Політична партія НРУ знову переживає зміни. Зміни несподівані і неоднозначні. Можна сказати, що партія Рух заскочила громадськість зненацька.

Коли декілька днів тому з'явилася інформація, що в неділю, 28 травня, відбудуться збори Руху, це не викликало помітного інтересу.

Що ж, зрозуміло. Рух теперішній був блідою копією Руху тодішнього, кінця 80-х років минулого сторіччя.

Згадаймо - виникнення Руху як широкого народного фронту у 1989 році було схоже на потужну океанську хвилю, котра прокотилася Україною, неймовірно активізуючи та радикалізуючи вітчизняну громадськість.

Через 4 роки Рух переформатувався у політичну партію. Замість Івана Драча, який був громадським та культурним діячем і очолював Рух на першому етапі його становлення, провідником Руху як партії став професійний політик В'ячеслав Чорновіл.

Піком політичного впливу Народного Руху України були, напевно, перші всенародні вибори президента України, на яких кандидат від Руху В'ячеслав Чорновіл склав серйозну конкуренцію переможцеві - Леонідові Кравчуку.

Потім був складний і довгий період конфліктів, розчарувань, розколів, виокремлення частини Руху на чолі з Ю. Костенком у окрему політичну силу, висунення Г. Удовенка замість В. Чорновола кандидатом у президенти від Руху, період закономірної втрати рейтингів і впливовості.

Почергово очолювали Рух два міністри закордонних справ - Г. Удовенко та Б. Тарасюк. Із 2013 року Рух очолив екс-мер Львова Василь Куйбіда.

І весь цей «постчорноволівський» період Рух мусив входити в різні партійні коаліції, не ризикуючи виступити як самостійна політична сила.

При Куйбіді також Рух не зробив відчутного просування в рейтингах, тож про проходження до Верховної Ради України доводилося якщо не забути, то, принаймні, відкласти такі плани. А сам пан Василь, ризикнувши балотуватися у 2014 році на посаду президента України, отримав принизливі 0.06%.

Отож, не дивно, що на Рух вже махнули рукою і ніхто не чекав від партії особливих сюрпризів.

І ось раптом остання неділя травня подарувала такий поворот сюжету!

На зборах (з'їзді) Руху 28 травня радикально змінилося керівництво політичної партії Народний Рух України. Василь Куйбіда склав свої повноваження, причому, тихо, без особливих пояснень для громадськості.

Звичайно, він є людиною зайнятою - очолює Національну академію керівних кадрів при президентові України. Але кому з вітчизняних політиків зайнятість заважала колись очолювати партію, чи, принаймні, вважатися офіційним главою якоїсь партії?

Проте, здивувала громадськість не сама по собі заміна Куйбіди на посаді глави Руху. Здивувала, а декого і збурила кандидатура нового очільника партії. Ним обрали Віктора Кривенка.

Чи відоме вам це ім'я, шановні читачі? Думаю, більшості не знайоме.

 

 

 

Хто ж він такий і звідки взявся на рухівському небосхилі?

Вікторові Кривенку 35 років, і він є земляком Леоніда Брежнєва - народився в місті Кам'янське (у минулому - Дніпродзержинськ), на Дніпропетровщині.

Його біографія - для допитливого читача, який вміє аналізувати та порівнювати. І дійсно - вчитаємося, хоча б у варіант, наведений Вікіпедією.

Зі 16 років Віктор почав опановувати вищу освіту і безперервно це робив поспіль 13 років! Неабияка наполегливість!

Ось етапи його освіти: у 1998-2003 роках навчався у Дніпровському державному університеті за фахом «фінанси», отримав кваліфікацію магістра. У 2002-2008 рр. навчався у Харківській юридичній академія імені Ярослава Мудрого за фахом правознавство.

У 2008-2011 рр. навчався в Національній академії державного управління при президентові України за фахом «державне управління у сфері національної безпеки», отримав кваліфікацію магістра і диплом з відзнакою.

Але молодий фанат вищої освіти не лише вчився. Якщо вірити його біографії, уже в 19 років цей вундеркінд, будучи студентом, зі січня 2001 до лютого 2004 працював помічником генерального директора з економіки Державного підприємства «Український державний інститут з проектування металургійних заводів» у Дніпропетровську.

Потім, з березня 2004 до березня 2005 рр., - помічником генерального директора. А з березня 2005 до вересня 2009 рр. був заступником генерального директора з розвитку та інновацій Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» у Дніпропетровську.

Того самого заводу, в якому перед своїм обранням до Верховної Ради України директором був Леонід Кучма.

Нагадаю читачам - якщо цій біографії вірити, Віктор Кривенко у 23 роки став заступником директора в легендарній кузні найкращих ракет у світі - у «Південмаші».

Це звучить неймовірно! Але його подальші кроки не менш вражають.

З лютого 2009 до березня 2010 рр. Віктор Кривенко - заступник генерального директора Національного космічного агентства України.

З березня 2011 до січня 2012 рр. - радник генерального директора Державної компанії «Укрспецекспорт», а з лютого 2012 до січня 2013 рр. - радник генерального директора Державного концерну «Укроборонпром». Одночасно, з червня 2012 до січня 2013 рр. є радником, на громадських засадах, Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

З березня 2013 до лютого 2014 рр. - радник з питань розвитку індустріальних парків, на громадських засадах, віце-прем'єр-міністра України.

З лютого 2014 є головою Координаційної ради ДП «Національні інноваційні проекти», яке уповноважене реалізовувати національні проекти «Технополіс» та «Індустріальні парки України».

З березня 2014 і до цього часу є радником, на громадських засадах, Міністра фінансів України.

Чому ж так довго ховали від громадськості такого успішного чоловіка, котрий стартував у 16 років і постійно йде семимильними кроками вперед і вище?

Може, у громадсько-політичному житті він теж рано знайшов себе? Одразу став націонал-демократом чи, може, й націоналістом? Змушений розчарувати читачів.

Віктор Кривенко побував 2006 року в політпроекті «Віче», яке очолювала Інна Богословська, але до ВРУ не потрапив. Зробив це через 8 років, опинившись п'ятим номером у виборчому списку «Об'єднання Самопоміч».

Але був виключений з цієї фракції, проголосувавши за прези­дент­сько-прем'єр­ський закон про децентралізацію. Тут же знайшов прихисток у фракції Блоку Петра Порошенка, але дуже скоро після цього вступив до лав Народного Руху України, втім, залишаючись у лавах президентської фракції.

Можливо, його вже почали тоді готувати на заміну Куйбіді?

Інформації про Віктора Кривенка ще дуже мало. Але у його шляху слід Леоніда Кучми і його соратників та вихованців (серед них і Петра Порошенка) прочитується.

Отже, перше враження - Петро Порошенко через зміну керівництва бере під свій контроль Народний Рух України.

З цим ніби й погодилися 80% делегатів з'їзду у неділю, 28 травня 2017 року, обравши головою НРУ Віктора Кривенка і заступником голови - також нардепа з БПП Павла Кишкара.

Чому не обрали кадрового рухівця, переконаного ідейного політика? Втомилися роками бути на маргінесі? Ці рухівці у залі так зголодніли за активною діяльністю? Чи сподіваються на перелом своєї політичної долі? Чи просто уже втратили всі ілюзії та надії самостійно виборсатися і згодні на якесь мінімальне політичне і владне спонсорство?

А, може, ми помиляємося, і Віктор Кривенко зуміє оновити Рух і надихнути його на нові звершення?

Час покаже.

Маленький штрих: під час свого обрання Віктор Кривенко виступив на тлі портрета... Віктора Кривенка. А чому не В. Чорновола?