Абель-2107
- за вейвлет-революцію
| |
Лауреат Абелівської премії-2017 року Ів Мейєр. Фото B. Eymann/Académie des sciences (фрагмент).
| |
Норвезька академія наук назвала
цьогорічного лауреата Абелівської премії. Дослідження в сфері частотного аналізу
Іва Мейєра (Yves Meyer), що працював зокрема у Вищій нормальній школі Парі-Сакле
(Париж), стали основою для численних способів застосування сучасної цифрової обробки
даних.
Адже «вейвлети» є зокрема стандартним
механізмом для більшості алгоритмів аналізу даних.
Абелівську премію вручають з
2003 року, вона становить шість мільйонів норвезьких крон (656 000 євро) та разом
з Медаллю Філдса вважається найпрестижнішою в галузі математики.
Цьогоріч Академія обґрунтувала
свій вибір тим, що Ів Мейєр відіграв «центральну роль у розвитку теорії вейвлетів».
В історії не так багато випадків, коли математичне відкриття настільки плинуло на
суспільне життя, як це зробила терія вейвлетів, розповів для журналу «Nature» колега
Мейєра Жан-Мішель Морель (Jean-Michel Morel).
Так звані вейвлетові трансформації
Мейєр виявив у 80-их роках ХХ ст. І тоді учений, якому сьогодні 77 років, спричинив
цілу «вейвлетову революцію». Адже з цими методом, що став наступним етапом розвитку
більш старого перетворення Фур'є, вдалося вперше повно та відповідно до структури
проаналізувати складні дані, які в повсякденних дослідженнях надають прилади вимірювання.
Застаріле перетворення Фур'є
розкладало сигнал на синусоїдні компоненти, що завдовжки були майже такі ж, як і
сам сигнал. Розроблений Мейєром метод натомість надав змогу послуговуватися обмеженими
«малими хвилями» - спочатку названими французькою «ondelettes», а пізніше англійською
«wavelets».
З їхньою допомогою, зокрема
на обсерваторії гравітаційних хвиль, науковці в постійному шумі детекторів шукали
короткі характерні сигнали двох чорних дір, що злилися.
Вайвлети дають змогу також стискати
дані, що важливо не лише для побутової техніки, а й практично всюди в науці й техніці,
де доводиться працювати з великими базами даних.
Зреферувала
Соломія Кривенко, «Збруч»
Автор:
Jan Dцnges
Джерело:
Spektrum.de