2017 рік офіційно, на державному рівні, оголошено Роком
Японії в Україні. Присвячений він 25-річчю встановлення дипломатичних відносин
між Японією та Україною. Японія - одна з
перших світових держав, яка визнала незалежність України. В останні роки дружні
відносини наших країн стали міцнішими. Цьому сприяли взаємовідвідини глав наших
держав: у 2015 р. - прем'єр-міністр Японії Абе Сіндзо відвідав Україну, а в
2016 р. президент України Петро Порошенко - Японію. У результаті цих відвідин
вирішено провести Рік Японії в Україні. На офіційному логотипі цього проекту:
зліва - кольори прапора Японії з цифрою «25», справа - стилізована писанка з
кольорами нашого прапора. Автор логотипа - японець Томоо Каваї.
Знайомимося з країною,
яка найбільш поклоняється природі, красі, моралі
Рік Японії в Україні проводиться під патронатом
Кабінету міністрів, для чого створена спеціальна комісія. Як зазвичай,
підготовані плани заходів державного масштабу - від столичного міністерства
культури до середніх шкіл у кожній області, районі. Цікаво, що у столиці
України вже багато років постійно діє Українсько-японський центр при Київській
«Політехніці». Планом заходів Року Японії в Україні передбачається масове
знайомство українців з історією Японії, її культурою, традиціями.
А її історія сягає глибокої давнини: країні
виповнилося 2673 роки. Що ж розповідають про Японію, зокрема, учням та
студентам їхні вчителі? Про те, що Японія вразила світ своїм післявоєнним
економічним дивом. Що країна Вранішнього сонця дуже старанно зберігає вікові
традиції предків. Традиції ж її глибоко національні та унікальні. Бодай, у
тому, що споконвіку японці в усьому шукають гармонію і красу (як приклад -
ритуал любування цвітінням сакури).
| |
Сакура – один зі символів Японії
| Все, що стосується традиційної Японії, впізнається одразу і викликає захоплення. Фото Оксани Джусь |
Найбільше, що вражає в Японії - це взаємоповага між
людьми. Спілкування починається з взаємних поклонів на знак вітання, поваги і
пошани. Моральність і етика - на дуже високому рівні. І ще таке відчуття, що
десять заповідей, здається, були закладені в кодексі честі самураїв.
Знаменита національна кухня. Зокрема, японські
«суші» підкорили всю планету. А чаювання - це ритуал, якому треба вчитися, бо
це - своєрідна медитація - найкорисніша справа для душевного здоров'я...
Продовжувати можна до безконечності. І шукати оригінальні відмінності з
країнами Європи...
******
Японія, своєю чергою, на державному рівні бере
участь у проведенні Року Японії в Україні. Одним з цікавих, навіть зворушливих
її проектів, є проект «2500 сакур», згідно з яким у 22 уже визначених містах
України буде посаджено 2500 сакур, які символізуватимуть дружбу між нашими
народами. У березні ц. р. вже відбулася з цього приводу зустріч посла Японії в
Україні Сіґекі Сумі з представниками міст, де будуть висаджені сакури: від
Ужгорода - до Краматорська і Маріуполя...
*****
Активізація співпраці двох країн проводиться у
широкому спектрі галузей. Але в цьому році українці найчастіше зустрічають у
себе представників освіти, культури, мистецтва Японії. Очевидно, що такі
зустрічі з українським слухачем, глядачем, читачем найбільш дохідливі,
пізнавальні, емоційні.
Згадаймо, бодай, дві таких зустрічі - в Чернігові
та Києві.
Японські митці - гості
Чернігова
18 березня ц. р. у Чернігівській філармонії
відбулося в 17-й раз відкриття традиційного чернігівського фестивалю класичної
музики «Сіверські музичні вечори». Відкриття фестивалю та знайомство з його
учасниками тут: www.youtube.com/watch?v=wGlBX12rDQw&app=desktop
У концерті взяли участь митці з Японії. Це -
камерний японський хор «Цурумі» (місто Осака, художній керівник -
Міцунобу Такая). Разом із всесвітньовідомою українською капелою «Думка» вони
виконували Дев'яту симфонію Людвіга ван Бетховена, яка відома як
Інтернаціональний гімн Миру. Весь концерт можна послухати і нам, читачам,тут:
www.youtube.com/watch?v=pbT6sXCmtkg&feature=youtu.be
| | |
Відкриття фестивалю «Сіверські музичні вечори». Дев’яту симфонію Людвіга ван Бетховена виконують Чернігівський симфонічний оркестр та Національна академічна капела України «Думка». Диригент – Міцунобу Такая, Японія, м. Осака. Чернігів, 18 березня 2017 р.
| | |
Виконавська майстерність та вишиванки камерного
японського хору «Цурумі» зворушила глядачів. На замовлення хористи поза
концертом виконали одну зі своїх народних пісень:
www.youtube.com/watch?v=tofTI0y-Nc0
Симфонічним оркестром Чернігівської філармонії під
назвою «Філармонія» диригував в цей день Міцунобу Такая. Він - випускник
Національної музичної академії ім. Чайковського в Києві, учень професора
Дущенка, нині - диригент багатьох оркестрів в Японії і є запрошеним диригентом
Чернігівського оркестру. Це - один зі сюрпризів. Цікавий склад і солістів.
Поряд з японськими прізвищами виконавців партій - Кіміко Такая (сопрано,
Японія), Чікако Танака (мецо-сопрано, Японія), Юкіма Ібарагі (тенор, Японія),
Йоко Канеко (піаністка), раптом українське ім'я і прізвище - Денис Вишня (бас,
Україна-Японія) Ще один приємний сюрприз. Не просто сюрприз, а й цікава
«еврика», тобто, історія-відкриття. Розповідаємо...
Митці Японії та України -
на сцені Національної філармонії України
Японські митці, які концертували в Чернігові, разом
з Чернігівським симфонічним оркестром «Філармонія» через два дні подарували ще
один концерт киянам та гостям столиці за іншою програмою, виступивши в
Національній філармонії України. Другий відділ цього концерту можна послухати на
цьому відео: www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=E7h50-RYvHQ
Це був надзвичайно емоційний концерт, який спонукав
і надихнув пізнати цікаві стежки-дороги та долі окремих учасників концерту -
людей наших двох країн. Країн, які в цьому поточному році вирішили не ходити, а
«літати» в гості одна до одної, щоб краще знатися. Зокрема, йтиметься про
подружжя учасників концерту, оперних співаків - Дениса Вишню, уродженця
міста Кам'янське (Дніпроджержинськ), та Кіміко Такая-Вишню з Кіото -
міста-побратима Києва. Обоє - випускники Національної музичної академії України
ім. Чайковського (Київ). Більше того, Міцунобу Такая, який на окреме
запрошення диригував Чернігівським академічним симфонічним оркестром
«Філармонія» під час цих двох концертів, - рідний брат Кіміко. Він же й
організатор цих концертів у рамках «Року Японії в Україні». І, як уже
згадувалося, теж випускник нашої Музичної академії, закінчив до цього
консерваторію в м. Осака (Японія). Ось чому стало можливим у програму концерту
включити твори українських відомих композиторів О. Білаша, І. Шамо та
українські народні пісні. Це поряд з творами всесвітньовідомих композиторів: Г.
Ф. Генделя, В. А. Моцарта, Ш. Гуно, Дж. Россіні, П. Чайковського, Дж.
Гершвіна та японського композитора Ікума Дан.
| |
Концерт, присвячений 25-річчю дипломатичних відносин між Україною та Японією. На сцені – Чернігівський симфонічний оркестр, камерний японський хор «Цурумі» (у вишиванках); справа наліво – солісти: Денис Вишня (Україна – Японія), Кіміко Такая (Японія), диригент Міцінобу Такая (Японія), Чікако Танака (Японія), Йоко Канеко (Японія), Юкіма Ібарагі (Японія). Київ, Національна філармонія, 20 березня 2017 р.
| Дует Кіміко Такая і Денис Вишня. Українська народна пісня «Місяць на небі», «Як надійшла любов» (О. Білаш, Д. Павличко), «Фурусато» – Батьківщина» (Теічі Окано, Татсуюкі Такано), «Києве мій» (І. Шамо, Д. Луценко) – виконують усі
|
І ось саме Денис Вишня (бас, Україна-Японія) в
козацькому костюмі та Кіміко Такая-Вишня (сопрано, Японія) в кімоно зворушливо
виконали дуетом народну пісню «Дивлюсь я на небо». А наприкінці - «Як надійшла
любов» (О. Білаш - Д. Павличко) та «Києве мій» (І. Шамо - Д. Луценко).
Окрім них, на сцені Національної філармонії в Києві
виступили солісти Чікако Танака (мецо-сопрано, Японія) та Юкіма Ібарагі (тенор,
Японія), Йоко Канеко (піаністка).
У той же вечір з'явився на Faсeboоk ось цей
душевно-емоційний відгук-експромт Любові Лавриненко - менеджера на громадських
засадах міських клубів «Співуча родина» та «Шанувальники романсу» при
Київському міському будинку вчителя, організатора та натхненника появи цього
матеріалу.
| |
Кіміко Такая: арія Цу з опери Ікуму Дан «Юдзуру» та українська народна пісня "О, милий мій" | Денис Вишня: арія Тараса з опери М. Лисенка «Тарас Бульба» та українська народна пісня «Взяв би я бандуру» |
«Як приємно, коли пам'ятаєш і шануєш дружбу, дружні
стосунки. Так відбулося і цього вечора. Зовсім не очікувала, що стільки
позитивних емоцій буде після цієї зустрічі. Кажуть, що один у полі не воїн. Але
коли у тебе багато друзів, яких ти шануєш, то багато що можна зробити. Так і
подружжя Дениса Вишні та Кіміко Такая. Вчора в нашій філармонії відбувся
концерт, присвячений 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між Україною
та Японією. Такий собі обов'язковий захід. Річниця. Одна людина, Денис Вишня,
зумів зібрати у філармонії друзів. Однокурсників по музичній академії, друзів
по життю, не забув доньку своєї вчительки Лариси Остапенко - Лесю Білаш... У
кожен свій приїзд Денис намагається приділити увагу друзям, живе Україною. В
цьому його підтримує дружина - Кіміко (разом вчилися в Академії). В концертній
програмі Кіміко та Денис співали пісні українською мовою - рідною мовою
чоловіка. Неодноразово в залі і зі сцени лунало «Слава Україні!».
Згадали і вшанували Василя Сліпака (львів'янина,
українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, добровольця,
учасника бойових дій на сході України; Василь загинув у 2016 році, у бою, від
кулі снайпера. - Л. К.), всіх полеглих бійців піснею «Місяць на небі»... Сльози
очищення, теплота, любов були присутні в залі... І ці світлини підтверджують.
Здавалося, що в залі - давні знайомі, друзі, хоча відстань між Японією та
Україною не мала... Присутній у залі Надзвичайний посол Японії в Україні Сіґекі
Сумі, японський хор, який вийшов наприкінці у вишиванках на сцену, підтвердили,
що скоро зацвіте сакура, і вже скоро ми випустимо своїх журавликів. Весна...
Молимося за мир, і він наступить... Слава Україні, синам і донькам України,
людям... Творимо, живемо, любимо...
Емоції від таких зустрічей переповнюють. Слава Богу
- за все».
Денис і Кіміко Вишні
Здавалося б, у цьому відгуку сказано все для вас, читачу, хто захотів
перенестися у цей вечір кому додому, в Київ, а кому - в рідну Батьківщини
столичну філармонію. Але - ні! Допитливість змусила вийти на зв'язок «Нью-Йорк
- Токіо» і попросити у Дениса та Кіміко бліц-інтерв'ю: Що? Де? Коли? Як? І
отримали чемну відповідь, яку переповідаємо. Правда ж цікаво, чому протягом
останніх 10 років Денис як оперний співак представляє одночасно і Україну, й
Японію?
Денис Вишня народився у1978 р. в м. Кам'янське
(Дніпродзержинськ), Дніпропетровської обл. Кіміко Такая народилася у
м. Кіото (Японія).
Денис закінчив в Україні музичне училище, 2 роки
служив в Ансамблі пісні і танцю ЗСУ як артист хору, соліст. Відтак, 5 років
навчався в Національній музичній академії України ім. Чайковського (Київ). Його
вчителі - Микола Кондратюк (оперний спів) та Лариса Остапенко-Білаш (камерний
спів).
| |
Денис Вишня, бас (Україна, Японія | Кіміко Такая-Вишня, сопрано (Японія) |
Закінчивши Академію у 2005 р., 2 роки працював солістом-вокалістом
Київського муніципального академічного театр опери та балету для дітей і
юнацтва (на Подолі).
Десь у ці роки відбулося знайомство з київським клубом «Співоча родина»,
який, як відомо, вже 22 роки діє при Міському будинку вчителя, і дружба з яким,
як бачите, продовжується до цього часу. Шанувальникам клубу запам'яталося
засідання «Коли квітне сакура» (2011), яке було присвячене Фукусімі і
Чорнобилю, і в якому наші герої - Денис та Кіміко - брали участь.
Кіміко закінчила музичне училище в м. Кіото, консерваторію в м. Токіо, а в
2007 р. - Національну музичну академію України ім. Чайковського (клас професора
Діани Петриненко, факультет - сольний спів). До слова, улюблена вчителька
Кіміко, відома співачка і педагог, пам'ятає свою студентку з Японії. Так, в
інтерв'ю 2010 р. Діана Петриненко розповіла, що з кола студентів-іноземців
особливо пишається Кіміко Такая. Згадала, як на другому курсі та мала виступати
у Будинку вчителя, і за її порадою вона вдягнула кімоно. «А потім зі сцени
виводила тужливо «Ой, не світи місяченьку...», та так, що глядачі в залі
хлюпали носом». (http://poltava.to/news/2501/)
Запитую в Дениса: «Ви познайомилися в час навчання в Академії?» -
«Ні, - відповідає, - познайомились ми з Кіміко на сцені
Київського муніципального академічного театру опери та балету, де співали разом
оперу «Іоланта»Чайковського. Кіміко, співаючи, складала державний іспит,
виконуючи роль Іоланти, я - роль Бертрана. Ось так Чайковський з'єднує серця! :
)»
Із 2007 року подружжя Дениса і Кіміко Вишні працюють і мешкають у Токіо.
Розпочинали з маленьких концертів, було багато прослуховувань, продовжують
працювати разом. Співають дуетом концерти, іноді разом - в оперних проектах.
Поступово набували досвіду і вже мають серйозні пропозиції.
Так, Денис на початку березня 2017 р. вперше заспівав в опері Вагнера
«Золото Рейну» партію велетня Фазольта, а зараз готує партію Колліне в «Богемі»
Пуччіні, вперше буде співати японською італійську оперу. З дружиною будуть
співати «Реквієм» Моцарта в щорічному благодійному концерті в серпні ц. р.
На сайті Дениса (www.denysvyshnia.com), у розділі «Biography», перераховані
партії, які він щорічно виконував в Японії, розпочинаючи з 2008 р. Дебютував
тут у ролі Базіліо з опери Д. Россіні «Севільський цирульник».
| |
Денис Вишня та Кіміко Такая в опері «Чіо-Чіо-Сан». Токіо, 2012 р.
| Кіміко Такая та Денис Вишня виконували гімни Японії та України на прийнятті, присвяченому Дню Незалежності України. Токіо, серпень 2016 р.
|
Запитала про рівень знання японської мови Дениса та української мови
Кіміко. Відповідь: «Наразі мій рівень японської мови дозволяє мені
нормально спілкуватись під час роботи і в побуті. Кіміко трошки розмовляє
українською, але дуже любить співати українські пісні й оперні арії, яких
навчила її улюблена Вчителька - Діана Петриненко». До слова, якщо
прослухати їхній запис виступу в Києві, то вражає чиста українська вимова у
виконанні Кіміко. Браво! А з інтерв'ю Кіміко в Чернігові ми
дізналися, що вона не тільки співає українські пісні, бере участь у парадах
вишиванок у Токіо, а й навчилася варити чоловікові борщ. : ) А головне - вважає
Україну своєю другою Батьківщиною. А те, що вони виступають разом із братом і
чоловіком зараз в Україні, назвала «справжнім дивом».
І ще два запитання, важливі для кожного з нас,
українців, які мешкають, постійно чи тимчасово, поза Батьківщиною.
- «Яким чином здійснюєте зв'язок з Україною? Як часто відвідуєте її?»
Відповідь: «Зв'язок з Україною прямий - Батьки, Рідні, Друзі, Вчителі. (Саме
з великої літери написав Денис ці слова, очевидно, підкресливши цим їх велике
значення для себе). Спілкуємось через скайп і соцмережі. Намагаємося раз
у рік відвідати Батьківщину разом із дружиною».
- «А чи є в місті, де ви працюєте і живете, організована українська
громада? Чи є з ким поспілкуватися з українців?»
- «Так. Українська громада існує. Організовуємо зустрічі на свята,
спілкуємось, співаємо разом українські пісні. Вже щорічним став Марш у
вишиванках у Токіо. На заходах до Дня Незалежності України співаємо з дружиною
гімни наших країн. Надіємося і надалі працювати для двох наших батьківщин -
України і Японії».
*****
Думаємо, що розповідь про романтичне подружжя українця Дениса та японки
Кіміко - свідчення того, що найефективніші посли між країнами, які хочуть жити
в мирі і дружбі, це служителі мистецтва, і чи не в першу чергу - служителі
Пісні. Адже ще в далекі античні часи Гомер стверджував, що пісня - «священна» і
«прекрасна».
У наші часи подвижник народної пісні Василь Триліс з містечка Катеринопіль,
що на Черкащині, каже: «Ми ще й досі переконані, що пісня - величезна сила, що
пісня - душа народу, що пісня - велика розкіш, терапія душі й тіла, що пісня -
наша релігія». Пам'ятаємо і слова знаменитого українського оперного співака
Івана Козловського, родом зі села Мар'янівка, що на Київщині: «Співаюча Україна
- це її Дух, духовні зерна, її НЕЗАЛЕЖНІСТЬ». Його ж: «Щасливий, що мої земляки
люблять пісні не менше, ніж я». До української народної пісні залучила свою
іноземну студентку Кіміко професор Музичної академії Діана Петриненко. І ось
Денис Вишня - представник молодого покоління цього «священного» мистецтва з
м. Кам'янське, що на Сході України, згоджується: «Так, Пісня - це дійсно
душа народу, зброя народу, оберіг народу, краса народу».
| |
Денис Вишня – учасник параду вишиванок у Токіо
| Денис Вишня в ролі солдата та Дебора Войт (Deborah Voig), США, в опері Штрауса «Саломе». Японія, 2010 р.
|
Побажаємо, щоб ініціатива київського клубу «Співуча родина» та керівництва
Київського Будинку вчителя про заснування в Україні Дня Пісні увінчалася
успіхом. «Бо всіх нас, як написала Любов Лавриненко, об'єднує пісня,
пісня-родина, пісня-Батьківщина, пісня - МОЯ ЗЕМЛЯ».
|
Парад вишиванок української громади. Токіо, 2014 р.
|
*****
Побажаємо також плідних успіхів усім учасникам, митцям, організатором
програми «Рік Японії в Україні». Завдяки цьому заходові мали можливість
розповісти про наших героїв - Дениса, Кіміко, Міцунобу. І дякуємо клубу
«Співуча родина» в особі Любові Лавриненко за знайомство з ними і надання
додаткового матеріалу.
Фото та відео
Дениса Вишні