20 квітня 2017 року у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск
призначив Преосвященного Кир Венедикта, єпископа-помічника Львівської Архієпархії
правлячим єпископом єпархії святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго (США), перенісши
його з титулярного осідку Германіціяни.
Відповідне рішення було прийнято під час Синоду Єпископів УГКЦ
у вересні минулого року. Проте, оскільки територія єпархії поза Україною, Папа мусів
підтвердити це рішення.
З цієї нагоди відбувся брифінг владики Венедикта з журналістами
у Митрополичих палатах (м. Львів, пл. св. Юра, 5).
«Звісно, ми радіємо, що владика Венедикт призначений до Чикаго,
але ми також і будемо сумувати за ним. Він, як добрий душпастир, натхненно трудився
і вкладав усі свої сили в цю працю. Ми бажаємо владиці Божого благословення. Він
вирушає в інший далекий край, це призначення для нього - нові виклики. Проте, завжди
залишається одна актуальна мета - провадити людей до Бога. Завдання кожного єпископа
- зі своїми священиками і вірними добре співслужити та співпрацювати. Бажаємо владиці
успіхів на американському континенті, щоб він зумів заохочувати священиків успішно
служити людям, провадити їх для освячення та спасіння. А ми завжди будемо для нього
підтримкою у своїх щирих молитвах», - зазначив Високопреосвященний владика Ігор,
Архієпископ і Митрополит Львівський УГКЦ.
Чиказька єпархія святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго є
частиною Філадельфійської митрополії УГКЦ. Її створено буллою Римського Архієрея
Івана XXIII 14 липня 1961 року, виокремлюючи її зі західної частини Філадельфійської
архієпархії. Згідно з даними за минулий рік, ця єпархія нараховує 50 парафій,
10 тис. вірних. Є вакантною зі 16 серпня 2016 року, після того, коли відійшов у
вічність владика Річард (Семінак). Преосвященний владика Венедикт буде п'ятим архієреєм,
який очолить цю єпархію. Інтронізація відбудеться, згідно з кодексом Католицьких
Церков і діючим правом, протягом 3-х місяців. Про точну дату невдовзі повідомлять.
Під час брифінгу владика Венедикт подякував за особливий дар,
який отримав у Львові, зокрема, за довіру, яку проявив до нього митрополит Ігор,
а також висловив щиру подяку священнослужителям Львівської Архієпархії УГКЦ, Курії,
вірянам та журналістам, - усім, хто з ним співпрацював: «Довіра та розуміння, які
проявили до мене владика Ігор та владика Володимир, будувала і приголомшувала мене
як особистість. У Львові є величезний обсяг роботи. Тут билось і б'ється серце нашої
Церкви через довгі сторіччя. В своєму житті я завжди намагався шукати Божу волю,
це ніколи не було легко і просто: в особливий спосіб вона пізнається через молитву,
а в опосередкований - через обставини.
Свого часу я відчув поклик до священичого життя, вступив до
семінарії, відслужив священиком, потім відчув поклик до монашого життя. Тоді Господь
покликав мене до служіння в Білорусі. Далі - служив у Канаді. Невдовзі Господь повернув
мене до України. Будь-яке служіння ніколи не буває легким. Коли я потрапив до Львова,
то поволі входив у цю дійсність, але завжди почувався тут добре і комфортно. А тепер
- Чикаго, де я був один раз і лише один день. Я також хочу приймати це як поклик
Божий, адже в житті нема випадковостей, на все Господня воля, і Він провадить мене
до Чикаго. Вірю, що Господь хоче мене там освячувати і спасати, аби я допомагав
освячуватись і спасатись іншим. Мій підхід у житті завжди складався з трьох речей
- побачити, зрозуміти, що діється, - і далі діяти. Я часто повторюю, що не вірю
в харизматичних лідерів, але я люблю співпрацювати у взаємодоповнюючій команді.
Надіюсь на велику співпрацю зі священиками та мирянами в Чикаго. Перефразовуючи
слова Іоана Золотоустого, - слава Богові за все, що діється у моєму житті».
Відповідаючи на запитання журналістів про те, наскільки призначення
до Чикаго є особисто викликом для нього (зважаючи на відмінність соціальних, економічних
та й буденних умов життя українців, зокрема, молоді у США) та чи буде комунікація
з мирянами, яку він проводитиме на іншому континенті, відрізнятись від тої, яку
була в Україні, владика Венедикт відповів: «Я залишусь таким, яким був. Мені завжди
було приємно спілкуватись з мирянами. Я можу багато почерпнути від них і навчитись.
І хочу продовжувати це у Чиказькій єпархії. Мій досвід життя, служіння і подорожей
показує - Бог всюди є той самий, і люди глибинно ті самі, незважаючи на ментальні
та культурні нашарування. Ми всі є люди, і я певний, що в Чикаго є той самий Бог,
який є в Україні, і який усіх нас любить».
Біографічна довідка
Преосвященний Кир Венедикт (в миру - Алексійчук) народився
16 січня 1968 року в селі Борщівка, Костопільського району, Рівненської області.
З 1975 до 1983 рр. навчався в Борщівській восьмирічній школі. У 1983 році розпочав
своє навчання в Рівненському медичному училищі, яке закінчив у 1987 році за спеціальністю
«фельдшер». Опісля працював на станції швидкої медичної допомоги. З травня 1987
до травня 1989 рр. служив у війську. Опісля рік працював як фельдшер у санаторії
в місті Трускавець.
У 1990-1993 роках навчався у Духовній семінарії в місті Дрогобич.
Був висвячений на священика 29 березня 1992 року. Тоді ж був призначений на парафію
села Бистриця, Дрогобицького деканату. Крім того, душпастирював при церкві Святої
Трійці у м. Дрогобич. З 1992 до 1994 рр., працюючи в Патріаршій катехитичній комісії,
відповідав за організацію місійної діяльності на східній Україні.
13 травня 1993 року був прийнятий до Свято-Успенської Унівської
Лаври монахів Студійського уставу. Отримав монаший постриг 13 жовтня цього ж року.
31 грудня 1995 року отримав Малу схиму.
З липня 1994 року душпастирював у новоствореному монастирі
свв. Бориса і Гліба у Полоцьку (Білорусія). Одночасно працював на парафіях у Вітебську,
Могильові, Гомелі, Бресті. Був духівником у молодіжній християнській організації
в Мінську.
У 1996 році закінчив Люблінський католицький університет з
написанням магістерської роботи на тему: «Християнська духовність за св. Іваном
з Кронштадту».
Із грудня
1996 року перебував у місті Сан-Кетерінс (Канада) з метою заснування у цьому місті
нового монастиря. Звідти повернувся в квітні 1999 року, оскільки був обраний ігуменом
Свято-Успенської Унівської Лаври У травні 2000 року повторно був обраний ігуменом,
а в травні 2005 року - переобраний на наступну каденцію.
Із 2004 року - член Патріаршої комісії у справах монашества.
З жовтня 2004 року розпочав докторантське навчання в Люблінському
католицькому університеті. У 2006 році закінчив лецінціат у згаданому університеті
з теології духовності.
У 2006 році був адміністратором парафії святого Миколая в м.
Перемишляни. У лютому 2006 року призначений головою секретаріату Собору монашества
УГКЦ. У травні 2007 року очолив Літургічну раду. У серпні 2007 року був обраний
головою Ради вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя УГКЦ.
18 квітня 2008 року в Люблінському католицькому університеті
захистив докторську роботу на тему: «Настоятель як духовний отець. Дослідження в
світлі творів преподобного Теодора Студита».
3і серпня 2010 року призначений єпископом-помічником Львівської
архієпархії. Йому призначено титулярний престол Джерманічана.
5 вересня 2010 року в Архікатедральному соборі святого Юра
у Львові здійснено єпископську хіротонію. Чин архієрейської хіротонії у присутності
Блаженнішого Любомира, за участі членів Синоду Єпископів УГКЦ, здійснив владика
Ігор (Возьняк). Співсвятителями були владика Юліан (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький,
та владика Павло (Хомницький), Єпарх Стемфордський (США).
Українська
Греко-Католицька Єпархія святого Миколая в Чикаго входить до Філадельфійської Митрополії
та є її найбільшою частиною з огляду на територію, охоплюючи території північних,
центральних та західних штатів країни. Вона була заснована 1961 року та, згідно
з даними «Annuario Pontificio 2017», станом на минулий рік нараховувала приблизно
50 парафій, надаючи духовну опіку понад 10 тисячам вірних. Цей осідок став вакантним
16 серпня 2016 року після відходу у вічність четвертого Єпарха Чиказького владики
Річарда Семінака.
Підготувала Лідія Батіг
Джерело: «Духовна велич Львова»