Кожен український школяр за часів СРСР мусів, серед іншого, вивчити напам'ять і декламувати в класі на оцінку вірш російського поета Володимира Маяковського про радянський паспорт.

У цьому дуже пафосному і супер-патріотичному на радянський манер вірші поет іронічно визнавав престижність американського чи, скажімо, англійського паспортів, у той же час зневажливо і побіжно казав про паспорти деяких країн - Польщі, Данії, Швеції. І з надзвичайною радісною зловтіхою констатував, з яким острахом західні прикордонники беруть у руки «дублікатом безцінного вантажу» його радянську «червоношкіру паспортину», його «серпастий, молоткастий» паспорт, на якому дійсно були зображені серп і молот.

У фіналі поет ейфорійно вигукував: «Читайте, заздріть - я громадянин Радянського Союзу».

Чверть сторіччя тому круто змінилася епоха. Не стало СРСР і, відповідно, згинув у вирі історії червоношкірий «серпастий і молоткастий».

Нема кому і нема чого тепер заздрити. А паспорти скандинавських країн, як і польський (угорський, румунський, болгарський, чеський, словацький, словенський, чорногорський і т. д.) паспорт, тепер стають престижними і бажаними для чималої кількості представників країн колишнього СРСР, зокрема, і земляків Маяковського.

Український паспорт з моменту свого виникнення на зорі Незалежності для одних українців був предметом гордості, для інших - об'єктом скепсису чи критики у зв'язку з тим, що при перетині кордонів інших країн не давав жодних переваг і не обіцяв жодних бонусів його володарям - громадянам України.

Ситуація потроху покращувалась по мірі того, як у результаті зовнішньополітичних і дипломатичних зусиль список країн, до яких українці могли їздити без віз, поступово розширювався.

Аж ось у ніч на 11 червня 2017 року ситуація, як за помахом чарівної палички, якісно змінилася.

Україна у результаті довгого і нелегкого шляху отримала безвізовий режим з Євросоюзом. Відповідно, й український паспорт зробив стрімкий ривок нагору у рейтингу світових паспортів.

Виявляється, є й такий рейтинг впливовості національних паспортів. Називається він Global Passport Power Rank 2017 і складає його канадська консалтингова компанія Arton Capital.

Ще у січні цього року - лише півроку тому - експертами цієї канадської компанії український паспорт був названий 46-м у світі, оскільки українці могли на той момент їздити без віз уже до значної кількості країн світу -аж вісімдесяти семи.

А ось у ніч на 11 червня 2017 року рейтинг українського біометричного паспорта виріс одразу на 16 позицій і нині посідає вагоме 30-е місце серед національних паспортів різних країн світу - оскільки дає змогу безвізового відвідування уже 119 країн світу.

Якщо хтось кладе в основу своїх надій на високий рейтинг у цьому списку якісь кількісні показники, наприклад, розмір території чи кількість населення країни, то це є помилковою точкою зору. Адже на одній сходинці з Україною перебуває, до слова, острівна держава Гренада, яку населяє менше, ніж 100 тисяч осіб.

Отож, справа не в сотнях тисяч квадратних кілометрів території і мільйонах громадян, що населяють країну, а в тому, наскільки дана країна відповідає стандартам демократичної, правової, економічно вільної держави.

І нічого дивного у тому, що очолюють цей рейтинг така надпотужна європейська держава, як Німеччина, і зовсім невеличка острівна держава-місто Сінгапур, чиї паспорти дають право безвізового в'їзду до 159-ти країн світу.

Що ж, Україні залишилося не так багато, щоб впритул підійти до групи країн, що є лідерами у цьому рейтингу.

Народний депутат України VIII скликання від Об'єднання «Самопоміч», секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, голова підкомітету з питань адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу, забезпечення його відповідності зобов'язанням України у рамках Ради Європи та оцінки відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції Олена Сотник наголосила на морально-психологічних наслідках підвищення рейтингу нашого паспорта: «Сподіваюсь, те, що український паспорт увійшов у тридцятку найсильніших паспортів у світі, дасть нашим громадянам можливість почувати себе вільними та достойними. І коли українці їхатимуть у ЄС презентувати Україну, поводитимуть себе, як належить.

Бо скасування безвізу, насамперед, це перемога для кожного українця, тому що він тепер, не дивлячись на психологічний комплекс меншовартості, може вільно себе почувати. Звісно, що потрібно відзначити дипломатів, політиків, урядовців, які допомогли своєю роботою втілити у життя цю мрію».

Журналіст з Донбасу Денис Казанський іронічно прокоментував певний ажіотаж, який, нібито, виник на непідконтрольній Києву частині Донецької та Луганської областей: «Настало 11 червня, і в «ДНР» впали «скріпи».

У забороненому «вконтактіке», як гриби, множаться групи, що пропонують швидко, за хабар, оформити українські біометричні паспорти.

Наплив бажаючих також досить великий. Причому, люди, здебільшого, цікавляться, як оформити паспорт без виїзду на підконтрольну територію, але тут біда - виїзд необхідний, щоб пройти дактилоскопію. Я, до речі, підтримую вільну видачу біометричних паспортів абсолютно всім громадянам України, навіть прихильникам русского міра. Нехай їздять, дивляться, як живуть нормальні країни. По-іншому в них мракобісся і сталінщина з голови не вивітряться».

Цей текст викликав бурхливу дискусію. Її особливістю було те, що значна частина дописувачів фактично розглядала видачу українського біометричного паспорта як певну винагороду, котру тепер треба заслужити, і у зв'язку з цим виносила цей вердикт - хто і чому такої винагороди не заслуговує, ну а кому і з яких причин її можна дати. Винагороду, як ви розумієте, у вигляді того ж українського біометричного паспорта.

Це вже щось нове. «Старий», або ж звичайний, український паспорт (так звану книжечку), котрий не дає права на безвізовий в'їзд до ЄС, подібним чином не сприймали і не оцінювали. Бо до нього треба було візу, котру ще потрібно було отримати зі значним ризиком відмови.

Отже, тепер кожен українець, котрий нині швидко і без проблем перетинає кордон з «дублікатом безцінного вантажу» - біометричним паспортом - має морально-психологічне право без зайвої ейфорії, але з усвідомленою гордістю вигукнути: «Дивіться і заздріть! Я - громадянин України!»