Кожен потенційний мігрант у США замислюється над майбутнім працевлаштуванням в Америці, якщо доля буде прихильною до нього, а добрий держдеп видасть бажану грін-карту або, принаймні, дозвіл на працевлаштування. Але що ж робити іммігранту, якщо його англійська - далека від досконалості?

Всі ми чудово розуміємо, що не всі іммігранти мають бажаний IELTS (міжнародна система оцінки знання англійської мови) рівня 8.0 (дуже хороший користувач) або хоча б 7.0. (хороший користувач). У таких випадках радять шукати роботу, яка не вимагає великих знань англійської мови. Однією з таких професій є робота далекобійника у США, або як їх ще називають у США, водія трака (Truck Driver).

 

Мені трапилася цікава стаття про далекобійників у США, якою я хотів би поділитися з вами і яка може допомогти вам визначиться з робітничою професією.

Далекобійник у США - це не робота, це - стиль життя. Починаючи з підписання президентом Д. Ейзенхауером національного акту про будівництво 66,000 км швидкісних шосе і доріг у США у 1956 році, професія далекобійника залишається однією з найбільш популярних, як і однією з найбільш високооплачуваних для професійних водіїв.

 

1. Щороку в США вантажівки перевозять приблизно 10 млрд. т вантажів загальною вартістю понад 9 трлн. доларів. Сьогодні абсолютно все перевозять за допомогою вантажівок. Без них американська економіка помре.

2. На всій системі доріг у США передбачені спеціалізовані зупинки для вантажівок, які завжди видно здалеку. На таких піт-стопах водії можуть отримати повний відпочинок, піти в душ і чудово поїсти.

3. Сьогодні спеціалізованих зупинок для далекобійників - понад 6000.

4. Більшість піт-стопів мають сервісну лінію, яка здатна за короткий термін відремонтувати вантажівку. До речі, самі далекобійники називають вантажівку «ріг».

5. Звичайно, двигун вам не змінять, але без проблем змінять колеса, оливу, відремонтують розбите дзеркало або паливну лінію, змінять колодки і зроблять інший необхідний ремонт.

6. Великі логістичні компанії, наприклад, UPS або Snyder, що мають сотні вантажівок, також мають і свої фірмові великі піт-стопи для капітального ремонту та обслуговування вантажівок. В інших випадках навіть великі компанії використовують піт-стопи, що є на дорогах.

7. Заправки для далекобійників відокремлені від заправок для легкових автомобілів. Пов'язано це з тим, що, по-перше, баки для пального у вантажівках - значно більші. Зазвичай, вантажівки мають два баки ємністю 300-500 літрів. Вантажівки, які працюють у віддалених від цивілізації місцях, наприклад, у нафтовиків, можуть мати і 2 баки ємністю 1500 літрів. Заправні насоси таких станцій - дуже потужні і качають пальне приблизно в 4 рази швидше, ніж звичайні помпи.

8. По-друге, баки розташовані з двох боків вантажівки, тому колонки обладнані двома шлангами, з двох боків вантажівки. По-третє, маючи трейлер довжиною 16 метрів (53 фути), важко паркуватися на звичайній заправці, тому під'їзд/виїзд до таких заправних колонок роблять широким, і, за можливості, прямим, що істотно полегшує роботу водіям.

9. Навіщо стільки пального? Навантажена «фура» витрачає 35-40 літрів пального на 100 км.

10. До речі, цікавий момент: вантажівка на холостому ходу спалює приблизно 4 літри на годину. 1 година холостого ходу - еквівалентна 10 км пробігу, а всі вантажівки у США споживають близько 6 млрд. л пального на рік.

11. Крім спеціалізованих зупинок, на всіх шосе у США передбачені зони відпочинку, зазвичай, через кожних 130-180 км. У таких зонах відпочинку передбачені столики і лавочки під накриттям, де можна перекусити, тут є автомати з продажу снікерсів, напоїв та інших дрібниць, облаштовані туалетні кімнати і навіть душові кабінки (але не завжди). На таких майданчиках водії можуть розім'ятися, перевірити стан машини і кріплення вантажу.

12. Усі далекобійники дотримуються регуляції департаменту транспорту, який встановлює кількість робочих годин і максимальну швидкість руху.

13. Водіїв ділять на два великі класи: внутрішньоштатні - які пересуваються винятково у межах одного штату, ніколи не перетинаючи кордон штату, і міжштатні, тобто, які можуть пересуватися між 49 штатами.

14. У чому різниця? Міжштатний водій може за день перебувати за кермом 14 годин, після чого він повинен зупинитися і відпочивати 10 годин. Причому, 14 годин роботи і 10 годин відпочинку не можуть бути перервані, тобто, не можна їхати 2 години, потім 2 відпочивати, потім їхати ще 5 годин. Тільки-но вантажівка рушила, 14 годин розпочали свій відлік.

15. Внутрішні водії мають різні привілеї у різних штатах. У Техасі водій може перебувати за кермом 14 годин, працювати 16, а для відпочинку потрібно лише 8 годин. Крім того, водій не може працювати понад 70 годин за період 8 днів або 60 годин - за період 7 днів. Якщо водій відпрацював 65 годин за 6 днів, йому потрібен відпочинок - 34 години. Своєю чергою, компанії, щоб не хитрували, повинні прописати у контрактах, за якою схемою вони працюють, 8-ми або 7-денний «тиждень».

16. Компанії дуже строго стежать за кількістю робочих годин, тобто, розмір штрафу при порушенні - дуже високий. Раніше водії мали паперові логи, де записували робочі години. Сьогодні усі великі та середні компанії мають комп'ютери, які самі розраховують час, дистанцію і місце для відпочинку, хоча паперові логи, як і раніше, у водіїв є, на випадок збою комп'ютера.

17. Інший параметр, за яким дуже стежать поліцейські, але який не дуже подобається транспортним компаніям - це вага. Максимальний дозволений ліміт для двовісного причепа, що спирається на дві осі тягача - 36 т. При більшому навантаженні кількість осей повинна бути збільшена.

18. На всій системі доріг розкидані станції вагового контролю, водії проходять через них без зупинки, зазвичай, на швидкості 60 км/год. Якщо помітили, що авто перевозить значно більшу від дозволеного вагу, то доведеться зупиниться для огляду й отримання штрафу. Штраф виписують на компанію.

19. Для розрахунку ваги існують таблиці, які є в усіх далекобійників, що перевозять вантажі, котрі перевищують допустимі навантаження.

20. Усі далекобійні траки, що перевозять небезпечні вантажі, позначені табличками, які розділені на 9 основних категорій. Вони, своєю чергою, входять у 5 основних груп: вибухові, легкозаймисті, отруйні, корозійні речовини і радіоактивні елементи.

21. Крім того, водії, що перевозять такі вантажі, забезпечені повним набором документів про вантаж і мають обмеження у максимальній швидкості руху. Наприклад, фура з картоплею на шосе може їхати зі швидкістю 130 км/год., з пальним - 110, а з радіоактивними елементами - лише 100 км/год.

22. Далеко не кожен водій може перевозити небезпечні вантажі. Для цього потрібно отримати додатковий сертифікат до водійської категорії. Найскладніше отримати сертифікат на вибухонебезпечні вантажі і радіоактивні елементи.

23. Водії, які перевозять дуже небезпечні вантажі (вибухівку та радіоактивні елементи), зобов'язані пройти курс навчання у спеціальних школах і знати все про матеріали, які перевозять, а також навчитися правильно діяти в аварійних ситуаціях.

24. Великі компанії мають свої навчальні полігони, де водії вчаться виїжджати вантажівкою із замету, правильно з'їжджати в кювет і отримують безліч інших навичок.

25. Водії, які пройшли школу і мають право на перевезення дуже небезпечних вантажів, складають 3% від загальної кількості водіїв. Такі водії є елітою серед водіїв. Їхня зарплата починається від $100 тис. на рік.

26. Ще одна цікава особливість вантажівок, які здійснюють різні постачання - навантажувач на «хвості». Дуже зручно, до речі, - не потрібно переживати про те, чи палети не знімуть десь на складі або біля дому.

27. Іноді на шосе можна помітити і військових. Для них немає привілеїв. Максимальна швидкість пересування військових - 100 км/год. Зазвичай, вони пересуваються «купками» конвоєм, вночі. Денний конвой - велика рідкість.

28. Сьогодні далекобійники є невід'ємною частиною доріг в Америці. Їхня кількість продовжує збільшуватися.

 

Джерело: www.migrant.today