Як «Укрзалізниця» і суддя переконували детективів НАБУ, що втрата десятків мільйонів державних гривень - це нормально.

Дехто думає, що талант менеджера держпідприємства полягає в тому, щоб підвищити прибутки цього підприємства. Це - не так.

Насправді цінують тих менеджерів, які вміють завдати збитків рідному підприємству, але непомітно.

Один із квестів, які мусить пройти такий менеджер - це купити товар за півтори гривні, коли його ціна - гривня. Розповімо, як це робиться на практиці.

Отож, «Укрзалізниця». 2015 рік. Епоха до «Прозорро». Правління «УЗ» починає операцію «правильного використання» 152 млн. грн.

Поштовхом для цього стали невдалі відкриті торги держпідприємства «Укрзалізничпостач» (яке тоді закуповувало все для «Укрзалізниці») на постачання болтів, гайок та шайб для шпальних кріплень.

У вересні 2015 року на торги очікуваною ціною 31,24 млн. грн. прийшли фірми «Інкомм» і «Алеварус» з цінами, наближеними до очікуваної вартості. Але поперек цієї пари, яка символізувала пул блатних постачальників залізниці (справу по цім бізнесменам НАБУ і САП вже передали в суд), прийшла фірма «Аконіт-ДС» з продукцією заводу «Сєвєрсталь» з ціною в 20,28 млн. грн.

Однак, оскільки, нагадаємо, талант менеджера полягає в тому, щоб не купувати дешеві речі за державні гроші, тендер скасували. З класичним формулюванням: через «відсутність подальшої потреби у закупівлі».

Однак, тільки-но «незапланована фірма» пішла похмура додому, потреба знову з'явилась. Щоправда, тепер в такий спосіб, щоб уже ніхто не заважав достойникам з «УЗ».

Логіка менеджерів була наступною: «Ми на що скасували торги? На болти, гайки, шайби (які називаються одним словом - метизи). А якщо збільшити їх кількість до 76 млн. грн., та ще змішати їх в одній закупівлі з іншими елементами кріплення шпали (накладки, втулки і т. д) ще на 73 мільйони, то це ж інший предмет закупівлі, чи не так?»

І щоб уже залізобетонно убезпечити себе від набридливих зальотників, які в 2015 році повірили в ідеали Майдану, професіонали «УЗ» вирішили взагалі обійтись без відкритих торгів.

Використана була така схема. Закупівлю по «новому» предмету закупівлі вирішили оформити через держпідприємство «Управління промислових підприємств Укрзалізниці», яке у листопаді 2015 року без тендера і замовило кріплення на 152 млн. грн. у ще одного підприємства «Укрзалізниці» - ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал».

Своєю чергою, Коростенський завод також без торгів замовив кріплення у кількох цілком пристойних виробників - «Азовсталі», «Єнакіївського метзаводу», «Дніпропетровського стрілочного заводу», «Дружківського заводу металевих виробів» та «Северсталі».

А от метизну частину, яка, нагадаємо, зросла до 76 млн., провели через групу братів Дубневичів - народних депутатів з БПП, відомих тісною співпрацею з членом правління «Укрзалізниці» Сергієм Михальчуком. Метизи з Дружківського заводу на 46 млн. грн. провели через «Корпорацію КРТ», болти Магнітогорського комбінату на 26 млн. грн. провели по ланцюжку Росія-«Євромост»-«Лембуд»-ТОВ «Арго». Продукцію ще на 5 млн. грн. провели через фірми «Промбудколія» та НВФ «Колія».

Те що російські болти навіть не заїжджали на Коростеньский завод, а одразу потрапили в залізничні депо, не збентежило ні керівника «УПП УЗ» Володимира Харлана, ні головного інженера департаменту колій та споруд УЗ Василя Яковлєва (також до 1 вересня 2015 року був помічником нардепа Дубневича), ні керівника цього департаменту Юзефа Тулея, ні самого Михальчука. А це ж, все-таки, означає простий факт - Коростеньский завод навіть квазіформально не міг бути виробником метизів, які навіть не ночували в одному вагоні зі справжньою продукцією коростенців. А відтак, через держзавод у цьому випадку не можна було проводити безтендерну закупівлю.

Але провели. Та ще й по неймовірній ціні, яку сформували на базі найдорожчої пропозиції з попередніх, скасованих торгів. А це - до 61% зайвої «дельти» від 76 мільйонів, виділених на метизи. Ось підрахунки «Наших грошей» на підставі документів - відторгнутої пропозиції «Аконіту» і ціни метизів в угоді «УПП УЗ» і Коростенського заводу:

Це була осінь 2015 року. НАБУ лише починало свою роботу. Однак, уже за кілька місяців воно порушило провадження № 52016000000000089, у якому була купа різних епізодів щодо підозрілих закупівель «Укрзалізниці».

Невдовзі детективи все зрозуміли про метизну «дельту» і зафіксували мільйонні збитки для держави. Але щоб довести злодіїв до тюрми, треба довести у суді незаконність переведення закупівлі на «УПП УЗ» для ліквідації відкритих торгів. Адже, на думку залізничників, «УПП» на відміну від «Укрзалізничпостачу», займається господарською діяльністю, а тому не є замовником у розумінні закону про держзакупівлі. Тобто, купує що хоче і за скільки хоче. Робить, так би мовити, бізнес.

Отож, НАБУ наприкінці 2016-го звернулось у Госпсуд Києва з вимогою визнати недійним договір між «УПП УЗ» та Коростенським заводом.

Коротко про юридичні тези позову:

«Управління промислових підприємств Укрзалізниці» - рідне для «Укрзалізниці»;

зі статуту «УПП УЗ» очевидно, що у нього є дві різні мети - задовольняти потреби залізниці та проводити комерційну діяльність;

проведення закупівлі кріплень, тим більш у афілійованого підприємства - це і є задоволення потреб залізниці, а ніяк не комерційна діяльність, бо держпідприємство взагалі нічого не робило, окрім пересилання папірців та перерахування коштів від залізниці до Коростеня. Тим паче, що від виробника кріплення їхали напряму у депо. І у цьому місці НАБУ підстрахувалось роз'ясненням Міністерства економічного розвитку, яке і контролює взагалі всю тендерну життєдіяльність України;

і взагалі, коростеньці аж ніяк не є виробниками російських болтів (до яких є ще й вагон і маленький возик питань по сертифікатах);

тому проводити закупівлю без тендера «УПП УЗ» не мало права, а тому й угода з Коростенем - незаконна і суперечить інтересам держави.

Запахло смаженим. І «Укрзалізниця» виставила в суді контрбатарею аргументів і замовчувань:

НАБУ взагалі не має права на позов;

«УПП УЗ» проводить саме комерційну діяльність, і це підтверджується тим фактом, що «Укрзалізниця» (увага!) своїм наказом від 2 листопада 2015 року встановила націнку на елементи скріплення при реалізації підприємствам залізничного транспорту в розмірі 0,6%, а це вже є комерційним доходом «УПП УЗ».

Іншими словами: залізниця наказала зашити в ціну закупівлі ще додаткові гроші і нарекла їх комерційним прибутком. А на підставі цього наказала вважати свою «прокладку» підприємством, що проводить комерційну діяльність, яка в цьому статусі могла не проводити відкриті торги. До речі, за офіційною легендою, тендери ставлять держпідприємства у невигідне становище порівняно з приватними фірмами (це довго, марудно), а тому для певного прошарку держпідприємств закон і дозволяє не проводити відкриті торги.

Отож, до суду потрапила чітка історія з випаровуванням десятків мільйонів народних грошей за простою двоходовою схемою.

Однак, як сказано в Законі, судді приймають рішення, базуючись не лише на фактах, а й ґрунтуючись «на внутрішніх переконаннях». Ми не знаємо, хто переконував суддю, однак, врешті, він вирішив, що заробити 0,6% маржі від свого власника, переплативши за товар до 61% - саме це і є тією комерційною діяльністю, якою повинні займатись державні підприємства. І переконання судді Ростислава Сташківа не похитнуло навіть роз'яснення МЕРТу.

У позову є ще одна частина. У ній йдеться, що залізниця по ходу вирішила збільшити угоду зі 151 мільйона ще на 10, і зробила це руками керівника «УПП УЗ» Харлана. НАБУ вказувало, що той не мав права підписувати відповідні документи. Залізниця підтвердила - чоловік справді не отримав вчасно дозвіл. Однак, оскільки сама вона претензій до дій свого менеджера не виказувала, то, значить, все нормально. Внутрішнє переконання судді і цього разу зіграло на боці «УЗ», що, врешті, привело до рішення визнати законною угоду залізниці, по якій, щонайменше, 76 мільйонів прокачали з «дельтою» в 67%. А якщо Апеляційний госпсуд 20 червня довершить цю справу, то у кількох офісах зможуть нарешті випити дороге шампанське.

Принагідно. Кумедно, що, коли зальотні незаплановані фірми намагаються прорватись зі своєю дешевою продукцією до держпідприємств «УЗ» - менеджери «Укразлізниці» роблять ту саму схему, лише навпаки.

Потренувавшись у 2015 році по безтендерних закупівлях, у квітні 2016-го правління «Укрзалізниці» (Євген Кравцов, Сергій Михальчук, Оксана Маріна - за, німець Хофсаесс - утримався) звично перекинуло закупівлю метизів на «УПП» (нова назва «ЦУП»). Єдина відмінність - тепер, окрім Коростенського заводу, частину підряду провели через державний «Гніванський завод спецзалізобетону». Але керівники цих заводів, зрозумівши, що їх використовують у чужих оборудках, вирішили провести свої маркетингові дослідження та тримали пропозиції від інших постачальників, які були майже на 50% відсотків дешевшими.

На нараді у Михальчука вони передали офіційній лист із пропозицією постачати метизи знову ж таки у півтора разу дешевше (замість 93 млн. грн. пропонувалось за 63 млн. грн.). І тут залізниця дуже мило спалилась. І написала листа про те, що отримання більш низької пропозиції не дозволяє залізниці визначити реальну ціну, а тому закупівлю скасовують та повертають на відкриті торги.

Однак, якщо ви встигли порадіти, що залізниці хоч на відкритих торгах вдалось отримати справедливу ціну - то зайве. Цей тендер «ЦУПу» згодом скасували, вимагаючи від постачальника нотаріально засвідчувати оригінали документів печаткою нотаріуса, що оригінал є оригіналом. І паралельні торги через філію «Центр забезпечення виробництва» теж пройшли «правильно». Там метизи виокремили, але змішали їх з іншими болтами, яких не було у модельному ряді товарів інших постачальників. І за відсутності справжніх конкурентів формально «відкриті» торги ціною 110 мільйонів отримала вже знайома читачам «Наших грошей» фірма «Максмед Інтернешнл»...

Але що тут поробиш. Якщо українські судді вважають, що саме так і повинна виглядати комерційна діяльність з державними грішми.

 

Автор: Юрій Ніколов

Джерело: «Наші Гроші»