Ростислав Калацинський до 17 років жив у Львові. У 2009 році вступив на факультет журналістики в КНУ ім. Шевченка і переїхав до Києва. Після успішного закінчення університету працював кореспондентом на телеканалі «1+1». Але кілька років тому все круто змінилося, і спокійні українські міста зараз йому лише сняться.

Українець живе на батьківщині найвідоміших наркобаронів світу, в 10-тимільйонному місті Богота, столиці Колумбії. Серед 20-ти країн, в яких побував наш герой, саме Богота припала йому до душі. Там він танцював під пісні Шакіри, поки не зустрів чарівну колумбійку Анну і залишився на батьківщині тепер уже законної дружини.

Історія переїзду

У Колумбію приїхав дуже цілеспрямовано, після останньої невдачі з програмою Фулбрайт в Україні. Три роки проходив відбірковий етап для того, щоб вчитися у магістратурі в США. У 2014 увійшов до 50 кращих кандидатів, але в топ-20 так і не потрапив. Життя ніби зруйнувалося, оскільки я хотів повчитися і пожити за кордоном.

Навчання в КНУ ім. Шевченка на факультеті журналістики і робота на «1+1» кореспондентом мене вже не зупиняли. Хотів нових відчуттів. Втомився вчитися і працювати одночасно. Я хотів подорожувати. У той момент ще не уявляв, як круто зміниться життя: робота у престижних мовних школах, любов, десятки подорожей, сотні знайомств і нових іноземних друзів, тисяча пригод, повернення в Україну, переоцінка цінностей, щастя і депресія, повернення в Колумбію, весілля та створення телевізійних проектів про Україну і Колумбію.

Перші враження

Мене здивувала природа, яка зачаровує в кожному місті; красиві гори навколо величезної десятимільйонної Боготи; вечірки і ставлення до життя як до чогось швидкоплинного; вміння відчувати красу життя, навіть якщо в кишені не більше, ніж 10 песо (3 долари). Колумбія вже двічі була визнана найщасливішою в світі. І це щастя зараз в мені, я його передам і українцям у телевізійних проектах, які вже почав знімати.

Колумбія - це країна контрастів. Наприклад, у столиці є райони «luxury», такі, що з Україною не зрівняються. Ні, брешу. З Україною в плані розкоші, мені здається, ніхто не зрівняється. Є «буено» - красиві, охайні, дорогі райони. Але також є і бідні, страшненькі і сумбурні. Тут можна побачити машину за 100 тисяч доларів, але також можна побачити і дітей, які не мають що їсти.

Транспорт

Ну, до транспорту в столиці у мене «особливе» ставлення. Найефектніша розвага в Боготі - це трансміленіо: два великі, переповнені вщерть автобуси, де можна почути місцевий реп, оперу, і навіть знайти собі пару - на все життя або на одну ніч. Тому що між людьми практично немає відстані.

Але є одна річ, яка мені шалено подобається в трансміленіо - це запахи. Так, ви правильно читаєте. Вмитися, прийняти душ і додати парфуми в ліве вушко і в праву пахву - це тут як сказати «привіт». Обожнюю це в колумбійцях. Такі всі чепуруни! Мені рік давали поради, як покращувати свій запах до нестями. Це тут - дуже важливо. До цього я особливо «не парився». Вмився, почистив зуби, пшикнув дезодоранту і готовий до праці і оборони.

Таксі в Колумбії більш ніж доступне, а «зловити» його можна запросто «з руки» при дорозі. Також з'явився Uber. Це - дуже доступно і швидко. За 2-4 долари можна пересуватися Боготою. Також у Боготі існує бісі-таксі (бісі скорочено від bicicleta, тобто, велосипед). Це - так весело і завзято! Це - як карета, але тільки з велосипедистом. Коли їду - завжди посміхаюся, тому що від моторчика виходить смішний звук, місця мало (двоє худеньких поміщаються), можна дивитися з віконця на місцевих і помахувати їм услід рукою. Ми з дружиною відчуваємо себе принцом і принцесою. Тільки, звичайно, повертаємося не з шикарного балу, а зі звичайних заходів.

Є тут і маршрутки. Мене просто пересмикує, якщо треба зловити цю вертихвістку. Справа в тому, що маршрутки практично не зупиняються. У буквальному сенсі потрібно туди заплигувати і вистрибувати. За проїзд потрібно передавати одразу, щоб пройти турнікет, а якщо не встигнеш заплатити або схопитися за щось, то вилетиш дуже просто. Ніколи не їжджу і вам не раджу.

 

У місті Медельїн, на батьківщині наркобарона Пабло Ескобара, з транспортом все просто казково: просторе і комфортабельне метро. Тепленько. Завжди живеш в травні (P. S: у Колумбії немає пір року). Можу сказати, що місцевий уряд краще працює в департаменті Антіокія, ніж у Кундінамарка. Наприклад, кожен мер Боготи вже протягом 20 років обіцяє почати будівництво метро, але руки так і не доходять.

Корупція тут на високому рівні, а колумбійці особливо і не переймаються. Тут діє правило фієсти, тобто, власне задоволення, релакс і насолода понад усе. Ніхто не буде працювати у вихідні або в святкові дні.

У Колумбії зручно подорожувати. Літаки - дуже популярний і доступний засіб пересування. Від 35 до 90 доларів за квиток. Окрім того, автобуси курсують щодня у будь-якому напрямку. Від 10-50 доларів. Я надаю перевагу автобусам. Дороги - гладенькі, нескінченні мости і гори, гори, гори... З вікна можна побачити найдивовижніше в Колумбії - її природу. Адже Колумбія - перша в світі країна за кількістю різних видів пташок, друга країна у світі за різноманітністю видів метеликів, і третя - за наявністю тварин, які тут проживають.

Оренда житла

Житло - від 110 до 600 доларів за квартиру або кімнату на місяць. Їх, зазвичай, здають без меблів, тож майте на увазі. Також потрібен документ від місцевого мешканця, в якого є майно. Якщо ви не зможете заплатити за оренду, ця людина повинна заплатити за вас. А ось кімнату з меблями знайти не складно. І документів практично жодних не треба. Хостел - у межах 10-25 доларів за ніч.

Робота. На кого полюють колумбійські хедхантери?

Найбільш популярна професія для іноземців в Колумбії - це викладання. Як іноземних мов, так і шкільних або університетських дисциплін.

Так, я пораджу шукати роботу з України. На жаль, у нас немає безвізового режиму з Колумбією. Тому, в будь-якому випадку, треба буде заплатити приблизно 200-350 доларів за робочу візу на рік. У середньому, зарплата для іноземців - від 500 доларів на місяць.

Я знайшов роботу за допомогою міжнародної студентської організації AIESEC, Global Talent Program. Викладав англійську в Avanti Language School. Це - офіційна школа іноземних мов від США в Колумбії. Мені довелося пройти три інтерв'ю у скайпі, надати копію диплома та сертифікати на знання англійської мови. Раджу також пройти онлайн курс TEFL (Teaching English as a Foreign Language). Він може згодитися, і завжди буде вам як плюс.

Медичне обслуговування

Кожен колумбієць або іноземець платить за медичне обслуговування. Близько 20-30 доларів на місяць. Це - обов'язково. Інакше вас можуть не обслужити, якщо потрібна термінова допомога. Якщо ж потрібно звернутися до лікаря, то чекати потрібно довго. Від кількох годин до двох-трьох тижнів. Ніколи не звертався по допомогу і, сподіваюся, не доведеться.

Я - людина нетерпляча. Але вчуся в Колумбії чекати. Я навіть не можу повірити, які вони сонечка. Адже вони багато і терпляче чекають. Може, через те, що вони все роблять повільніше. Не знаю. Я іноді зриваюся і йду. Це буває в чергах у банках, магазинах і т. д.

Про місцевих мешканців

Колумбійці - дуже привітні, усміхнені і чуйні. Вони дуже люблять іноземців. Але зав'язати дружбу складно. Як і всюди. Ніхто тебе просто так не запросить додому повечеряти.

Колумбійці - дуже домашні. Більшість дітей живуть з батьками до 25 років, і це - нормально. Деякі, як і в Україні, не можуть уявити собі довгих подорожей або зміни місця проживання. Теж залежить від регіону. Люди з узбережжя Карибського моря - більш вперті й сміливі. Це помітно, коли спостерігаєш за їхніми артистами. Наприклад, Шакіра і Тото ла Момпосіна, співак Карлос Вівес і Фонсека, міс світу-2014 Пауліна Вега - всі вони з узбережжя Карибського моря.

Кухня

Їжа тут смачна, але одноманітна. Голодним тут залишитися вкрай складно. Місцеві обіди в ресторанчиках коштують 2-3 долари. У ланч входить порція супу, рис і салат, овочі, макарони або картопля (на вибір), курка, м'ясо або риба (теж на вибір). Ну і, звичайно ж, смажений банан із фрешем з екзотичних фруктів. Останній, до слова, обходиться в якихось 70 центів. І його можна придбати на кожному розі.

Коли готую борщ - сусіди заздрять. Запахами заманюю колумбійців. Годую друзів традиційними українськими стравами. Таким чином вони дізнаються більше про Україну. На власне весілля я приготував вареники з м'ясом, картоплею та чорницею, а також деруни. Колумбійці були дуже здивовані! А розважали нас україно-колумбійські музиканти (мама музиканта - українка, а тато - колумбієць).

Звичайно ж, я сумую за українською кухнею. Наприклад, тут немає гречки. Майже немає хороших сортів чаю, але яка тут кава! Колумбія - це країна кавування.

Я їздив у Кавовий культурний ландшафт Eje Cafetero вже двічі, бачив, як вирощують кавові дерева, як обробляють зернятка, як готують каву. Це - дуже цікаво і пізнавально. Тут також ростуть найвищі пальми в Колумбії, що досягають 40-60 метрів.

Резюме

Мені шалено подобається Колумбія. Я її виокремлюю з 20 країн, які відвідав за 25 років життя. Тому і живу тут. Крім того, я - дуже закоханий. Зараз мрію і роблю те, що вважаю важливим. Я створив телепроект під назвою «Сhao Ucrania, Hola Colombia», де поставив собі за мету розповісти про ці дві дивовижні країни - Україну та Колумбію.

Порівняти менталітети, проінформувати про найвідоміші колумбійські та українські міста, підтвердити або спростувати міфи, провести соціальні та культурні експерименти, розповісти про життя за кордоном з точки зору іноземця і зблизити дві країни.

Моя мета - розплющити очі українцям і колумбійцям на звичайні і абсолютно нові речі. І одне зі завдань - спростити питання з візами, тому що ні в Україні, ні в Колумбії немає наших посольств, і подорожувати сюди зараз - досить складно, що не скажеш про Бразилію, Аргентину чи Перу. Тож, у мене є багато завдань, і я їх починаю виконувати. Усім хорошого настрою і шаленого кохання!

Автор: Ростислав Калацинський

Джерело: «Оглядач»