Наші предки щиро вірили, що усе живе має душу.
Зокрема, - дерева

(Прадавня істина)

Зрізати під корінь дерево - це вбити його живу душу. Прирівнюється до вбивства людини. В Україні - біда на біді. Вбивають людей на незрозумілій війні. Вбивають масово дерева в Карпатах, оголяючи величезні площі з відома верховної влади у Києві. «Трупи» цих дерев вивозять в Європу ешелонами.

Зрубана в Гайсині сторічна липа, про яку ми вже писали - це наймолодша з усіх 2600 багатовікових дерев, які взяті під охорону в Україні. Тій липі жити б та бути ще навіть не одне сторіччя. Зрубати, знищити - це, принаймні, безвідповідально та аморально. Чому? Кожна людина, яка володіє мінімумом загальної культури, розуміє: вікові дерева є унікальними. Вони мають величезну культурно-історичну, екологічну, патріотичну, етичну, естетичну, меморіальну цінність і є національним надбанням українського народу. Давні дерева - це коріння нації, живі свідки всієї історії України. В кожній області та районі за це несуть відповідальність не лише очільники місцевої влади, а й чиновники відділів охорони навколишнього середовища та охорони пам'ятників та низки інших владних підрозділів.

	Гайсин. Тут ще на початку березня 2017 р. росла сторічна липа...

 

Далі - для загального лікбезу - приклади того, що й як охороняється у нас, в Україні, почавши зі столиці. А на завершення - теперішній досвід громади одного з американських міст зі збереження зеленого довкілля.

Дерева-старожили в Києві. Хто й як опікується ними

Отож, у Гайсині тим часом нищать. А як у Києві? І там - величезні проблеми з новітніми бізнесовими забудовами, під безжальні бульдозери яких потрапляє все, що стоїть на шляху. Без розгляду справи і дослідження. Бо... гроші! Але в столиці більш-менш є кому боротися з кола столичних мешканців. Це - бойові активісти.

Зелені насадження. На території Києва зростає декілька сотень прадавніх дерев віком від 100 до 800-900 років. Всього відомо більш, ніж 140 місць, де ростуть такі дерева. Багато з них мають власні назви. Станом на грудень 2009 року 86 місць зі старими насадженнями загальною кількістю 349 вікових дерев внесено до Державного природно-заповідного фонду України. Двадцять дерев Києва увійшли до списку 500 «видатних» дерев України, який було складено та опубліковано окремим виданням у 2011 році Київським еколого-культурним центром.

Київ. Найстаріший (200-300 років) та найбільший каштан у столиці. Вул. Китаївська, 15/8	Найстаріший  ясен у Києві (200 років). “Софія  київська”

 

На порталі цього Центру розміщено 100 фотографій найбільш цікавих та найстаріших. Серед них - дуб Грюневальда віком 800-900 років, чотири дуби віком 600-700 років, дві липи віком 600-700 років, а також старі каштани, клени, ясени, шовковиці та інші унікальні дерева.

Нарахувала 113 дерев, які цим Центром уже внесено в список заповідних з даними їхніх «поштових» адрес, характеристик (вік, обхват стовбура і т. д.). Одне із завдань Центру - лікування дерев. Станом на 2011 рік вилікувано 40 таких «пацієнтів» (бачите, як у людей). А 40 ще треба вилікувати. Центр звертається до людей допомогти фінансово або самостійно взяти під опіку одне з потребуючих уваги та опіки.

	Київ. Липа Петра Могили. 400 років. Початок Андріївського узвозу

З цього списку липа Петра Могили, що на початку вулиці Андріївський узвіз, навпроти Національного музею історії України. Липі - 400 років. У 2007 р. стовбур липи обгородили (від туристів), проведено її лікування.

Ще живе липа Феодосія Печерського на території Києво-Печерської лаври на відстані 10 м від входу в Дальні печери. Їй - 500-600 років! За легендою, в її просторому дуплі колись проживав один з монахів...

Шовковиця Шевченка в Ботанічному саду ім. Миколи Гришка НАН України. Дереву - 500 років. Є кілька його малюнків, зроблених Тарасом Шевченком.

Перелік більшості дерев - тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/Видатні_дерева_Києва.

Дерева - давні велетні України

Із 2600 дерев, які охороняються по всій Україні, назву, бодай, кілька.

Дуб Максима Залізняка

Найстарший - 1200-річний дуб Максима Залізняка в урочищі Холодний Яр за селищем Буда, Чигиринського р-ну, Черкаської області (https://dt.ua/SOCIETY/derevo_nashoyi_istoriyi.html).

Україна. Урочище Холодний Яр, Черкаської обл. Дуб Максима Залізняка, 1200 років

Названий на честь Максима Залізняка, котрий, разом з гайдамаками, спочивав та проводив наради на цьому місці за часів Коліївщини (1768 р.), описаної Тарасом Шевченком у поемі «Гайдамаки».

Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Широта обхвату його стовбура становить 9 метрів, висота - 30 метрів. Стовбур шість разів уражали громовиці.

Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.

У 1972 році дуб отримав статус державної пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це - найбільше дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.

У 1997-1998 роках дуб почав всихати. Аби його врятувати, у свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спецдобрива та туші загиблих коней та корів (як органічне добриво).

У 2010 році дуб Залізняка став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 3 місце в номінації «Меморіальне дерево України». Наразі ним опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин».

Два-три роки тому була проведена Міжнародна конференція, присвячена збереженню віковічних дерев і, зокрема, прабатька Холодного Яру - дуба Максима Залізняка. Запропоновані новітні методи збереження та лікування дуба, що дало свої плоди. За два роки він виріс в діаметрі на 10 мм.

А нещодавно, 1 липня, 2017 року, провели нові заходи з його оздоровлення. Спеціальні фахівці з Києва та Черкас, які доглядають за рослинами у лісі, обробили тисячолітнє дерево від шкідників, грибків та інфекцій. Дуб-велет, як той справжній козак, тримається! Ще многая літа тобі!

Дуб Сковороди. На сьогодні - це вже дерево-пам'ятник

Він ріс у селі Сковородинівка, Золочівського району, Харківської області.

Йому - 1000 років, мав обхват 9,50 м, висоту 30 м, в стовбурі було дупло висотою 6 м, діаметром біля основи 2 м, в ньому одночасно могло поміститися 10 людей. Це був найбільший дуб на Слобожанщині.

У нього кілька разів влучала блискавка. У 1912 р. місцеві пастухи розпалили багаття в його дуплі, і дерево ледь не згоріло. Вдруге дерево горіло в 1943 р., коли відходили німці.

У 1979 р. воно всохло, а в 1994 р. його стовбур впав. Зараз частину стовбура залито в бетон.

Під дубом любив відпочивати і був похований відомий філософ Григорій Сковорода. В даний час на місці, де був дуб, залишився лише меморіальний каркас.

Запорізький дуб на р. Мала Хортиця, Запоріжжя

	Україна. Запоріжжя, Хортиця. Козацький дуб, 700 років

Цьому дубові 700 років. Теж став деревом-пам'ятником. Але живим. Ушістьох ледве можна обхопити стовбур, має 30 м заввишки і 60 тонн вагою. Правда, в нього залишилася одна лише гілка, яка щороку плодоносить. Жолуді з неї відвідувачі везуть в свої країни, щоб там посадити. До 10-річчя Незалежності України тут збудовано за спонсорські кошти історико-культурний центр під назвою «700-річний Запорізький дуб».

Вікові та меморіальні Шевченківські дуби України

Україна, с. Будище, Черкаської обл. Дуб Тараса Шевченка, 1000 років. Учасники столичної делегації на святкуванні 200-річчя з дня народження Т. Г Шевченка. На передньому плані – Валерія Кисла, Олесь Харченко, Лідія Корсун. 2014 рік. Фото Сергія Гальченка

Їх зафіксовано документально півтора десятка. Здебільшого, в Шевченківськім краї, але не тільки. Це - не повний перелік, якщо включати і меморіальні. Найстаріші - три 1000-річних дуби Тараса Шевченка в Черкаській області, в Звенигородському районі, в селі Будище. Ростуть в яблуневому саду Шевченківського сільськогосподарського коледжу (колишня садиба пана Енгельгардта). Дуби пов'язані з ім'ям великого Кобзаря, який у цьому селі служив козачком у пана П. В. Енгельгардта.

Іноземний досвід охорони природи: «Товариство охорони дерев» міста Ньюпорт, штат Род-Айленд, США

Про це місто і роботу його «Товариства охорони дерев», створеного в 1987 р., розповіли, відвідавши його недавно, журналісти Катерина Кіндрась та Валентин Лабунський у тижневику «Нова газета», № 29 ц. р. (Нью-Йорк). Дуже цінна інформація для гайсинчан, його начальників і кожного з нас, читачів.

У м. Ньюпорт, що на березі океану, у найменшому штаті США Род-Айленд (східно-північна частина) живуть дивовижно активні, закохані в своє зелене довкілля люди. Це - єдине місто, яке має на своїй площі чотири (!) дендропарки. Їхнє «Товариство охорони дерев» 30 років тому перевірило стан своїх лісів, засаджених європейськими буками, люди дуже прискіпливо слідкують за ними, бо в умовах прохолодного штату дерева живуть наполовину менше, ніж в Європі (лише 120-150 років).

Товариство звернулося до мешканців міста зі спеціальним Маніфестом, закликаючи любити природу, подбати, про те, щоб у місті було не менше, ніж 500 видів та сортів дерев. Вони мають стати свідками історії міста.

	США, Нью-Йорк, Мангеттен, Центральний парк (площею 3,4 кв. км) – найбільш відвідуваний у США (25 млн. на рік). Закладений у 1873 р. Флора його включає і багатовікові дерева, і наймолодші оригінальні зразки

Проводять конкурси «Дерево року», номінуючи щоразу з десяток найцінніших.

Більше того, влаштовують навіть «похорон» дерев у випадку, якщо вже дійсно наступає невблаганна природна смерть. Наприклад, не так давно прощалися з таким деревом - 180-річним буком. Прийшли на похорон з півтисячі людей, виголошували промови. «Товариство» рекомендувало господарям, які мають на своєму подвір'ї буки, протягом двох тижнів вночі освітлювати їх лазерними або електричними променями... в пам'ять про «померлого».

У місті є спеціальна (мільйонерська) алея, по обидва боки якої ростуть у багатих садибах дерева-старожили. Зберегти їх - мета об'єднаних нею мешканців міста - багатих, середнього достатку, і зовсім небагатих.

США, штат Род-Айленд, м. Ньюпорт. Один з багатьох 150-річних буків, які доглядає громада, «Товариство захисту дерев». Фото Катерини Кіндрась

Турбота про життя дерев, продовження їхнього життя - особлива політика штату Род-Айленд. По сусідству з Ньюпортом розташоване відоме місто Портсмут. Там, у маєтку покійного мільйонера Томаса Брейтона, створений величезний дивовижний музей. Із живих древ та кущів його садівник - італієць Джозеф Каррієро - протягом 40 років створював образи найрізноманітніших тварин. Донька мільйонера подбала про створення ще 30 «живих» зелених скульптур. Диво природи, створене руками закоханих у природу людей.

А що в Америці?

В Україні запозичено з Америки деякі свята, інколи навіть безглузді, як ото огидний Хелловін. Краще б ми запозичили свято «День дерев». Це - свято озеленення довкілля.

(Пам'ятаймо: кожен повинен посадити, бодай, одне дерево. Не вирубати, а посадити! І не на місці зрубаних, як у Гайсині, а на «дикому», вільному місці).

Проводиться «День дерева» щорічно в останню п'ятницю квітня. Запровадив його ентузіаст-ботанік Юліус Мортон у 1872 р., у штаті Небраска. З його ініціативи в цьому штаті тоді в зв'язку зі святом «День дерев» було посаджено більше, ніж мільйон (!) дерев. Через 10 років цей день став офіційним у штаті Небраска, у 1910 р. - всеамериканським, а в 1990 - світовим. Отож, можемо приєднатися до світового співтовариства та подбати про зберігання старих насаджень та озеленення новими своїх локальних місць проживання. До слова, як ото в Києві мешканці створили таким же чином, толокою, Пейзажну алею.

Безпрецедентний досвід Америки стосовно організації дієвої та надійної охорони державою паркових заповідників, яких тут величезна кількість. І скрізь - охорона, порядок, турбота.

Може, читали чи й відвідували, наприклад, один із них - найвідоміший національний парк «Йосеміті», який має, своєю чергою, на своїй території три парки з насадженнями секвой - найстаріших і найбільших дерев епохи льодовикового періоду. Але це - окрема тема.

Ми ж маємо свою проблему: зберегти ліси,окремі дерева в Україні - від Гайсина до Карпат.

Фото з Інтернет-видань