Така машина – єдина на Івано-Франківщині й одна з небагатьох у Західній Україні. Їдучи на ній, чоловік привертає увагу водіїв, перехожих і навіть працівників патрульної поліції.

Десятки людей просять сфотографуватися біля дивовижі, пише газета «Експрес». Узятися за конструювання електроавто Дениса Лук’яненка спонукав... спадок діда. Від нього молодикові дісталася стара «копійка» (ВАЗ 2101).
«Я привіз машину додому, відремонтував, але їздив не часто, – розповідає чоловік. – Здебільшого, використовував машину лише на вихідні, бо вона мені дорого обходилася: плата за техогляд, податки, підтримка машини в належному стані, дорогий бензин».
Згодом меткий чоловік вирішив, що йому потрібен якийсь дешевший транспорт, що не вимагає великих фінансових затрат, легкий в обслуговуванні. Пан Денис згадав, що в Європі дуже популярні авто на електриці. Почав збирати інформацію, а згодом взявся до роботи, результат якої не може не тішити.
«Електромобіль складається зі сталевої рами, даху, задня частина – з пластику, нижня частина та сидіння – з фанери, – з гордістю показує молодик свій транспорт. – Спершу вони були металевими й дуже обтяжували машину. Допоміг її зробити легшою мій батько, який, до речі, також є інженером. Поглянувши на те, що я «склепав», він запропонував зробити сидіння з фанери. Зверху воно обшите тканиною. Керувати таким чудом також просто. Під сидінням розміщені чотири акумулятори, що з’єднані між собою. Вони легкі в користуванні, просто знімаються. Також під сидінням є місце, де легко вміщаються сумки з продуктами або малогабаритні речі. Двигун вмонтований у колесо. На нього подається струм. Кермо схоже на велосипедне, коли його тягнеш на себе – електромобіль рушає».
«На той час було дуже мало інформації в Інтернеті, а у книгах – взагалі нічого не було. Якось я почув, що за кордоном є фірми, які виготовляють щось схоже. В Україні тоді був тільки один конструктор-аматор з Києва, який пробував робити подібне, а також була одна переобладнана «Таврія», в якій замінили двигун на електричний. Уже з часом, коли тема набула розголосу, я хотів сконструювати свій автомобіль, але на мене посипався шквал критики, мовляв, у мене нічого не вийде… Мій батько також машинобудівник, і саме він втягнув мене у цю справу. Його завдання полягало у рушійній силі, він завжди підштовхував мене до дій. Коли опускаються руки, згасає азарт, тоді потрібно, щоб хтось словом чи вчинком підтримував тебе. Вже зараз над внутрішнім дизайном працювала моя дружина», – розповідає винахідник.
Загальна вага машини Дениса Лук’яненка – 120 кілограмів.
«Тому, якщо вона поламається, її легко можна докотити додому вручну, і не треба витрачатися на послуги евакуатора, – з усмішкою каже чоловік. – А ще в електромашини є цікава особливість: якщо в ній їдуть два пасажири, то їхня вага часом більша, ніж вага автівки. Щоправда, аби машина була легшою, чоловік встановив колеса від гірського велосипеда. Вигода від такого транспорту – очевидна. Найперше, це загальна вартість транспорту: у свій електромобіль пан Денис вклав спочатку приблизно тисячу доларів. Щоправда, доводиться постійно його вдосконалювати. Але це все одно значно дешевше, ніж обслуговування будь-якої іншої автівки. Окрім цього, не треба щодня витрачати гроші на бензин. Та й на акумулятори багато не треба.
«1 гривня за кіловат, це у випадку великого споживання, – каже пан Денис. – Так що 100 кілометрів дороги вартує приблизно шість (!) гривень. Єдине, що тягне за собою витрати – це техобслуговування: заміна дороговартісної акумуляторної батареї, заміна покришок, камер і деяких деталей».
А проїхати без підзарядки машина може 50 кілометрів. Цього винахіднику вистачає. Чоловік каже, що без проблем їздить із дружиною до міста та навіть на відпочинок на Вовчинецькі гори, біля Івано-Франківська. На запитання, чи є в електромашини недоліки, пан Денис відповідає, що меж досконалості немає, і він постійно щось змінює. Ось, приміром, у машині немає дверей, і взимку в ній їздити холодно. Адже облаштувати обігрів у салоні електромобіля не просто, бо це потребує великої енергозатрати.
Є варіант вмонтувати бензинову пічку, але тоді втрачається сенс самого електромобіля. Зате влітку такі поїздки – саме задоволення. Хоче чоловік змінити й гальма, зробити фари та болотники. Щоправда, на це потрібен час і кошти.