Однією з найвищих вершин Українських Карпат є Піп Іван Чорногірський. Таку назву гора отримала від того, що здалеку її обриси нагадували священика в рясі. Ще до Першої світової польська влада на висоті понад 2 тисячі метрів звела тут обсерваторію. Взимку її засніжені руїни більше подібні на білого слона. Так народилася ще одна назва вершини, розташованої в межах Карпатського національного природного парку.

Нове життя історичної обсерваторії

«Тут існує багато чуток. Наприклад, гуцули розповідають, що обсерваторія будувалася не як науково-дослідний центр, а як військовий і стратегічний об'єкт, там є шахти, підземелля, які між собою пов'язані. Розповідають і про привидів. Кажуть, що там блукають душі старих гуцулів, бо коли тривало будівництво обсерваторії, багато людей важко працювали, травмувались. Були й трагічні випадки. Все це обростає легендами. На самій горі, за розповідями, було язичницьке капище. Коли зводили цю обсерваторію, місцеві застерігали про невдале місце, бо тут порушений спокій. Але, скільки я тут несу службу, вночі зустрічав лише туристів», - розповідає рятувальник відділення пошуково-рятувального загону Верховинського ПРГ Василь Фіцак.

Рятувальний пост на Піп Івані з'явився у липні минулого року. Це стало можливим завдяки спільному проекту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща, де обсерваторію оцінюють як історичну пам'ятку. Вартість проекту склала близько 1,5 млн. грн.

 

«Проект розпочався у 2012 році. Перші кроки ми спрямували на те, аби законсервувати цей об'єкт від подальшого знищення. Нам вдалося відновити історичний мідний дах, взявши за взірець його вигляд 1939 року. Тепер цей об'єкт є повністю сухим. Думали - для цього нам вистачить рік-два. Натомість, процес затягнувся. Звідти довелося вивезти тонни сміття», - розповідає ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, професор Ігор Цепенда.

До розчищення обсерваторії залучали волонтерів. Василь Фіцак - один із них. Каже, працювали ті, хто понад усе любить Карпати. Тепер такі - у рятувальній службі. Щомісяця вони двічі піднімаються на Піп Іван і несуть службу навіть при температурі -28.

«Особисто я з друзями зібрали і звезли близько 150 мішків побутового сміття. Здебільшого - пластик і скло. Все, що протягом десятиріч викидали туристи і відвідувачі гори Піп Іван. Також необхідно було розчистити обсерваторію від будівельного сміття. Адже споруда постійно руйнувалася, багато уламкового матеріалу довелося вивезти. Зараз у нас є облаштований рятувальний пост, де створені необхідні умови. Обігріваємось узимку дровами. Умови менш-більш комфортні», - зізнається Василь Фіцак.

«Ми хочемо там створити українсько-польську школу гірського рятівництва. Польські колеги теж мають намір запрошувати сюди рятувальників із країн Карпатського регіону для зимових тренувань. Вони вважають, що це - одна з найбільш цікавих місцин, де є важкі, але необхідні умови для підготовки рятувальних операцій», - каже Ігор Цепенда.

Професор обіцяє - на цьому проект відновлення обсерваторії не завершать. Тут уже розпочинають створювати потужні наукові центри. Вчені візьмуться за дослідження флори і фауни, питання екології та лісництва. Для цього обіцяють засклити вікна першого поверху обсерваторії.

«Відома польська фірма підготувала спеціальні конструкції для високогірних об'єктів. Наші попередники дуже серйозно ставились до цих питань. Їхні проекти випереджали тамтешні технічні можливості років на 20. Ми теж хочемо працювати у багатьох напрямках на випередження. Нині можемо констатувати: вся конструкція обсерваторії є здорова і жива. Інженери перевірили фундамент і запевнили, що консервація пройшла вдало. Усі елементи будівлі залишаються незмінними. Крім одного - тимчасового даху на ротонді. На його місці буде встановлено купол для телескопа», - запевняє Ігор Цепенда.

 

Зоряне небо на вершині гори Піп Іван

Для облаштування астрономічного центру на вершині гори Піп Іван прикарпатські науковці звернулись по допомогу до своїх колег з Варшавського університету, які мають серйозний досвід у цьому питанні. Подібний центр, зауважив Ігор Цепенда, Варшавський університет раніше створив у Чилі. Для астрономічних досліджень, каже, дуже важлива безхмарність, а такий стан неба там спостерігають 320-330 днів на рік. На горі Піп Іван безхмарних днів значно менше: до 70 на рік. Тому тут обсерваторію найперше розглядають як центр підготовки молодих астрономів. Не виключають її цінність і для українського Гідрометцентру. Адже в цій частині Карпат досі не проводять спостережень на висоті понад 2 тисячі метрів.

 

«У червні ми очікуємо директора астрономічної обсерваторії Варшавського університету і облаштуємо на вершині гори Піп Іван апарат Дейвіса, який передує телескопу. Протягом року він зробить повний зріз усіх метеоспостережень: клімату, хмарності, поривів вітру. Усе це потрібно, щоб визначити, який автоматичний телескоп має бути на обсерваторії. Завдання, що будуть стояти перед астрономами, - космічне сміття, супровід супутників. Телескоп увійде в мережу європейських систем для проведення спільних досліджень», - стверджує Ігор Цепенда.

Найчастіше зоряне небо на горі Піп Іван спостерігають восени, і це видовище, кажуть, вражає.

«Таких днів, насправді, дуже мало. Втім, тоді зоряне небо - неперевершене», - запевняє Василь Фіцак.

 

Сходження важче, ніж на Говерлу

Милуватися краєвидами, розглядати зорі, торкнутись рукою хмар чи побачити історичну обсерваторію: для цього туристи й мандрують на Піп Іван, піднімаючись на висоту 2020 м. Насправді піднятися сюди людям важче, ніж на вершину Говерли (2061м). Сходження триває непростих 11 кілометрів, без будь-якої можливості скористатись транспортом. Попри це, у добру погоду, щодня на Піп Іван піднімається до 400 людей.

«На Піп Іван веде один маршрут із Закарпатської сторони і два - з Прикарпаття: зі села Шибене і через гору Вухатий Камінь. Це - марковані маршрути, означені інформаційними стендами. Навіть непідготовлені люди можуть зорієнтуватись на місцевості. Багато туристів залишаються тут на всю ніч. На території є облаштоване містечко для наметів, а в приміщенні обсерваторії - тимчасовий притулок для туристів на випадок негоди чи непередбачуваних обставин. Якщо погода погіршується, люди мусять залишатися, аби не ризикувати своїм життям», - каже Василь Фіцак.

Він зізнається: шукати туристів доводиться, зазвичай, у зимовий і осінній періоди, коли погода на горі Піп Іван може змінюватися кілька разів на добу. Видимість погіршується, негода заважає орієнтуватися.

«Мене дивує, що багато туристичних груп, які йдуть у похід, не мають при собі навіть аптечки. Було кілька випадків, коли травмовані не могли собі допомогти, бо не взяли найпростіших засобів. Така халатність вражає. Треба пам'ятати, що взимку тут - мінусові температури, хурделиці, а влітку частими є зливи й грози, тому не варто забувати про змінний і теплий одяг та про дощовики», - застерігає Василь Фіцак.

В останні роки цікавість до Карпат не зменшується. Навпаки, каже Ігор Цепенда, вона стає прискіпливішою. Є багато екологічних програм і наукових проектів. Серед них - питання впорядкування туристичного руху в Карпатах.

«Ми хочемо відновити туристичні прихистки. Більшість з них були зруйновані тут ще у довоєнні часи. Насамперед, їх відновлення має на меті посилити безпеку людей у горах і друге - для збереження екології Карпатського національного парку», - каже Ігор Цепенда.

Він переконаний, що туристичний рух тут треба впорядкувати, бо зараз усе відбувається хаотично. Тому й виникає питання сміття та функціонування національного парку. З іншого боку, прихистки для туристів зменшать навантаження на деякі маршрути, які, за великим рахунком, можна просто затоптати.

 

Автор: Ірина Дружук

Джерело: «Укрінформ»