Україна травнева з першого числа цього енергетичного весняного місяця вступила у смугу хвилювань та різноманітних подій. Найбільш вагома з них - Євробачення-2017.

 

Євробачення - свято чи блюзнірство «на кістках»?

Передусім, констатую, що повної єдності в оцінці - як нам сприймати, що конкурс світової пісні цього року проходить у столиці України - немає. Періодично виникають різні питання і заперечення, так би мовити, «проти течії».

Наприклад, кажуть: у країні скрутна економічна ситуація, а ми викидаємо гроші на пісенний конкурс, який скоро відгримить, відійде в минувшину і забудеться.

Така негативна піар-компанія почалася ще з минулого року.

Ось її типовий зразок від такої собі авторки Аріни Матвеєвої під назвою «Євробачення-2017 - блюзнірські танці на кістках»:

«Йшов 2017 рік. Виснажені від недоїдання містяни поглядом проводжали іноземні делегації, які з урочистим видом прямували в зал, де ось-ось повинно було початися воно... Коли я уявляю собі проведення пісенного конкурсу «Євробачення», воно чомусь бачиться мені приблизно таким. Україна, попри всі повчання і прохання відмовитися від цієї затії, все-таки має намір провести це дійство. У скільки все це виллється, буде відомо лише після його закінчення, а наразі український Кабмін виділяє мільйони євро лише на його підготовку.

Так-так, мільйони євро течуть струмком, у той час, коли пенсіонери думають про якнайшвидшу смерть, аби припинити це жалюгідне існування, коли батьки не знають, чим нагодувати свою дитину, і як зробити так, щоб не відібрали останнє, що залишилося, - нерухомість за борги по неоплачених комунальних рахунках. Сьогодні Кабінет міністрів України забезпечив Держкомтелерадіо необхідними коштами для підготовки до проведення Євробачення-2017, про яку суму йдеться - політики не озвучували, однак стало відомо, що 15 мільйонів євро було виділено Європейській мовній спілці, також у рамках підготовки».

Такий апокаліптичний і вкрай драматизований тон статті пані Аріни перетворює дійсні проблеми в щось уже зовсім фатальне і трагічне.

А тим часом «виснажених від недоїдання» мешканців на міських вулицях столиці не спостерігається, зойків тих, у кого, нібито, вже відбирають квартири за несплату комунальних боргів також поки що не чути.

І якщо комусь це «бачиться саме таким», то, може, тому, що подібні автори дуже хочуть бачити і малювати ситуацію в Україні саме в жахливих фарбах?

Скоромовкою зронивши, що, «безумовно, Євробачення - гідний конкурс і бути приймаючою стороною вкрай почесно», пані Матвеєва вперто веде до свого: «На даний момент ця підготовка до привітного прийому європейських гостей найбільше нагадує танці на кістках українців.

У той час, коли більша частина населення перебуває в критичному стані, зважаючи на брак фінансів, коли триває війна - про який конкурс може йти мова? Зараз він вкрай недоречний, тим більше, такий витратний».

Текст цей написаний російською (переклад мій). Як і переважна більшість подібних текстів.

Подібна концепція вкидається в український інформаційний простір наполегливо і має чимало послідовників. Не один дописувач у соцмережах обурювався тим, що вдень тривають бої і гинуть воїни, а ввечері в столиці держави, що воює, починаються гульки.

Обурення у ЗМІ висловлювалося і щодо великих гонорарів нашим артистам, надвисоких цін одягу для ведучих та інших витрат.

Навіть ставили питання у соцмережах про те, що витрати з державного чи місцевого бюджетів на будь-які потреби Євробачення-2017 мають бути скромними, а вже усі надмірності повинні фінансуватися з приватних джерел - від бізнесу, олігархів тощо.

Ситуація в країні є дійсно складною, але, думаю, акценти ставляться (кимось спеціально, а кимось щиро) неправильно, а подекуди й умисно перекручено.

При всій напруженій ситуації на фронті, попри увесь трагізм загибелі молодих і зрілих воїнів, попри всю виправданість співчуття пораненим і жалоби за загиблими, країна не повинна перетворюватися на місце постійної туги, жалю і згортання свят.

Україна воює уже три роки, очевидно, воюватиме ще, то хіба вона має роками бути схожою на дзеркало, яке завісили чорним похоронним покривалом?

Думаю, навпаки - все повинно бути доречним і своєчасним.

Має бути схиляння голів над могилами загиблих, і співчуття їхнім сім'ям, а також покаліченим та пораненим бійцям, мирним громадянам, але й горде підняття голів, коли Україна чи українці отримують нові здобутки, досягнення, перемоги.

Будь-які - спортивні, мистецькі, наукові, суспільні, державні.

Бо саме ці здобутки, досягнення, перемоги засвідчують - Україна не зламана, не знищена, вона живе, бореться і, попри всі негаразди, тривоги, зради, удари здатна перемагати і радіти цим перемогам та, загалом, життю.

Невже даремно рік тому українська співачка Джамала у вкрай напруженому змаганні перемогла на Євробаченні-2016 і тим самим завоювала для нашої країни право провести цей дійсно дуже престижний пісенний форум?

Престижний - як би хто не хотів знівелювати його мистецьку цінність, принизити роль для розвитку туризму та народної дипломатії, применшити значення для міжнародного іміджу України.

Це не значить, що ми не помітимо тих дійсних недоліків у його підготовці та проведенні, які були і є. Але це також не означає, що маємо знецінювати те, що отримано в результаті не такої вже частої, але тим більш цінної, української перемоги.

Отож, пропоную вважати Євробачення-2017 святковою і корисною для України подією і слідкувати, щоб цей форум пройшов гідно, без зривів. А правоохоронці мають подбати, щоб усе обійшлося без провокацій тих, хто дуже хотів би зіпсувати Україні це свято.

Безпека Євробачення-2017

З точки зору міжнародної репутації України питання безпеки є ключовим. Тому не перебільшу, якщо скажу - увесь потенціал правоохоронних органів буде залучений в офіційних та неофіційних заходах силовиків, щоб тільки не трапилося щось надзвичайне.

	Охоронці Євробачення-2017

Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція, Державна служба з надзвичайних ситуацій складають основний кістяк безпекової системи цього форуму.

Недарма в МВС попросили у прем'єр-міністра В. Гройсмана додаткових 45 мільйонів гривень тільки на відрядження, харчування та транспортні витрати. А це означає, що до Києва будуть стягнуті чималі сили з областей.

Скільки просили та отримали інші правоохоронні органи - з часом дізнаємося.

Але це, так би мовити, допоміжні сили правопорядку.

А безпосередньо за безхмарність Євробачення-2017 буде відповідати спеціально створена служба безпеки цього конкурсу. Очолив її досвідчений правоохоронець - президент міжнародної неурядової організації «Міжнародна антитерористична єдність» (організація-член Ради Європи) Олександр Дічек.

Представляючи організаторам «Євробачення» свою команду та програму, О. Дічек заявив: «Ми усвідомлюємо глибину загроз, на які ми повинні давати адекватну відповідь. Ми підібрали висококваліфіковану команду, яка впорається з усіма ризиками і проведе Євробачення-2017 на належному рівні, гарантувавши безпеку як учасникам, так і гостям конкурсу».

Залишається сподіватися, що так воно і буде. Принаймні, європейці, котрим доповідав О. Дічек, залишилися задоволеними.

Серйозність безпекового контролю була підтверджена уже в день першої відкритої репетиції учасників конкурсу - 8 травня. Охороняло конкурсантів аж три тисячі сімсот силовиків! І це лише офіційна цифра.

Думаю, «перехожих у цивільному», котрі скоса позирали навкруги і були готові прийти на допомогу, було також немало.

Російський фактор

Російський фактор в Україні продовжує бути присутнім. Про нього інколи розповідають мало, інколи багато, але всі розуміють, що він є практично скрізь і завжди.

Фактор цей має багато проявів.

У Євробаченні-2017 російський фактор мав вибуховий характер і - нагадаю - був пов'язаний з гострим скандалом, коли представниці Росії заборонили в'їзд в Україну через те, що вона раніше виступала в Криму.

Пам'ятаємо, що у результаті гострих дискусій Росія відмовилася від участі у Євробаченні-2017 і від трансляції на територію РФ самого конкурсу.

Це коштувало Україні поки що кількох жорстких дорікань від певних функціонерів європейського штабу «Євробачення» і потенційної загрози після проведення конкурсу отримати ймовірні санкції.

Але до цього ще треба дожити, і на сьогодні всі думки української сторони зосереджені на проведенні конкурсу.

Та російська тема останніми днями замигтіла іншими сюжетами.

Так, у соцмережах опублікували світлину, на якій, нібито, молодший син Петра Порошенка, Михайло, котрий навчається в лондонському коледжі, позує у светрі з написом RUSSIA.

Резонанс це викликало неабиякий.

Одні обурювалися: мовляв, як може син президента одягати светр із символікою країни, котру його батько постійно і публічно називає країною-агресором і ворогом України?

Захисники хлопця, яких тут же заклеймили «порохоботами», тримають, принаймні, дві лінії захисту: одні заявляють, що хлопець жартував, одягався для Хелловіну, і взагалі - чого, мовляв, пристали до малого?

Їм гаряче заперечують: який це малий у 15-16 років? Про що він, мовляв, думає? Чи має він, взагалі, щось українське в душі, чи вже так тісно здружився там, у коледжі, з російськими ровесниками?

Інші взагалі запевняють, що вірити своїм очам не можна. Чи то напис на футболці не такий, чи то взагалі на світлині не син Петра Олексійовича.

А допоки триває ця дискусія, хтось тим часом ретельно чистить соцмережі і видаляє всі фотографії. Що й доводить одне: на світлині, судячи з цього, все-таки, Мишко, і напис на його светрі якраз той, котрий і прочитали.

Сенсаційна світлина	Паспорт невістки П. Порошенка

До цього прикрого факту додалося і повідомлення відомого журналіста-розслідувача Дмитра Гнапа. 5 травня він опублікував фотокопію паспорта невістки Петра Порошенка Юлії, котра є дружиною старшого сина президента Олексія.

І паспорт цей - російський. Причому, виданий пані Юлії 24 січня 2014 року - якраз за місяць до втечі з України Віктора Януковича - і чинний до 2019 року.

Д. Гнап не втримується від іронії та «підколу»: «Ось ви обговорюєте футболку сина Порошенка. А ось російський паспорт невістки Петра Олексійовича - Юлії Порошенко.

Паспорт, судячи з даних, ще чинний. Я не знайшов на сайті президента інформації про надання пані Юлії українського громадянства.

Треба буде запитати президента на найближчій прес-конференції, чи його невістка досі з російським паспортом.

Великої зради тут, звісно, немає. Є люди, які з російськими паспортами воюють за Україну в добровольчих батальйонах. Думаю, Юлія Львівна теж ненавидить Путіна і росіян за війну проти України.

Хоча, погодьтеся, який яскравий перформанс можна було б влаштувати: «Невістка українського президента спалює на Майдані свій російський паспорт». Особливо напередодні майбутніх виборів. Петре Олексійовичу, як вам ідея? Все гаразд, не дякуйте...»

Біографією невістки П. Порошенка донині практично не цікавилися. Але дещо про неї відомо.

Сама пані Юлія народилася в Севастополі, в сім'ї російського військового Льва Фараоновича Аліханова, котрий потім переїхав до Санкт-Петербурга, де дівчина й вчилася в місцевому університеті, котрий колись закінчив і В. Путін.

Познайомилася Юлія з Олексієм Порошенком у Франції.

Молодята одружилися, мають двійко дітей.

Батьки Юлії живуть у Петербурзі, а родичі - в Криму.

Причому, ті родичі, якщо вірити ЗМІ, на референдумі 2014 року голосували за приєднання Криму до Росії - нібито - зробили це з радістю.

Ось так російська тема у поєднанні з прізвищем Порошенка виникає знову.

До липецької фабрики Петра Олексійовича, якою йому намуляли уже всі очі й вуха, тепер додався молодший син у светрі з логотипом RUSSIA і невістка з чинним російським паспортом.

Український гурт O. Torvald	Фан-зона на Софійському майдані Києва

 

Чи є у невістки ще й український паспорт - невідомо. Можливо, й нема. То чому вона його не бере разом з громадянством? Чогось чекає? Руки не доходять?

Такі пояснення звучали б вкрай непереконливо. Історія показує, що життя провідних політиків та їхніх сімей суспільство намагається «просвітити» повністю і рано чи пізно всі секрети стають відомими.

Так і з цими новими фактами - якщо вони не фейки.

Ну що ти будеш робити? Як не крутись, а ці факти громадськості пояснювати потрібно. Причому, пояснювати переконливо.

Особливо цікаво почути ці пояснення в контексті нещодавнього указу президента Порошенка про позбавлення українського громадянства нардепа Артеменка і соратника Саакашвілі Саші Боровика.

Дмитра Гнапа дехто обвинувачує, що він, разом з російськими так званими «кремлєботами», фактично кидає тінь на Головнокомандувача української армії.

Д. Гнап на ці закиди поки що не відповів.

Як і ті, на кого він «кинув тінь».

Але не лише високі політики останніми днями «потрапили під роздачу» у зв'язку з російським фактором. Однією з жертв виявилася і моя колишня студентка Юлія Захаренко.

Нині вона працює в концертній організації, котра друкувала і розповсюджувала квитки на Євробачення-2017. Звернули увагу на слово «друкувала»?

 Якщо ні, то даремно, бо в ньому якраз і є зерно скандалу.

У соцмережі опублікували квиток на Євробачення, видрукуваний російською мовою.

Письменниця Лариса Ніцой, котра минулого року спересердя кинула в обличчя касирки супермаркету, яка вперто не бажала їй відповідати українською, пригорщу монет і внаслідок цього отримала як лавину засудження, так і лавину схвалення, знову «психанула»: «Чооорт! От як тут будеш пухнастою? Тут уже й мідяки в мордяку не допоможуть, тут уже треба лопатою по голові! Ви уявляєте квитки у Франції португальською, а в Італії - німецькою?

Ну, де ви, толєрантні українці, які мене звинувачують у піарі і розповідають, що українці повинні все робити лагідно, щоб усім сподобалося?

Де ви зі своєю лагідністю? Підіть і лагідно зробіть так, щоб квитки на «Євробачення» стали українські! Українською мовою!

Щоб ті квитки на згадку повезли європейці додому. Через вас оце все, через лагідних і толєрантних! До дупи всіх!

Хто знає, де той офіс concert.ua? Треба піти і його спалити до біса. Не розуміють вони лагідно. Треба тільки дубасити. Тільки силу вони розуміють, козляри».

Пані Ларису багато хто підтримав, були і незгодні з її позицією.

Дискусія в соцмережах вийшла, як завжди це буває у мовних питаннях, дуже гострою.

На адресу концертного сайта посипалися звинувачення й образи.

Після цього Юлія Захаренко, котра є керівник відділу по роботі з клієнтами цієї організації-сайту Concert.ua, ображено вигукнула: «А тепер уявіть собі всю абсурдність ситуації... Я, Юля, яка 18 років прожила в Західній Україні, все життя розмовляю виключно українською мовою, як в особистому, так i професійному житті.

І тут незнайомі мені люди пишуть на особистій сторінці - «ГАНЬБА» Мені, у якої навіть профіль підписаний українською, розумієте?

А причина вся в розсилці російською мовою клієнтці, яка придбала квиток на російській версії сайта Concert.ua, керівником клієнт-сервісу якого є я.

Тут коментувати навіть не буду, оскільки ми - єдиний сервіс в Україні, що має повноцінний тримовний сайт і завжди переходить на мову клієнта.

І тут у мене питання до учасників «И так поймут!»

Це ті методи демократичної країни, якими ви дозволяєте працювати? Коли заходять на особисті сторінки і ганьблять людей, а в особистих повідомленнях посилають не дуже літературною мовою?

Думала пройти мимо, але коли почали публічно принижувати й ображати мене і моїх колег, стало так до сліз образливо.

Дякую всім друзям, які написали слова підтримки і розуміють наскільки смішна вся ситуація. Я вас люблю».

На підмогу Юлії прийшли керівники сайта і пояснили, що у них тримовна система (українська, російська, англійська) - тому якою мовою клієнт замовляє квитки, такою мовою йому їх одразу і видруковують.

Та сама клієнтка, чий квиток було сфотографовано, нібито, замовила квиток російською, ось і отримала його у російському варіанті.

А потім цей квиток потрапив на очі Ларисі Ніцой та іншим - ось і здійнялася буря!

Якби пані Лариса знала про цю тримовність, може б і не спалахнула так сильно.

З наведених прикладів зрозуміло, що так званий російський фактор у теперішньому житті України представлений у різноманітних формах і різновидах. І часто стає приводом для дуже емоційних дискусій та «розборок».

У контексті Євробачення-2017 політики та правоохоронці теж натякають, що очікують від росіян якихось провокацій, котрі мали б зіпсувати свято.

Але поки що все проходить без провокацій.

Відкриття та прогнози

Увечері 7 травня відбулося відкриття конкурсу. Червоною доріжкою на площі Конституції, що навпроти Верховної Ради України, пройшли учасники конкурсу зі 42 країн. По першому дефіле важко скласти якесь враження про них.

Як написала фахівець з комунікацій і художниця Оксана Тодорова: «Поки що можна оцінити тільки сукні, стиль і енергетику;)... Ну і наші О. Torvald дуже пристойно виглядають. Подобається, що ми цього року в конкурсі представлені чоловіками. І трійка ведучих - супер-ідея! Впевнена, що все пройде гідно і красиво.

Початок покладено. В добрий час!»

Приєднаємося до цих побажань і сподіваємося на гарний виступ українського гурту O. Torvald з англомовною композицією «Time».

Жаль, що пісня не українською, але що поробиш. Хочеш прозвучати на Євробаченні - відповідай стандартам цього конкурсу.

Букмекери поки що дають нашим учасникам лише 23 місце.

А фаворитом називають представника Італії.

Що ж, очікуємо півфіналів - 9-го та 11-го травня і фіналу 13 травня.

8 травня учасники провели відкриту репетицію, котру, нагадую, «страхували» тисячі правоохоронців.

У п'яти фан-зонах Києва та аналогічних майданчиках по всій Україні шанувальники музики і вболівальники уже завчасно розташовуються, щоб не пропустити нічого цікавого.

Попри усі складнощі моменту, попри трагедії війни - попутного вітру у вітрила пісенного конкурсу Євробачення-2017!

Нехай це буде яскраве свято, яке запам'ятається надовго і подарує українцям безліч «вітамінів радощів»!