«Чого вже не очікували, то це того, що наші діти будуть самі втікати з Криму», - каже Пакізе, кримська татарка, примусово депортована з Криму в 1944 році.

За столом, де приготовлені для гостей запашна кава і кримськотатарські солодощі, зібралася вся родина. Жартують, розмовляють про наболіле. У кримських татар високо розвинена культура гостинності, і тому журналіста, перед тим як поспілкуватися, намагатимуться пригостити, обов'язково запрошуватимуть випити спочатку кави, а вже потім - все інше. А подавання кави у кримських татар - окрема справа, національна традиція і своєрідний ритуал...

У цьому просторому будинку в селищі Новоолексіївка нерідко збираються за спільним кавуванням. Пакізе розповідає, що вона зі сім'єю прагнула переїхати з Узбекистану, куди були депортовані, і повернутися на батьківщину, в Крим. «Тільки про те й мріяли, та не справдилось», - зізнається вона.

Як і багато сімей кримських татар, які живуть і донині в Генічеському районі (Херсонська область), їхня сім'я намагалася ще в сімдесятих повернутися до Криму. Однак тоді на півострові кримських татар відмовлялися брати на навчання або на роботу, іноді не продавали нерухомість, не прописували, а кого і знову виганяли за межі півострова. Тому вони, не маючи можливості влаштуватися в Криму, осідали в прикордонному з Кримом регіоні, не залишаючи надій перебратися на острів.

З покоління в покоління в цій, як і в інших кримськотатарських сім'ях, передавалася туга і любов до батьківщини. Втілити мрію все ж вдалося доньці Пакізе, Аліме. Вона оселилися в Криму, працювала. Однак події лютого-березня 2014 змусили її все ж залишити півострів. Через незгоду з тим, що відбувається там, вона виїхала разом з донькою, і нині вважається вимушеною переселенкою. Аліме розповіла, що на материковій частині України вона наразі не може знайти роботу за своєю спеціальністю, допомогу від держави достатньою не вважає, а цей регіон вибрала, зокрема, і тому, що тут - багато співвітчизників, і донька може здобувати освіту рідною мовою. «Хоча вибирати особливо і не доводилося, допомоги від держави не вистачить, щоб орендувати окреме житло, тому довелося зупинитися в рідному домі», - зізнається вона.

Історія Пакізе співзвучна з життєвими історіями багатьох її співвітчизників. Так і формувалася тут, у кримському прикордонні, кримськотатарська громада - кримські татари живуть на Херсонщині, як мінімум, зі сімдесятих, а тепер їхня громада поповнюється і тимчасово переміщеними особами, вимушеними залишити межі півострова. Хоча деякі історики зазначають, що територію Херсонщини так само, як і Кримського півострова, можна вважати рідною для кримських татар з огляду на історію кримських ханів.

Тут, як і в Криму, існує мережа органів національного самоврядування кримських татар, регіон був доданий у спільну з півостровом систему Меджліс-Курултай. У населених пунктах компактного проживання кримських татар вибирають членів місцевих меджлісів, потім формують регіональний меджліс Херсонської області.

Після подій 2014 року в Криму в Міллі Меджлісі кримськотатарського народу - представницькому органі кримських татар - було вирішено відкрити представництво в Херсонській області. Хоча переважна більшість кримських татар проживає саме в Генічеському районі, Херсонської області.

За оцінками місцевих меджлісів, у Генічеському районі кримськотатарська громада становить близько 13 відсотків від усього населення. Найбільш компактно вони проживають у Новоолексіївці, в якій розташована головна в регіоні залізнична станція, і в селі Партизани. Однак, представництво у владі залишається для кримських татар незначним.

Разом з тим, саме в цьому регіоні існує прецедент - голова місцевої районної державної адміністрації виділив одну посаду свого заступника саме для представника кримських татар. Її обійняла член Меджлісу кримськотатарського народу Гульнара Бекирова.

За словами заступника голови місцевої адміністрації, заходи щодо кримськотатарської тематики в регіоні намагаються проводити на високому рівні. І кожен захід, що проводиться спільно з Меджлісом кримськотатарського народу, сприймають як крок до деокупації Криму.

«Крим повинен повернутися до складу України. Ми щоранку встаємо і ввечері лягаємо з однією думкою: щоб кримськотатарський народ повернувся на батьківщину», - зазначає вона.

Гульнара-ханум розповіла, що саме в цьому регіоні працює єдина на материковій частині України школа, де кримськотатарську мову викладають як предмет. Нещодавно ця школа отримала підтримку від держави за програмою для репатріантів, кошти якої раніше йшли до Криму.

Разом з тим, у місцевому меджлісі і таку підтримку вважають не цілком достатньою та закликають владу звернути увагу на необхідність надання більшої підтримки кримськотатарській громаді, на формування умов для представництва у владі, забезпечення можливості навчання рідною мовою, розвиток культури.

Примітно, що хоча кримські татари і проживають у цьому регіоні кілька десятків років, але увагу широкої громадськості на них було звернено після подій у Криму, а також після того, коли в регіоні розгорнулася безпрецедентна акція - безстрокова громадянська акція з торгової блокади Криму.

Як відомо, поблизу трьох пропускних пунктів на адмінкордоні з Кримом активісти виставили свої блокпости і боролися проти торгівлі з Кримом і припинення вантажних перевезень. Хоча всіх заявлених цілей активісти не досягли, але на початку 2016 року зі зміною українського законодавства, за яким тепер заборонені вантажні перевезення до Криму, було заявлено, що блокада змінила формат.

Частина активістів сформували громадське об'єднання «Аскер» і несуть спільну службу з прикордонниками на пропускних пунктах на адміністративному кордоні з Кримом, а інші активісти виявили бажання взяти участь у створенні батальйону імені Номана Челебіджихана, який, на їхню думку, повинен отримати номер військової частини.

Хоча блокада і змінила формат, але встигла внести деякий розкол у місцеву громаду. Зокрема, акція мала негативні наслідки для кримськотатарської громади в регіоні.

Серед тих, хто підтримав блокаду, переважали представники кримських татар, на відміну від частини місцевих мешканців, котрі дотримувалися позиції невтручання в акції стосовно припинення вантажних перевезень. Це створило соціальну напругу, яка посилюється через брак інформації про саму громаду і про діяльність місцевих меджлісів.

Саме тому експерти, наприклад, у Центрі близькосхідних досліджень, висловлювалися за необхідність налагодження діалогу між представниками місцевих громад Херсонської області і більш активного поширення достовірної інформації про життя кримськотатарської громади на материковій частині України.

Автор: Олександра Шевченко

Джерело: «Український Тиждень