Як юрист Порошенка з АМКУ вивів облгази Фірташа з «Прозорро», щоб не заважати їм пиляти абонплату.

Останні дні електорат гуде через запровадження абонплати в його квартирах на транспортування газу. Ми не будемо встрявати в дискусії щодо фінансово-економічного підґрунтя цієї новації. Зупинимось лише на тендерному аспекті.

Багато критиків несподіваного нововведення цілком доречно зауважили, що всі гроші за підключення до газових мереж монопольно потраплять до облгазів Дмитра Фірташа.

Однак, існує ще один аспект, маловідомий широкій громадськості. А саме: як облгази витрачають гроші, тобто, чи не можуть вони перебільшувати свої витрати, які, врешті-решт, лягають на кінцевого споживача? Так от, відповідаємо: зможуть. Бо АМКУ з якогось дива не помітив монополізм у цій делікатній сфері.

А тепер трохи деталей.

Свого часу НКРЕКП зобов'язав облгази проводити свої закупівлі на «Прозорро». Ті слухняно виконали наказ і почали оголошувати мільйонні тендери. Почали з газових лічильників. Почали рівно, так, як звикли - з дискримінаційних умов, заточених під лічильники виробництва рівненської фірми «Самгаз» Андрія Маркова (колишній керівник «Рівнегазбуду», нині прописаний у містечку Черноббіо, в італійській провінції Ломбардія).

У відповідь держпідприємство «Новатор» оскаржило дискримінацію в адмінколегії АМКУ з розгляду тендерних скарг. Мовляв, вимагаємо, аби замовник змінив вимоги щодо лічильників.

Але в АМКУ сюжет зробив геть несподіваний поворот.

У своїх поясненнях облгази вказали, що роторні лічильники «Новатора» вони справді трохи дискримінували. Бо їх можна магнітом відкручувати назад, щоб споживачі могли дурити продавця газу. І на іншу купу претензій, у принципі, надали пояснення. Ну, тобто, вийшло так, що облгази дискримінували всіх українських виробників, окрім «Самгазу», але вказали, що конкуренція, в принципі, можлива, бо є ще три іноземні виробники у Франції, Німеччині та Польщі з прийнятними облгазам характеристиками мембранних лічильників.

Але АМКУ до розбору дискримінації виробників навіть не дібрався. Бо першим пунктом пояснення йшло наступне. Облгази з порогу заявили АМКУ, що вони не є Замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»! За логікою: «Ну, де ми, а де - монополія?»

У колегії АМКУ вийшла дискусія. Закінчилась вона тим, що лише один із трьох членів адмінколегії став на бік прозорих трат облгазів, натомість, інших двоє, серед яких і голова адмінколегії, вирішили, що облгази таки - не замовники, і тому скарга на їхні тендери не є предметом уваги АМКУ. Мовляв, облгази не наділені спеціальними або ексклюзивними правами, а розподіл газу трубопроводами - то не його транспортування, а значить, облгази не потрапляють під закон «Про природні монополії».

Звідси витікає два варіанти подальшого розвитку подій:

а) облгази продовжать тендерити в «Прозорро». Але так, як їм хочеться і з будь-яким рівнем дискримінації. Ну, і за тими цінами, які їм вдасться отримати в умовах такої «конкуренції»;

б) облгази на підставі рішення АМКУ взагалі покинуть «Прозорро», і вимоги НКРЕКП щодо прозорості витрат залишаться благими побажаннями.

На думку «Наших грошей», обидва варіанти не мають жодного стосунку до економії грошей, які НКРЕКП вирішило віддати облгазам.

А тому ми залишаємо за собою право вважати, що все, що відбулось, - це така хитроплутана схема «пас+гол», розіграна зацікавленими особами, аби і на потоки сісти, і законом прикритись. Бо після всіх пертурбацій, дискусій та рішень маємо голий факт: НКРЕКП Дмитра Вовка дало облгазам величезні нові гроші у вигляді абонплати, адмінколегія АМКУ Андрія Вовка дозволила облгазам не світити свої закупівлі.

Після такого дивного збігу всіх обставин мимоволі стало цікаво, чи не змінились, часом, власники офшорів, на які записані облгази. Бо, все-таки, в Україні рідко таке буває, що економічний успіх супроводжує людей, які ходять під дамокловим мечем правосуддя. Навіть австрійського.

 Джерело: «Наші гроші»