Київські судді вперше почали активно допомагати лондонському втікачеві перекласти провину на стрілочників.

У Київському апеляційному вчора сталось ноу-хау. Творці – п’ятеро суддів колегії. Вигодонабувач винаходу – газовий олігарх Олександр Онищенко.
Суть спільного винаходу адвокатів Онищенка і суддів апеляційного: скасувати угоди з прокурором дрібних учасників «газової схеми». Про те, як це сталось – напишемо трохи нижче, а спершу – необхідна базова інформація.

Чому це для них важливо?

Угода з прокурором – це коли людина визнає свою провину, розповідає все, як було насправді, а за це отримує мінімальне покарання. Саму угоду про визнання провини затверджує суд. У результаті, кожне свідчення дрібних учасників схеми поповнює доказову базу, якою потім і будуть глушити «велику рибу».
Сьогодні у «газовій справі» – понад 20 підозрюваних. Зі сімома з них уже уклали подібні угоди. Стосовно ще восьми осіб досудове розслідування практично завершено – підозрювані ознайомлюються з матеріалами, після чого справа піде в суд.

Як ліквідувати угоду з прокурором?

До вчора це здавалось неможливим. Тобто, скасувати її, звісно, можна, але якщо цього хоче хтось із тих, хто уклав угоду – прокурор або обвинувачений. Принаймні, так стверджує закон, а саме – ч. 4 ст. 394 КПК.
Між тим, обоє обвинувачених (Олег Рябошапка і Леся Железняк) і їхні захисники просили суд залишити вирок без змін. Як і прокурор.
Натомість, адвокати, які вирішили скасувати угоди, представляють абсолютно інших осіб. Віталій Мегеда є захисником нардепа Олександра Онищенка, Олександр Мірошник – Сергія Свіченка, який у лютому цього року був оголошений у розшук у зв’язку з тим, що не вніс визначену судом заставу і втік.
Відповідно до ст. 399 КПК, суд мав би взагалі нічого не розглядати і повернути скаргу подавачам.
Мало того. Саме це і зробили інші суди, зокрема, й Апеляційний суд м. Київ (але інші судді), Апеляційний суд Львівської області, і Вищий спецсуд – ВССУ – у грудні минулого року визнав законним рішення апеляційного суду, який не прийняв скаргу на укладену угоду з директором біржі «Львівська універсальна». У всіх випадках угоди з прокурором оскаржували адвокати Мегеда і Мірошник.

Чому суд почав це розглядати?

Спершу кілька слів про творців ноу-хау. Єдина колегія, яка у вересні минулого року спромоглась відкрити апеляційне провадження за скаргами захисників Онищенка і Свіченка, – судді Апеляційного суду м. Київ Олександр Чорний, Ігор Мороз, Людмила Кепкал, Світлана Коваль та Іван Мосьондз. У січні замість суддів Коваль і Мороза, які були звільнені, у справу ввійшли судді Віра Ковальська і Маргарита Васильєва.
За даними Єдиного держреєстру судових рішень, ця колегія суддів є єдиною в Україні, що відкрила апеляційні провадження на вироки, якими затверджені угоди з прокурором, за скаргами третіх осіб.
І нарешті, заернімо увагу на саму ухвалу про відкриття провадження стосовно угод з Рябошапкою і Желєзняк, текст якої прокурор САП отримав лише 27 лютого, тобто, за день до засідання. Хоча провадження було відкрите ще 30 вересня минулого року.
Як не дивно, але в ній не розписано, чому судді Апеляційного суду м. Київ вирішили відкрити провадження. Там навіть не вказані обов’язкові дані, передбачені ст. 419 КПК. Вказано лише, що форма та зміст апеляційних скарг відповідає вимогам КПК, вони подані вчасно і перешкод для їх прийняття не встановлено. І підпис – суддя Апеляційного суду м. Київ Олександр Чорний. До речі, цю ухвалу у відкритому держреєстрі судових рішень неможливо знайти, бо вона там не опублікована.

У чому ноу-хау рішення?

Чим же керувалися адвокати Мегеда і Мірошник, подаючи скарги на вирок щодо осіб, до яких вони не мають жодного стосунку?
І прокурор САП Андрій Перов, і захисник Рябошапки і Желєзняк Олег Гребінь у судовому засіданні наголошували, що апелянти не посилаються на жодну норму кримінального процесуального закону, яку було порушено Солом’янським районним судом при затверджені угод.
Почути доводи в судовому засіданні вдалося лише одного адвоката – Мегеди. Інший захисник Мірошник після перерви у засіданні більше не з’явився. При цьому, він подав клопотання суду, в якому вказав, що «вимушений їхати в інших справах та не може чекати невизначений час».
До речі, кумедний факт. Віталій Мегеда – це колишній податківець, який років 10 тому сам розслідував справи стосовно Онищенка. І, певно, так зблизився зі своїм підопічним, що, врешті, став його захисником.
Виступ екс-податківця, швидше, нагадував виступ політика. Він почав з того, що в Україні «інститут угод між прокурором та підозрюваним діє не так давно, тому судова практика не така і багата з цього приводу». При цьому, на «крок оскарження цього вироку» його наштовхнула сторона обвинувачення, оскільки керівники НАБУ і САП часто у ЗМІ розповідають про «газову справу». Далі він заявив, що суд першої інстанції не перевірив «мотиви визнання вини Рябошапкою і Желєзняк щодо самонамовляння», і закінчив згадуванням посади Онищенка у вироку Рябошапки і Желєзняк.
При цьому судді фактично самі мусили розповідати, про що просить Мегеда:
Мегеда: Коли шановний головуючий зачитував вирок, то всі судді переглянулися, і я зрозумів, що всі ви впізнали саме Онищенка, мого довірителя, коли його назвали депутатом двох скликань і головою підкомітету з питань палива і енергетики.
Суддя: Пане захисник, прізвище Онищенко тут у доповіді не звучало, а звучить лише у ваших поясненнях. Не вирішуйте за суд, хто що зрозумів чи не зрозумів. (Ця суддя заявила, що вона поняття не має, хто такий Онищенко, бо вона не дивиться телевізор і не читає газети. Пізніше, під час засідання, вона заявила, що «мені здається, до мене дійшло, хто такий Онищенко» – ред.)
Мегеда: Прошу суд виключити з вироку ті ознаки, за якими мій клієнт впізнається як злочинець. Дякую за увагу.
Головуючий: Ви все сказали?
Мегеда: Так.
Головуючий: І на підставі чого виключати?
Мегеда: На підставі того, що у вироку він звучить як злочинець. А він тільки підозрюється у скоєнні злочину.
Суддя: У якому вироку?
Мегеда: У тому, який ми оскаржуємо зараз.
Суддя: А там згадується прізвище Онищенко?
Мегеда: Там згадується його посада. І можна зрозуміти, про кого йдеться, коли його назвали депутатом двох скликань і головою підкомітету Верховної Ради.
Суддя: Ага, зрозуміло. Ви хочете сказати, що, згідно з тим, як у вироку викладено фактичні обставини справи стосовно Рябошапки і Желєзняк, можна ідентифікувати особу вашого довірителя як депутата якогось скликання і посаду, яку він там обіймав у Верховній Раді. Так?
Мегеда: Так.
Головуючий: І на підставі цього можна дійти до висновку, яким чином з’ясувати прізвище цієї особи. Так ви хотіли сказати?
Мегеда: Так.
Суддя: А ви нам її назвали. Так?
Мегеда: Я акцентував вашу увагу на цьому, що особа впізнається.
Головуючий: Все ви сказали?
Мегеда: Так.
Головуючий: Що ви просите?
Мегеда: Виключити з вироку саме назву його посади, за якою він впізнається як Онищенко.
Суддя: На якій підставі?
Мегеда: На підставі того, що у вироку він названий злочинцем, а він не засуджений.
Суддя: Я маю на увазі процесуальну підставу, пане захисник. От на який закон апеляційному суду послатися, щоби виключити дані щодо посади, яку обіймав ваш довіритель, і вказівку на те, що він був народним депутатом?
Мегеда: На чинний Кримінальний кодекс України та 62-у статтю Конституції України.
Суддя: А КПК? У 62-й статті Конституції йдеться про те, що ніхто не може бути визнаний винним, допоки його провина не буде встановлена вироком, який вступив у законну силу. Але ж у цьому вироку прізвища Онищенко немає. Тому 62-а Конституції стосується безпосередньо особи? Нема прізвища! Тому ми й питаємо, чи є в процесі. Підстави для зміни і скасування вироку є в процесі. Так же ж? Яка конкретна підстава процесуальна передбачена для того, щоб змінити вирок?
Мегеда: Не знаю.
У підсумку, одна зі суддів зазначила про існування рішення Верховного суду України від 2015 року, де згадується про те, що особу можна ідентифікувати за посадою, яка зазначена у вироку, стосовно інших осіб.
Після виходу з нарадчої кімнати головуючий суддя Олександр Чорний оголосив про скасування вироку, яким були затверджені угоди з Рябошапкою і Желєзняк.
Цікаво, що Апеляційний суд м. Київ за умови подання скарги уповноваженими особами і теоретично законного перегляду рішення міг би не скасовувати вирок і не скеровувати справу в НАБУ, а змінити вирок, постановивши новий, у якому виключити посаду Онищенка. Однак, як бачимо, навіть у цій частині вирішили інакше.
У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі вважають, що метою цих апеляційних скарг є донесення до засуджених осіб, які дали свідчення й уклали угоди зі слідством, що вони не зможуть вийти з-під впливу злочинної організації.
При цьому, в САП підкреслюють, що угоди з Рябошапкою і Желєзняк не мають так званого преюдиційного значення щодо інших фігурантів справи, зокрема, Онищенка і Свіченка. Тобто, ці вироки не є безумовною підставою для визнання останніх винними. Втім, Онищенко, його захист і інші фігуранти все-таки бачать у них загрозу й, очевидно, сприймають як доказ вини.
Ну, а чи розповсюдиться ноу-хау на інші рішення Київського апеляційного – невдовзі побачимо. Оскільки та сама колегія (із заміною судді Мосьондза на суддю Худика) у січні відкрила провадження за скаргою адвоката Мірошника на ще один вирок, яким затверджено угоду з обвинуваченим директором однієї з фірм, що фігурує у «газовій справі».
Отож, невдовзі нас чекають нові цікаві діалоги і цілком можливо – не менш цікаві рішення.