rss
11/19/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#318

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ АТО, а не війна? Виявляється, за це треба платити. Дорого

Скандальне рішення судді Ірини Литвинової спирається на невизначеність з війною на Донбасі. З подачі Печерського суду в Україні може початися шквал майнових позовів з боку переселенців, які втратили в зоні АТО житло та майно.

Title  
 Суддя Печерського суду Ірина Литвинова. Фото УНН
 

Апеляційний суд підтримав рішення судді Ірини Литвинової, яка зобов'язала Україну відшкодувати переселенцям - подружжю літніх людей з Водяного, Донецької області, вартість їхнього зруйнованого будинку, що неподалік сумнозвісного аеропорту. Держава має сплатити сім'ї 6 млн. 705 тис. грн. 61 коп., та ще по 10 тисяч гривень кожному - за моральну шкоду.

Це перше подібне рішення у вітчизняній судовій практиці, доведене до найвищої інстанції (Кабмін, очікується, оскаржить його у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ) та найбільше за сумою. Ще зо два десятки подібних майнових претензій меншого розміру наразі або вже прийняті, або тільки розглядаються іншими українськими судами.

Звідки «прилетіло», той нехай і платить

Як так? Перше ж питання, яке збурило суспільство після оголошення висновку апеляційного суду, який теж підтримав суддю Литвинову. Чому українські платники податків мають відшкодовувати збитки, заподіяні в результаті бойових дій з російсько-терористичними військами? І звідкіль така вартість втраченого (в еквіваленті складає майже $270 тис.) - за ціною мало не котеджу в елітній Кончі-Заспі, під Києвом?

Намагаючись дати відповідь на ці питання, ми буквально що з лупою перечитали текст рішення. І мусимо визнати - це якраз той випадок, коли на одній шальці терезів Феміди лежить формальна логіка, а на іншій - здоровий глузд. Законодавці дійсно «прогавили» кілька важливих юридичних моментів, які дозволили судді обґрунтувати саме таке рішення. Логіка проста - оскільки Україна бойові дії не визнає війною, а каже, що це АТО, то вона сама і повинна компенсувати всі збитки, завдані людям у результаті обстрілів, які розглядаються як тероризм. Адже на цей випадок у нас є закон про боротьбу з тероризмом, відповідно до якого Україна зобов'язана відшкодовувати з державного бюджету збитки, заподіяні терористичним актом.

Будинок-штаб: «пощастило» стояти не в тому місці, не в той час

Потерпілі не побажали спілкуватися з пресою. Але ми віднайшли деякі цікаві подробиці справи в суддівському рішенні. І вони свідчать, що суддя, розглядаючи справу, не стала обтяжувати себе додатковою роботою. Як свідки були допитані лише позивачі. А до справи долучені лише їхні фотоматеріали та докази. Ні сусіди, ні військові, які - це стверджують потерпілі - мають безпосередній стосунок до справи, ні представники місцевих органів влади навіть не були опитані. Хіба це не обов'язок суду?

З мотивувальної частини виходить, що у грудні 2010 року літня пара донеччан, щойно одружившись, купила чималеньке обійстя у селі Водяне, на відстані 3 км від Донецького аеропорту - 20 соток із триповерховим будинком та господарськими спорудами. А через чотири роки там почалася війна - Водяне, що перебуває на контрольованій території, опинилося на лінії бойового зіткнення українських військових з бойовиками. Позивачі були вимушені виїхати з будинку. Оселилися у Василькові, під Києвом.

  Title
  Руйнації у селищі Водяне (Донецька обл.)
у результаті обстрілів

За словами чоловіка і дружини, у жовтні 2014 року в будинок влучив перший снаряд. Подружжя приїхало, відремонтувало пошкодження, але не змогло залишатися. Далі - цитуємо: «Коли розпочалися активні бойові дії в районі аеропорту, українська авіація здійснювала бомбардування бойовиків (терористів так званої «Народної Донецької Республіки») в селищі Опитне. Снаряди перелітали через Водяне. Нам зателефонував сусід і повідомив, що будинок зайняли військові і розмістили у ньому штаб. Військові належали до 93 військової бригади та батальйону «Запорізька Січ», - засвідчив на суді позивач. - У березні 2015 року ми побачили, що все майно зруйновано і побито. Що не розбито, то винесено на вулицю, килими розрізані та розвішані на вікнах, які закладені мішками з піском, на третьому поверсі стоїть танковий кулемет 12,7 мм, розвернутий в бік аеропорту, у гаражі - склад боєприпасів. У кожній кімнаті лежать гранати, а біля них - запали. Приїхавши до будинку у жовтні, ми побачили, що він повністю зруйнований влучанням снарядів. Перший снаряд був спрямований з Опитного, другий - Пісок. З Первомайського стріляли по Водяному, з Водяного - по Первомайському, були розбірки між своїми».

Віднайти на карті хоча б умовно те місце, де могла би бути розташована зруйнована «вілла» (а з огляду на виставлену судом оцінку, це має бути досить помітна хатинка) сьогодні вже неможливо - Водяне в руїнах, і обстріли продовжуються. До речі, військові 93 бригади, які на момент битви за Донецький аеропорт були у Водяному, у приватній розмові з кореспондентом «Укрінформу» не змогли пригадати бодай щось подібне.

До того ж, авіація під час боїв за Донецький аеропорт, наскільки нам відомо, не застосовувалась. Про те, які саме підрозділи ЗСУ перебували у Водяному на той час, і чи були у них там штаби, опорні пункти, тощо, і де саме, суддя Литвинова теж не поцікавилась. Хоча б для того, щоб визначити, як там могли виникнути, за словами позивачів, розбірки між «своїми». Хто і на основі яких розрахунків зробив «незалежну» вартісну оцінку зруйнованого майна, суддя в своєму рішенні теж не наводить.

Не важливо, хто стріляв - відповідатимуть українці

Юристи Української Гельсінської спілки з прав людини, які допомагали мешканцям Водяного судитися з державою, пояснили - у цій справі вони доводили факт того, що житло: а) було зруйновано, і б) що воно було зруйновано внаслідок терористичного акту, під час проведення АТО. Тобто, не важливо, хто стріляв. Цих двох аргументів мало вистачити, щоб суд прийняв позитивне рішення. «Ми ґрунтувалися на законі про боротьбу з тероризмом, статті 19, і на Кодексі цивільного захисту населення. І це - два основні нормативно-правові акти, які дозволяють людям отримати компенсацію за житло, зруйноване внаслідок антитерористичної операції», - повідомила адвокат УГС Юлія Науменко.

Title  
  

«На мій погляд, до таких правовідносин правильним є застосування саме ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», але для цього нам потрібен порядок, визначений законом», - зазначила Юлія Сегеда, волонтер, адвокат ЮК «Exante» (м. Дніпро). Не виключено, що подібне відшкодування захочуть отримати і ті громадяни, котрі проживають на окупованих територіях, і тоді, прогнозуємо, почнеться найцікавіше. «Зрозуміло, що є багато недобросовісних випадків, коли особи, які закликають до сепаратизму, у той же час вимагають від України виплат та відшкодувань. Але наразі немає законодавчої норми, яка б дозволила врегулювати це питання», - прокоментувала Юлія Сегеда.

Найбільш гуманний суд у світі. Але осад залишається...

Рішення Печерського суду до певної міри показове. Суддя однозначно стала на бік позивачів, які стверджували, що провина за завдану їм матеріальну та моральну шкоду повністю лежить на державі внаслідок проведення АТО. А все, що там відбувається - більше схоже на «розбірки між своїми», і тому всі претензії - до України (привіт законодавцям, які б мали передбачити подібну ситуацію). До того ж, цікавий репутаційний факт - у 2015 році суддю Ірину Литвинову звинуватили у винесенні завідомо неправосудного рішення. Вона скасувала звинувачення і арешт з майна Галини Шепелєвої, підозрюваної разом зі своїм чоловіком, екс-депутатом та втікачем, Олександром Шепелєвим у розкраданні коштів «Родовід-банку». Пізніше кримінальну справу проти судді закрили. Але, погодьтеся, осад залишається...

  Title
  Юлія Науменко

І ще. Справа тут не лише в тих 6 мільйонах і в небезпечному прецеденті, а в тому, що Україна де-факто і де-юре має розплачуватися за наслідки війни, яку розв'язала Росія. Суддя, як відомо, виносить рішення, виходячи з норм закону і свого особистого уявлення про справедливість. Отак, виходить, уявляє собі справедливість суддя Литвинова...

 

Автор: Оксана Поліщук

Джерело: «Укрінформ»

Від редакції:

Не тільки суддя Литвинова так уявляє собі справедливість. Боягузтво - дорога розкіш, за неї завше потрібно розплачуватися. Не мали сміливості назвати ім'я окупанта - нема підстав вимагати з нього грошей за спричинену ним шкоду, принаймні, поки що. Поки ім'я окупанта не назвуть інші. А тим часом до Європейського суду з прав людини надходить доволі багато таких позовів проти держави Україна - і здебільшого їх не задовольняють тільки тому, що переселенці не можуть надати всіх необхідних доказів і документів - на право власності на помешкання і т. д. Але подібна юридична неграмотність людей, котрих війна позбавила всього, довго не триватиме.

 

УККА закликає всіх прихильників України підтримати санкції проти Росії

Віктор Суворов, історик: «Того, хто сильно ненавидить або обожнює, легко завербувати»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com