Верховна Рада України відпрацювала перше півріччя цього року.

Шосту сесію восьмого скликання закрито. Голова Верховної Ради України Андрій Парубій у прощальній промові 14 липня підбив основні підсумки трудів депутатських праведних.

Кинемо і ми з вами, шановні читачі, погляд на цю сесію та на вищий законодавчий орган нашої держави загалом.

Ключове протиріччя

Основною суперечністю обраної теми є невідповідність ролі і значення парламенту України та його рейтингу протягом доволі тривалого часу. Ця невідповідність повна і кричуща.

З парламентської трибуни А. Парубій, підбиваючи підсумки сесії, сказав: «...ми приймаємо історичні рішення, які визначають долю нашої держави на довгий час вперед».

І навів статистику роботи ВРУ: «Всього за час роботи цієї сесії було проведено 65 пленарних засідань. За цей час ухвалено 125 законів у цілому, з них - 25 ратифікацій. Було ухвалено 38 законів, прийнятих у першому та повторному читаннях, ухвалено 186 постанов та інших актів...

Вся статистика була вам роздана Апаратом Верховної Ради, щоб ви могли і бачити її самі, і показувати на округах під час роботи з виборцями».

Послухавши промову А. Парубія 14 липня, я, як виборець, настільки перейнявся відчуттям колосальної роботи Верховної Ради України протягом шостої сесії, що засумнівався - а чи правильно я пам'ятаю показники рейтингів нашого блискучого парламенту?

І вирішив освіжити свою пам'ять.

Рейтинги Верховної Ради України

Переглядаючи результати соціологічних досліджень рідних агенцій, переконався - всі вони фіксують вкрай низькі рейтинги Верховної Ради України.

Я неодноразово публікував у нашій газеті подібні дослідження, наводив конкретні цифри, і читачі, напевно, пам'ятають цю невеселу тенденцію - тенденцію зниження довіри до парламенту, його окремих фракцій, деяких представників керівництва Верховної Ради України по мірі того, як минає дедалі більше часу від виборів і початку роботи новообраної Ради до «екватора» її повноважень.

Парадокс - Верховна Рада працює, розглядає і приймає закони, постанови, проводить слухання на різноманітні актуальні теми, а народ все це чи то недооцінює, чи то оцінює, але, здебільшого, негативно.

Чому ж так?

Що зроблено?

Узагальнюючи підсумки, А. Парубій наголосив: «На виконання головних завдань шостої сесії ухвалено важливі Закони України, спрямовані на державне будівництво, національну безпеку, аграрну політику, екологію, інформатизацію, молодіжну політику, транспорт, дорожнє будівництво, банківську сферу.

Прийнято за основу три кодекси та базові законопроекти з питань медичної і пенсійної реформи...

Ми ухвалили цілу низку законів, важливих для гуманітарної сфери, і дуже важливих законів для національної безпеки та оборони, для підвищення соціального статусу українських бійців.

На цій сесій Верховна Рада України встановила обов'язкові щотижневі квоти телепередач і фільмів українською мовою на телебаченні: 75% державної мови на загальнодержавних і регіональних телеканалах, 60% - на місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на телебаченні.

Було ухвалено Закон України про державну підтримку кінематографії в Україні.

Протягом цієї сесії ми заборонили символ сепаратизму в Україні - бандитську георгіївську стрічку.

Саме на цій сесії Парламент ратифікував Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

На цій сесії особисто для мене було великою честю підписати зі Спікером Палати представників Конгресу США Полом Райяном Меморандум «Про співпрацю між Верховною Радою України і Конгресом США».

З перерахованих А. Парубієм конкретних законів та рішень я виокремив би закон про квоти української мови.

Він почав працювати. І це відчутно не лише на столичних радіо та телебаченні.

Перебуваючи на початку липня в Одесі на форумі «Літня школа з психології», я був запрошений на півгодинне телеінтерв'ю в популярній місцевій телепрограмі «Топ-тема».

Більшість одеситів, як відомо, є традиційно російськомовними.

Так ось - ведучий цієї програми, який є не лише одеситом, але й етнічним росіянином, і котрий донедавна вів цю програму російською, виконуючи закон про квоти настільки старанно, і я б сказав - героїчно, вів програму українською, що йому можна було пробачити певні мовні огріхи, акцент, елементи русизмів у мові.

Було видно - чоловік старається. І у нього вже виходить. Переконаний - невдовзі він уже буде достатньо вільно проводити свої програми українською.

А все це - закон про квоти, який приносить відчутні результати.

Щодо всіх інших законів, прийнятих на цій сесії, то кожен з них заслуговує на окремий аналіз, оскільки частина законів та рішень є все-таки неоднозначними.

Виклики

Очевидно, відчувши, що починає говорити надто пафосно, А. Парубій самокритично визнав: «Перед нами, друзі, стояло багато викликів. Не на всі виклики Верховна Рада України, очевидно, відповіла».

Те, що голова ВРУ назвав викликами, інколи називається простіше. Наприклад, вимогами професії. Очікуваннями виборців, загалом, громадян.

Ось простий приклад: трудова дисципліна.

Зайве запитувати - чи повинна людина ходити на роботу, якщо вона офіційно працює?

Для всіх це питання риторичне - попробуй прогуляти! Роботодавець запитає з тебе так, що мало не здасться.

Для всіх риторичне, а для наших дуже вже народних обранців це питання, взагалі, малозначуще.

Ось статистика відвідувань, узагальнена по парламентських фракціях.

Вона потребує аналізу і коментування.

Як бачимо задніх пасуть тут чотири групи депутатів - одна фракція - Опоблок, дві депутатські групи - «Відродження» та «Воля народу» та гурт позафракційних.

«Воля народу» перебуває на межі розпаду. Наразі там 17 нардепів. Їм не вистачає двох «багнетів».

Голова ВРУ А. Парубій уже публічно пообіцяв розпустити групу, якщо вона не добере, мінімум, двох учасників, що погодяться офіційно ввійти до її складу.

Але поки що ніхто не горить бажанням туди ввійти, і група зависла на ниточці.

Однак, як не дивно, голова ВРУ до самого закриття сесії цю ниточку так і не перерізав, хоча зобов'язаний був це зробити.

Чому? Загадка. Спробую її відгадати.

Моя версія така: ця депутатська група або щось пообіцяла, або чимось погрожувала.

Що вона могла пообіцяти? Наприклад, лояльні голосування за законопроекти, які вносять та будуть вносити представники провладної коаліції.

Чим вона могла погрожувати? Наприклад, тим, що може активно порушувати питання про відсутність достатньої кількості членів тієї ж коаліції, в якій все-таки нема необхідної мінімальної кількості учасників і вона вже тривалий час існує суто формально.

А якщо доведуть, що коаліції нема, то затріщить тоді вся структура законодавчої влади і замаячить перспектива дочасних виборів.

«Відродження», «Опоблок» та частина позафракційних також не горять бажанням просиджувати штани на парламентських стільцях. Займаються бізнесом, лобізмом, іншими власними справами, а сходяться голосувати лише тоді, коли є безпосередній інтерес - або голосуються їхні законопроекти, або ж їх «зацікавлюють» голосувати за проекти інших фракцій. Найчастіше - за законопроекти парламентської провладної більшості.

Дивує ВО «Самопоміч». Всупереч своїй репутації згуртованої фракції, 27% пропусків засідань - це забагато. Тож «Самопоміч» має найгірший результат з поміж трійки фракцій ситуативної опозиції. Дві інших фракції - Радикальна партія Олега Ляшка та ВО «Батьківщина» мають доволі високий результат - по 80% відвідувань.

Тут нічого дивного - адже вони виконують у чинному парламенті роль тієї самої щуки, яка пильнує, щоб карась не дрімав.

Ну а «карась» - тобто дві провладні фракції парламентської більшості - яценюківський «Народний фронт» і Блок Петра Порошенка «Солідарність» дрімати не мають ні найменшого права. Адже у них кожен голос на вагу золота з тієї простої причини, що голосів цих двох фракції разом налічується 219. І це - офіційно.

Тож, мінімум, 7 нардепів не вистачає до того мінімуму, щоб коаліція мала хоча б 226 голосів і тим самим була б легітимною.

Отже, яценюківським та порошенківським нардепам не до прогулів. І тим не менш, життя бере своє: 15-16% засідань коаліціянти все-таки пропускають.

Якщо ж розподілити нардепів теперішнього скликання по групах за критерієм відвідування засідань під час шостої сесії, то вийде така картина: 49 нардепів складають групу недисциплінованих - вони відвідували не більше, ніж 49% засідань. Хоча варто вказати - деякі практично не ходили до ВРУ.

328 нардепів ходили, в середньому, на більшість засідань, але хто як.

А 45 затятих трудоголіків не пропустили жодного засідання, і це вже варте поваги. Хоча правильно було б подивитися ефективність їхнього перебування у парламентській залі - як вони голосували, що пропонували, скільки законопроектів внесли.

Але то вже тема окремого аналізу.

Відповідальність

У своїй завершальній промові А. Парубій сказав: «У нас має бути вищий рівень відповідальності».

Що ж, погодимося - має бути. Але чи в усіх нардепів він є?

Статистика тут розставляє всі крапки над і.

Щодо так званого депутатського баласту (нехай не ображаються на таке визначення окремі нардепи), то виокремилася ціла група обранців, яких ну ніяк не можна назвати народними. Тому що не виконують вони те, для чого народ їх делегував до Ради - не голосують за закони (чи проти них).

І люди тут, здебільшого, відомі.

Жодного голосування з 2081-го, яке було здійснено протягом теперішньої сесії, не реалізував відомий мультимільйонер Є. Бакулін, якого давно не бачили не лише у Верховній Раді, але й у країні.

Ще двоє олігархів різного масштабу - К. Жеваго та С. Льовочкін - сподобилися на 10-12 голосувань. Володар популярного інформаційного телеканалу «News One» Євген Мураєв (18 голосувань) та його провідний телеведучий-бізнесмен Вадим Рабінович (9 голосувань) також не надто трудилися за пультами у парламентській залі, хоча з екранів телевізора щоденно і посилено турбуються про народ.

Іронічний блогер В. Чепинога, чиї влучні тексти є дуже популярними в соц­мережах, видав усього 13 голосувань за сесію, а Дмитро Ярош - 18.

Як то кажуть: «Хлопці, ну для чого вам мандати?»

За відсутніх старанно відпрацьовували кнопкодави - штатні і ситуаційні.

Кнопкодавство стало таким розповсюдженим, таким звичним явищем, що навіть журналісти втомилися вже про це говорити. Можна сказати, що своєю цинічною наполегливістю нардепи фактично змушують громадськість змиритися з кнопкодавством.

Кнопкодав з Біблією: вершина цинізму

Не допомагають ні критика, ні кпини, ані Біблія, яка лежить у деяких кнопкодавів на столику перед кнопками голосування.

Заради справедливості зазначу, що у Верховній Раді України є група нардепів, які можуть слугувати зразками дисципліни й активності для своїх колег.

Як бачимо, окрім нардепа Р. Семенухи зі «Самопомочі», групу «відмінників» складають коаліціянти. А серед них лідером є ветеран української політики Віктор Пинзеник, що має найкращий результат - 2075 голосувань із 2081 можливих.

Може, тому, що Віктор Михайлович живе за 100 метрів від Верховної Ради і встигає вчасно на роботу?

А якщо серйозно, то відповідальність старійшини депутатського корпусу викликає повагу.

Отак би й усі. Але... Перефразовуючи класика, скажу: маємо те, що бачимо.

Зняття недоторканості

Одним із помітних подвигів нардепів наприкінці даної сесії було позбавлення декількох своїх колег депутатського імунітету. Простіше кажучи - недоторкАнності.

До речі, на тему наголосу у цьому слові гостро пожартував Генеральний прокурор України Юрій Луценко.

Коли нардеп з Радикальної партії у виступі сказав «недотОрканність», Юрій Луценко зреагував зі швидкістю, притаманною його різкому холеричному темпераментові і своєрідному почуттю гумору, сказавши, що мав на увазі недоторкАнність, бо недотОрканність - це вже щось інше.

Таким чином, треба розуміти, пан Юрій натякнув на неоднозначну особисту репутацію і чутки щодо нетрадиційної орієнтації лідера радикалів, чим викликав смішки у залі.

	А. Лозовий, О. Довгий, Б. Розенблат, Є. Дейдей, М. Поляков - фігуранти справи щодо зняття недоторканності

Коли розгляд питання про зняття недоторкАнності лише почався, я вже писав про це. Тепер можна підвести перші підсумки. 

Двоє нардепів - Андрій Лозовий та Євген Дейдей - «проскочили», оскільки недоторкАнності з них колеги не зняли.

До речі, Є. Дейдей, котрий постійно ходить у камуфляжі, підкреслюючи, що він потрапив сюди з АТО, днями виявився причетним до неоднозначної ситуації.

Спочатку ЗМІ повідомили, що його в районі Авдіївки було поранено і гелікоптером доправлено в госпіталь міста Дніпро.

Однак, тут же наполегливо і неодноразово зазвучали запевнення, зокрема, і від представників штабу АТО, що того дня обстрілів того місця, на яке вказав Є. Дейдей, не було.

То звідки ж поранення?

Коли ж опублікували світлину з невеликою ранкою (чиєю?), то у відповідь пересмішники почали змагатися у сарказмі. Дійшло до того, що знущально запитали - а чи не шампуром на шашликах поранився постраждалий і чи тепер усіх подібних будуть доправляти гвинтокрилами до лікарень?

Крім того, Є. Дейдею дорікали, що таким чином він хоче створити собі імідж жертви і тим самим перекрити негатив щодо своєї персони.

Доведений до гніву Є. Дейдей у соц­мережах різко відповів на всі ці звинувачення, але ясності у справу це не додало.

До того ж, Інтернетом загуляли заяви, що до АТО і парламенту Є. Дейдей був ледь не бандитом - з наведенням конкретних прикладів.

Чи то це був чорний піар, чи то проривалися якісь дійсні фрагменти минулого, сказати нині важко. Час покаже.

Троє нардепів - Борислав Розенблат, Максим Поляков і Олесь Довгий - були позбавлені депутатського імунітету і склали першу групу невдах.

Ю. Луценко та Н. Холодницький у залі ВРУ

Дуже скоро до них долучили дійсно важливу фігуру - колишнього очільника Харківщини й одного з наближених до В. Януковича регіоналів - Михайла Добкіна.

На процедуру голосування по Добкіну до Верховної Ради прибули Генпрокурор Ю. Луценко та керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький.

А перед приміщенням ВРУ натовп невідомих молодиків учинив справжню облогу.

Коли нардеп Олег Барна намагався пройти через кордон блокувальників, його закидали яйцями. Навколо стояли, спостерігали, фотографували на свої смартфони. Ніхто не спробував заступитися.

	О. Барну закидали яйцями

Прикру подію потім нардеп прокоментував журналістам: «Я вирішу зараз це питання (чи подавати до суду на кривдників - ред.)... Я хочу бути якомога більш об'єктивним, і я розумію, що десь він міг помилитися, чи може щось стукнуло в голову, але якщо вони не осмислюють того, що можна підійти і попросити вибачення, якщо у них на це немає сили духу, то вони мають бути покарані. От і все», - заявив О. Барна.

«Повірте, в зоні АТО всі ці питання вирішуються дуже швидко, і там питання ставляться жорстко і вирішуються моментально. Можливо, не зі смертельним наслідком, але інвалідами точно стали би. Я був готовий і вчора це зробити, але я боюся зашкодити авторитету Верховної Ради, щоб потім не казали, що депутат когось притиснув. Я знаю, що був там у меншості, але одному-двом горло міг би звернути. Повірте, а там... як Бог дасть... Вчора я просто як педагог, учитель, я був шокований, хоча потім зрозумів, що це було сплановано через мою позицію», - додав нардеп.

Соцмережі по-різному прокоментували це яйцезакидання. Дехто іронізував: «В кущах було помічено Арсенія Петровича», - жартома натякаючи на можливу помсту екс-прем'єра, котрого О. Барна свого часу виніс з-за парламентської трибуни.

Інша користувачка саркастично дорікала О. Барні, заявивши, що той не повинен думати, що він, буцімто, герой лише тому, що тоді потримався за певні місця очільника уряду.

Однак, у ВРУ мали справу вже не з нападниками, а з М. Добкіним. З нього очікувано зняли недоторкАнність і дали згоду за затримання та арешт, визначивши суму застави - 50 мільйонів гривень.

Після цього М. Добкін став своєрідним «героєм дня» і популярним ньюс-мейкером, не встигаючи відвідувати телеканали і давати направо-наліво інтерв'ю та коментарі.

М. Добкін осмислює ситуацію

Судячи з усього, 50 млн. грн. за нього внесуть, і поки що М. Добкіну буцегарня не світить.

Висновок

Закриваючи сесію, А. Парубій резюмував: «Ми багато зробили, але ми ще можемо багато зробити. І дай нам Боже сили та єдності! Слава Україні!»

	Голова та перший заступник голови ВРУ Андрій Парубій та Ірина Геращенко вказують нам дорогу у світле майбутнє?

Прослухавши Гімн України, нардепи - ті, що ще не на островах - з полегшенням полишили парламентську залу.

Наступна, сьома сесія Верховної Ради України восьмого скликання розпочне свою роботу у вівторок, 5 вересня 2017 року.