Давно відомо, що слово - не горобець. Мудрі предки попереджали: вилетить - не спіймаєш.

Подібний «горобець» нещодавно вилетів з вуст міністра соціальної політики Андрія Реви. І здійняв таку хвилю обурення, що вітчизняні соціальні мережі просто «закипіли».

Поважно розвалившись у гостьовому кріслі популярної телестудії, огрядний міністр, котрий має помітне пузо, заявив, що українці надто багато їдять.

Саме так він відреагував на статистику, котру йому озвучили ведучі програми. А статистика ця, нібито, фіксує, що у Німеччині громадяни на харчування витрачають 14% від доходу, у Польщі - 25%, а в Україні, начебто, половину, тобто, 50%.

Але на то він і міністр, щоб не просто щось проректи, а, надувши щоки, ще й підвести під це своєрідну «теоретичну» базу. І пан Рева її підвів, заявивши, що тут справа не лише в тому, що ми, мовляв, надто багато їмо, а в «системі пріоритетів».

Оскільки ціни на продукти в Німеччині і Україні, приблизно співставні, вказав пан Рева, то справа, на його погляд, у тому, що у німців просто «пріоритети» інші - вони, за глибокодумним висновком пана міністра, «їдять менше й інакше»: «Німці їдять трохи по-іншому. У них інший раціон. Їхня культура харчування дуже відрізняється від нашої. З огляду на те, що ціни на продукти приблизно однакові в Німеччині і Україні. Вони (німці) їдять менше не тому, що у них немає можливості, а тому що така культура. І тому вони витрачають менше порівняно з нашими людьми».

Он воно що! Виходить, що справа у культурі.

У тому, якщо продовжувати і загострювати думку пана міністра, що в українців культура харчування полягає, значить, в ненажерливому проїданні заробленого? У тому, щоб, отримавши гроші, негайно проїсти не менше, а то й більше, ніж половину суми?

А ми то, наївні споживачі свого щоденного скромного меню, думали, що головне полягає у розмірах зарплат, пенсій, стипендій, різноманітної соціальної допомоги, якими «ощасливлюють» нас уряд та інші роботодавці з благодійниками, подібними до пана Реви, і тої частки, яку ми змушені виділити на мінімально необхідне харчування.

Можливо, відчувши, що він сказав щось не те, пан Рева спробував примирливим тоном ситуацію згладити: «Мій батько все життя вважав пріоритетом добре поїсти. Він вважав, що можна в чомусь собі відмовити, але здорове повноцінне харчування - дуже важливе. У наших людей є така історична традиція - голодомори, війни змушували їх ставитися до проблеми харчування не так, як в інших країнах. Я вже мовчу про те, що ставлення до хліба культивувалося в суспільстві».

Але ця примирливість пана Реви не лише не спрацювала, але й ще більше викликала обурення.

До чого тут згадувати Голодомор, війни та інші історичні трагедії українського народу?! Ви, пане міністре, краще порівняйте середні показники доходу в країнах, про які згадуєте! Як зробив це за міністра користувач соцмереж Valeriy Kononenko: «Якщо в німця 2500 євро зарплата і він витрачає 14% на їжу, то виходить десь 350 євро на місяць. Це десь 10,5 тис. грн. При рівних цінах на продукти, коли вірити Реві.

Якщо у нас середня з/п по країні приблизно 7 тис. грн., то це тягне десь на 230 євро. То хто більше їсть?

А якщо взяти пенсіонера, простого робітника, селянина чи службовця, то в них виходить значно менше. Від 1тис. грн. до 4-5. Можливо, Рева і дійсно проїдає половину своєї міністерської зарплати. Тоді й дійсно він їсть більше, ніж німець, роблячи заділ для майбутніх голодоморів».

Додам, що 7 тис. грн. на місяць залишається середньою зарплатою по країні лише у таблицях статистиків. Більшість українців у селах, райцентрах, та й в більш масштабних містах можуть лише мріяти про таку зарплату.

Свою статистику наводить і користувач DAN_Kharkiv: «Мінімальна заробітна плата - 3200. Виходить, що на їжу одна людина в місяць тратить 1600 грн. Це перловка, олія, хліб і може ще щось дешевеньке. Якщо тратити на їжу 14%, як у Німеччині, то мінімальна платня має бути 11400 грн. Так це по мінімальній платні, а сьогодні по Україні середня зарплата рахується 7000 грн. Навіть зі середньої зарплати ніяк не виходить європейський процент витрат на їжу. Видно, Рева живе в космосі.

Пане Гройсман, де ви набрали таких міністрів? Їхнє місце після таких публікацій - пасти баранів. Ну, а про основну масу пенсіонерів і казати вже не треба. Це - жах. Пенсіонери виведенні на фінішну пряму до цвинтаря».

Як додає Віктор Євгеньєв: «Так це ж у іншій державі, а в нас таких кожен міністр та і держслужбовець вищого рангу. Голова НАК «Нафтогаз України» при зарплаті в 2 млн грн. точно на харчі не тратить 50%».

Варто додати, що захмарні зарплати мають і більшість чинних топ-чиновників, зокрема, і ті елітні «гастарбайтери», що попрацювали в Україні рік-два, отримуючи щомісячно десятки, а то й сотні тисяч гривень зарплати і «звалили» з країни, насміхаючись над дурними українцями, які їх так ласо годували невідомо за що.

Де керівник «Укрзалізниці» поляк Войцех Бальчун, керівник Нацполіції грузинка Ека Згуладзе, міністр охорони здоров'я грузин Квіташвілі і багато інших з дарованими їм зарплатами під 100 і понад 100 тисяч гривень щомісяця?

Їх нема, і що конкретно вони зробили для України за такі зарплати, залишається невідомим широкій громадськості.

А ці ж величезні, як для України, зарплати також входять у статистику, штучно підвищуючи рівень середньої зарплати українців!

Ось і виходить, як в анекдоті: у одних хворих температура під 40, у інших - ледь 35, а, в середньому, по лікарні - норма, 36,6.

Заступник А. Реви, Юрій Гримчак спробував підтримати свого шефа: «У нас дійсно своя культура харчування, своє уявлення, як це робити. Ну ось я їхав на програму, проходив біля сміттєвого контейнера. Перепрошую, але він наполовину з харчами, з тим, що не з'їли - кавуни, дині, фрукти, ще щось там...»

Запопадливого заступника міністра по повній програмі «обклав», не вибираючи виразів, обурений Запорожець Олександр: «Яке падло дурне! Що ти купиш на 1000 грн., щоб можна було викинути! Це - вороги українців! Цих падлюк до влади допускати не можна! Вони лізуть не добро людям робити, а до корита!»

І подібних реакцій надто багато. Соцмережі дійсно киплять.

Зі спокійною іронією підвів підсумок дискусії блогер Роман Шрайк: «Українці витрачають на їжу 50% заробітку тому, що їдять дуже багато локшини, яку їм вішають на вуха різні міністри».

А урядової «локшини» вистачає. Це і періодичні заспокійливі заяви урядовців, це і маніпулювання чиновників цифрами, яке має на меті українцям погіршення представити покращенням, це і глибокодумне «обґрунтування» необхідності чергового та позачергового підвищення цін і тарифів тощо.

До виборів, коли українці зможуть голосуванням продемонструвати своє ставлення до «досягнень» чинної влади, ще далеченько. Тож залишається лише невесело жартувати, як це робить, приміром, Mykhailo Tkach: «Сьогодні бачив, як людина їла. Дайте телефон міністра Реви чи гастропатруля».

Дехто з користувачів саркастично адресується і німцям. Так, Alexandr Kabanov іронізує: «Шановні німці, прошу вас жерти більше. Бо ви ставите нас, українців у незручну ситуацію». А користувач з ніком Владислав попереджає владу: «В Німеччині знають, що ми багато їмо? Дивіться, дізнаються, і наступний транш вам не дадуть, самі з голоду загнетесь».

Якщо спробувати знайти щось раціональне в позиціях, висловлених А. Ревою, Ю. Гримчаком, іншими урядовцями, то це зробити можна. Дійсно, і чимало залишків продуктів доводиться бачити у смітниках, і модель типового харчування у багатьох українців неправильна, і осіб з надлишковою вагою вистачає.

Але головне в іншому - в тій перенапруженій атмосфері соціально-психологічного невдоволення, котра згущується в суспільстві і в якій визрівають грона гніву, вкрай небезпечні для стабільності ситуації. У такій ситуації, коли представник влади викликає гостре несприйняття, будь-яке його слово, навіть зі здоровим глуздом, провокує вулканічне виверження обурення, протесту і неприкритої соціальної ненависті.

Чи хтось у владі аналізує ці процеси? Чи розуміє, куди вони ведуть ситуацію і країну? 

А може, сподіваються, що чартерні літаки вчасно вивезуть їх з України?

Можна, образно кажучи, «зашити рот» і не переїдати - особливо тим, хто може собі оплатити нормальне харчування.

Але хто прочистить мізки тим можновладцям, які своєю геноцидною соціально-економічною політикою знущаються над українцями? Невже для цього потрібна ще одна революція?