбія - це країна контрастів.
Наприклад, у столиці є райони «luxury», такі, що з Україною не зрівняються. Ні,
брешу. З Україною в плані розкоші, мені здається, ніхто не зрівняється. Є «буено»
- красиві, охайні, дорогі райони. Але також є і бідні, страшненькі і сумбурні. Тут
можна побачити машину за 100 тисяч доларів, але також можна побачити і дітей, які
не мають що їсти.
Транспорт
Ну, до транспорту в столиці
у мене «особливе» ставлення. Найефектніша розвага в Боготі - це трансміленіо: два
великі, переповнені вщерть автобуси, де можна почути місцевий реп, оперу, і навіть
знайти собі пару - на все життя або на одну ніч. Тому що між людьми практично немає
відстані.
Але є одна річ, яка мені шалено
подобається в трансміленіо - це запахи. Так, ви правильно читаєте. Вмитися, прийняти
душ і додати парфуми в ліве вушко і в праву пахву - це тут як сказати «привіт».
Обожнюю це в колумбійцях. Такі всі чепуруни! Мені рік давали поради, як покращувати
свій запах до нестями. Це тут - дуже важливо. До цього я особливо «не парився».
Вмився, почистив зуби, пшикнув дезодоранту і готовий до праці і оборони.
Таксі в Колумбії більш ніж доступне,
а «зловити» його можна запросто «з руки» при дорозі. Також з'явився Uber. Це - дуже
доступно і швидко. За 2-4 долари можна пересуватися Боготою. Також у Боготі існує
бісі-таксі (бісі скорочено від bicicleta, тобто, велосипед). Це - так весело і завзято!
Це - як карета, але тільки з велосипедистом. Коли їду - завжди посміхаюся, тому
що від моторчика виходить смішний звук, місця мало (двоє худеньких поміщаються),
можна дивитися з віконця на місцевих і помахувати їм услід рукою. Ми з дружиною
відчуваємо себе принцом і принцесою. Тільки, звичайно, повертаємося не з шикарного
балу, а зі звичайних заходів.
Є тут і маршрутки. Мене просто
пересмикує, якщо треба зловити цю вертихвістку. Справа в тому, що маршрутки практично
не зупиняються. У буквальному сенсі потрібно туди заплигувати і вистрибувати. За
проїзд потрібно передавати одразу, щоб пройти турнікет, а якщо не встигнеш заплатити
або схопитися за щось, то вилетиш дуже просто. Ніколи не їжджу і вам не раджу.
У місті Медельїн, на батьківщині
наркобарона Пабло Ескобара, з транспортом все просто казково: просторе і комфортабельне
метро. Тепленько. Завжди живеш в травні (P. S: у Колумбії немає пір року). Можу
сказати, що місцевий уряд краще працює в департаменті Антіокія, ніж у Кундінамарка.
Наприклад, кожен мер Боготи вже протягом 20 років обіцяє почати будівництво метро,
але руки так і не доходять.
Корупція тут на високому рівні,
а колумбійці особливо і не переймаються. Тут діє правило фієсти, тобто, власне задоволення,
релакс і насолода понад усе. Ніхто не буде працювати у вихідні або в святкові дні.
У Колумбії зручно подорожувати.
Літаки - дуже популярний і доступний засіб пересування. Від 35 до 90 доларів за
квиток. Окрім того, автобуси курсують щодня у будь-якому напрямку. Від 10-50 доларів.
Я надаю перевагу автобусам. Дороги - гладенькі, нескінченні мости і гори, гори,
гори... З вікна можна побачити найдивовижніше в Колумбії - її природу. Адже Колумбія
- перша в світі країна за кількістю різних видів пташок, друга країна у світі за
різноманітністю видів метеликів, і третя - за наявністю тварин, які тут проживають.
Оренда житла
Житло - від 110 до 600 доларів
за квартиру або кімнату на місяць. Їх, зазвичай, здають без меблів, тож майте на
увазі. Також потрібен документ від місцевого мешканця, в якого є майно. Якщо ви
не зможете заплатити за оренду, ця людина повинна заплатити за вас. А ось кімнату
з меблями знайти не складно. І документів практично жодних не треба. Хостел - у
межах 10-25 доларів за ніч.
Робота.
На кого полюють колумбійські хедхантери?
Найбільш популярна професія
для іноземців в Колумбії - це викладання. Як іноземних мов, так і шкільних або університетських
дисциплін.
Так, я пораджу шукати роботу
з України. На жаль, у нас немає безвізового режиму з Колумбією. Тому, в будь-якому
випадку, треба буде заплатити приблизно 200-350 доларів за робочу візу на рік. У
середньому, зарплата для іноземців - від 500 доларів на місяць.
Я знайшов роботу за допомогою
міжнародної студентської організації AIESEC, Global Talent Program. Викладав англійську
в Avanti Language School. Це - офіційна школа іноземних мов від США в Колумбії.
Мені довелося пройти три інтерв'ю у скайпі, надати копію диплома та сертифікати
на знання англійської мови. Раджу також пройти онлайн курс TEFL (Teaching
English as a Foreign Language). Він може згодитися, і завжди буде вам як плюс.
Медичне
обслуговування
Кожен колумбієць або іноземець
платить за медичне обслуговування. Близько 20-30 доларів на місяць. Це - обов'язково.
Інакше вас можуть не обслужити, якщо потрібна термінова допомога. Якщо ж потрібно
звернутися до лікаря, то чекати потрібно довго. Від кількох годин до двох-трьох
тижнів. Ніколи не звертався по допомогу і, сподіваюся, не доведеться.
Я - людина нетерпляча. Але вчуся
в Колумбії чекати. Я навіть не можу повірити, які вони сонечка. Адже вони багато
і терпляче чекають. Може, через те, що вони все роблять повільніше. Не знаю. Я іноді
зриваюся і йду. Це буває в чергах у банках, магазинах і т. д.
Про місцевих
мешканців
Колумбійці - дуже привітні,
усміхнені і чуйні. Вони дуже люблять іноземців. Але зав'язати дружбу складно. Як
і всюди. Ніхто тебе просто так не запросить додому повечеряти.
Колумбійці - дуже домашні. Більшість
дітей живуть з батьками до 25 років, і це - нормально. Деякі, як і в Україні, не
можуть уявити собі довгих подорожей або зміни місця проживання. Теж залежить від
регіону. Люди з узбережжя Карибського моря - більш вперті й сміливі. Це помітно,
коли спостерігаєш за їхніми артистами. Наприклад, Шакіра і Тото ла Момпосіна, співак
Карлос Вівес і Фонсека, міс світу-2014 Пауліна Вега - всі вони з узбережжя Карибського
моря.
Кухня
Їжа тут смачна, але одноманітна.
Голодним тут залишитися вкрай складно. Місцеві обіди в ресторанчиках коштують
2-3 долари. У ланч входить порція супу, рис і салат, овочі, макарони або картопля
(на вибір), курка, м'ясо або риба (теж на вибір). Ну і, звичайно ж, смажений банан
із фрешем з екзотичних фруктів. Останній, до слова, обходиться в якихось 70 центів.
І його можна придбати на кожному розі.
Коли готую борщ - сусіди заздрять.
Запахами заманюю колумбійців. Годую друзів традиційними українськими стравами. Таким
чином вони дізнаються більше про Україну. На власне весілля я приготував вареники
з м'ясом, картоплею та чорницею, а також деруни. Колумбійці були дуже здивовані!
А розважали нас україно-колумбійські музиканти (мама музиканта - українка, а тато
- колумбієць).
Звичайно ж, я сумую за українською
кухнею. Наприклад, тут немає гречки. Майже немає хороших сортів чаю, але яка тут
кава! Колумбія - це країна кавування.
Я їздив у Кавовий культурний
ландшафт Eje Cafetero вже двічі, бачив, як вирощують кавові дерева, як обробляють
зернятка, як готують каву. Це - дуже цікаво і пізнавально. Тут також ростуть найвищі
пальми в Колумбії, що досягають 40-60 метрів.
Резюме
Мені шалено подобається Колумбія.
Я її виокремлюю з 20 країн, які відвідав за 25 років життя. Тому і живу тут. Крім
того, я - дуже закоханий. Зараз мрію і роблю те, що вважаю важливим. Я створив телепроект
під назвою «Сhao Ucrania, Hola Colombia», де поставив собі за мету розповісти про
ці дві дивовижні країни - Україну та Колумбію.
Порівняти менталітети, проінформувати
про найвідоміші колумбійські та українські міста, підтвердити або спростувати міфи,
провести соціальні та культурні експерименти, розповісти про життя за кордоном з
точки зору іноземця і зблизити дві країни.
Моя мета - розплющити очі українцям
і колумбійцям на звичайні і абсолютно нові речі. І одне зі завдань - спростити питання
з візами, тому що ні в Україні, ні в Колумбії немає наших посольств, і подорожувати
сюди зараз - досить складно, що не скажеш про Бразилію, Аргентину чи Перу. Тож,
у мене є багато завдань, і я їх починаю виконувати. Усім хорошого настрою і шаленого
кохання!
Автор:
Ростислав Калацинський
Джерело: «Оглядач»