Поки громадяни обговорюють пенсійну реформу та візи, точніше, їх радісну відсутність, український кумізм, а разом з ним і комізм та трагізм, набирають обертів. Цього разу побив всі рекорди ще донедавна славний український боксер Володимир Кличко, брат мера Києва і колишньої надії українських опозиціонерів.

«В суботу, 10-го червня, боксер Володимир Кличко поріднився з депутатом з «Опозиційного блоку» Нестором Шуфричем і сім'єю одіозного політика Віктора Медведчука. Точніше - з його дружиною, телеведучою Оксаною Марченко. Володя і Оксана у Києво-Печерській лаврі похрестили наймолодшу доньку Шуфрича - Марусю.»

http://tabloid.pravda.com.ua

	Керівник Московського патріархату,  кума Путіна і Шуфрича, кум Шуфрича і куми Путіна

 

Хто не знає, у Оксани Марченко є ще один відомий кум - Володимир Путін.

Так зірка українського боксу завдав своїм прихильникам нищівного удару.

Ні, зрозуміло, від пропозиції хрестити дитину не відмовляються - але ж, шановний, як ти взагалі туди потрапив? В куми до куми Путіна?

Не було війни?

Не було тисяч вбитих, закатованих кумом твоєї куми твоїх співвітчизників?

З іншого боку, ця подія дозволяє всім, хто ще сумнівався, зрозуміти шкалу цінностей найвідоміших українських боксерів. З боксом у них все виходило добре, навіть чудово, а от із загальнолюдськими цінностями якось не склалося.

Тепер головне - слідкувати за руками обох братів не менш пильно, ніж ми слідкували за всі ті роки, коли Клички були відомими боксерами.

Бо навіть якщо брати і не тримають на серці злих антиукраїнських намірів (ну, ми ж можемо припустити, що вони ненароком, хоч як би дико те припущення не виглядало?), то старий кум їхньої нової куми навряд чи втратить нагоду отримати з нових далеких родичів хоч якийсь та зиск. І на маленькому зиску він не заспокоїться... Не той характер.

Про Московський патріархат і говорити годі. Он пару років тому цей патріархат реставрував затоплену церкву в Гусинцях, що під Києвом, побудовану у 1822 році. Дивним чином зі стін храму щезли давні фрески (вирізані частини яких ще раніше вандали-студенти з Санкт-Петербургу хтіли вивезти в Росію), натомість на дзвонах храму з'явилися двохголові орли... Мабуть, щоб парафіяни не забували, хто тут «кінцевий вигодонабувач»...

Рештки старовинної фрески з церкви у Гусинцях. Після «реставрації» вони просто щезли...

Ну а поки Володимир Кличко родичався із дружиною Медведчука, на Європейській площі столиці відбувалося дивне дійство - концерт із не надто загадковою назвою «Безвіз». Ну і «суспільно-мистецька акція» з цією ж назвою. Заради цього дійства в центрі Києва було заборонено рух усіх видів транспорту, а от метро працювало до першої години ночі.

Але, схоже, громадяни не дуже поспішали тішитися - чи то настрій був несвятковий.

Того ж таки 10 червня в результаті ворожих мінометних обстрілів загинули четверо військовослужбовці ЗС України, ще четверо зазнали вогнепальних поранень, ще троє отримали бойові травми.

Чи то з цієї причини, чи то з іншої, але людям явно не святкувалося. І геніальні піарники української влади вигадали новий, абсолютно несподіваний, ніде не бачений фокус - зігнати на концерт «бюджетників». Тобто тих, кому подорож до Європи світить «найяскравіше» і «найшвидше». Більшого знущання над людьми, котрих довели до межі зубожіння, тяжко вигадати. Особливо на фоні радісних повідомлень українських чиновників, що найближчим часом освітянам, як і лікарям, скасують право на пенсію за вислугою років. Тобто скільки би років той вчитель чи лікар не пропрацював, а на пенсію раніше стандартного віку не пустять, хоч ти працюй з пелюшок.

Українських бюджетників взагалі вже можна запатентувати як вічне безперебійне джерело благ для українських чиновників, цим бюджетникам можна і в кишеню залізти, і працювати їх змусити ледь чи не до самої смерті, і за потреби на мітинги вигнати - хоч в рідному місті, хоч у столиці. Де ви бачили районного освітянина з глибокої провінції, котрий відмовиться поїхати у Київ, столицю побачити? Адже за свої гроші не кожен може собі таке дозволити... А не захоче - можна пригрозити неприємностями. Зарплата в освітян хоч і смішна (особливо в порівнянні із зарплатами чиновників), а втратити її освітяни бояться. То чиновникам платять величезні суми, щоб ті не крали. А освітянам можна платити копійки, вони й так чесні.

І від них можна вимагати, щоб той бідний освітянин обов'язково відмітився у папірці, що таки не обманув, прийшов на збіговисько... Обдерли людей, як липу, і ще й знущаються...

Спочатку про то написала «Українська Правда».

 

«Для участі в заході «Безвіз» за участю президента біля Укрсиббанку на Хрещатику станом на 19:45 зібралося близько двох десятків освітян.

Кореспондент «Української правди» підійшла до них, коли кожен з них вписував себе у список.

Вони підтвердили УП, що збираються на концерт «Безвіз». Журналіст спробувала розпитати, що вони думають про безвізовий режим, але з посмішкою освітяни почали відмовлятися коментувати. «Можна ми утримаємося від коментарів?», - сказали жінки.

...В розпорядження УП потрапила факсограма за підписом начальника управління освіти Печерського району Тетяни Копил до керівників загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів району з проханням забезпечити в заході участь 2 осіб від закладу освіти.

Печерська райдержадміністрація Києва заперечує цю інформацію.»

 

Потім у соцмережах почали з'являтися уточнення.

Для прикладу, журналіст Олександр Міхельсон повідомив, що, за даними його джерел, у Виноградів, що на Закарпатті, прийшла «рознарядка по РДА зібрати для Петрової масовки по 40-50 держслужбовців з району».

Ще раз: 40-50 з району.

Видно, не впоралися всі райони з рознарядкою, часи трохи не ті - на святкування зібралося не так вже й багато людей. Не спрацював «європейський фокус», тільки показав, що в які ризи комуніста не вдягни, він все одно ся лишає комуністом... Навіть якщо добре вивчить англійську...

І ті «ризи» вилазять не тільки в «рознарядках» і добровільно-примусовій масовці.

Он вінницька активістка Таїса Гайда ледь не щотижня пише про «винаходи» українських чиновників. І хоча дехто з них мабуть не те що в комуністах, а й в комсомольцях побувати не встиг, але старі радянські методи, гарно заточені під радянські реалії, так і світяться «дальнім» світлом...

	«Безвіз»

 

«От скажіть мені, що мені робити?

Кожного дня мені надають інформацію. Вона приходить з різних джерел але я її вивчаю, перевіряю і або пишу сама, або віддаю журналістам. І ось у Вінниці дізнаюся, що, за сприяння усім нам відомого Бориса Ісааковича, депутати міської ради вирішили «кинути» державний банк на 60 мільйонів гривень, і банк так підозріло мовчить, і не висуває окремих вимог до банкрута, якому надав такий досить чималий кредит. І ось заходжу я подивитись хто власник -  Кабінет міністрів.

І що мені з цим робити? Прокуратура самі знаєте де, поліція там само, НАБУ сильно зайняте Насіровим, а голова кабінету міністрів, виходить, зацікавлена особа.»

Таїса Гайда

 

Ось ще один перл з колекції Гайди, котрий вже плавно переходить зі сфери комізму до сфери трагізму.

 

«50% акцій «Вінниця Обленерго» належить ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання». Місцем реєстрації цієї фірми вказано Луганськ. Як мені пояснили в податковій, підприємство мало б перереєструватись на підконтрольній території на свій вибір, і місце перереєстрації було б видно у реєстрі платників ПДВ. Але з 2014 року і по сьогодні ніяких змін в реєстрі платників ПДВ немає.

Крім того, відповідно до судових рішень, ТОВ «Вінницьке енергетичне об'єднання» регулярно надавало послуги постачання електричної енергії державним підприємствам на підконтрольній території Луганської області.

То у мене виникає одне єдине запитання: куди ж сплачувало протягом трьох років податки підприємство, зареєстроване у Луганську, і чи не виходить так, що фактично держава, укладаючи такі угоди, фінансувала підприємство на окупованій території?

До речі, вигодонабувачем підприємства є пан Марков, громадянин Болгарії, який пов'язаний з російським олігархом Григоришиним.»

Таїса Гайда

 

Мало того, що обдирають людей, як липку, то ще й за їхній рахунок годують безпосереднього ворога. Мабуть, сподіваються, що той подохне від переїдання...

А війна - яка війна?

Під шум війни і під радісні святкування безвізу в українських громадян тихцем готуються забрати найважливіше, а в декого - і єдине багатство. Землю.

90-ті роки явно готуються повернутися в повному обсязі, і навіть з деякими «довісками».

Тоді теж казали - нащо державі ті підприємства? Треба, щоб кожен отримав свою частку, і нехай робить, що хоче. І роздавали людям ваучери. А перед голодною людиною не стоїть питання «продати ваучер за копійки зараз, чи зберігати його вдома невідомо для чого».

А потім раптом - гоп! - і одним порухом руки більшість ласих підприємств опинилися у власності олігархів. А зараз - гоп! - і виявляється, що чимало стратегічно важливих для державної безпеки підприємств опинилися в руках безпосереднього ворога. А починалося так гарно - «дайте людям ваучери, хай кожен сам вирішує»...

Тепер кричать «дайте людям землю, хай кожен сам вирішує»...

Для того, щоб «кожен сам вирішував», треба, щоб той «кожен» мав гроші. Голод і безгрошів'я - не ті умови, в яких «кожен сам вирішує».

А земля - це наш наразі чи не єдиний стратегічний ресурс.

75% населення - за межею бідності. Вони будуть купувати землю? Не будуть.

Вони будуть продавати її за копійки.

А купувати будуть ті, в кого гроші є.

А в кого вони є? У тих, кому держава платить, щоб вони не крали, і кому громадяни платять (хабарами), щоб вони працювали. От у тих людей гроші є. Мабуть треба дати їм ще й дешеву приватну землю, щоб вони ще більше не крали, і ще більше працювали. Ой, вибачте, щоб ще більше крали і ще більше не працювали - правильно? Ні?

Біда в тому, що в цих геніїв гаманця і шлунку нема вкрай важливої для успішного власника землі речі - стратегічного мислення.

Їхнє стратегічне мислення - там само, де і їхня чесність, та й людяність, схоже, теж там. Математики ще не вигадали числа із достатньою кількістю нулів, які їм треба заплатити (чи вручити хабаром), щоб вони почали стратегічно мислити.

Межа їхніх стратегічних захцянок - це власний ставок, лісок, кріпаки і безкраї поля. Мабуть, щоб кріпаки мали куди йти разом із діточками. У більшості ставок і лісок вже є, кріпаків цілком замінили бюджетники, а от з безкраїми полями якось не дуже склалося. Не всім пощастило.

Але якщо ви спробуєте їм дати ті безкраї поля - ну, скажімо, задля експерименту - то доволі швидко помітите, що ті поля їхніх рук не тримаються, і вислизають між пальцями.

І, швидше за все, доволі швиденько кінцевим вигодонабувачем виявиться маленький лисуватий чоловічок, котрий демонструє світові хоч і нелюдське, але навдивовижу вперте і послідовне стратегічне мислення. Звісно, якщо не обженуть його сусіди-китайці, котрі останнім часом теж стратегічними планами захоплюються, і то навіть більш вдало, ніж той чоловічок. От тільки біда - землю ті сусіди лисуватенького чоловічка не шанують зовсім. Екологія, чисте повітря - то не їхні цінності. В Україні і так з тією екологією біда - а може прийти справжнє лихо...

І потім може раптом виявитися, що - гоп! - а жити українцям не тільки нема де, але і нема як... Все вже розкуплено, і то геть не партнерами...

Залишається сподіватися, що колективне стратегічне мислення повторення того «гоп!» не допустить.

Як то не дивно, але колективне мислення в нас вдвічі мудріше, ніж мислення окремого громадянина, і на десять порядків від нуля мудріше, ніж мислення разом взятих всіх державних чиновників. На це і сподіваємося.