Недостатньо високі, а то й занадто низькі місця України в різноманітних міжнародних рейтингах є постійним джерелом психологічного дискомфорту для українців, насамперед, для патріотів країни.

Важко змиритися з думкою, що така благословенна земля у центрі Європи, яка має практично всі необхідні передумови для посідання почесного місця в сім'ї європейських народів, не тільки пасе задніх, але й постійно скочується дедалі нижче.

В Україні є все - найродючіші чорноземи, ріки, моря, гори, долини, ліси, степи, працелюбний освічений і кмітливий народ кількістю орієнтовно в 40 мільйонів осіб.

Уже понад чверть сторіччя є й власна держава, чого не було протягом сторіч.

І все одно - як не б'ється народ, а з бідності вибратися не може.  Як не розправляє крила нація - а немовби незрима клітка обмежує її політ. Та що там обмежує - наразі робить цей політ неможливим. Який же це фатум висить над Україною? Які кайдани сковують наш рух і поступ?

Проблема ця багатогранна. І однією з цих граней є таке гальмо нашого державного та суспільного розвитку, як корупція.

Дослідницька компанія Ernst&Young нещодавно «потішила» українців звісткою, що ми, нарешті, посіли перше місце у світі.

Але краще б ми у цьому рейтингу відставали.  Бо то є рейтинг корупції в бізнесі, й Україна, за даними опитування Ernst&Young, цей світовий рейтинг на сьогодні очолила.

І як на таку ганебну звістку зреагувала вітчизняна влада?

Реакції президента країни я поки що ніде не зустрічав. А ось глава Кабінету міністрів зреагував. Правда, своєрідно.

Під час парламентської години запитань до уряду 14 квітня прем'єр-міністр Володимир Гройсман ось так відповів на запитання щодо підсумків опитування: «Сьогодні є дуже багато протиріч у цій інформації. Така авторитетна компанія, як Ernst&Young мала би дати пояснення, що, як і так далі»...

Роз'яснюючи це своє «що, як і так далі», глава уряду, можливо, трохи розгубився, бо сказав: у компанії мають пояснити, зокрема, кого вони опитували при складанні рейтингу, які отримали відповіді і про що це свідчить.

Але ж компанія повідомляла, що опитувала бізнесменів і отримала від 88% з них відповіді, що корупція в українському бізнесі існує, процвітає і веденню бізнесу вкрай заважає.

Ну а «про що це свідчить», то, як кажуть в народі, і коню зрозуміло - свідчить про те, що так звана «боротьба з корупцією» проводиться в країні настільки своєрідно, що за рік рейтинг корупції в Україні збільшився на 8% - адже минулого року становив 80%.

Теж цифра гігантська, але все ж менша, ніж цьогорічна.

Опозиція не пропустила нагоду вкотре вколоти владу, заявивши, що з корупцією в Україні чинна влада не бореться, а імітує боротьбу.

І мені б не хотілося погоджуватися з цією оцінкою, але що поробиш, коли влада не дає нам, українцям, підстав пишатися результатами її антикорупційної кампанії.  А пишатися хотілося б. Як і бачити конкретні результати цієї боротьби.

Ну а щодо авторитетності компанії і надійності її результатів, тут варто враховувати наступне. Дослідницька компанія Ernst&Young є солідною і масштабною. Судіть самі - в 150-ти країнах світу вона має сім сотень офісів, у яких працюють понад 190 тисяч співробітників.

Більше того - у самому центрі Києва, на Хрещатику, Ernst&Young має своє українське відділення, в якому працюють п'ять сотень співробітників. Чи може така потужна міжнародна компанія, що була заснована 167 років тому, дозволити собі публікувати недостатньо достовірну інформацію? Та ще й на таку чутливу тему, котра у цілому світі вважається соціально-політичною бідою № 1?

Звісно, не може.

А хіба не отримує Україна постійно дипломатичні, а то й відверті рекомендації різноманітних європейських, світових політиків, інституцій побороти цей «рак», що роз'їдає і нищить країну? Отримує і регулярно, а останнім часом дедалі більш відверто.

Тож главі українського уряду варто не перевіряти дослідницьку фірму світового рівня, а потужно додати ефективності розрекламованому процесу боротьби з корупцією. І ловити при цьому не тільки маленьку хабарницьку рибку, а насамперед потужних корупційних акул, біля яких годуються і менші хижаки хабарництва. Бо достатньо подивитися, скажімо, на переможні реляції останнього часу щодо затриманих корупціонерів, як побачимо: беруть, нібито, дійсно хабарників, але якого рівня і масштабу?

Працівники правоохоронних органів, котрі нині перебувають під слідством чи судом - слідчі, судді, співробітники прокуратури тощо - все це низовий апарат. Невже повіримо, що корупційний ланцюжок на такому низькому рівні переривається і жодні хабарі, «відкати» не йдуть вище?

Але загальновідомо: всім більш резонансним фігурам, на кшталт нардепа О. Онищенка, дається повна можливість вчасно вислизнути з обіймів правоохоронних органів і взагалі з території України. При цьому кивають на законодавство - мовляв, воно дозволяє такі втечі, бо нардепи мають недоторканість.

Але хто заважає вдосконалити антикорупційне законодавство? Хто заважає провести затримання, скажімо, підозрюваного у корупції нардепа так само блискавично, як колись затримали прямо у кулуарах Верховної Ради України нардепа І. Мосійчука? Знявши за лічені хвилини з нього недоторканість і тут же затримавши. Правда, ця блискавичність поки що виявилася мильною бульбашкою, як і демонстративне затримання прямо на засіданні Кабміну, під телекамери, високопосадовця Бочковського.

Ось і виходить, що найбільшими фігурантами справ щодо корупції за 2016 рік є один в. о. ректора вишу і один очільник фонду соціального захисту інвалідів. Причому, слідство по їхніх справах все ще триває і його результат поки що невідомий. Усі інші потенційні фігуранти поки що сплять спокійно.

Система Лі Куань Ю «Посади трьох найближчих друзів» в Україні поки що не спрацьовує. Спрацьовує корупційна за своїм духом система, яку іронічно можна назвати «Підсади трьох найближчих друзів». І підсаджують - на посади, котрі поближче до годівничок.

Проведене дослідження Ernst&Young (EY) було не виключно європейським, а включило також Близький Схід, Індію та Африку - усього 41 країну, через чотири тисячі сто інтерв'ю, якраз по сто інтерв'ю на країну. Отож, і «першість» ця ганебна корупційна не є суто європейською.

В. Гройсман завжди публічно заявляє про підтримку антикорупційної політики не тільки в країні, але і всередині уряду. Наміри хороші. Результати поки що не дуже. Або дуже не...

Ну а «що, як і так далі» буде надалі - час покаже. Корупцію здолати можна тільки всім разом - владі, опозиції, суспільству, народу.

Поки що вона виглядає майже нездоланою.