Минулої суботи в школі українознавства «Рідна школа» ім. Василя Стуса в Чикаго відбулося найурочистіше та найвеличніше свято - школа проводжала в життєву дорогу десятикласників.

 

Свято останнього дзвінка тут - завжди урочисте. Це - незвичайний день, день святковий, радісний, веселий і сумний водночас. Тому що це день розставання зі школою, щирими друзями, добрими наставниками, які скільки душі, серця і знань вклали в кожного зі своїх випускників.

Як одна мить промайнули роки навчання, протягом яких були хвилини труднощів та радості. З тих кумедних малят, які переступили поріг української школи, виросли молоді люди, які пишаються тим, що є українцями, готові допомагати Україні.

 

Завдяки своїм батькам вони змогли провести приємний час у стінах «Рідної школи», у колі великої родини, яка з тривогою і болем переживала їхні невдачі і тішилася їхніми успіхами та досягненнями, яка наполегливо намагалася прищепити їм почуття вірності нашій ідентичності, поглибити духовний зв'язок між поколіннями українців і хвилями різних еміграцій. Той зв'язок є нашим найціннішим добром; він нас об'єднує, захищає, дозволяє йти вперед, високо нести цінності українства. Він дає всім нам необхідну силу, щоб залишити добрий слід у світі.

Кожен випускник звернувся зі словом до «Рідної школи», висловив слова подяки вчителям та побажав їм нових успіхів, життєвих сил і натхнення.

Теплими словами подяки привітали випускники також своїх батьків - мудрих порадників, своїх найвірніших і найкращих друзів, за їхню надзвичайну турботу і ласку, та виконали шкільний гімн: «Ми роду козацького діти, землі української цвіт».

 

Привітала всіх присутніх гостей і випускників директор школи п. Галина Бaран і дала їм на прощання багато цінних порад та поблагословила їх на світлу та щасливу дорогу.

Опікун 10 класу Галина Прохна привітала учнів і батьків з досягненням мети - закінченням «Рідної школи» - і побажала плекати любов до всього українського, відвідувати Україну, зміцнювати зв'язок поколінь української еміграції, пишатися своїм українством і допомагати Україні на шляху її розвитку.

На свято останнього дзвоника завітали гості: представник від Кредитівки «Самопоміч» пан Володимир Тюн, педагогічний дорадник «Рідної школи» від шкільної Ради при УККА- пан Роман Гірняк та голова Фундації «Спадщина» пан Тарас Дрозд - колишні випускники школи.

Пан Тарас Дрозд привітав випускників та вручив подарунок «Рідній школі» на суму $2000, на які дирекція школи має закупити найнеобхідніші технічні засоби.

Представник від українсько-американської Кредитівки Самопоміч пан Володимир Тюн вручив кожному випускникові подарунок-сертифікат на суму $50 та подарунок школі - $1000.

Вони побажали випускникам впевненості у власних силах, невичерпного завзяття та здійснення всіх мрій. А також висловили сподівання, що наші випускники допомагатимуть Україні та українським суспільним організаціям на теренах Америки.

І ось настав надзвичайно хвилюючий момент: звучить особливий дзвоник, не схожий на жоден з тих, що звучали протягом навчального року. Це - останній шкільний дзвоник для випускників «Рідної школи»! Право провести останній шкільний дзвінок надається випускникові 10 класу Зeновієві Твердохлібу та учениці 1-го класу Анастасії Марчук.

Також доброю традицією є передавання засвічених свічечок-символів учням 9 класу для заохочення успішного навчання у випускному класі. Свічечку-символ провідництва передавала Єлизавета Кривокульська, свічечку-символ удосконалення характеру передавала Вікторія Мамчур, свічечку-символ громадської праці передавав Зеновій Твердохліб. Свічечку-символ захисту української мови - Михайло Кот, свічечку-символ любові до України передавав Юрій Меленчук. та свічечку-символ знання передав Артур Конопка.

 

 

Пані Катерина Брендис, голова Управи товариства «Рідна школа» ім. Василя Стуса Ukrainian School of Chicago, Inc. привітала всіх та сказала:

Вельмишановні отці, шановна пані директор, шановні вчителі, батьки і любі наші випускники «Рідної школи» ім. Василя Стуса 2017 року!

Товариство «Рідна школа» вітає вас!

 

Ви успішно закінчили і нині маєте шану бути званими випускниками, очікуючи отримати диплом з української школи, єдиної та унікальної в штаті Іллінойс, яка вам дасть кредит у вищі школи і університети.

Ця школа вас багато чому навчила. Це є надзвичайно важливим для вас. Ви не знаєте, як ці знання допоможуть кожному з вас у житті. Ми є українцями. Українська нація є унікальною. Вона надзвичайно талановита.

 

Знайшли чудову трипільську кераміку, вироблену тисячі років тому, під час неолітичного періоду. Наші прекрасні писанки зaчаровують людей. Наш «Щедрик» грають і знають в усьому світі. Наш чорнозем є найбільш родючим. Наша любов до своєї Батьківщини кличе тисячі молодих і старших людей на Майдан, щоб боротися проти несправедливості і віддавати своє життя за Україну. Наш геній Тарас Шевченко вчив, що нема кращої на світі Батьківщини, ніж наша люба Україна! Ваше життя лише починається розвиватися. Нехай дорога вас все веде до Бога і Батьківщини. Вчіться, шукайте знання. Знання - це сила. Ви мусите бути розумними, щоб допомогти Україні. «Любіть Україну, як сонце, любіть!»

Нехай вам життя принесе найбільші успіхи! Ростіть здоровими, щасливими, на потіху своїм батькам і народу. Нехай Господь Бог вас благословить!»

Від батьків випускників привітала пані Оксана Твердохліб:

«Діточки, хочемо вам подякувати, що витримали цей марафон довжиною в 10 років - і сьогодні досягли фінішу. В першому класі вас було 25, а залишилось тільки 9. Пам'ятайте, що кожен фініш - це, по суті, старт (Л. Костенко). Через рік дехто з вас закінчить американську школу і піде далі вчитися. Хочемо побажати вам міцного здоров'я, успіхів у виборі майбутньої професії, щастя. Подякуйте вашим батькам за всі ті здобутки, що маєте, за безмежну любов до вас».

 

А також пані Оксана Твердохліб подякувала всім присутнім в залі, що прийшли на свято розділити радість.

Від випускників мали слово Ірина Блажкевич, Ірена Петрик та Данило Брендис:

«Всечесні отці, шановні вчителі, високоповажні гості, любі наші друзі!

Мені випала честь від імені випускників «Рідної школи» 2017 року привітати вас і подякувати всім, хто прийшов на наше свято!

Особлива подяка нашим учителям, які протягом десяти років навчали нас, допомогли нам здобути глибокі знання з мови, літератури, релігії, географії і культури нашої України та виховали в нас патріотичний дух!

І, звичайно, дякуємо нашим батькам, які тут, за океаном, не забувають своє українське коріння і передають цю любов нам!

Попереду в нас - подальше навчання, доросле життя, але ми ніколи не забудемо нашу рідну школу українознавства.

Хочу завершити свій виступ віршем, присвяченим «Рідній школі»:

 

Пролетіли, як мить, роки.

Радість й смуток у серці поряд.

Ось і ми вже випускники

В нашій «Рідній» суботній школі.

Перед нами - широкий шлях

У могутній країні вільній.

Путь освітить й зігріє нас

Любов в серці до України.

 

Славних предків наших земля,

Благодатна, нескорена, вільна,

Ми примножимо славу твою,

Ми - твоє молоде покоління!

 

Вчителям нашим низький уклін,

Щира вдячність за їхню працю.

Дай вам, Боже, натхнення й сил

В благородній й великій справі!

 

І пошана нашим батькам,

Що далеко від рідного дому

Шлях найкращий обрали нам -

Привели в українську школу.

 

«Рідна школа» зріднила нас,

І тепер ми - велика родина.

Батьківщину не змінить час -

Нас об'єднує Україна!

 

Слава Україні!»

Наступне слово сказала Ірина Петрик.

«Преосвященні отці, шановні вчителі, батьки та високоповажні гості, доброго вечора! Від імені моїх однокласників вітаю вас у цьому залі. Ми щиро вдячні вам, що ви прийшли сьогодні розділити з нами це свято!

Любі мої однокласники - велике «браво» останньому дзвонику, що прозвучав сьогодні для нас у стінах «Рідної школи»!

Ми мріяли почути цю мелодійну солодку музику всі десять років! Ми, нарешті, щасливі, що все вже позаду!

Нас можна сьогодні назвати survivors, що у перекладі означає той, що залишився живим. Ми вистояли запеклі суперечки з нашими батьками про виконання десятків домашніх завдань, особливо у п'ятницю ввечері, багаторазові недосипання та перервані солодкі ранкові суботні сни, останні підсумкові іспити та навіть походи до директора школи.

Згадуючи роки, проведені в школі, ми вдячні вчителям за те, що навчили нас читати, писати і розмовляти мовою наших батьків, не дали загубитися на карті України та знати повне значення слів - незалежність України.

Ми приходили до «Рідної школи» вивчати не лише історію, культуру та звичаї України, але і вчитись бути маленькою частинкою української громади на землі, де ми народились.

Надіємося, що знання, здобуті в «Рідній школі», допоможуть нам бути гідними, добрими людьми та патріотами неньки-України.

Ми сьогодні вливаємось у нове покоління українців за кордоном, де, сподіваюсь, будемо долучати свій внесок у соціальний і економічний розвиток України.

Ще раз щиро дякуємо нашим учителям та батькам за те, що вони старались закріпити у наших серцях любов до України на американській землі. Я думаю що кожен із нас буде пам'ятати коріння наших батьків і дотримуватись українських традицій у нашому подальшому житті.

Слава вільній Україні від ворогів та корупції. Нехай Україна нарешті стане багатою, як її земля, щасливою і веселою, як український гопак».

А завершив привітання Данило Брендис.

«Слава Ісусу Христу! Шановні отці, шановна пані директор, вчителі, шановні гості, батьки, і дорогі випускники «Рідної школи»!

Я називаюся Данило-Петро Брендис. Мене вибрали сказати прощальне слово англійською мовою, тому що мій тато, Михайло, не є українського походження, але він дуже любить все те, що є українським. Мама його навіть навчила української мови! Я хочу вам найперше сказати, що я пишаюся стояти перед вами сьогодні, тому що можу виголосити слово двома іншими мовами. Дякую мамі, а також вчителям «Рідної школи» імені Василя Стуса, що допомогли мені здобути це знання. Мати знання української мови - це дар на ціле життя.

Я хочу подякувати своєму батькові за його підтримку українського виховання та української культури.

Наш клас був значно більшим, коли ми починали, однак, 9 учнів, які залишилися, показали невимовну любов до України, її культури, історії, культури, релігії та географії. Ми дізналися про героїв Небесної Сотні or Heavenly Hundred, які віддали своє життя під час протестів Євромайдану в 2014 році, про геніальність Тараса Шевченка, світову велич Жака Гніздовського, про Олександра Довженка та його фільм «Земля» or «Earth», що входить в сотню найкращих фільмів усіх часів. Та це лише кілька фрагментів з тих багатьох тем, які ми вивчили протягом цих десятьох років навчання. Це - гіркувато-солодкий момент для нас, бо ми були разом протягом багатьох років. А оскільки ми розійдемося різними життєвими шляхами, то ми повинні завжди пам'ятати гасло нашого випуску, яке ми собі вибрали з незабутнього вірша відомого українського поета Володимира Сосюри «Любіть Україну» or «Love Ukraine», в якому він благає всіх українців любити свою країну всім своїм єством.

 

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

 

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою -

і вічні ми будемо з нею!

 

Я є, насамперед, українцем! Слава Україні! Героям Слава!

Thank you and дякую!»