Одяг від Рoustovit – це незмінно «простір» і «широта», а ще – мускулінність, оздоблена інфантильністю. Нова колекція дизайнера, показана на останньому UFW, демонструє це більш ніж наочно

	Одяг від Рoustovit – це незмінно «простір» і «широта», а ще – мускулінність, оздоблена інфантильністю. Нова колекція дизайнера, показана на останньому UFW, демонструє це більш ніж наочно

У «Мистецькому Арсеналі» з 4 до 8 лютого відбувався 40-й Український тиждень моди (UFW). У цьому році він стартував раніше від чотирьох світових Тижнів Моди, перший з яких – Нью-Йоркський – почався 9 лютого.

Цьогорічний UFW особливий ще й тому, що він – ювілейний – відбувався вже двадцятий рік поспіль. З цієї нагоди в холі «Мистецького Арсеналу» організатори представили ретроспективу показів з 1998 року: від костюмів-трійок Вороніна і довгих жіночих піджаків з масивними наплічниками Вікторії Гресь до нашого часу – найнеймовірніших сполучень тканин і фасонів.

Як це було?

14 жовтня 1997-го в київському Будинку актора відбулися перші українські професійні покази моди. Їхніми організаторами виступили: журнал «Єва», ательє Сергія Бизова і РІА «Янко». Називались вони тоді ще «Сезони моди». Українським Тижнем Моди і Ukrainian Fashion Weak подія стала лише аж у 2000-х.
Перші «Сезони» тривали два дні – 14 і 15 жовтня, включали 14 показів дизайнерів і торгових марок, і позиціонувалися як вітчизняний аналог тижнів pret-a-porter. З тих, хто згодом складе ядро української моди, в перших «Сезонах» брали участь Віктор Анісімов (який показав першу колекцію першого українського Тижня pret-a-porter), Олена Ворожбит і Тетяна Земскова, Вікторія Гресь, Лілія Пустовіт та Сергій Бизов.

Лілія Пустовіт – одна з перших дизайнерів, які з’явились на українському подіумі 20 років тому. І вона впевнено почувається на ньому до сьогодні

«Сезони моди», з огляду на коментарі та інтерв’ю ініціаторів, які ми знайшли в архівних публікаціях того часу, планувалися як суто цеховий захід, що ставить за мету професійні контакти дизайнерів, виробників і споживачів моди. У рамках нових завдань організатори висунули нечувані раніше вимоги до учасників. Так, дизайнер-учасник «Сезонів моди» повинен був представити на подіумі колекцію pret-a-porter обсягом не менше, ніж 30 одиниць (чим відсікалися студентські роботи і фантазійні екзерсиси фестивальної пори). Більше того, дизайнер зобов’язаний був представляти повноцінну колекцію двічі на рік – як це роблять його колеги на Заході.
Рівень цих вимог був для того часу безпрецедентно високим, до того ж, захід не передбачав широкого кола глядачів. Він пройшов у невеликому залі Караїмської кенаси (Дому актора), у центрі якого побудували досить високий подіум – за тодішньою модою. Тим не менш, дизайнери одразу прийняли ці умови, і вже в наступному, 1997 році, до «Сезону» приєдналася група тих, хто «запізнився» до початку, серед яких були Олексій Залевський, Олеся Савенко та Ольга Громова. Кількість учасників продовжувала стрімко зростати, і буквально через рік в Україні практично не залишалося значущих дизайнерів, котрі б не брали участь в акції.
Склад учасників був досить строкатий: були пострадянські Будинки моди, були радикальні авангардні дизайнери; крім Києва, підтяглися регіони. Львів дав одразу двох – Оксану Караванську і Роксолану Богуцьку, з’явився донеччанин Віктор Анісімов, на перші ж «Сезони» приїхала зі своєю колекцією Вікторія Гресь з Ужгорода.

To be continued...

Та, на жаль, подія, що починалось у далекому 1997 році як «Сезони моди» з амбітною метою створити в Україні ринок високої моди, стати бізнес-фешен майданчиком, і досі, як зізнається генеральний продюсер UFW Володимир Нечипорук, залишається, здебільшого, «культурною подією».
«20 років ми намагаємось з цього зробити бізнес, але UFW й досі залишається лише своєрідною культурною подією. Рівень цієї культурної події постійно зростає, а рекламні бюджети стоять на місці – рекламодавці просто не встигають за нами. Про державну підтримку теж мова не йде», – розповідає Нечипорук.
Нова осінньо-зимова колекція ARTEMKLIMCHUK під романтичною назвою «Moon River» – спідниці з фатину, сукня-бюстьє з оксамитовою оторочкою, ручна вишивка. Дизайнер, як він сам себе називає, «адепт ручної роботи». «У нас в студії сидить вишивальниця, а під час підготовки шоу ми залучаємо ще кількох. Усі наші светри пов’язані вручну, їх

Нова осінньо-зимова колекція ARTEMKLIMCHUK під романтичною назвою «Moon River» – спідниці з фатину, сукня-бюстьє з оксамитовою оторочкою, ручна вишивка. Дизайнер, як він сам себе називає, «адепт ручної роботи». «У нас в студії сидить вишивальниця, а під час підготовки шоу ми залучаємо ще кількох. Усі наші светри пов’язані вручну, їх в’яже моя тітка в Кривому Розі», – розповів в одному з інтерв’ю Артем Клімчук

в’яже моя тітка в Кривому Розі», – розповів в одному з інтерв’ю Артем Клімчук

Туго наразі і зі становленням високої моди в Україні як індустрії. Навпаки, тут відбувся навіть певний регрес. Свого часу радянська орієнтованість на легку промисловість допомогла дизайнерам незалежної України зробити швидкий стрибок вперед у галузі моди. СРСР «подарував» хорошу школу кадрів: конструкторів, швачок і дотичних спеціалістів – перукарів, візажистів, демонстраторів одягу і сировину. Сьогодні ж майже всі дизайнери на питання, що не дозволяє в Україні робити моду прибутковим бізнесом, розповідають про брак якісних спеціалістів та відсутність власної сировини. Майже всі змушені працювати на імпортних тканинах та фурнітурі. А це суттєво здорожує виріб.
Але амбіції в організаторів і дизайнерів UFW сьогодні великі. Передусім – розширити продажі і напрацювати авторитет всередині України, а вже потім – у світі. «Я б ставив ці завдання в такій послідовності, бо якщо дизайнери не навчаться одягати своїх співвітчизників, то європейців, американців чи азіатів їм буде одягати ще важче», – каже генеральний продюсер UFW.
Учасники першого сезону:

s Будинок моделей «Хрещатик»;
s Михайло Воронін;
s Rito;
s Авторський салон «Іванна»;
s Вікторія Гресь та Тамара Мухіна;
s Група Три;
s Ірина Куцюк та Анжела Лисиця;
s Надія Кудрявцева;
s Віктор Анісімов;
s Лілія Пустовіт;
s Сергій Бизов;
s Олена Ворожбит і Тетяна Земськова;
s Сі-МУН (Сергій Ткаченко)